Чи перетвориться Європа на цифрову колонію Сполучених Штатів та Китаю?
Автор Томас Вайє Здобув докторський ступінь з історії в Університеті Гумбольдта (Берлін). Координував проект дослідження історії Commerzbank за часів нацизму. Був програмним директором у відділі міжнародних відносин Фонду Кербера, виконавчим директором Німецько-польсько-українського товариства. Ексголова правління Фонду Віктора Пінчука (Київ)
Цифровий світ стає так само життєво важливим для людей, компаній та країн, як і реальний. У середньому в Європі та США люди проводять перед екранами в Інтернеті майже сім годин на день для роботи, перегляду контенту, купівлі речей і послуг, формування думок, спілкування з друзями, ігор та розваг. Країни й компанії керують інфраструктурою та процесами в цифровому форматі. Війни також ведуться онлайн.
У сучасному цифровому просторі Європа виглядає надзвичайно малою в порівнянні зі своїми справжніми масштабами, і це важко усвідомити.
Дозвольте провести паралель: за кількістю населення Європейський Союз та Велика Британія разом нараховують приблизно 150% від населення Сполучених Штатів (520 мільйонів осіб: 69,23 мільйона — Велика Британія та 450,9 мільйона — ЄС в порівнянні з 340 мільйонами жителів США). Щодо валового внутрішнього продукту, він все ще становить близько 80% ВВП США (19,41 трлн — ЄС, 3,64 трлн — Велика Британія в порівнянні з більш ніж 29 трлн доларів США у 2024 році).
Але онлайн-картина є докорінно іншою. Уявіть, що вся Європа тепер розміром із Францію плюс Нідерланди. Наприкінці 2024 року в Європі налічувалося близько 1200 центрів обробки даних, тоді як у США -- понад 5000. Отже, Європа становить 25% від цифрового "розміру" США. В еквіваленті за кількістю населення це близько 85 мільйонів осіб (приблизно як населення Франції та Нідерландів).
У 2025 році приблизно 70% світових хмарних обчислень контролювалися Сполученими Штатами. Відзначимо, що значна частина залишків належала Китаю, який також мав домінуючу позицію на ринках Глобального Півдня. В Європі ж 80% цифрової інфраструктури було підпорядковано іноземним компаніям, переважно американським. Між 2017 і 2022 роками частка європейських постачальників знизилася з 27% до 13%.
У соціальних мережах ситуація ще гірша. Американські платформи мають понад 12 мільярдів користувачів, китайські -- понад 5 мільярдів, російський Telegram -- 0,95 мільярда. Європа -- практично нічого.
На верхньому рівні ланцюга постачання Китай має домінуючу позицію у контролі над рідкісноземельними металами, які є ключовими для виготовлення різного обладнання.
Європейці ведуть своє життя і працюють переважно в онлайн-просторах, контрольованих американськими та китайськими технологічними гігантами. Інфраструктура, на якій базується їхнє повсякденне існування, належить іноземним корпораціям. Правила гри формуються не лише їхніми обраними представниками. Демографічні дані, статистичні показники, а також особисті звички й бажання є предметом ретельного спостереження, аналізу та класифікації за допомогою потужних обчислювальних систем. Невидимі упередження алгоритмів створюють цифрову "реальність", що впливає на їхні світогляди. Іноземні структури можуть отримати доступ до цих даних. А можливість контролювати такі критично важливі ресурси, як вода, опалення, зв'язок, транспортні засоби та навіть засоби безпеки, зрештою, опиняється в руках тих, хто не є їхнім громадянином.
Ось лишень один приклад: європейська молодь у середньому близько години на день проводить у китайському TikTok. Користувачі TikTok схильні менш критично ставитися до російської навали в Україну, вважають, що політична система Китаю має переваги порівняно з демократичними країнами, та сумніваються в зміні клімату. Про це свідчить свіже дослідження, проведене в Німеччині. А нещодавно 21% молодих німців проголосували за праву партію "Альтернатива для Німеччини", яка має саме такі позиції й випереджає традиційні партії в TikTok. Або ж ось примітивніший, але все ще заплутаний випадок: погляньте на маніпуляції з першим туром президентських виборів у Румунії, який потім було скасовано.
Чи стає Європа колонією, що постачає дані? Європейський "цифровий суверенітет" (або його відсутність) уже багато років є важливою темою в ЄС. Президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн оголосила її пріоритетом -- як кандидатка на цю посаду 2019 року, а також під час свого першого та другого термінів.
Проте, хоча європейські країни, ймовірно, почали активно покращувати свою військову техніку у відповідь на російську агресію проти України та нещодавні зміни в американській політиці, ситуація з цифровими технологіями та платформами залишається досить невтішною.
Європейські політики з гордістю демонструють успіхи у сфері штучного інтелекту, зокрема, таких "єдинорогів", як німецька компанія Helsing, що спеціалізується на оборонних технологіях, та французький Mistral. З 2015 по 2025 роки європейські технологічні підприємства залучили приблизно 426 мільярдів доларів венчурного капіталу, що у десять разів перевищує обсяги попереднього десятиліття. Французька компанія OVH займає 3% глобального ринку хмарних технологій, а німецька фірма Stackit розробляє хмарний сервіс з відкритим вихідним кодом, пропагуючи ідею "незалежної, цифрової, провідної Європи". І це лише частина численних прикладів успішних ініціатив у регіоні.
Але попри цей рух у правильному напрямку, залишається непозбувне відчуття, що ЄС насправді не наближається до пункту призначення.
У своїй доповіді про конкурентоспроможність ЄС колишній прем'єр-міністр Італії і екс-президент Європейського центробанку Маріо Драґі назвав ключові причини: єдиний ринок ЄС та європейські ринки капіталу не інтегровані, а фрагментовані.
У сфері оборони ключову роль відіграють державні бюджети. Зростання державних витрат призводить до збільшення обсягів військової техніки. Проте лідерство в цифрових технологіях належить приватним компаніям, які потребують мільярдних інвестицій від приватних або інституційних інвесторів. На фрагментованих ринках Європи їм важко залучити такі кошти. Більше того, інституційні інвестори з ЄС неохоче вкладають венчурний капітал, і це не може бути компенсовано державними видатками.
Тому нові компанії-зодчі цифрового світу не розвиваються в Європі. Для масштабування вони їдуть до США. У Європі більше ранніх стартапів, ніж в інших регіонах. Але 60% глобальних масштабувань відбувається в США, 8% -- у ЄС. Американські венчурні фонди залучили всемеро більше коштів, ніж європейські у 2013-2023 роках (924 млрд дол. проти 130 млрд).
Саме тому шість найбільших корпорацій у США – це порівняно молоді технологічні монстри (Microsoft, Apple, Nvidia, Amazon, Alphabet, Meta). У той же час, чотири з шести найбільших компаній в Європі мають значно давнішу історію. Як підкреслив Драґі у своїй доповіді, лише 4 з 50 провідних технологічних компаній у світі походять з Європи.
На початку 2025 року в Європарламенті Драґі в емоційному пориві заявив, що якщо європейці не візьмуться за серйозні структурні реформи, їхнє цифрове майбутнє, а також усе подальше існування, опиниться під загрозою: "Ви відмовляєтеся від державного боргу. Ви не підтримуєте єдиний ринок. Ви проти створення союзу ринків капіталу. Не можна відмовлятися від усього... Якщо вас цікавить моя думка про те, що робити далі... Я не знаю, але слід хоча б щось почати!".
Політика Європейського Союзу, націлена на заохочення інвестицій у сферу інновацій, має свої результати. Проте, чомусь ініціативи, такі як Рада з питань інновацій, Компас інновацій та "флагманські дії" в рамках "опор", які повинні реалізуватися через "конкретні заходи", включаючи так званий 28-й режим, що згадуються на сайті ЄС в контексті стратегії для стартапів і масштабування, не викликають великого ажіотажу. Вони скоріше нагадують бюрократа з Брюсселя з сивим волоссям і шовковою хусткою, який намагається виконати трюки паркуру, але не може піднятися на стіну.
Тим часом президент США Дональд Трамп поспішає ще більше наростити інвестиції у цифровий сектор США. Під час його нещодавнього першого закордонного візиту, американські компанії уклали інвестиційні партнерства із Саудівською Аравією, що включають десятки мільярдів інвестицій у ШІ, зокрема в будівництво 500-мегаватної інфраструктури ШІ в Саудівській Аравії та інвестування Ер-Ріядом 20 млрд дол. в американські центри обробки даних. В офіційному інформаційному бюлетені про партнерство із Саудівською Аравією згадується інвестиційна політика президента Трампа "Америка понад усе".
Наступне питання — це питання регуляції.
З одного боку, регуляторна влада Європейського Союзу становить значну перевагу для учасників цифрового ринку. Великий масштаб його ринку дозволяє ЄС встановлювати правила навіть для американських технологічних гігантів. Загальний регламент захисту даних (GDPR), Закон про цифрові послуги (для боротьби з незаконним контентом) та Закон про штучний інтелект (управління ризиками, пов’язаними з ШІ) прагнуть досягти балансу між інноваційними процесами та захистом прав користувачів, а також управлінням ризиками, що виникають із впровадження нових технологій.
Проте європейці звертають увагу і на негативні аспекти регулювання. У згаданому раніше звіті Маріо Драґі, підготовленому для 2025 року, зазначається: "За попередніми оцінками, впровадження GDPR призвело до підвищення вартості даних для компаній у ЄС на 20%".
Крім того, наявні регуляції не допомагають у формуванні конкурентоспроможних онлайн-продуктів. Драґі зазначив, що європейські регуляторні норми "зосередилися на запобіжних заходах, жертвуючи інноваціями, особливо у сфері цифрових технологій".
Тим часом у США, де ця сфера є значно менш регульованою, за президента Трампа відбувається подальша дерегуляція. Віцепрезидент Венс нещодавно заявив європейцям, що майбутнє ШІ не здобувають "заламуванням рук через питання безпеки".
Врешті-решт, важливу роль відіграє менталітет. У Європейському Союзі стигматизація невдач (на відміну від Сполучених Штатів) має негативний вплив на стартапи. Багато підприємливих європейців шукають можливості в США, що створює своєрідне замкнене коло.
За словами політолога Яна Бреммера, у сучасній глобальній цифровій реальності Європа відіграє в кращому разі крихітну роль. Бреммер описує "роздвоєний" світ, у якому "технополярні Сполучені Штати, де приватні технологічні гравці дедалі більше формують національну політику, стикаються з етатизмом Китаю, де уряд установив тотальний контроль над цифровим простором країни". На думку вченого, "питання полягає в тому, (...) чи зможуть відкриті суспільства витримати цей виклик". У його статті Європа згадується лише тому, що намагалася створити далекосяжне законодавство.
Чи зможе Європейський Союз вирішити цю проблему? Справа не лише в тому, що ухвалення рішень 27 державами з різними інтересами робить процес в ЄС повільним, тоді як у світі цифрових технологій швидкість є критично важливою. Крім цього, ЄС прагне досягти кількох цілей одночасно: цифрової трансформації в поєднанні з переходом на зелену енергію, а також захисту особистих даних і управління ризиками, пов’язаними з новими технологіями. Заключна заява учасників саміту з питань штучного інтелекту, що відбувся за ініціативи президента Еммануеля Макрона, отримала назву "Інклюзивний та стабільний штучний інтелект для людей і планети". Європейські політики, які ставлять під сумнів крайнощі капіталізму, можуть звернути увагу на бізнес-модель, що лежить в основі роботи провідних світових цифрових компаній — збирання та комерційне використання даних користувачів.
Безумовно, все це є важливим і позитивним. Якби "Європейська модель" справді функціонувала, вона б виглядала надзвичайно привабливо. Проте, здається, користувачі часто віддають перевагу продуктам, які є швидкими і зручними у використанні. Компанії, які зосереджуються лише на отриманні прибутку, очевидно, почуваються комфортно, так само як і держави з низьким рівнем регуляції. Можливо, навіть неімперіалістична природа Європейського Союзу не є найкращим союзником у контексті цифрової революції. Професор Роланд Меєр із Цюрихського університету підкреслює, що підходи Open AI та інших компаній до штучного інтелекту "формуються в рамках логіки безмежної експансії", що, на думку вченого, має певну схожість з американською геополітичною стратегією.
Крім того, авторитаризм і жорсткий цифровий комерціалізм, здається, добре поєднуються. Про це, зокрема, свідчить приклад КНР. Великий китайський фаєрвол, покликаний для придушення інакомислення в Інтернеті, співіснує з китайськими цифровими стартапами, які підривають економіку в усьому світі завдяки надзвичайній дешевизні, швидкості, помітності та потуранню споживацькій культурі, що вирізняють їх більше за будь-кого на планеті.
Якою стане роль Європейського Союзу у цифровому просторі 2035 року? Давайте поцікавимося думкою фахівців зі Сполучених Штатів, Китаю та Європи: Chat GPT, DeepSeek та Le Chat, розробленого французькою компанією Mistral у сфері штучного інтелекту.
Чат GPT висловлює думку, що "Європа, скоріш за все, залишиться регуляторним гігантом, однак відставатиме від США та Китаю в плані технологічного впливу". DeepSeek підкріплює цю точку зору, зазначаючи, що Європа може залишатися "лідером у сфері регулювання та етичних, промислових і спеціалізованих цифрових технологій. Проте їй не вдасться зрівнятися зі (...) США (...) або Китаєм". Вони також вкладають в ідею, що Європа може стати "Швейцарією штучного інтелекту" завдяки своїй надійності, нейтральності та високим стандартам якості. Аналогічно, як і Швейцарія, яка є невеликою країною в порівнянні з Китаєм, Європа не прагне нав'язувати свої цінності іншим, що можна зрозуміти з аналізу китайського експерта DeepSeek. Натомість Le Chat від компанії Mistral більш самовпевнено заявляє, що Європа володіє "конкурентною перевагою", яку потрібно "зберігати". Водночас Le Chat менш схильний до чітких прогнозів, підкреслюючи, що "до 2035 року позиція Європи у цифровій сфері визначатиметься її здатністю впроваджувати інновації, інвестувати в цифрову інфраструктуру та управляти складними відносинами зі США та Китаєм". Чи не є це елегантним і заспокійливим формулюванням, характерним для європейського підходу?
Для автора цього тексту ситуація виглядає ще більш драматичною. Глобальні цифрові інновації дійсно формують абсолютно новий світ, де багато елементів не завжди мають позитивний чи корисний характер. Тим часом Європейський Союз досягає прогресу, подібно до того, як вчителі рекомендують дітям, які стикаються з труднощами у навчанні: "Не порівнюй себе з іншими — краще співвіднось свої досягнення з тим, яким ти був учора". Проте, як зазначив Жан-Поль Сартр стосовно футболу, це була б чудова гра, якби не існувала інша команда. А у цифровому світі ця інша команда не просто присутня — вона активно створює нове футбольне поле.
Особисто я б хотів жити в Європейському Союзі, де громадяни мають можливість відмовитися від збору своїх даних в обмін на доступ до цифрових інструментів, які сприяють розвитку їх інтелекту, а також забезпечують зручності в шопінгу та розвагах, що використовують штучний інтелект. Я переконаний, що тільки Європа може надати таку унікальну перспективу. Також вважаю, що в разі виникнення цифрової катастрофи, пов'язаної зі штучним інтелектом, європейський підхід буде затребуваним. Проте наразі катастрофа, пов'язана з ШІ, ще не відбулася. Тим часом технологічні компанії за межами Європи продовжують швидко змінювати світ.
Щоб від чогось відмовитися, треба бути достатньо конкурентоспроможним, аби мати вибір.
Пропозиція Маріо Драґі стосовно створення єдиного ринку, єдиного ринку капіталу та управління державним боргом ЄС для стимулювання стратегічних інноваційних інвестицій вказує на можливий шлях розвитку. Але чи готовий Європейський Союз його реалізувати? Як показує досвід у сфері оборони, ЄС та його країни-члени часто виявляються здатними до недостатньо рішучих дій. Хоча інвестиції ЄС у цифрову інфраструктуру, а також фінансування оборонних проектів, націлених на цифрові компанії, або судові позови регуляторів ЄС, а також дії США проти технологічних гігантів, які стикаються з загрозою розпаду, можуть суттєво поліпшити ситуацію в цифровій Європі, навряд чи вони призведуть до кардинальних змін.
Проте, можливо, що президент США Дональд Трамп зуміє розворушити ситуацію. У реальному житті йому це вдалося: коли він натякнув, що може відмовитися від американського захисту, європейці почали самостійно займатися своїм оборонним потенціалом.
Наступальна дерегуляційна стратегія США націлена на те, щоб створити сприятливі умови для американських бізнесів та забезпечити, відповідно до бачення адміністрації Білого дому, безмежну свободу висловлення думок в Інтернет-просторі. Проте регуляторний компроміс між ЄС та адміністрацією США може відкрити нові можливості для інновацій, які стануть вигідними також і для європейських компаній. У той же час, існує думка, що зростаюча вразливість компаній в США через нестабільну економічну політику може спонукати бізнесменів, інвесторів і технологічних фахівців подивитися на Європу з нової перспективи.
Додатково, Європейський Союз міг би скористатися досвідом країн Центральної та Східної Європи в галузі цифрових технологій. Варто звернути увагу на приклади Естонії та України. Існує думка, що європейські країни повинні були врахувати їхню позицію щодо ситуації між Україною та Росією. Але чому б не звернути увагу на їхній досвід у сфері цифровізації?
На завершення, ось надихаючий приклад: зверніть увагу на S.T.A.L.K.E.R. 2 — українське продовження популярної гри S.T.A.L.K.E.R. від GSC Game World. Світ відеоігор є надзвичайно серйозним явищем. За різними оцінками, близько 3,2 мільярда людей займаються онлайн-іграми. Розробники S.T.A.L.K.E.R. 2 створили захоплююче і незвичайне середовище, яке втілює українську історію, інтегровану з елементами світової культури та безмежною уявою. На сьогоднішній день гру придбали шість мільйонів гравців, які вибрали для себе цифрове життя в цій чудовій країні.
У віртуальному просторі немає меж, а процеси відбуваються швидко. Якщо ви надаєте те, що шукають люди, вони миттєво звернуться до вас.
