Чому прем'єр-міністр Франції ризикував своєю посадою і які наслідки це матиме для держави?
Майже гарантовано 8 вересня стане останнім днем нинішнього уряду Франції. Давши тим самим старт новій політичній кризі.
Цього дня Національне зібрання Франції має розглянути питання вотуму довіри уряду Франсуа Байру. Таке голосування було ініційоване самим прем'єром.
Рішення Байру стало справжнім подарунком для партії Марін Ле Пен "Національне об'єднання" - там заявляють, що розраховують на дострокові парламентські вибори, на яких мають реальні шанси отримати більшість.
Про те, чи є шанс уникнути такого сценарію, навіщо досвідчений політик Франсуа Байру пішов на такий крок і на що він розраховує, читайте в статті редактора "Європейської правди" Юрія Панченка "Самогубство" прем'єра: заради чого уряд Франції піде у відставку і які наслідки це матиме. Далі - стислий її виклад.
25 серпня Франсуа Байру заявив, що Франція - "на межі втрати боргової стійкості".
Така ситуація, за словами французького прем'єра, змушує запровадити у державному бюджеті на 2026 рік радикальні кроки зі зменшення бюджетного дефіциту - економія має досягти 43,8 млрд євро. Адже без цих заходів вже незабаром вартість запозичень Франції перевищить дохідність італійських державних паперів - і країні буде все складніше обслуговувати державний борг.
Пропонується заощадження, яке базується як на принципах "соціальної справедливості" — шляхом підвищення податків для найбагатших, так і на реалізації непопулярних заходів. Серед них: призупинення індексації соціальних виплат і пенсій, скорочення витрат на державне медичне страхування, ліквідація окремих державних відомств, а також скасування двох з одинадцяти неробочих свят (Великоднього понеділка та 8 травня).
Також планується поетапне зменшення чисельності державних службовців – у найближчі роки передбачається скорочення кожної третьої вакансії, що звільниться внаслідок виходу на пенсію.
Розгляд цих бюджетних ініціатив мав розпочатися 10 вересня. Проте вже заздалегідь було зрозуміло, що знайти голоси для реалізації таких ініціатив не вийде. А на додачу 10 вересня ліва опозиція анонсувала початок масштабних антиурядових протестів.
Саме через це відставка уряду Байру була прогнозованою - оскільки у нього не було достатньо голосів для "звичайного" затвердження державного бюджету, прем'єр змушений буде скористатися можливістю прийняти законопроєкт без парламентського голосування, застосувавши "спеціальну процедуру 49,3", що передбачена французькою конституцією.
Розуміючи, що відставка майже неминуча, прем'єр Байру вирішив йти ва-банк. Голова уряду заявив, що сам ініціює голосування за вотум довіри своєму уряду - і це питання має бути розглянуте за два дні до анонсованого початку протестів.
Яка причина спонукала французького прем'єра вжити таких заходів?
В останні дні Франсуа Байру став активно згадувати про П'єра Мендес-Франса — лівоцентристського політика і прем'єра Франції 1954 року. Мендес-Франс увійшов в історію як керівник уряду, чиї ідеї спочатку викликали скепсис у французького населення, але з часом здобули популярність і визнання.
На аналогічну позицію в історії покладаєте надії й на Байру - лідера уряду, котрий змусив французів переосмислити свою бюджетну політику, навіть якщо це вимагає його власного звільнення.
У партії Марін Ле Пен "Національне об'єднання" відкрито заявляють про підготовку до нових парламентських виборів. Керівництво сподівається, що сучасний політичний безлад настільки набрид французам, що вони будуть готові віддати свої голоси за них, аби лише в країні з'явився уряд, здатний отримати стабільну більшість у парламенті.
Якою мірою є виправданими сподівання опозиції на те, що дострокові парламентські вибори є неминучими?
Президент Франції Емманюель Макрон продемонстрував, що він є політиком, здатним ризикувати. Тому цілком ймовірно, що у нього вже є стратегія для подолання цієї кризової ситуації. Наприклад, він може розглянути перехід до "німецької" виборчої моделі, яка ускладнить можливість формування однопартійних урядів і спонукатиме політичні сили до взаємних домовленостей.
