Чужинський Хелувім або український Гарбуз?
Для націй, що є самодостатніми та сильними, де всі гілки влади незмінно й рішуче очищуються від корупційних впливів, де гуманітарна політика з чітко визначеними національними пріоритетами випереджає економічний розвиток і дотримання законів, процеси глобалізації ніколи не викликали занепокоєння.
Загрозливими такі процеси є для націй на зразок нашої, де століттями виборюють право на те, щоб у рідних домівках була, за Шевченком, "своя правда, і сила, і воля".
Приємно вражений, як вирішили боротися з цієї загрозою в милому мені Луцьку, куди охоче приїжджаю за першої нагоди. Цього недільного дня тут у мудрий спосіб стверджували одухотворююче своє, витісняючи цим сам агресивне й спустошуюче душу чуже.
За ініціативою харизматичного Митрополита Луцького і Волинського Михаїла (ПЦУ) на вщерть залюдненому майдані перед Свято-Троїцьким катедральним собором відбулося незвичне театралізоване дійство, центром уваги був Його Величність Український гарбуз-годувальник.
Студенти місцевої Богословської академії створили захоплюючий сценарій, який майстерно реалізував ведучий Андрій Мартинюк. У цьому сценарії гармонійно перепліталися сакральні традиції та вірування з пізнанням і розвагами, а героїзм і патріотизм викликали прискорене серцебиття.
Найбільше аплодували зодягненим у яскраві національні ноші акторам вертепу, співакам, декламаторам та бандуристам передусім утішені батьки. А за ними - численні городяни, вірні церкви, туристи.
У завершальний момент заходу присутні мали можливість насолодитися смачненькою гарбузовою кашею, приготованою в чудовій пересувній печі, а також вітамінним узваром, виготовленим з плодів місцевого саду.
Of course! Please provide the text you'd like me to rephrase, and I'll be happy to help.
Пригадую свою дискусію минулого року з молодими колегами з університету, які так запально готувалися до Хелловіна разом зі студентами-журналістами. Вони використовували страшні маски, закривавлені простирадла і влаштовували нестримні крики… Коли я поставив запитання про сенс таких розваг, мої колеги були спантеличені і відповіли, що в умовах війни студентам потрібно якось відволіктися.
Після того, що я побачив у Луцьку, мені захотілося, щоб "куратори" та "вихователі" з інших українських університетів і шкіл, які так бездумно впроваджують чужі традиції (і для цього, виявляється, виділяються години в навчальному плані), відвідали це луцьке середовище, разом з усіма скуштували гарбузову кашу на майдані... І задумалися...
Тим часом у Луцьку, як і в столичних супермаркетах, вся торгова мережа переповнена примітивними символами нав'язливого хемува... Вони лякають і виснажують душу, а їхня вартість вражає.
Микола Тимошик
