Чи має Трамп бажання, щоб Італія, Австрія, Польща та Угорщина вийшли з Європейського Союзу?
Опублікований ЗМІ проєкт Стратегії національної безпеки США свідчить, що уряд США намагається розколоти ЄС, вивівши з його складу чотири країни. Наскільки реалістичним є такий сценарій?
Повернення Дональда Трампа до Білого дому на початку цього року мало надзвичайно негативний вплив на трансатлантичні зв'язки, які охоплюють відносини між Сполученими Штатами та Європою. Так, 4 грудня 2025 року ряд ЗМІ опублікували текст Стратегії національної безпеки США (NSS), що був сприйнятий багатьма аналітиками як відвертий удар по низці європейських політиків. У цьому стратегічному документі, який кожен уряд США зобов'язаний подати до Конгресу, адміністрація Трампа описує Європу як континент, що переживає занепад. У документі йдеться про "цензуру" вільного висловлювання, "придушення політичної опозиції" та можливий "занепад цивілізації" внаслідок чинної міграційної політики.
Проте, нещодавно в медіа з'явився новий, раніше не опублікований проєкт NSS. Якщо вірити витокам інформації, цей документ є ще більш чутливим, ніж попередній. У ньому детально викладено, який курс США планують обрати в Європі в найближчому майбутньому. Як повідомляє американський спеціалізований портал Defense One, редакція якого стверджує, що мала змогу ознайомитися з текстом проєкту, в ньому зазначається про намір США посилити співпрацю з Італією, Австрією, Польщею та Угорщиною "з метою їх відокремлення від Європейського Союзу". Однак, у відповідь на запит Defense One, Білий дім спростував наявність такого документа.
Однак питання все ще залишається актуальним: чи дійсно Сполучені Штати прагнуть послабити Європейський Союз? І чому саме ці чотири держави повинні залишити його ряди?
Найменше здивування викликає присутність Угорщини в цьому списку. Адже угорський прем'єр Віктор Орбан та президент Дональд Трамп вважаються близькими партнерами. Орбан підтримував Трампа ще під час виборів 2016 року, ставши єдиним чинним лідером серед країн ЄС, який відкрито висловлював свою прихильність до Трампа. Обидва політики усвідомлюють, яку вигоду можуть отримати один від одного. Як постійний деструктивний елемент, Орбан дестабілізує ситуацію в ЄС, тим самим підриваючи інституцію, яку Трамп сприймає з великою недовірою.
Орбан, у свою чергу, відзначає підтримку, яку отримує з боку США. Згідно з повідомленнями в медіа, Сполучені Штати нібито запропонували Угорщині "фінансову парасольку" на 20 мільярдів доларів, таку ж, як нещодавно надали Аргентині. Ці кошти були б дуже до речі для Будапешта, оскільки його економіка в даний момент переживає труднощі, а важливі фінансові ресурси з Європейського Союзу залишаються замороженими. Хоча Трамп у недавньому інтерв'ю виданню Politico зазначив, що не пам'ятає про такі обіцянки, проте, за інформацією медіа, заплановані переговори щодо фінансової співпраці. Адже Трамп завжди готовий підтримати свого "великого друга".
Президент США висловлює захоплення прем'єр-міністеркою Італії Джорджою Мелоні та її партією "Брати Італії", яка має постфашистське коріння. Однак Даніель Геґедюш, регіональний директор з Центральної Європи у Німецькому фонді Маршалла США, вважає, що припущення про можливу опозицію Мелоні щодо Європейського Союзу є "помилковим уявленням" з боку американських чиновників. Хоча певна ideological близькість Мелоні до Віктора Орбана дійсно спостерігається, вона не стала на заваді європейським ініціативам і має прагматичний підхід до співпраці з ЄС. Геґедюш підкреслює, що Мелоні чудово усвідомлює, яку стабільність та переваги Італії може надати сильний і непорушний Європейський Союз.
Польща та Австрія наразі не мають правопопулістських урядів, але донедавна в обох країнах при владі перебували праві та євроскептичні партії, які й надалі залишаються вкрай впливовими. Так, правопопулістська Австрійська партія свободи Австрії (АПС) виявилася найсильнішою силою на останніх виборах і досі лідирує в поточних опитуваннях. У Польщі влітку кандидат від правоконсервативної партії "Право і справедливість" (ПіС) Кароль Навроцький зумів перемогти на президентських виборах. Ймовірно, адміністрація Трампа очікує, що незабаром знову матиме більші можливості впливу в обох країнах.
Не стало несподіванкою для багатьох оглядачів, що у переліку країн, які входять до американського зовнішньополітичного плану дій, відсутні дві країни Європейського Союзу - Чехія та Словаччина.
У Чехії лише в жовтні правопопулістська партія ANO мільярдера Андрея Бабіша перемогла на парламентських виборах і увійшла в урядову коаліцію з так само правою "Партією автомобілістів" та ультраправою партією "Свобода та пряма демократія".
Вже з 2023 року Словаччина переживає зміни в політичному курсі під керівництвом уряду Роберта Фіцо. Хоча його партія Smer-SSD формально позиціонує себе як соціал-демократична, насправді вона має переважно правонаціоналістичну спрямованість. Нещодавно цю партію було виключено з Партії європейських соціалістів.
Обидва політики - Бабіш і Фіцо - є затятими євроскептиками, обидва мають потенціал посіяти хаос у процесі ухвалення європейських рішень та підривати авторитет ЄС у стратегічних питаннях, особливо щодо Росії та України, - якості, які адміністрація Трампа за її нинішнього курсу, здавалося б, мала б цінувати.
Причини, чому ці партії не були включені до стратегічного документа, пояснює політолог Геґедюш, вказуючи на їхнє партійне коріння. ANO тривалий час не підлягала традиційній класифікації в рамках ліво-правого спектру, тоді як Smer-SSD спочатку позиціонувалася як ліва партія. "Ясно видно, наскільки ідеалізованим є підхід США", - зазначає Геґедюш. "Оскільки Smer і ANO не мають класичних правопопулістських коренів, їх не вважають однодумцями, навіть якщо їхня політика могла б бути вигідною для адміністрації Трампа", - додає експерт.
Перші ознаки активного впливу нової адміністрації США на демократичні процеси в Європі були помічені вже на початку року, відразу після її приходу до влади. Наприклад, варто згадати провокаційну промову віцепрезидента Джей Ді Венса на Мюнхенській конференції з безпеки. Проте деякі експерти, які аналізують трансатлантичні відносини, заперечували, що це свідчить про намір Вашингтона втручатися у справи Європи, стверджуючи, що новий уряд лише намагається визначити свою роль на міжнародній арені. Тим не менш, з того часу адміністрація США неодноразово втручалася в виборчі кампанії в Німеччині, Румунії та Польщі. Ці втручання завжди відбуваються за схожим сценарієм: підтримуються кандидати, яких адміністрація Трампа вважає ідеологічними союзниками, і які можуть послабити вплив Брюсселя.
Експерти, зокрема Геґедюш, переконані, що справжня мета США полягає не в тому, щоб Угорщина, Італія, Австрія чи Польща вийшли з Євросоюзу. Натомість вони прагнуть сприяти поступовому розпаду європейської інтеграції, використовуючи дипломатичні та політичні важелі, а також, можливо, фінансову підтримку.
Перші ознаки цього вже можна простежити, приміром, ЄС домовився про поступову відмову від залежності від російських енергоносіїв. Так, імпорт скрапленого природного газу мають заборонити до кінця 2026 року, а імпорт трубопровідного газу - до листопада 2027 року. Прем'єр-міністр Угорщини Орбан уже в листопаді отримав від Трампа виняток із санкцій США на імпорт російських енергоносіїв - нафти й газу. Його уряд заявив, що не погодиться з рішенням ЄС і позиватиметься в цій справі до Європейського Суду. На спільній пресконференції з президентом Туреччини Реджепом Таїпом Ердоганом у понеділок, 8 грудня, Орбан оголосив, що Туреччина й надалі гарантує Угорщині постачання російського газу газогоном "Турецький потік".
Експерт Геґедюш прогнозує, що в найближчому майбутньому ми будемо свідками зростаючої кількості випадків, коли держави-члени не виконуватимуть спільно ухвалені рішення в різних сферах. Це, в свою чергу, може ставити під сумнів саму суть європейської інтеграції. Існує ризик, що Європейський Союз поступово втратить свою сутність, в результаті чого може зменшитися його вплив і значення на міжнародній арені.
