Данилишин: Нову систему створять не гегемони, а ті, хто перебуває в гармонії з правдою.
Серед багатьох доповідей на Всесвітньому економічному форумі в Давосі 2026 року особливо виділився виступ прем'єр-міністра Канади Марка Карні під назвою "Завершення ілюзій міжнародного порядку та новий курс для середніх держав", який привернув увагу світової спільноти.
Уже рік світ в цілому перебуває в стані турбулентності, а якщо брати ще і війну в Україні - то цілих 15 років. До останнього часу всі поводилися здебільшого так, ніби це локальний стан (десь трясе - не нас) і він нас не стосується. Хоча світовий порядок вже був порушений. І тут прийшов "Сам невизнаний Нобелівський лауреат". Світ повністю зійшов з рейок вдаваної траєкторії, яка трималася на ілюзорності та боязні щось порушити, щоб не було гірше. Тому узагальнення прем'єр-міністра мають фундаментальне значення для формування нового світового порядку.
I. Які ж ключові нові висновки (what is genuinely new) можна зробити з виступу керівника Канади?
По-перше, на високому рівні публічно демонтовано міф "порядку, заснованого на правилах". Це не риторика "кризи", а визнання розриву (rupture), що це не перехід, не тимчасова турбулентність, а саме кінець функціональної фікції, яка трималася на американській гегемонії та добровільній участі інших. Не спроста згадується фундаментальна праця Вацлава Гавала "Сила безсилих". Я також часто на неї посилався після 2011 року - перед початком Революції гідності. Це дуже гавелівський момент: система тримається не на правилах, а на удаваній вірі в них.
По-друге, геоекономіка остаточно визнана не просто інструментом, а справжньою зброєю. У доповіді ясно зазначено, що тарифи, фінансові інструменти, ланцюги постачання та стандарти функціонують як засоби тиску, а не як безсторонні елементи ринкової економіки.
Це свідчить про завершення утопічної концепції глобалізації як взаємовигідного процесу і перехід до інтеграції, що підлягає політичному контролю. Будь-яка форма лібералізму, яка базується на безладді та фальшивій лояльності, неминуче зазнає невдачі, не зважаючи на спроби штучно її підтримувати та виховувати нове покоління глобалістів і псевдоринкових гравців.
Третій аспект полягає в тому, що світ переосмислює концепцію суверенітету: від юридичного поняття до практичної ефективності. У сучасному розумінні суверенітет означає здатність витримувати зовнішній тиск, розподіляти ризики та уникати політичних компромісів, обумовлених економічними слабкостями. Це має величезне значення як для України, так і для Європейського Союзу.
По-перше, стратегічна автономія слід розглядати не як ізоляцію, а як спільну ініціативу. Ключова нова концепція полягає в тому, що "вартість суверенітету може бути спільно розподілена". Це означає, що мова не про те, щоб "кожен будував свою власну фортецю", а про кооперативну автономію середніх держав. Вперше середні держави визнаються як незалежні суб'єкти на світовій арені. Вони не є "молодшими партнерами", "буферними зонами" або "об'єктами впливу", а представляють собою альтернативний шлях між гегемонами. Цей зсув має велике значення для міжнародної ієрархії.
Ознайомтеся також: Від "безсилих, позбавлених сил" до "сили тих, хто втратив владу"
Я б хотів підкреслити, що в даний момент відбувається становлення нового глобального порядку денного (implicit agenda), який можна охарактеризувати наступними особливостями:
1. Від традиційних інститутів до коаліцій з мінливою структурою. Це не просто повернення до старих моделей СОТ чи ООН, а створення нових ефективних напрямів: оборони, технологій, ресурсів і фінансів. Таким чином, виникає нова реальність, що виходить за межі пост-вестфальської та пост-бреттон-вудської епохи.
2. Цінності + сила = нова формула реалізму. Не "цінності проти інтересів", а: цінності без сили = моралізаторство, сила без цінностей = нестабільність. "Value-based realism" -- це нормативний реалізм, а не ліберальна ілюзія. Ліберальна ілюзія, яка затуманювала чисті розуми багатьох недалеких людей у 20 та початку 21 століття - розвалюється на очах.
3. Геоекономічні альянси замість єдиного світового ринку: CPTPP та ЄС (1,5 млрд населення), клуби покупців G7 (мінерали), коаліції демократій у сфері штучного інтелекту, платформи SAFE для оборони. Це свідома фрагментація, а не процес деглобалізації.
4. Економічна політика знову перетворюється на важливий інструмент у рамках Великої стратегії. Ми фактично вступаємо в епоху економічного прагматизму, про що вже неодноразово згадувалося: щоб бути почутими, потрібно діяти на рівних. Податкова система, інвестиційна діяльність, оборонні витрати, штучний інтелект, енергетичні ресурси — це не окремі напрямки, а складова єдиного стратегічного підходу. Це повернення до концепції держави розвитку у сучасному виконанні XXI століття.
5. "Жити у правді" як основа міжнародної політики. Це, по суті, новий моральний підхід: визнавати реальність такою, якою вона є; використовувати однакові критерії для всіх; зменшувати свої слабкості замість того, щоб лише заявляти про них. Це справжній виклик подвійним стандартам західного світу.
Чому це принципово важливо для України? В цей час Україна де-факто вже живе у цьому новому світі де війна як примус, економіка як поле бою, інтеграція як ризик і шанс. Логіка "коаліцій охочих" - це модель майбутньої безпеки України, а не тимчасовий інструмент. Теза "Країни завойовують право на принципову позицію, зменшуючи свою вразливість"- це пряма формула післявоєнної економічної стратегії України.
Сьогодні можна сміливо говорити: старий порядок не впав -- його перестали підтримувати й сприймати, в першу чергу, ті, хто його формував. Новий порядок не буде дарований -- його доведеться збудувати. І будувати його будуть не гегемони, а ті, хто навчився жити у правді.
Ексклюзивно для Еспресо.
Про автора: Богдан Данилишин, академік НАН України
