"Будівля з вибухівки": 18 хвилин напруги
На Netflix вийшов політичний трилер "Будинок з динаміту" режисерки Кетрін Бігелоу, який одразу залетів у топи обговорень через дражливу тему і невизначений фінал. У центрі сюжету -- ядерний удар по США і спроможність країни впоратися з цим викликом. Прем'єра стрічки відбулася в межах Венеційського кінофестивалю, куди популярний стримінг традиційно привозить найкращі надбання року.
На Чикаго націлена балістична ракета з ядерним боєзарядом. Лише 18 хвилин залишилось до того моменту, коли життя близько 10 мільйонів людей може бути обірване. У цьому короткому проміжку часу режисерка Кетрін Бігелоу запрошує глядачів зануритися в хаотичну атмосферу, де діє вищий військово-політичний апарат США. Генерали, політики, аналітики та різноманітні консультанти намагаються зрозуміти, як організувати евакуацію, хто запускав ракету та як має реагувати Америка на цю загрозу.
Кетрін Бігелоу є досить унікальною фігурою у світі кінематографу. Свій творчий шлях вона розпочала як режисерка динамічних фільмів, що охоплюють різні жанри і націлені на широку аудиторію. Наприкінці 80-х – на початку 90-х років вона створила вампірський горор-вестерн "Майже стемніло", неонуарний кіберпанк "Дивні дні", а також мелодраматичний бойовик про серферів "На гребені хвилі" з молодими Кіану Рівзом і Патріком Свейзі. У 2000-х роках її творчість зазнала значних змін: Бігелоу почала знімати фільми з виразною політичною тематикою, стаючи своєрідною кінематографічною відповіддю на роботи Тома Кленсі. Її картина "К-19" стала історичною драмою про Холодну війну, "Тридцять хвилин до півночі" – політичним трилером про полювання на Осаму Бен Ладена, а "Володарі бурі" – воєнною драмою, що досліджує ПТСР та війну в Іраку, принесла їй Оскар за режисуру, роблячи її першою жінкою, удостоєною цієї нагороди в цій категорії. Хоча її попередні роботи отримували позитивні відгуки, драма "Детройт", що розповідає про бунт у місті в 1967 році, була сприйнята більш прохолодно, незважаючи на стилістичну схожість з іншими її фільмами.
Зображення: kinorium.com Сцена з фільму 'Динамітний будинок'.
Після двох десятиліть, Бігелоу вперше вирішила не співпрацювати з сценаристом Марком Боалом. Історія "Будинку з динаміту" була створена продюсером новин Нойом Оппенгеймом. Варто зазначити, що він явно черпав натхнення від видатного сценариста Аарона Соркіна, оскільки діалоги у "Будинку з динаміту" нагадують щось середнє між серіалами Соркіна "Новини" та "Західне крило".
В цілому "Будинок з динаміту" це досить малоемоційна, позбавленна мелодраматизму стрічка. Одна з причин - Бігелоу намагається розмістити у менш ніж двогодинному хронометражі забагато персонажів, розповідаючи про одну й ту ж подію з різних точок зору. Утім, фільм не втрачає напругу: Бігелоу витримує гоночний темп, який посилює гнітюча музика Фолкера Бертельмана ("На Західному фронті без змін", "Конклав").
Режисерка прагне подарувати своїм бюрократам яскраві людські риси. Наприклад, офіцерка, що працює в ситуаційній кімнаті Білого дому (Реббека Фергюсон), телефонує чоловікові, щоб попередити його про евакуацію. Міністр оборони (Джаред Гарріс) намагається налагодити стосунки з донькою, яка стикається з невідворотньою загрозою. А президент США (Ідріс Ельба) у найважчий момент свого життя звертається до дружини, яка займається порятунком слонів у Кенії.
Зображення: kinorium.com Сцена з фільму 'Динамітний будинок'.
Бігелоу свідомо не вказує на країну, що здійснила запуск ядерної ракети (єдиний натяк: в ситуаційному кабінеті можна помітити зображення президента України Володимира Зеленського). Головна мета її фільму - спонукати глядача до роздумів над набагато складнішим питанням: чи зможуть Сполучені Штати впоратися з таким викликом? Якщо Крістофер Нолан передавав своє сприйняття ядерної загрози через історичну аналогію, створюючи видатну біографічну стрічку про творця ядерної бомби "Оппенгеймер", то Бігелоу, у своєму традиційному стилі трилера, запрошує глядачів пережити останні миті, коли ракета наближається до мети. Оскільки ядерна загроза сьогодні є набагато більш реальною, ніж навіть під час Карибської кризи, "Будинок з динаміту" позбавлений чорного гумору, який присутній у знаменитому "Докторі Стрейнджлаві" Стенлі Кубрика.
Попри заяви Пентагону, про те, що фільм не відображає дійсності і американська система ПРО на 100% здатна збити ядерну ракету, хто б її не запустив, Бігелоу ставить питання: а що власне буде, коли наступить "година Х"? У фільмі президент США говорить яскраву фразу: "Чому у нас є досить детальна інструкція, що робити, якщо помре суддя Верховного Суду, але немає жодної інструкції на цей випадок?"
Зображення: kinorium.com Сцена з фільму 'Динамітний будинок'.
"Будинок з динаміту" - це черговий вирок нашому тривожному часу, коли режисери все більше тяжіють до зображення світу в термінах апокаліпсису та антиутопії. Політичний трилер Бігелоу підвищує градус тривожності ще й тим, що фінал режисерка залишає на розсуд глядачів - так, наче навіть у її вигадному світі неможливо до кінця змоделювати, чим завершиться ядерний пуск по США. Герої фільму, які мають ухвалювати рішення, залишаються в невідомості - і цю невідомість Бігелоу переносить на глядачів, які після титрів так само залишаються сам на сам із питанням: "Що ж буде, якщо в світі розпочнеться ядерна війна?"
"Оппенгеймер": вражаюча естетика ядерного вибуху.
Зображення: kinorium.com Сцена з фільму 'Динамітний будинок'.
