Битва за заборону експорту російського газу: чи вдасться уникнути ослаблення санкцій з боку Європейського Союзу?
REPowerEU - це більше ніж енергетична стратегія: це рішення Європи вирватися з залежності, яка десятиліттями годувала агресію
Європейський Союз зробив важливий крок до ухвалення історичного рішення – заборонити імпорт газу з Росії.
20 жовтня Рада ЄС погодила спільну позицію щодо нового Регламенту про поетапне припинення імпорту російського газу - ключового документа в рамках дорожньої карти REPowerEU щодо припинення залежності від російської енергії.
Це питання стосується не тільки енергетичних ресурсів: воно формує політичний і моральний курс Європи після трьох років масштабного конфлікту.
Проте не все так просто, адже позиція Ради ЄС - слабша, ніж очікувалося. Тож попереду - боротьба за жорсткіший фінал REPowerEU.
Те, що Рада Європейського Союзу визначила свою позицію, ще не свідчить про те, що рішення є фінальним.
Рішення, які приймає Європейський Союз на такому важливому рівні, як Регламент з REPowerEU або будь-які інші законодавчі ініціативи в сфері енергетики чи торгівлі, передбачають процес тріалогу. Цей процес полягає в узгодженні єдиного тексту законодавства між трьома основними інститутами ЄС: Європейською комісією, яка є ініціатором законопроєкту і виконує роль "посередника" та технічного консультанта; Радою ЄС, що представляє уряди країн-членів на рівні міністрів; і Європейським парламентом, який відстоює інтереси громадян Європейського Союзу.
Європейський парламент та Рада ЄС окремо в рамках своїх комітетів і робочих груп аналізують законодавчу ініціативу, представлену Єврокомісією.
Рада ЄС 20 жовтня нарешті ухвалила свою позицію щодо Регламенту, чим завершила другий етап формування позицій сторін щодо законодавчої пропозиції Єврокомісії від 17 червня 2025 року, зайнявши більш вигідну для Росії позицію порівняно з жорсткішим рішенням Європейського парламенту від 17 жовтня 2025 року.
Чи наблизиться фінальний Регламент до позиції Ради або ж Парламенту?
Від цього залежить, чи втратить Кремль ще десятки мільярдів євро на фінансування війни.
Третій етап передбачає проведення тріалогу між Європейським парламентом, Радою ЄС і Європейською комісією, який включатиме три раунди політичних переговорів, запланованих на 6 і 20 листопада, а також 2 грудня.
Фінальне рішення має бути оголошене вже в грудні.
Рада Європейського Союзу схвалила поетапну стратегію:
- з 1 січня 2026 року - заборона на нові контракти на імпорт російського газу, як трубопровідного, так і СПГ, і водночас 6-тижневий перехідний період для адаптації;
З 17 червня 2026 року буде припинено дію короткострокових контрактів на імпорт газу з Російської Федерації, за винятком "країн без виходу до моря" (Угорщина та Словаччина), для яких термін дії контрактів продовжено до 1 січня 2028 року.
- до 1 січня 2028 року - повна відмова від імпорту газу з РФ, включаючи довгострокові контракти.
- до 1 березня 2026 року - подання до Єврокомісії національних планів диверсифікації постачання газу та нафти з метою повної відмови від поставок з РФ з 1.01.2028, в яких будуть викладені заходи та потенційні перешкоди.
Позиція Європейської ради передбачає впровадження уніфікованого механізму попереднього погодження імпорту, а також здійснення контролю за джерелами постачання. Крім того, планується обмін інформацією між імпортерами, постачальниками, операторами терміналів зрідженого природного газу, митними органами та агентством ACER/регуляторами.
Європейський парламент, у свою чергу, виступає з більш суворими вимогами та акцентує на необхідності пришвидшення процесів:
- з 1 січня 2026 року - заборона імпорту, термінальних послуг та тимчасового зберігання природного газу та СПГ, але з перехідними етапами для існуючих контрактів;
- до 17 червня 2026 року - перехідний період з короткостроковими угодами;
- до 1 січня 2027 року - етап переходу в рамках довгострокових угод;
З 1 січня 2026 року вводиться абсолютна заборона на імпорт нафти, а також на тимчасове зберігання нафтопродуктів. Це стосується як імпортованої нафти з Російської Федерації, так і продукції, що отримується з третіх країн із використанням сирої російської нафти. Ця заборона вводиться без будь-яких перехідних періодів або виключень.
Європарламент вважає, що з метою уникнення непрямого обходу заборон Єврокомісія повинна постійно контролювати потоки російського газу, що транзитують через треті країни, зокрема Туреччину та Азербайджан, та проводити аналіз ризиків для СПГ-терміналів, привабливих для імпортних операцій з боку РФ.
Різниця в поглядах між Європейським парламентом та Радою ЄС є надзвичайно значною.
Особливо, коли оцінювати це в грошовому вимірі.
Згідно з оцінками організації Razom We Stand, Європейський Союз має потенціал зменшити фінансування військових дій Путіна на 29 мільярдів євро в період з 2026 по 2028 роки, якщо обере більш рішучі та швидкі заходи щодо заборони російських енергоресурсів, які були запропоновані Європейським парламентом.
Під час дискусій у Раді ЄС країни поділилися на три табори.
"Проактивні" - Польща, Швеція, Хорватія, Португалія та країни Балтії - закликали до термінової відмови. Їхня аргументація є зрозумілою: газ та нафта з Росії сприймаються не як ресурси, а як інструменти впливу.
Ці держави впевнені, що Європа вже володіє необхідними технологічними ресурсами для цього переходу. Протягом 2022-2024 років було запущено 12 нових терміналів для зрідженого природного газу (СПГ) і розширено ще 6, що в цілому забезпечило понад 70 мільярдів кубометрів додаткових потужностей. Очікується, що до 2027 року почне функціонувати румунське газове родовище Neptun Deep з потужністю 8 мільярдів кубометрів на рік.
"Критики" - Угорщина й Словаччина - зазначали, що російський газ для них залишається "життєво важливим питанням".
Міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто зазначив: "Це не політичний аспект, а фізичний". Однак доводи Угорщини виявляються слабкими, коли на сцену виходять факти. Хорватія підкреслила, що нафтопровід "Адрія" має річну потужність 15 мільйонів тонн нафти, що здатна забезпечити потреби всього регіону, а її термінал для зрідженого природного газу на острові Крк вже постачає газ в Угорщину, Словенію та Австрію.
Угорщина володіє інтерконекторами з Австрією, Румунією та Словаччиною, а також уклала угоду з французькою компанією Engie на поставку 4 мільярдів кубометрів газу в період з 2028 по 2038 рік. З 2026 року планується збільшення потужності Трансадріатичного газопроводу на 1,2 мільярда кубометрів, що сприятиме зростанню імпорту газу з Азербайджану.
"Застережливі" - Австрія, Італія, Греція та Румунія - погоджуються із загальною метою, але мають свої побоювання. Австрія наполягла на включенні переглядової клаузули, яка зобов'язує Єврокомісію через два роки переглянути Регламент з метою оцінки впливу відмови від російського газу.
Цей механізм відкриває можливість для повторного постачання російського газу до європейського ринку в разі, якщо конфлікт "застигне".
Італія висловила занепокоєння щодо можливих загроз для ринку зрідженого газу, якщо контроль за короткостроковими контрактами буде надмірно суворим. У свою чергу, Румунія підкреслює, що існують технічні труднощі у відстеженні походження поставок СПГ, які часто містять змішані джерела.
Греція повідомляє про серйозні наслідки для своєї економіки у зв'язку із забороною транзиту російського газу через "Турецький потік". Країна підкреслює важливість уникнення залежності від третіх держав та попереджає, що можлива інфляція цін може сприяти зростанню популістських настроїв. Разом з Румунією, Болгарією, Молдовою та Україною, Греція працює над створенням альтернативного вертикального газового транзитного коридору.
У той же час Франція, Іспанія та Бельгія, які є значними імпортерами російського зрідженого природного газу, шукають захист від можливих комерційних судових позовів у зв'язку з розірванням своїх довгострокових угод.
Обсяг імпорту російського СПГ до ЄС з 2022 року загрозливо зростає та становить близько 20 млрд кубометрів на рік. Постачання трубопровідного газу з Росії через "Турецький потік" також зросло приблизно до 16 млрд кубометрів на рік.
Дві третини постачань зрідженого природного газу (ЗПГ) з Росії реалізуються на основі довгострокових угод, які, як правило, містять умову "бери або плати" та мають юридичні зобов'язання з єдиним постачальником. Третина залишилася - це спотові та короткострокові контракти, які дозволяють імпортерам відмовитися від виконання угоди в будь-який час.
Згідно з прогнозами організації Razom We Stand, Росія може понести втрати до 5 мільярдів євро щороку внаслідок заборони на спотові та короткострокові контракти в Європейському Союзі, що набуде чинності з 1 січня 2026 року. Крім того, повна заборона імпорту, включаючи трубопровідний газ та зріджений природний газ (СПГ), почне діяти з 1 січня 2027 року і призведе до додаткових втрат приблизно в 15 мільярдів євро.
Certainly! Here’s a unique version of your text: — — — — —
Європейський Союз повинен визначити конкретні терміни без можливості обходу: заборона на нові контракти на імпорт російського газу, нафти та нафтопродуктів має набути чинності з 1 січня 2026 року; повне припинення всіх постачань має відбутися не пізніше 1 січня 2027 року, відповідно до умов 19-го санкційного пакету ЄС.
Перехідні періоди для СПГ-терміналів слід скоротити, а винятки для країн без виходу до моря - скасувати.
Немає жодної "географічної особливості", яка б могла слугувати виправданням для фінансування війни.
Регламент повинен бути узгоджений із санкційними заходами, зокрема стосовно заборони страхування "нелегального флоту".
Європейський Союз повинен впровадити обов'язкову систему відстеження енергетичних ресурсів, надати митним службам повноваження зупиняти постачання енергоносіїв невизначеного походження та створити "реєстр недобросовісних учасників" — компаній і суден, яким буде заборонено входити на ринок.
Разом із партнерами G7 і НАТО слід визначити й закрити "хаби обходу", через які Кремль і досі заробляє.
Національні стратегії щодо відмови від російських енергоносіїв повинні включати визначені терміни, критерії ефективності та пріоритети в галузі енергоефективності та відновлювальної енергетики. Вони також повинні бути узгоджені з національними кліматичними планами (NECP) і бути прозорими для суспільства.
Європейський Союз може заснувати фонд підтримки для країн, які суттєво залежать від імпорту з Росії, виступаючи таким чином як мотиватор для реалізації зобов'язань щодо диверсифікації постачань.
REPowerEU - це не просто енергетичний план; це ініціатива Європи, спрямована на те, щоб звільнитися від залежності, що роками живила агресію.
Відмова від російських енергоресурсів перетворюється на не лише економічний, а й етичний крок — це рішення на підтримку миру, свободи та майбутнього, де енергія не приносить шкоди.
