Чи варто Європі розглядати можливість створення власного ядерного арсеналу?
Чи потрібна Європейському Союзу власна ядерна зброя для забезпечення свого виживання в умовах, де домінує закон сили? Раніше це питання вважалося забороненою темою, але нині його обговорюють на найвищих рівнях, зазначає Дірк Еммеріх.
У Європейському Союзі несподівано почали обговорювати концепцію створення власної ядерної оборонної системи. Чи справді це необхідно в умовах, коли світовий порядок зазнає кардинальних змін, а принцип сили витісняє міжнародні правові норми? На нещодавній конференції з безпеки в Мюнхені відбулося відверте обговорення цієї теми.
Європейський Союз, зокрема Німеччина, повинні освоїти мову потужної політики, зазначив канцлер Фрідріх Мерц. ЄС не повинен допускати принижень. Трансатлантичний альянс наразі існує, але його надійність на майбутнє викликає сумніви. Криза навколо Гренландії продемонструвала, наскільки вразливою може бути єдність НАТО під час кризових ситуацій.
Москва та Вашингтон здійснюють тиск на Україну, наполягаючи на укладенні миру, який їй нав'язується, і ведуть перемовини стосовно значних економічних угод, що охоплюють відновлення експлуатації газопроводу "Північний потік-2". Усе це відбувається без урахування думки Брюсселя і всупереч його інтересам.
Силова дипломатія — чи означає це також створення національної ядерної захисної системи? У контексті стратегічних ігор відповідь, напевно, була б ствердною. Але ми не перебуваємо в умовах гри; ми існуємо у світі, що швидко змінюється. Чим більше говорять про ядерну захисну систему, тим більше це викликає занепокоєння і тривогу. Наявність такої зброї створює нові загрози. І справа не лише у технологічних аспектах, а й у довірі, політичному контексті та боротьбі за вплив у Європі.
Перед тим як перейти до обговорення, важливо уточнити кілька базових аспектів. По-перше, термін "ядерна парасолька" може бути дещо оманливим. Цей вид захисту здатний лише частково перехоплювати й нейтралізувати загрози, пов'язані з ядерними ударами. Основна ідея "парасольки" полягає в тому, щоб створити страх у противника перед можливістю аналогічної реакції у випадку агресії, з метою стримувати його від вчинення небезпечних дій.
По-друге, ядерна зброя слугує переважно як політичний інструмент, і її використання ніколи не повинно бути варіантом. Головне завдання полягає в демонстрації сили та встановленні "червоних ліній", щоб чітко дати зрозуміти супротивнику, що їх не можна порушувати. Це діє лише тоді, коли противник переконаний, що політики ЄС готові до швидкої та єдиної реакції у разі агресії.
По-третє, контроль над ядерною зброєю є надзвичайно важливим. Ключовим аспектом тут є не лише військовий потенціал, хоча він, безсумнівно, має величезне значення, а й політична відповідальність. Політичні лідери повинні мати владу над цією зброєю, а не дозволяти їй визначати їхній курс дій. Як союзникам, так і противникам слід чітко та зрозуміло донести, чому Брюсселю необхідно мати цю зброю.
Досліджуйте також: "Орешник" у Білорусі: справжня небезпека чи маніпуляція?
Усі зазначені аспекти повинні бути чітко сформульовані або уточнені перед початком наступних обговорень щодо європейської ядерної парасольки. Європейському Союзу слід виконати необхідні кроки в цьому напрямку. Варто розпочати такі міркування з основної проблеми, яка їх зумовлює. Безсумнівно, йдеться про запобігання можливому використанню Росією ядерної зброї на території Європи. Проте ключовою причиною для активізації цих дискусій є те, що ЄС більше не бажає покладатися виключно на Сполучені Штати в питаннях безпеки.
Водночас Брюссель прагне уникнути занепокоєння у Вашингтоні. Тому надзвичайно важливо чітко донести до Сполучених Штатів, чому Євросоюзу терміново потрібна ядерна парасолька. ЄС не бажає надавати американцям підстави для відмови від ядерного захисту Європи, як і не має наміру створювати альтернативні структури до вже існуючих. Тож обговорення цієї теми в нинішніх умовах виглядає як ризикований крок.
Читайте також: Ядерна зброя США: випробування без великого вибуху?
Але давайте розглянемо цю концепцію більш детально. Якщо плани щодо ядерної парасольки дійсно втіляться в життя, Франції та Великобританії, безумовно, доведеться поширити свою ядерну захист на всю Європу. Інші варіанти можуть бути сприйняті як відверте порушення Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ). У такій ситуації Парижу і Лондону необхідно буде суттєво збільшити свої ядерні запаси, щоб стати повноцінною альтернативою Вашингтону в разі потреби. Йдеться не лише про кількість ядерних боєголовок, а й про здатність до тактичних маневрів.
Читайте також: Ядерний арсенал Франції для всієї Європи: які пропозиції висуває Макрон.
Питання про майбутній розподіл командних повноважень у цьому випадку також залишається відкритим. Президент Франції Еммануель Макрон наполягає на тому, що останнє слово в ухваленні рішень - контроль над "червоною кнопкою" - має залишатися за Парижем. За лаштунками вже зараз абсолютно відкрито обговорюється питання фінансування. Французи розраховують на те, що партнери покриють їм частину витрат в ході можливого поширення ядерної парасольки на весь ЄС. Хто і скільки заплатить - абсолютно незрозуміло.
Плани виглядають амбітно, але й перешкоди на їхньому шляху також великі: геостратегічний баланс, система командування, технічна інфраструктура, інтеграція в чинні договори, час і гроші. Сумніви морального характеру також залишаються повністю невирішеними. Адже в ЄС давно існував консенсус, що ядерна зброя - це табу. Євросоюз тільки починає дискусію з цього приводу, тоді як у іншому світі вже повним ходом виникають і утверджуються нові реалії.
Коментар відображає індивідуальну точку зору автора. Вона може не відповідати позиції української редакції або загальній позиції Deutsche Welle.
