Експерт повідомляє, що в Росії спостерігається дефіцит пального на рівні 20% через атаки на нафтопереробні заводи, що призвело до подвоєння цін.
Омський НПЗ після атаки безпілотників 6 липня 2026 року. Фото з відкритих джерел
Щодня Росія використовує від 107 до 110 тисяч тонн нафтопродуктів.
Українські безпілотники вразили найбільший нафтопереробний завод у Омську, що розташований майже за 2,5 тисячі кілометрів від кордону. За інформацією Генерального штабу ЗСУ, це останній з 11 ключових російських виробників бензину, які стали мішенню для наших оборонних сил. Яким буде вплив цього та попередніх атак на Росію?
Цей завод має значний вплив, адже є найбільшим у своєму роді. Його потужність складає від 21 до 23 мільйонів тонн нафти на рік, що еквівалентно приблизно 460 тисячам барелів щодня. Це становить близько 7% від загального добового видобутку нафти в Росії. Для довідки, країна щоденно споживає приблизно 107-110 тисяч тонн нафтопродуктів, що підкреслює важливість цього заводу. Крім того, варто зазначити, що цей завод є сучасним об'єктом, який зазнав модернізації під час повномасштабного вторгнення в 2023 році. Тоді була введена нова, високотехнологічна установка для первинної переробки нафти, що дозволяє йому виробляти широкий асортимент продукції. Тут виготовляють не лише автомобільний бензин, але й дизельне паливо, авіаційний гас, мастила та нафтохімічні вироби. Таким чином, завод є критично важливим як для цивільного, так і для військового секторів Росії.
У 2026 році тривалість ремонту на нафтопереробних заводах суттєво зростає.
Чи є інформація про характер ушкоджень, які отримав Омський НПЗ, і наскільки вони серйозні? Також, як швидко російські фахівці здатні відновлювати виробництво на своїх підприємствах після атак?
Виходячи з наявних даних, можна стверджувати, що нова установка первинної переробки нафти, про яку я згадував, зазнала серйозних пошкоджень. Це важливий удар, оскільки ця установка є "серцем" всього заводу, адже вона відповідає за розділення нафти на фракції, які потім обробляються на інших етапах. Що стосується ремонту, його складність залежить від кількох чинників. Через санкції та економічний тиск Росія наразі не в змозі самостійно виготовляти необхідні ректифікаційні колони і змушена їх імпортувати, оскільки всі необхідні елементи виробляються на західних підприємствах. З 2023 року нові елементи не надходили, проводилися лише ремонти. Звісно, ми повинні дочекатися більш детальної інформації про ступінь пошкоджень. Проте, з огляду на попередні випадки, можна відзначити, що ремонти були різними. Наприклад, перші атаки на російські НПЗ, коли використовувався один дрон, зазвичай оброблялися швидко за кілька тижнів. Натомість у 2026 році, коли руйнування стали значнішими — по кожному об'єкту влучало кілька дронів або ракет, — ремонти затягувалися на місяці. Важливо відзначити, що для ускладнення ремонтного процесу необхідні не лише військові дії проти Росії, але й підвищений контроль за санкціями, щоб унеможливити закупівлю західного обладнання через треті країни (як-от Грузія, Вірменія, Казахстан тощо). Якщо це вдасться, ремонти триватимуть довше. Аналогічна ситуація стосується й санкцій на програмне забезпечення, електроніку та інші компоненти. Все це потрібно ретельно контролювати, щоб не допустити їх постачання до Росії. Чим більш ефективним буде контроль, тим довший буде процес ремонту.
"Вичавити всі гроші з нафтопереробних компаній і кинути їх на війну"
Чи фіксуєте ви якісь дії, рухи росіян в плані того, що вони намагаються якось перенести ці НПЗ чи захистити їх?
Минулого року активність була більш помітною, проте лише на тих нафтопереробних заводах, які знаходяться в регіонах, що межують з Україною. Там намагалися встановити антидронові сітки та подібні системи. Натомість в Омську, що розташований за 2,5 тисячі кілометрів від кордону, виглядає так, ніби ніхто навіть не розглядав цю можливість. Проте, об'єктивно кажучи, захистити такий великий об'єкт, як НПЗ, можна лише за допомогою систем протиповітряної оборони. Наприклад, Московський НПЗ, який зазнав нападу минулого місяця, є справжнім містом у місті. Це величезна територія, що займає сотні гектарів з десятками будівель. Захистити його практично неможливо. Що стосується менших НПЗ, Україна поки що не здійснювала жодних атак, але в Росії їх достатньо, наприклад, на Північному Кавказі, і теоретично їх можна було б захистити певними системами. Однак встановити таку пасивну оборону на великому об'єкті з технічної точки зору практично нереально. Тут необхідні лише засоби ППО.
Щодо питання перенесення. Ні, це не відбувається і, ймовірно, не відбудеться в найближчому майбутньому. Таке рішення вимагало б колосальних інвестицій. Сьогоднішня стратегія Росії полягає в тому, щоб витягти всі можливі фінансові ресурси з нафтопереробних компаній і направити їх на військові потреби. Вони досягають цього через податки, ренти, збори та дивіденди. Компанії, зрештою, функціонують, маючи достатньо коштів для поточних витрат, але десятки мільярдів для інвестицій у перенесення їм явно не вистачає.
"Путін вичавив гроші з усіх великих компаній"
Чи може йдеться про зведення нових споруд?
Ні. Також через дії Путіна, який забрав ресурси у "Роснафти", "Лукойлу", "Газпромнафти" та "Сургутнафтогазу", він вичавив фінансові кошти з усіх великих компаній. Їх щорічні звіти стають все більш тривожними, констатуючи відсутність коштів на інвестиції. Нафтогазові компанії вже чотири роки не мають нових перспективних родовищ, не проводять геологорозвідку і не займаються модернізацією. Вони просто перебувають у стагнації. І нових нафтопереробних заводів в країні не будували з 1991 року. Хоча були проведені глибокі модернізації старих заводів, таких як Омський, нових об'єктів не з'явилося і, схоже, не з'явиться.
Максим Гардус. Изображение: facebook/maxgardus
"Це перетворюється на виклик для чистих бюджетних витрат."
У Росії зараз заборонено експортувати бензин всім учасникам ринку, до 30 листопада обмежений експорт авіаційного палива, але це більше технічні заходи. Що глибинного зараз можна помітити в тих рішеннях, які ухвалюються керівництвом держави-агресорки?
Експортна заборона — це не лише технічний аспект. Внутрішній ринок Росії характеризується зниженими цінами на паливо. Наприклад, до початку цих атак середня вартість літра становила близько 80-90 рублів, що вдвічі дешевше теперішніх цін. Держава покриває різницю за рахунок компенсацій нафтовим компаніям, які втратили потенційний прибуток від експорту. Відсутність експорту призводить до браку цього додаткового доходу, що, в свою чергу, ставить під загрозу підтримку внутрішніх цін. Це створює серйозні виклики для бюджетних витрат.
"Насамперед, труднощі відчуває малий бізнес і транспортна галузь."
Яким чином це відбивається на економіці в цілому? У південно-західних частинах Росії, де розташовані основні аграрні регіони, такі як Краснодарський край, Ростовська область та Поволжя, вже спостерігається перенесення аграрних робочих циклів на декілька тижнів через проблеми з паливом. Це є очевидним наслідком поточної ситуації. Найбільше страждає малий бізнес та сфера перевезень. Вони не можуть закуповувати паливо на біржі, оскільки є занадто малими гравцями, а заправка в каністри великих обсягів заборонена, тому працюють виключно "на ходу". Це вкрай ненадійна модель, яка негативно впливає на стабільність малого бізнесу. Крім того, Росія займає величезну територію — 16 мільйонів квадратних кілометрів. Незважаючи на те, що вона має третю за величиною мережу залізниць у світі, все ж територіальні масштаби призводять до того, що близько 70% вантажоперевезень здійснюється автомобільним транспортом. Це створює додаткові труднощі, оскільки система перевезень є досить децентралізованою, і транспортні компанії не можуть ефективно координувати завантаження своїх вантажівок з єдиного центру. Хоча наразі це не призводить до затримок у доставці товарів, однак впливає на збільшення витрат і тривалість перевезень через очікування на заправку. З часом це може торкнутися й середнього бізнесу, наприклад, молочної промисловості, а також різних служб доставки, які залежать від швидкості та надійності постачання.
"Якщо нинішні темпи ударів триватимуть, деградація систем продовжиться"
Який тривалий час може існувати така обставина?
Вона зберігатиметься такою, оскільки все залежить від військових факторів, наскільки ефективно Сили оборони України зможуть продовжити нинішній темп ударів. Тобто, якщо завтра ми з вами прокинемося і буде мир, ми перестанемо бити по Росії, то за 2 місяці вони все відновлять, як було. Якщо ж нинішні темпи ударів триватимуть далі, то деградація систем продовжиться, бо все, що зараз в них ремонтується, це так званий аварійний ремонт, не капітальний. Але це не вирішення проблем, а відтермінування її вирішення. І кожне нове ураження щоразу робить систему все більше і більше крихкою. Тобто, за нинішнього темпу криза поглиблюватиметься і перед урядом РФ вже постала дилема, на яку вона немає відповіді. Якщо компенсувати це імпортом, то що робити з цінами? Варіант перший - відпустити ціни у "вільне плавання" і взагалі вимкнути демпфер. А на демпфер вони витрачають понад трильйон рублів, при тому, що в них дефіцит 4-ри. Це дуже багато. І якщо вимкнути демпфер, то ціни зростуть на 30-45%, а зараз, можливо, й більше. Це значить подорожчання всього на світі, прискорення інфляції, а перемога над інфляцією - це одна з небагатьох перемог, яку за 4 роки російська економіка має завдяки непохитності позиції Центрального банку. Варіант другий -- тримати ціни, тобто почати дотувати імпорт. Це вже сумнівна історія, бо коли ти платиш рублями за краще життя росіян російським компаніям, то це ще на щось схоже. А коли ти не починаєш дотувати бензин, вироблений в Індії, то це вже просто дикість.
В даний момент спостерігається дефіцит, який становить близько 20%.
До речі, Індія - одна з країн, на яку розраховує Росія, але як довго вона може постачати це пальне?
На даний момент Росія ще не отримала цієї партії. Лише три дні тому з'явилася інформація про доставку, а шлях з Індії до Владивостока займає близько трьох тижнів. Перша поставка невелика — приблизно 100 тисяч тонн, що не є достатнім для вирішення проблеми, адже це лише денне споживання країни. Наразі дефіцит складає близько 20%, а деякі джерела навіть згадують про 28%. Таким чином, 100 тисяч тонн можуть покрити нестачу лише на п’ять днів, не враховуючи логістичні витрати. Доставка з Далекого Сходу до центральних регіонів Росії, де проживає більшість населення і де розташовані найбільші НПЗ, може зайняти ще тиждень. Отже, індійський бензин на станціях у Ростові з’явиться, ймовірно, лише у вересні. До того ж, ситуація на Далекому Сході залишається нестабільною через дії українських сил. Поки що у Владивостоці спокійно, але це може змінитися, адже відстань у 10 тисяч кілометрів не гарантує безпеку.
"На армію це поки що не дуже впливає"
Яким чином ця криза позначається на військових силах Росії, зокрема на їхній логістиці та забезпеченні?
На жаль, ситуація з армією поки що залишається без значних змін. У російському уряді існує певна ієрархія пріоритетів. На першому місці стоїть військова сфера, далі йдуть внутрішні силові структури, такі як Національна гвардія, Міністерство внутрішніх справ та РЗД. Після цього йдуть великі промислові підприємства, комунальні служби та значні аграрії. Лише на останньому місці перебувають дрібний бізнес та легкові автомобілі. Отже, якщо з 100% залишилось 80% пального, то воно, безумовно, спочатку буде спрямоване на потреби армії.
