Длігач розглядає ключові проблеми, з якими стикається Україна | Еспресо

Якщо перші чотири роки війни стали тестом на витривалість, то наступні чотири можна вважати перевіркою на здатність до розвитку.

Чи вдасться нам перейти від індивідуального героїзму до створення інституцій?

Герої перемагають у сутичках. Інституції забезпечують перемогу у війнах.

Інноваційні рішення сприяють досягненню лідерських позицій.

2. Чи є можливість вивести бойові дії на територію супротивника?

На цей момент конфлікт обходиться Україні значно дорожче, ніж Росії. Необхідно змусити супротивника не лише зазнавати більших втрат, а й витрачати відповідно більше ресурсів.

Це передбачає не лише посилення санкцій, але й знищення військової, логістичної та промислової інфраструктури Росії, а також ізоляцію країни від її союзників та торговельних зв'язків.

3. Чи розробимо концепцію довгострокової безпеки?

Не "до замирення", а систему, здатну функціонувати в умовах постійної загрози. Світ напередодні фазового переходу і далі -- до технологічної сингулярності. Чи спроможні ми зробити швидкість і адаптивність стратегічною перевагою?

Читайте також: Атака на сенс війни

4. Чи перебудуємо мобілізаційну модель?

Справедливі правила, ротації, зменшення людської участі через технології -- або соціальна ерозія стане стратегічним ризиком.

Мобілізація, що спрямована лише на досягнення кількісних показників, не приносить бажаних результатів. Необхідно зосередитися на якості людського капіталу, що передбачає удосконалення процесів рекрутингу як в Україні, так і за її межами, розвиток людиноцентричної моделі управління та впровадження нових технологій.

5. Чи зможемо організувати дистрибутивну оборонну індустрію?

Мережі виробничих підприємств, кластеризація, управління постачальницькими ланцюгами. Локалізація виготовлення компонентів та впровадження автономії у виробництві.

І разом з цим -- енергетику воєнного часу: розподілену, резервовану, захищену.

6. Чи стане військова інновація економічною стратегією?

Або Україна перетвориться на центр досліджень і розробок у сфері оборонних технологій Європи, або ж залишиться територією для випробувань.

Чи зможе DefenceTech стати не лише військовою вимогою, а й стратегією для експорту? Якщо сектор має потенціал у десятки мільярдів, чи буде розроблено: регуляторну структуру, політику експорту, механізми захисту інтелектуальної власності та інтеграцію з НАТО?

7. Чи вдасться нам перетворити моральне лідерство на політичну силу?

Світ вступає в еру транзакційних відносин. Емпатії вже недостатньо. Необхідно, щоб інтереси України стали спільними для більшості країн світу.

8. Чи сформуємо власний ринок капіталу?

Відсутність внутрішнього капіталу ускладнить розширення інновацій та повернення людей.

На даний момент спостерігається зменшення капітальних інвестицій у валовий внутрішній продукт. Споживчий попит залишається на низькому рівні, а експорт не демонструє зростання. Вирішення цих проблем можливе лише за допомогою впровадження ліберальних економічних реформ і забезпечення верховенства права, що допоможе відновити довіру до правової системи.

Ознайомтеся також: Конфлікт в Україні та тривожні прогнози для Європи.

9. Чи зможемо вирішити демографічну проблему в контексті стратегічного підходу?

Люди є ключовим ресурсом у новій реальності, що формується під впливом цифровізації та трансформацій, пов'язаних з штучним інтелектом. Це не є парадоксом, а результатом того, що процеси депопуляції та занепаду системи освіти (як базової, так і додаткової) відбуваються швидше, ніж розвиток цифрових технологій і автоматизації.

Відновлення талантів, залучення ветеранів, освітні ініціативи, боротьба з передчасною смертністю та підтримка активного довголіття (75 років активного життя – наш національний девіз) становлять важливі аспекти національної безпеки.

Чи зможемо подолати зростання проблем з ментальним здоровʼям? Чи зможемо втримати технологічні таланти? Єдинороги -- це добре. Але без розвитку людського капіталу це разові історії, які до того ж будуть історіями українців, а не України.

10. Чи зможемо обійтися без безперервних внутрішньополітичних конфліктів?

Персональні конфлікти руйнують довгу стратегію. Від соціальної фрагментації на побутовому рівні до блокування рішень місцевого самоврядування -- все це послаблює ефект гетерархічності, мережевості та децентралізації.

11. Чи навчимося мислити категоріями 20-30 років?

Війна не закінчиться з одним політичним циклом. Держава повинна стати "довшою" за каденцію. Ані 34 роки "ходіння пустелею", ані "Велика війна" не розв'язали питання нашої візії й майбутнього. Виживання -- найгірша зі стратегій у світі сфер інтересів. Потрібно перейти до моделей візійності, стратегічного управління на рівні держави.

12. Чи зможемо ми стати творцями нового Європейського Союзу, а не лише його членами?

Європа переживає період змін. Україна має можливість формувати її майбутнє або ж пристосовуватися до вже існуючих рішень.

▪️Перші чотири роки великої війни Україна довела, що може вижити.

Наступні чотири повинні продемонструвати, що вона здатна перемогти не тільки на полі бою, а й у більш широкому сенсі.

▪️Світ опинився в період технологічних конфліктів, економічних криз та політичної нестабільності. Україна вже вплинула на глобальні процеси.

Суть полягає в тому, чи зможемо ми адаптуватися настільки швидко, щоб не лише вижити в новій епосі, а й стати активними творцями її майбутнього.

Джерело

Інформація про автора. Андрій Длігач – доктор економічних наук, український бізнесмен та генеральний директор компанії Advanter Group.