Чому питання гендерної рівності обговорюється, але реальних дій фактично небагато?

Бізнес стикається з нестачею кадрів. За даними Міністерства економіки, в Україні вже сьогодні не вистачає близько 4,5 мільйона працівників. І, на жаль, ситуація, ймовірно, погіршиться. Елла Лібанова, директорка Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи, зазначає, що після закінчення війни лише приблизно третина емігрантів повернеться додому. Інші ж залишаться працювати та жити за межами країни.

Що робитимуть українські компанії - це питання досі відкрите. Брак персоналу, а особливо чоловіків, укотре порушило проблему гендерної рівності в професійних сферах. Про неї говорять понад десять років, проте наразі цю проблему не вдається вирішити. Чого не вистачає Україні?

В Україні зробили кроки назустріч жінкам. У 2017 році було скасовано наказ Міністерства охорони здоров'я № 256, виданий 29 грудня 1993 року, який регулював Перелік важких робіт та робіт зі шкідливими і небезпечними умовами праці, де праця жінок була заборонена. Це рішення розширило можливості для жінок у професіях, які раніше вважалися суто чоловічими. Тепер представниці слабкої статі можуть займатися такими спеціальностями, як буріння свердловин, видобуток нафти та газу, а також працювати на хімічних виробництвах.

Проте є важливий аспект, який варто врахувати: майже десять років тому не весь наказ Міністерства охорони здоров'я втратив свою силу. Зокрема, залишається активною третя глава розділу І Переліку, що забороняє жінкам працювати в шахтах. Щоб усунути це обмеження, Україні потрібно завершити процес денонсації відповідної Конвенції (993_134). Спроби змінити ситуацію вже робилися у 2018 році, коли до парламенту був поданий відповідний законопроєкт, але його не затвердили. Таким чином, ці обмеження залишаються в силі й до сьогодні.

Яку саме роботу жінки все-таки можуть виконувати на шахтах - намагалися прописати в першій частині ст. 174 КЗпП. Там вказані професії із санітарного й побутового обслуговування, але точного переліку посад немає. І це створює поле для маніпуляцій. Бо державні органи користуються вже давно застарілою постановою Держкомпраці СРСР.

Для жінок існують й інші обмеження, наприклад, граничні норми підйому вантажів - вони наведені в ч. 2 ст. 174 Кодексу законів про працю.

У 2017 році в Україні була введена нова посада - Урядовий уповноважений з питань гендерної політики. Ця особа відповідає за моніторинг, проведення перевірок та удосконалення законодавчої системи. Проте, чи можете ви згадати хоча б одну гучну справу, що виникла внаслідок цих перевірок? Я, наприклад, не можу.

В Україні судова практика щодо дискримінації за статевою ознакою майже не розвинута. У результаті, Феміда не має напрацьованих практичних рекомендацій з цього питання. Наприклад, один із найновіших випадків розгляду подібної справи відбувся ще у 2015 році.

У той період Маневицький районний суд Волинської області відхилив позов жінки, яку звільнили з посади диспетчера автомобільного транспорту, щодо поновлення на роботі та виплати компенсації. При звільненні їй не надали жодної альтернативи, хоча вона висловила готовність працювати охоронцем на сировинній базі.

Роботодавець зазначив, що ця вакансія призначена виключно для чоловіків, оскільки база знаходиться на значній відстані від підприємства та місця проживання позивачки, а також займає велику територію. Крім того, він вказав, що в колективному договорі є пункт, який забороняє працевлаштування жінок на нічні зміни. Суд дійшов висновку, що така політика сприяє поліпшенню умов для жінок.

У серпні 2022 року уряд України затвердив Державну стратегію забезпечення гендерної рівності до 2030 року, а також Операційний план її впровадження на період 2022-2024 років. Цей документ містить низку ініціатив та освітніх програм, що фінансуються з державного бюджету, зокрема за рахунок Державної служби зайнятості та навчальних установ. Проте, в ньому також вказуються деякі проблеми.

Дійсно, нормативно-правова основа була вдосконалена, але механізм її реалізації потребує подальшого розвитку на всіх рівнях. Крім того, фінансування програм, спрямованих на подолання гендерної нерівності, наразі не є пріоритетом для уряду. Це стосується як перебудови існуючої системи, так і підходів до роботи державних установ, від яких залежить, яким чином буде втілюватися політика рівності на місцевому рівні.

Заробітки працівників державних установ, як правило, залишаються на низькому рівні, що призводить до відсутності інтересу у них до навчання та впровадження європейських стандартів, особливо в умовах воєнного конфлікту. Тим часом, іноземні експерти охоче діляться своїми методами стосовно гендерної рівності, пропонуючи лекції, практичні тренінги та інші формати навчання.

Які ще нормативні акти діють в Україні? У постанові уряду №1302 від 15 листопада 2024 року йдеться про реалізацію експериментального проєкту, який стосується професійного навчання жінок та їх працевлаштування у сферах, де вони традиційно недостатньо представлені. У переліку - 31 професія.

Наприклад, серед професій можна виділити токаря, водія навантажувача, електрогазозварника, машиніста екскаватора та асистента машиніста електровоза. Цей інноваційний проект реалізується під керівництвом Міністерства економіки, Міністерства освіти та науки, а також Державного центру зайнятості. Жінки мають можливість пройти професійну підготовку або перепідготовку в навчальних закладах, які володіють ліцензією на здійснення освітньої діяльності за обраними спеціальностями.

У січні 2022 року в Україні запровадили закон, що бореться з дискримінацією за статевою ознакою в рекламі, але контроль за його виконанням Держпродспоживслужба почала здійснювати лише з травня 2025 року. Також існують закони, що гарантують рівні права матерів і батьків, які служать у війську, на догляд за дітьми в умовах особливого періоду.

Тема гендерної рівності стала предметом обговорення серед політиків. В Україні законодавство зазнавало змін двічі, а в 2013 році було введено 30-відсоткову, хоча й необов'язкову, гендерну квоту, яка згадується у законі "Про політичні партії". Політичні партії, що складаються щонайменше на третину з жінок, можуть отримати додаткові 10% від річного бюджету на свою статутну діяльність. Ці фінансові ресурси зазвичай розподіляються між різними політичними силами. Проте існує певний нюанс.

Навіть після отримання допомоги виключати депутатів не заборонено, що призводить до маніпуляцій. Партія може нараховувати й 30% жінок, проте їхні прізвища зазвичай містяться наприкінці списків. Тож до сесійної зали поки потрапляють одиниці.

Сьогодні жінки отримують значну підтримку від громадських організацій. Наприклад, ініціатива Women for Ukraine сприяє знаходженню нових шляхів для працевлаштування та розвитку професійних навичок.

ГО "Жіночий ветеранський рух" у межах проєкту ООН Жінки "Трансформаційні підходи для досягнення гендерної рівності в Україні" розпочав проєкт групових занять із психологічної підтримки жінок і дівчат "Тримайся, сістер".

Гендерні квоти впроваджені в більш ніж 55 державах по всьому світу – жінки повинні становити від 30% до 50% від загальної кількості кадрів у державному та приватному секторах. Наприклад, у національних парламентах країн Європейського Союзу (членів ОБСЄ) жінки займають в середньому 25,6% місць, тоді як у скандинавських країнах цей показник становить 41,1%.

В парламентській системі Швеції жінки займають 47,3% місць, що є найвищим показником серед інших країн. Іспанія посідає друге місце з 41,1%, за нею йдуть Франція з 39,7% та Італія, де жінки становлять 35,7% від загальної чисельності. Норвегія має 40,8%, а Нова Зеландія - 40%. Важливо зазначити, що в останніх двох країнах немає обов'язкових вимог щодо працевлаштування певної кількості жінок.

У Великій Британії, де відсутні квоти для жінок у парламенті, на виборах 2024 року було досягнуто рекордного показника. Обрали 242 жінок-депутаток. Для контексту: у 2019 році їх налічувалося 220, у 2017 році - 207, а в 2015 році - 196. Усього в британському парламенті налічується 650 депутатів.

Дослідження підтверджують, що жінки, які займають позиції в законодавчих та виконавчих органах влади, значно сприяють соціально-культурному розвитку держави, покращуючи якість життя населення та стимулюючи економічне зростання. Протягом 2011-2015 років консалтингова фірма Korn Ferry провела опитування серед приблизно 55 експертів з 90 країн, яке показало, що жінки демонструють більш високий рівень емоційних і соціальних навичок, необхідних для успішного лідерства та управління, в порівнянні з чоловіками. Фахівці підкреслили, що існує зростаюча потреба на ринку праці у жінках, готових обіймати керівні ролі.

Україна хоче приєднатись до ЄС, і це означає, що наша країна має затвердити кілька важливих документів, які стосуються гендерної рівності. Про що йдеться?

Європейська соціальна хартія була ратифікована в Україні згідно із законом від 14 вересня 2006 року. Цей документ забезпечує захист економічних і соціальних прав, забороняючи дискримінацію за будь-якими ознаками, зокрема за статевою ознакою.

Директива 2019/1158, що стосується балансу між професійним і особистим життям для батьків і опікунів, була ухвалена 20 липня 2019 року. Цей документ визначає основні вимоги, спрямовані на забезпечення гендерної рівності на ринку праці та у відносинах на робочому місці, з метою полегшення поєднання трудової діяльності з сімейними обов'язками для працюючих батьків і опікунів. Однак, дана директива ще не була ратифікована парламентом України.

Директива 2010/41/ЄС, прийнята 7 липня 2010 року, стосується впровадження принципу рівності між чоловіками та жінками у сфері самозайнятої діяльності. Однак Україна досі не реалізувала цю ініціативу.

Директива 2006/54/ЄС від 5 липня 2006 року про рівні можливості й однакове ставлення до чоловіків і жінок у зайнятості та професійної діяльності. Документ не прийнятий.

Директива Ради 2000/78/ЄС, ухвалена 27 листопада 2000 року, стосується створення загальних принципів рівного ставлення у сфері зайнятості та професійної діяльності. У цьому документі викладені основні рамки для протидії дискримінації, а також критерії відбору, умови набору співробітників, звільнення, оплату праці, а також професійно-технічну підготовку та перепідготовку. На даний момент ця директива ще не була імплементована в нашій країні.