Десять кроків Буданова протягом ста днів.
Цю тезу керівник ОП Кирило Буданов озвучив днями під час зустрічі зі студентами Kyiv School of Economics. І вона досить точно описує перші сто днів його роботи на Банковій.
Протягом цього періоду ключовим моментом стало не лише оновлення риторики. Не йдеться про гучні заяви чи політичні сигнали. Це, скоріше, спроба активізувати роботу державної машини.
І ці 10 конкретних дій за 100 днів варто зафіксувати -- з датами, цифрами і наслідками.
Перші місяці керівник ОП фактично не виходив із переговорного треку -- і це було не випадково. Україна почала повертатися в активну фазу переговорів. Ключова зміна -- не просто участь, а спроба переформатувати логіку процесу: повернути його до більш чіткого тристороннього формату Україна-США-Росія і перевести з "присутності" у площину результату.
23 лютого Буданов відкрито заявив, що процес переговорів "протікає нелегко", проте сторони все ж просуваються до ухвалення важливих рішень – щодо продовження конфлікту або переходу до мирного врегулювання. А вже 4 квітня він сповістив про можливий візит до Києва американської делегації, яку очолять Стів Віткофф і Джаред Кушнер, після свят Великодня. Важливо, що в цей же час в медіапейзаже знову починає з’являтися Україна як самостійний учасник переговорів, а не лише як сторона конфлікту. Це є непрямим, але значущим сигналом про зміну її ролі.
Протягом перших 100 днів на посаді голови Офісу президента, Буданов не лише зберіг курс на повернення полонених, але й вдосконалив його, усунувши міжвідомчий хаос. В результаті, за цей короткий час вдалося повернути додому 659 осіб. В загальному, з початку повномасштабної війни Координаційний штаб здійснив понад 70 обмінів, в ході яких в Україну повернули більше 8 тисяч людей. Лише на початку березня 2026 року було реалізовано два значних обміни, в результаті яких додому повернули понад 500 українців. Проте найважливішим є не лише цифри, а й зміна підходу: питання полонених стає невід’ємною частиною переговорного процесу і виходить на міжнародну арені. Буданов наголошує, що без підтримки партнерів, зокрема США та ОАЕ, частина обмінів була б неможливою. Це свідчить про те, що гуманітарні аспекти стають важливим елементом геополітичних ігор.
Буданов, виступаючи як архітектор майбутнього, усвідомлює необхідність нових можливостей та ринків, тому акцентує увагу на Глобальному півдні. Він піднімає питання про присутність України в Африці з площини окремих історій та операцій ГУР — зокрема тих, що були пов’язані з туарегами та ударами по російському "Вагнеру" в Малі — до рівня державної стратегії.
25 березня він організував першу значну міжвідомчу зустріч в Офісі Президента, до якої долучилися представники Міністерства закордонних справ, Служби зовнішньої розвідки та Головного управління розвідки. Після завершення наради Офіс Президента оголосив про те, що Україна вперше формує стратегію для розширення своїх відносин і присутності на африканському континенті, визначаючи ключові країни та засоби для просування своїх інтересів.
Це важливо, бо Африка -- це не лише про регіон. Це про Глобальний Південь, де Україна роками програвала росії. Але зараз ситуація на Африканському континенті міняється. Той же "Вагнер", велика частина якого утилізована в Україні, плюс війна на Близькому Сході, яка показала, що навіть США завжди можуть захистити своїх союзників -- всі ці речі відкривають у Африці можливості для інших гравців. І це велика можливість для України, яка себе показала на Близькому Сході, довівши, що не завжди великі гроші все вирішують. І тепер Україна бачить свою роль в Африці не як епізодичний гравець, а як активний системний актор.
Буданов започаткував великий державний проєкт, метою якого є повернення праху видатних українців, що померли за кордоном, але висловили бажання бути похованими на рідній землі. 28 березня він провів спеціальну нараду, присвячену створенню Пантеону видатних українських особистостей. У заході взяли участь представники парламенту, урядовці, експерти та члени громадськості. За інформацією Міністерства закордонних справ, дипломатичні установи вже виявили місця поховання 98 українців у 21 країні.
Цей процес має не лише ідею, а й фактичну базу. Пантеон розглядається не як меморіал, а інструмент відновлення історичної справедливості та суб'єктності країни. Це вже закладення фундаменту української ідентичності -- створення у Києві місця сили, яке символізуватиме перемогу України над столітніми спробами ворога стерти нашу пам'ять. І так, в умовах війни, це стає частиною політики, а не тільки культури.
Певно, для багатьох це стало несподіванкою. Бо де розвідка, а де економіка. Втім Буданов чітко розуміє: економіка -- це безпека насамперед. А захист бізнесу -- невід'ємний процес, який має лише посилити українську стійкість.
25 березня Буданова призначили головою Ради з питань підтримки підприємництва, а вже 2 квітня він провів перше засідання. Саме там він озвучив базову для себе формулу: "Сильна економіка -- це не наслідок Перемоги, а одна з основних її складових". Тобто економіка перестає бути "після війни" і стає частиною війни.
Буданов підкреслює, що Україна активно конкурує на міжнародній арені за фінансові ресурси, інвестиції та людські таланти. Це вимагає від держави змінити свою роль — перейти від функції регулятора до партнера. Для бізнесу, який тривалий час говорив про тиск і перешкоди, це є сигналом про нову парадигму: держава повинна разом із бізнесом розробляти модель розвитку, де захист підприємців від ризиків стає пріоритетом.
31 березня Буданов бере участь у Першому форумі доступної іпотеки, де він активно закликає до розширення програми "єОселя". На той момент ця ініціатива вже допомогла понад 24 тисячам сімей, що становить не менше 72 тисяч осіб. Проте найважливіше полягає в іншому. Буданов підкреслює, що тема житла має бути розглянута не лише з соціальної точки зору, а як стратегічний аспект: це питання, яке стосується повернення українців, мотивації військових та відновлення економіки. Його позиція є максимально прагматичною: люди не повертаються в країну, де їм немає де жити. Отже, житлова політика стає ключовим чинником для виживання держави.
22 березня Буданов зустрічається з Карлом фон Габсбургом -- не просто символічною фігурою, а одним із представників європейської історичної еліти -- почесним президентом Пан'європейського союзу Австрії та головою дому Габсбургів. Формально йшлося про подальшу співпрацю в межах європейських інституцій, підтримку України, захист суверенітету та євроінтеграцію. Але в ширшій логіці це ще одна важлива цеглина в побудову української ідентичності. Буданов запускає системну роботу над захистом і поверненням українських культурних цінностей, вбачаючи в цьому елемент національної безпеки. У війні, де Росія системно знищує або вивозить культурну спадщину, тема культури перестає бути периферійною -- вона також стає частиною безпекового порядку денного і європейського позиціювання України.
18 березня Буданов провів значну зустріч із керівниками регіонів, на якій запропонував кардинально змінити підходи: перейти від моделі "соціальної допомоги" до моделі "державного ресурсу". У публічних заявах обговорювалися основні напрямки політики щодо ветеранів, питання житла для ветеранів та родин загиблих, а також наголошувалося на необхідності збільшення фінансування з місцевих бюджетів на ці потреби. Буданов чітко зазначив: "Піклуватися про наших ветеранів - це обов'язок держави". Однак за цими словами стоїть і більш широка концепція: для нього ветеран - це особа з унікальним досвідом відповідальності, яка має стати основою для розвитку громад і потужної України. Це означає, що йдеться не лише про підтримку, але й про інтеграцію ветеранів у нову повоєнну структуру держави.
Під час зустрічей керівника ОП з Митрополитом Епіфанієм і Блаженнішим Святославом на початку березня обговорювалися державно-церковні взаємовідносини та підтримка українських воїнів. Буданов чітко розуміє, що духовна незалежність, яку Україна здобула на початку 2019 року, є невід'ємною частиною безпеки загалом і Перемоги над ворогом. Саме тому церква в його логіці -- не декоративний учасник державних церемоній, а партнер: для допомоги ветеранам, для гуманітарного супроводу теми полонених і для протидії російському впливу на релігійному ґрунті.
Це ключова дія, без якої всі попередні не працюють. Сам Буданов заявив, що за перші сто днів йому "в більшості вдалося вирішити внутрішні проблеми" і "внутрішню ненависть один до одного", яка дуже негативно впливала на роботу -- якої всередині ОП, так і у відносинах з Верховною радою.
Це підтверджують також зовнішні аналітичні оцінки. Один із членів "монобільшості" в інтерв'ю для BBC News Україна зазначив: "Це практично вперше, коли замість вказівок або розмов у стилі 'Я вам вже говорив!', ми намагаємося вести конструктивний діалог". Політолог Олексій Голобуцький, у свою чергу, характеризує зміни так: "Офіс президента перетворився на структуру, яка систематизує виклики, оцінює доступні ресурси та шукає ефективні рішення". Отже, якщо усунути політичні оцінки, можна говорити про більш зрозумілий процес комунікації, зменшення кулуарних інтриг і відсутність тиску.
Отже, якщо розглядати ці десять дій у комплексі, основні зміни можна звести до трьох ключових аспектів: швидкість, чітка вертикаль відповідальності та акцент на глибокій аналітиці. Офіс президента поступово переходить від реактивної стратегії до проактивної, намагаючись не лише реагувати на події, а й формувати їх хід, випереджаючи ворога на кілька кроків. Яскравий приклад: на початку квітня Буданов відкрито застерігав про серйозні проблеми в енергосистемі та вказував на те, що попереду може бути надзвичайно важка зима, закликаючи шукати альтернативні рішення вже зараз. Це ілюструє той самий підхід — не чекати кризових ситуацій, а діяти на випередження. Загалом, Буданов виявляється справжнім кризовим менеджером, який створює систему, орієнтовану на результат, а не на популярність, і не боїться говорити неприємні істини.
Питання навіть не в тому, чи спрацює ця модель. Питання в іншому: чи є в країни зараз альтернатива. І відповідь тут доволі проста -- ні, немає. Бо в умовах цієї війни держава або діє -- або програє.
