Bloomberg: Після закінчення конфлікту в Україні Росія не зможе зупинити процес мілітаризації своєї економіки.

Навіть після завершення конфлікту в Україні, економічна ситуація в Росії, ймовірно, залишиться під впливом військових аспектів. Багаторічні рекордні витрати на оборону фактично призвели до тотальної мілітаризації країни, що істотно трансформувало промисловий сектор та забрало сотні тисяч робочих місць, повідомляє Bloomberg.

Військова промисловість виявилася ключовим чинником, що допоміг російській економіці уникнути краху, проте тепер відмова від цієї стратегії може призвести до серйозних наслідків.

Президент Владімір Путін переконаний, що Росії потрібні потужні та добре оснащені збройні сили -- і це не лише для війни проти України.

Західні лідери побоюються, що протягом наступних п'яти років він може спробувати кинути цю силу проти НАТО. Сам Путін прагне інтегрувати військово-промисловий комплекс у довгострокову економічну модель країни.

Проте постає важливе запитання: як діяти з величезними арсеналами танків, ракет і дронів, які в даний момент активно виробляють російські підприємства?

Один із можливих варіантів полягає в тому, щоб змінити оборонну промисловість з фінансового тягаря на прибуткове підприємство. Москва має шанс активно постачати зброю своїм партнерам, зокрема Китаю та державам Глобального Півдня.

Одночасно, зростання кількості російської військової техніки на східних межах НАТО лише посилює напругу у стосунках із Європою. Це веде до нових загроз для економічної ситуації, яка вже страждає від санкцій, труднощів у банківському секторі та уповільнення економічного зростання.

Під час свого нещодавнього візиту до найстарішого оборонного заводу Росії, Путін ясно висловив свою позицію: попит на "сучасні збройні сили" залишатиметься актуальним навіть після закінчення війни.

Від початку широкомасштабної агресії виробництво озброєнь значно збільшилося, зростаючи в кілька разів.

У 2022 році Росія мала намір виробити приблизно 400 одиниць бронетанкової техніки, однак у 2023 році ця кількість зросла вдесятеро.

Щодо дронів, то спочатку Кремль залежав від поставок з Ірану, але тепер розгорнув власне виробництво. У 2023 році було виготовлено 140 тис. дронів. У 2024-му -- вже 1,5 мільйона.

Таке зростання супроводжується колосальними витратами. З 2022 по 2024 рік на оборону було витрачено щонайменше 22 трильйони рублів (приблизно $263 млрд). За наявними даними, у найближчі три роки ці витрати не зменшаться, що означає хронічні бюджетні дефіцити.

Експерти проводять паралелі з післявоєнним СРСР. Як тоді мобілізація економіки під час Другої світової дозволила Радянському Союзу стати одним з головних експортерів зброї, так і зараз Кремль намагається використати накопичений потенціал для нової хвилі експансії на світових ринках.

"Війна в Україні стала величезним полігоном для випробування нових озброєнь та технологій. Після завершення активних бойових дій і Росія, і Україна зможуть експортувати ті рішення, які виявилися найбільш ефективними", -- пояснює Тетяна Орлова з Oxford Economics.

Перед початком вторгнення Росія займала позицію другого за величиною експортера озброєнь у світі, поступаючись лише США. Однак через війну Кремль змушений був задіяти значну частину новітньої техніки на своїй території, що призвело до тимчасового зниження обсягів експорту.

Тепер ситуація змінюється: російські компанії знову активно беруть участь у міжнародних виставках у Індії, Китаї, на Близькому Сході та в Африці; вперше за шість років російську зброю представили у Малайзії та Бразилії; пропонуються технології для спільного виробництва та повні комплекти озброєнь.

Державний експортер "Рособоронекспорт", який контролює близько 85% усіх зовнішніх продажів зброї, повідомляє, що обсяг замовлень досяг рекордних $60 млрд. Це гарантує заводам стабільну роботу на кілька років наперед.

Згідно з прогнозами Центру аналізу глобальної торгівлі зброєю, протягом перших чотирьох років після конфлікту Росія може постачати озброєння на суму від 17 до 19 мільярдів доларів на рік, орієнтуючи свої продажі на держави, які бажають зменшити свою залежність від Сполучених Штатів.

"Попит на російську зброю нікуди не зник", -- зазначає Анна Борщевська з Вашингтонського інституту близькосхідної політики. -- Для багатьох держав навіть тимчасова мирна угода з Україною стане сигналом, що можна швидко скористатися новими російськими ланцюгами поставок".

Окрім цього, збільшення обсягів виробництва сприяло зменшенню витрат на виготовлення різних типів техніки, що зробило її більш конкурентоспроможною за вартістю.

Попри рекордний обсяг замовлень, експорт не здатний повністю замінити нинішні обсяги внутрішніх військових замовлень.

Портфель "Рособоронекспорту" складає менше 50% річного оборонного бюджету Російської Федерації. Держави-імпортери можуть опинитися під тиском з боку західних країн — подібно до того, як колишній президент США Дональд Трамп наполягав на тому, щоб Індія припинила купувати російську нафту.

У випадку зменшення внутрішніх замовлень підприємства можуть опинитися перед загрозою скорочення робочих місць та зниження рівня заробітної плати, незважаючи на офіційні гарантії стабільності.

Путін стверджує, що значні вливання коштів у військову індустрію дійсно виправдали себе. Він виступає за розвиток двостороннього виробництва, при якому технології, розроблені для збройних сил, можуть також знайти застосування у цивільних галузях.

Йдеться про: кораблебудування, авіаційні технології, електронні системи, медичні пристрої та аграрний сектор.

Ця стратегія спрямована на поступову інтеграцію військово-промислового комплексу у загальну економічну структуру, що дозволить знизити ймовірність виникнення масового безробіття.

Експерти Bloomberg Economics підкреслюють, що навіть якщо війна в Україні закінчиться, Росія продовжить процес мілітаризації своєї економіки.

"Конфлікт між Москвою і Західними державами залишиться актуальним. Це вплине на підтримання стабільно високих обсягів виробництва зброї та підготовки до можливих майбутніх зіткнень," – зазначає експерт у галузі геоекономіки Алекс Кокчаров.

Путін покладається на те, що потужні збройні сили та вдосконалена оборонна промисловість забезпечать йому політичну вагу та економічну стійкість.

Навіть якщо постріли замовкнуть, російська економіка продовжить рухатися в військовому напрямку – принаймні в найближчі десять років.