Чому конфлікт між Індією та Пакистаном може бути вигідним для Росії, але не для нас?
Для більшості українців зрозуміти, що відбувається між Індією та Пакистаном у Кашмірі, ймовірно, так само непросто, як і для індійців та пакистанців -- зрозуміти події в Криму та на Курщині. Проте війни в сучасному світі дедалі більше взаємопов'язані. Тому ситуація в Кашмірі впливає і на хід російсько-української війни.
Чергова криза між Індією та Пакистаном, яка розгортається на наших очах, почалася 22 квітня, коли в гірському курорті поблизу міста Пахалгам у контрольованій Індією частині Кашміру озброєні невідомі напали на групу туристів. Було вбито двадцять шість осіб, більшість із яких -- громадяни Індії.
Мало відомий рух "Фронт опору Кашміру" спочатку заявив про свою відповідальність за напад, але згодом відкликав цю заяву. Індійська сторона звинуватила Пакистан у організації та підтримці цього інциденту, на що Пакистан рішуче відповів запереченням. Напруга між країнами швидко зросла: Індія закрила кордони, призупинила дію Договору про води Інду, що є критично важливим для пакистанської частини Кашміру, особливо в умовах аномальної спеки цього весняного сезону, а також заборонила польоти для пакистанських авіакомпаній. У відповідь Пакистан вислав індійських дипломатів, призупинив торгівлю та підвищив рівень бойової готовності своїх військових сил.
Обміни артилерійськими ударами вздовж лінії контролю -- широко визнаної, хоча і неофіційної лінії розмежування між Індією та Пакистаном у Кашмірі, -- почалися майже одразу, що призвело до жертв. В Індії та Пакистані заговорили про ймовірність широкомасштабної війни та згадали про ядерний арсенал, який є на озброєнні обох сторін, хоча і не перебуває в постійній бойовій готовності.
У 2019 році, під час серйозної кризи в Кашмірі, неформальні переговори виявилися ефективними у запобіганні великій війні. Однак у 2025 році ці ж механізми, здається, втрачають свою ефективність. Риторика з обох сторін тільки сприяє загостренню конфлікту.
Сучасний політичний конфлікт навколо Кашміру, з регулярними військовими ескалаціями, триває з майже самого закінчення Другої світової війни. У 1947 році, коли відбулося розділення Британської Індії на Індію та Пакистан, князівство Джамму та Кашмір стало предметом суперечки. Індуїстський правитель цього князівства вирішив приєднатися до Індії, тоді як більшість мусульманського населення та уряд Пакистану виступили проти цього рішення. Перша індійсько-пакистанська війна розпочалася практично відразу і закінчилася миром, укладеним за посередництва ООН. Хоча це перемир'я фактично розділило територію Кашміру, воно не вирішило питання її юридичного статусу.
Сьогодні Кашмір залишається поділеним лінією контролю. Індія управляє Джамму та Кашміром і Ладакхом, до яких входить густонаселена й спірна Кашмірська долина. Пакистан контролює Азад Джамму та Кашмір і Гілгіт-Балтистан і заявляє про підтримку права місцевих жителів на самовизначення. Третьою стороною є Китай, який контролює малозаселений регіон Аксай-Чин, захоплений під час китайсько-індійської війни 1962 року. Крім того, Пакистан 1963 року передав Китаю долину Шаксґам, чого Індія не визнає.
У регіоні виникло кілька війн та численні менші сутички, зокрема в період 1947-1948 років, у 1965-му та 1999 році. Незважаючи на різноманітні зусилля щодо мирного врегулювання, конфлікт досі залишається невирішеним. У 2019 році Індія скасувала особливий автономний статус Джамму та Кашміру, що призвело до подальшого загострення ситуації. Це рішення було сприйнято Пакистаном як провокацію.
Індія вбачає в управлінні Кашміром важливу умову для підтримання своєї територіальної цілісності та боротьби з тим, що вона називає, міжнародним тероризмом. У свою чергу, Пакистан розглядає Кашмір як основний національний інтерес, часто описуючи його як "життєву артерію". Без контролю над Кашміром Пакистан відчуває себе уразливим.
Криза посилюється і природними факторами. У квітні Південна Азія пережила одну з найсильніших хвиль спеки в історії спостережень. У пакистанському Белуджистані температура сягала 49°C, а в основних індійських містах, зокрема в Нью-Делі, регулярно перевищувала 40°C. Були перебої в електропостачанні, посилилася хронічна нестача води, виникли труднощі в сільському господарстві. Це ще більше загострило суспільну напругу.
Додаткова напруга виникла через політичні обставини. Прем'єр-міністр Індії Нарендра Моді опинився перед складним вибором щодо участі в параді 9 травня в Москві, де мав бути присутній разом із президентом Росії Володимиром Путіним і лідером КНР Сі Цзіньпіном. У той же час, чотириденний візит до Індії віцепрезидента США Джей Ді Венса акцентував увагу на сподіваннях Вашингтона, що Індія посилить своє дистанціювання від Китаю.
Військова напруга не виглядає як результат заздалегідь розробленого плану. Однак, з моменту її початку виникли обставини, які можуть сприяти подальшій ескалації конфлікту.
Уряд Індії стикається з багатьма викликами, зокрема з інфляційними процесами, екологічними проблемами та напруженістю в сфері релігійних і етнічних відносин. Виявлення рішучої позиції щодо національної безпеки може допомогти в об'єднанні суспільства. Важливо також зауважити, що в Індії, яка є найбільшою за населенням демократичною країною з федеративною системою, політичний цикл відбувається практично безперервно. Незабаром відбудуться значні вибори на рівні штатів. Наприклад, у великому і політично важливому штаті Біхар голосування заплановано на кінець 2025 року. У Уттар-Прадеші, найбільш густонаселеному штаті Індії, виборчий процес відбудеться на початку 2026 року, але підготовчі заходи та кампанії розпочнуться значно раніше. Тематика національної безпеки часто стає ключовою під час таких електоральних кампаній.
Військові лідери Пакистану можуть бачити в загостренні напруженості певні тактичні вигоди. У ситуації економічних викликів і можливих політичних криз вони здатні використати патріотичні настрої для зміцнення національної єдності та підтримки.
Для Китаю ця ситуація відкриває нові можливості. Залучення Індії до конфлікту з Пакистаном, в якому Пекін має вагомий вплив, дозволяє йому зміцнити свої позиції як в спірних прикордонних територіях, так і в Індо-Тихоокеанському регіоні.
Росія може отримати непряму вигоду у цій ситуації. Участь Індії у конфлікті з Пакистаном ослаблює її відносини із Заходом і знову підсилює залежність від співпраці з Росією.
Для США загострення у відносинах між Індією та Пакистаном несе переважно ризики. Це підриває регіональну стабільність, підвищує загрозу застосування ядерної зброї та обмежує можливості Вашингтона щодо стримування Китаю.
Європа закликала сторони до стриманості, проте здебільшого залишається спостерігачем. Зосереджена на власній обороні та стримуванні Росії без повної опори на США, Європа наразі не демонструє зацікавленості у використанні наявних інструментів впливу на ситуацію в Південній Азії.
У ході нового протистояння індійські війська, оснащені гаубицями Dhanush і самохідними артилерійськими установками K9 Vajra, завдали ударів по пакистанських позиціях. Пакистан відповів власною артилерією, значна частина якої постачається Китаєм.
Військово-повітряні сили Індії підняли в повітря свої передові літаки, серед яких винищувачі Su-30MKI та Mirage 2000. Останні з них раніше брали участь у проведенні атак з використанням високоточних бомб SPICE-2000 під час операції 2019 року, яка була спрямована на пакистанські бази поблизу Балакота, розташованого на міжнародно визнаній пакистанській території. У відповідь на ці дії, Пакистан почав підготовку своїх винищувачів F-16 та спільно розроблених з Китаєм JF-17 Thunder.
Якщо обидві сторони ухвалять рішення щодо подальшої ескалації, Індія може здійснити обмежений і точковий удар по пакистанській території, як це вже було в минулому. Пакистан у відповідь може завдати власних ударів і застосувати тактичні ракети Nasr для демонстрації рішучості.
Індія володіє крилатими ракетами BrahMos, які були розроблені в партнерстві з Росією. Ці ракети забезпечують можливість виконання точних ударів. У свою чергу, Пакистан тримає на бойовому чергуванні балістичні ракети серії Shaheen, що здатні завдавати ударів по об'єктах у глибині індійської території.
Проте фактичне використання ядерної зброї на цьому етапі малоймовірне. Обидві сторони традиційно демонструють усвідомлення ризиків масштабної війни. Тим не менш переростання артилерійських дуелей у регіональну війну повністю виключати не можна.
Протягом десятиліть Індія була одним із головних покупців російської зброї -- від систем для сухопутних військ до винищувачів, підводних човнів, ракет і засобів протиповітряної оборони. Хоча останніми роками вона розширила коло своїх постачальників, зокрема за рахунок Франції, США та Ізраїлю, російські системи залишаються важливою частиною її арсеналу. Якщо конфлікт із Пакистаном загостриться, Індія, ймовірно, ще більше покладатиметься на ці системи.
Поки що важко оцінити, як можливий новий запит Індії на російську зброю, якщо він виникне, вплине на хід війни між Росією та Україною. З одного боку, це може зменшити технічні можливості Росії для атаки на Україну, але з іншого боку – надати Москві додаткові фінансові ресурси або політичну та економічну підтримку з боку Індії. Проте, така ситуація навряд чи буде прийнятною для Китаю.
Пакистан має міцні зв’язки з Китаєм, особливо через контроль над деякими територіями Кашміру. Відбувається активна співпраця в галузі розробки та виробництва озброєння та військової техніки. Історично склалося так, що Пакистан підтримував більш тісні стосунки з Україною у військовій сфері, ніж Індія. У 1990-х роках Україна уклала свій перший великий експортний контракт на постачання бронетехніки саме з Пакистаном. Сьогодні Пакистан не лише імплементує озброєння, в основному з Китаю, але й займається експортом окремих його видів. На міжнародному ринку представлені пакистанські артилерійські боєприпаси, стрілецька зброя, а також бойовий літак JF-17, спільно розроблений з Китаєм (відомий в Китаї як FC-1), який наразі використовує російський двигун, хоча Китай вже створив альтернативу.
У світових засобах масової інформації з'являлися повідомлення про можливі постачання боєприпасів з Пакистану в Україну через посередницькі країни. Однак, якщо Пакистан опиниться у стані активного конфлікту з Індією, ці поставки можуть бути зупинені, якщо вони дійсно відбуваються.
Загострення протистояння між Індією та Пакистаном може стати частиною ширшої тенденції глобальної нестабільності, якої не вдається стримати ні США, ні Китаю. Хоча ситуація в Кашмірі може здаватися далекою від України, вона впливає на фронт, принаймні через ціни на зброю на світових ринках і її доступність.
