Чому Кремль не зуміє припинити війну в Україні: експерт з політики розповів про подальші перспективи.
Російський лідер Володимир Путін вступає у нову фазу конфлікту із Західними країнами та Україною, при цьому внутрішні політичні рішення Кремля все більше орієнтуються на вимоги військових дій.
Про це пише російський політолог Андрій Колесников у статті для Foreign Affairs, опублікованій 24 вересня.
Автор цієї статті аналізує результати недавніх парламентських виборів у Росії. Він вважає, що перемога партії "Єдина Росія" була не лише передбачуваною, але й забезпечена механізмами адміністративного контролю над процесом голосування. Серед факторів, що вплинули на цей результат, Колесников виокремлює примусове голосування в державних організаціях, стандартизовані процедури голосування у військових та силових структурах, впровадження електронного голосування, а також усунення партії "Яблуко", яка залишалася єдиною легальною антивоєнною силою.
На думку Колесникова, результат виборів дозволяє Кремлю продовжувати політику, в якій війна проти України стає дедалі тісніше пов'язаною з функціонуванням російської політичної системи.
Автор підкреслює, що Кремль не виявляє намірів відмовитися від конфронтаційної політики. Навпаки, режим Путіна використовує війну як інструмент для зміцнення внутрішнього контролю та створення образу Росії як держави, що постійно перебуває у стані напруженого протистояння із Західними країнами.
Колесников також розглядає ескалацію як ширший процес, ніж безпосереднє збільшення інтенсивності бойових дій в Україні. Йдеться про поступове розширення конфлікту -- політичне, економічне та інформаційне.
У цьому випадку автор асоціює майбутні дії Кремля з тим, що російське керівництво все більше змішує питання внутрішньої стабільності свого режиму з тривалістю війни.
У статті зазначається, що в путінській Росії ескалація конфлікту розгортається на двох фронтах: на війні та в самому суспільстві. Ознаки цього явища помітні практично скрізь. Тривають масові арешти та ув'язнення тих, хто висловлює незгоду з кремлівською політикою, а репресії лише посилюються. Законодавство щодо "іноземних агентів" стає все більш обмежувальним, особливо стосовно тих, хто втік за межі країни, позбавляючи їх не лише політичних, але й майнових та фінансових прав. Податковий тягар також зростає, оскільки режим відчуває брак фінансів для ведення війни.
За переконанням автора статті, бажання Кремля до нарощування напруженості в будь-якому вигляді свідчить не про потужність, а про вразливість.
"Вибори дозволили Путіну прив'язати росіян до своєї "спеціальної військової операції" через процес голосування: кожен, хто брав участь у виборах, став співучасником. Але це, ймовірно, лише посилить розчарування багатьох людей, які втомилися від умов життя, нав'язаних державою. Ніхто не протестуватиме; багато хто вдаватиме підтримку. Але, як і в пізні радянські роки, сам акт існування в такій системі виглядатиме радше як імітація нормальності, ніж як реальність. Більше немає чіткого виходу для країни, травмованої війною, приголомшеної пропагандою насильства та ідеологією національної переваги, а також пошкодженої спотвореною та дедалі більш дисфункціональною воєнною економікою", -- зазначають у Foreign Affairs.
Автор статті вважає, що головна проблема режиму Путіна полягає в кризі майбутнього. Він стверджує, що Путін не має чіткої мети та напрямку, через що затягує війну, щоб забезпечити своє виживання.
"Уряд США намагається донести до Путіна сигнал про відступ, укладаючи масштабні бізнес-угоди або, у разі збереження поточної ситуації, погрожуючи запровадженням жорстоких санкцій. Проте, найбільш реалістичний варіант на сьогодні полягає в тому, що Путін продовжить затягувати час, використовуючи зиму як інструмент тиску", - зазначили експерти у статті.
