Дев'ять висновків, які Європа зробила з війни за незалежність України.
Повернення до світу 2022 року вже неможливе. Ностальгія стає згубною.
Україна вже вчетверте святкує День Незалежності в умовах повномасштабної агресії. У цей четвертий рік західні союзники України стають свідками однієї з найбільших війн за незалежність в Європі з часів Другої світової війни.
Вони мають різні способи підтримки України і по-різному оцінюють російську загрозу. Проте всі вони беруть до уваги український досвід і роблять висновки для зміцнення своїх держав.
Погляди євроатлантичного істеблішменту змінюються. Щоб розібратися в цих змінах, LIGA.net поговорила з чинними міністрами країн ЄС, депутатами Європейського парламенту, дипломатами та колишніми послами.
Ми зібрали дев'ять ключових уроків, які Європа засвоює з війни в Україні і про які не варто забувати українцям (бо українці почали їх вивчати понад 10 років тому).
Протягом десятиліття після завершення Другої світової війни європейці відчували відносну стабільність, вважаючи мир звичайним станом справ. Про це заявила Марі-Агнес Штрак-Циммерманн, голова оборонного комітету Європейського парламенту, у своїй статті для LIGA.net.
Найважливіший урок полягає в тому, що мир у Європі не є даністю, його потрібно захищати.
З нею солідарний віцепрезидент Європарламенту Хаві Лопес - мир у Європі більше не можна сприймати як належне.
Стара концепція про стабільний мир у Європі вже не є актуальною, зазначає LIGA.net член оборонного комітету Європейського парламенту Мартіньш Стакіс. Для досягнення справжнього миру необхідні постійні зусилля та відданість, підтримує його думку європейська депутатка Люсія Яр.
Росія під керівництвом Путіна виступає як "нормативний дивергент", чия концепція міжнародного права та безпеки суттєво відрізняється від європейських стандартів. Про це зазначає Фредрік Льойдквіст, шведський дипломат і директор Стокгольмського центру східноєвропейських досліджень (SCEEUS), в коментарі для LIGA.net. Світ мав усвідомити цю реальність ще на початку 2000-х років.
"Росія продовжує опиратися на Ялтинську систему, яка передбачає поділ глобального простору на зони впливу, де вирішальну роль відіграє військова сила, - зазначає він. - Для нас важливими є спільні міжнародні інституції та правила."
Конфлікт в Україні є лише відображенням глибших проблем. Це вияв імперських прагнень Росії. Як зазначає LIGA.net, колишній посол США в Польщі Деніел Фрід, агресія Росії проти України є другою спробою відновлення імперії, після війни з Грузією у 2008 році.
Проблема не в прагненні України жити вільно - проблема в імперіалізмі Росії, - переконаний міністр закордонних справ Чехії Ян Ліпавський.
Він підкреслює на LIGA.net, що концепція "русского мира" має глибоке коріння в російському суспільстві, і поки ситуація не зміниться, Росія залишатиметься безперервною загрозою.
Євродепутат з Латвії Стакіс визнає, що "агресивні дії Росії не обмежуються лише Україною - це складова більш широкого імперського плану".
Політики акцентують увагу на тому, що конфлікт в Україні становить серйозну загрозу основоположним принципам міжнародного права. "Межі не повинні змінюватися за рахунок військової сили, а держави мають право самостійно обирати свої союзи. Якщо цей принцип буде підірвано в Україні, наслідки відчують у всьому світі", - підкреслює Ліпавський.
Таким чином, підтримка України виступає як "визначення ясної межі проти імперського ревізіонізму", зазначає віцепрезидент Європейського парламенту. Захист українських кордонів є водночас захистом усієї Європи, підкреслює колишній посол Фрід — якщо Росія досягне успіху, вона продовжить агресію проти Молдови та країн Балтії.
Сьогоднішнє екзистенційне питання полягає в тому, чи дозволять Росії скористатися результатами своєї агресії, підкреслює Льойдквіст. Він зазначає, що якщо Кремль вирішить, що ця найбільша та найжорстокіша військова агресія з часів Другої світової війни, у поєднанні з ядерним шантажем, виявилася ефективним інструментом для досягнення політичних цілей, то агресія щодо України не зупиниться.
Європейські політики сприймають російську агресію не лише як агресію проти України, а також як відображення глобальної нестабільності.
Штрак-Циммерманн твердо впевнена:
Війна в Україні є відображенням глобальної ситуації, в якій авторитарні режими випробовують силу демократичних систем.
Якщо Путін доб'ється успіху, це може стати сигналом для інших агресорів, зокрема в Індо-Тихоокеанській зоні, де Китай висловлює загрози на адресу Тайваню.
Ліпавський підкреслює, що "агресивні дії Росії надихнули інших авторитарних керівників тестувати границі міжнародних норм".
"Сьогоднішня російська агресія проти України є лише демонстрацією нового блоку авторитарних, антизахідно орієнтованих країн, - завершує LIGA.net цю думку євродепутат з Литви Пятрас Ауштрявічюс. - Цей блок - Росія, Китай, Північна Корея, Іран та менш помітні гравці - зацікавлений у зміні глобального балансу, і його політика має довгостроковий характер".
Саме тому важко спостерігати за розмиванням трансатлантичних відносин, що стало особливо помітним на фоні війни в Україні, підкреслює Льойдквіст.
"Це негативно позначається на всіх: на США, Європі та Україні, - зазначає він. - Найбільшим сюрпризом є те, наскільки глибоко російські наративи та пропаганда проникли у політичні дебати Вашингтона. Вразливо чути, як представники держави, яка була на чолі післявоєнної коаліції НАТО, озвучують російські тези... Це вражає, як швидко можуть відбутися такі трансформації."
Протягом багатьох років Європа сподівалася на США, які забезпечували основний рівень її безпеки, зазначає Штрак-Циммерманн. "Проте Україна продемонструвала, що Європі необхідно самостійно взяти на себе відповідальність за свою оборону", - додає вона без вагань.
Хаві Лопес підкреслює необхідність досягнення "реальної стратегічної автономії у сферах оборони, енергетики, технологій та дипломатії", щоб Європа могла діяти згідно зі своїми власними умовами.
Підтримка України є визначальним кроком у боротьбі з імперським ревізіонізмом: якщо йому вдасться реалізувати свої цілі, це поставить під загрозу інші вразливі регіони нашого континенту, зазначає він.
Європейські країни повинні розвинути оборонні можливості, що забезпечать стримуючий вплив, підкреслює генеральний директор Rasmussen Global Фабріс Потьє у коментарі для LIGA.net.
Оборонні сили Європи повинні бути спроможними надійно захищати континент, включаючи Україну, і звести Путіна у "сталеву пастку". Необхідно створити потужну захисну лінію, починаючи з України, а також у регіонах Балтії та Арктики. Важливо підтримувати санкції проти Росії та підвищувати бойову готовність, включаючи використання дронів, дипломатичних ударів та артилерії.
Міністерство закордонних справ Німеччини повідомляє LIGA.net, що "в умовах серйозних загроз і викликів безпеці, викликаних Росією та її агресивними діями", Німеччина активно здійснює модернізацію своїх збройних сил. Основними компонентами стратегії країни стають стримування та захист.
Ауштрявічюс також наголошує, що "демократичні держави повинні вживати необхідних заходів для власного захисту та надавати допомогу найближчим країнам-партнерам".
Наївні спроби досягти "умиротворення" завжди виявляються безрезультатними. Європейські політики та депутати одностайні в своїх поглядах: запізнілі та нерішучі дії лише заохочують агресорів. "Агресора не можна зупинити мирними угодами; лише сила та єдність здатні на це", - зазначає Штрак-Циммерманн.
Люсія Яр відзначає, що "об'єднаність, оперативність і рішучість у прийнятті рішень мають надзвичайно важливе значення".
На думку Хаві Лопеса, "основна сила Європи в її єдності: спільними зусиллями ми здатні протистояти агресії та визначати наше майбутнє".
Ауштрявічюс додає, що "військову агресію слід зустрічати рішучою та своєчасною відповіддю", а "діалог має лише обмежений вплив на зміну поведінки агресора".
Це, напевно, один із найсуттєвіших уроків для європейських громадян. Як зазначає Штрак-Циммерманн, "допомога Україні — це не акт благодійності, а свідоме прагнення захистити власні інтереси".
Якщо Путін досягне успіху, наш власний мир, процвітання та спосіб життя будуть під загрозою, - каже вона.
Чеський міністр висловлює впевненість, що "захищаючи Україну сьогодні, ми забезпечуємо свою свободу завтра". Віцепрезидент Європейського парламенту додає, що "допомога Україні – це не лише акт солідарності з сусідньою країною, а й захист нашої власної безпеки та свобод".
Депутат Європейського парламенту Стакіс підкреслює, що "досягнення справедливого миру в Україні є критично важливим, але це не гарантує автоматичну безпеку для Європи", оскільки російська агресія є складовою більш глобального плану.
Європейці, можливо, не виявляють особливого інтересу до російської агресії, - зазначає Фрід. - Проте ця агресія має великий інтерес до них.
Ці небезпеки, як підкреслює Стакіс, не зникнуть самостійно - їх необхідно долати зусиллями.
Україна підтвердила, що захист, енергетична стабільність та надійність постачальних мереж складають основні елементи суверенітету. Євродепутатка Люсія Яр зазначила, що "вкладення в оборонні можливості, енергетичну безпеку та стійкі ланцюги постачання є не варіантом, а нагальною потребою".
Міністерство закордонних справ Німеччини підтримує цю позицію. Саме тому країна вкладає великі ресурси в оновлення своїх збройних сил.
Стакіс наголошує на важливості не розглядати витрати на оборону як тимчасову екстрену необхідність, а радше акцентує на необхідності зміцнення власних оборонних можливостей та відновлення військово-промислової інфраструктури. Його литовський колега Ауштрявічюс також висловлює думку, що без правильної оборонної політики не може бути жодних гарантій стабільного миру.
Льойдквіст впевнений, що європейські країни повинні перейняти український досвід у швидкому впровадженні технологій та адаптивності на війні.
Ви зайняті створенням нових озброєнь. Наразі основна увага зосереджена на війні безпілотників, але ситуація може змінитися. Вже сьогодні ми спостерігаємо, що кожне нове покоління безпілотників існує лише три-чотири місяці, після чого з'являються нові контрзаходи, і все змінюється, - підкреслює він. - Ця динаміка та гнучкість у розробках, розвиток ваших військових виробничих можливостей і впровадження досвіду, отриманого на полі бою, служить для нас важливим уроком.
Україна демонструє, що чим більш різноманітна армія, тим вищою є її бойова ефективність, зазначає генерал-лейтенант Жак Поль-Робер Прево, начальник відділу професійної поведінки та культури Збройних сил Канади, в коментарі для LIGA.net.
"Вам надається широкий спектр думок щодо того, як досягти перемоги в цій війні, а також завдяки інклюзивним силам ви отримуєте єдині сили, які спрямовані на реалізацію поставлених цілей," - зазначив він.
Західні політики окремо підкреслюють значення суспільної стійкості, яку проявила Україна. "Швеція не брала участі у війнах вже більше 200 років. Моральний дух і розуміння причин боротьби - це те, з чим ми не маємо практичного досвіду," - зазначає Льойдквіст. - "Проте тепер ми починаємо усвідомлювати, наскільки це важливо."
Конфлікт в Україні вказує на суттєві зміни у світовому порядку, що утвердився після 1945 року.
Старі основи тріщать під тиском, змагання між потужними країнами набирає обертів, а використання сили знову стає домінуючим на глобальній сцені, - зазначає Хаві Лопес.
Європа має стати більш об’єднаною, сильною та впливовою, зазначає LIGA.net колишній керівник військової розвідки Фінляндії, а тепер депутат Європарламенту Пекка Товері. "Для того, щоб витримати цю глобальну конкуренцію між великими державами, яка триватиме десятиліттями, Україні необхідно стати частиною Європи, захищати її та вносити свій внесок в економічний розвиток регіону", - підкреслює він.
Люсія Яр додає, що "ми вступили в набагато більш бурхливу епоху, в якій геополітична напруженість швидко зростає", а війна в Україні стала лише її першою, але надзвичайно важливою ознакою.
В Європі панує ілюзія, що ми зможемо відновити той світ, який існував до лютого 2022 року, зазначає Льойдквіст. Проте ця ностальгія є всього лише пасткою.
"Таке більше ніколи не повториться. Ми можемо тільки створювати майбутнє, - підкреслює він. - У Стокгольмі я не чую сигналів повітряної тривоги. Мене не турбують звуки балістичних ракет, що падають. У Києві ж я це чув. Цей звук став справжнім тривожним сигналом. Наслідки успіху Росії у війні з Україною матимуть катастрофічні наслідки для всієї Європи."
