60 днів до критичної точки: чому ротація є життєво важливою для збереження життя та стабільності на фронті
Своєчасна ротація – це стратегічний механізм, що забезпечує збереження життів, підвищує боєздатність та надає Україні конкурентну перевагу в тривалій широкомасштабній війні на виснаження.
Від лютого 2022 року Україна перебуває у фазі широкомасштабної збройної агресії, тривалість якої неможливо передбачити. Ця агресія стала кульмінацією постійної гібридної війни, яку Росія вела проти України в економічній, інформаційній та інших сферах. З початком збройної фази держава фактично увійшла в історичний період постійної війни, у якому воєнна загроза залишається невід'ємною реальністю незалежно від інтенсивності бойових дій. Навіть після завершення масованих операцій збройний компонент не зникне, а лише змінюватиме форми - від відкритого протистояння до стану "війно-миру", коли активні дії чергуються з відносним затишшям.
Для ефективної боротьби з вказаними викликами та забезпечення національної безпеки важливо мати чисельні, стійкі й професійно підготовлені сили оборони. Підтримка такого війська неможлива без збереження людського потенціалу як основного ресурсу. Це вимагає системних підходів до організації служби, зокрема запровадження ротаційної моделі, яка забезпечить баланс між бойовою готовністю та відновленням особового складу. Лише таким чином можна гарантувати, що військові залишатимуться боєздатними протягом десятиліть, незалежно від характеру та масштабів загроз.
Питання ротації військовослужбовців стало предметом обговорення у профільному комітеті Верховної Ради. Федір Веніславський, представник Комітету з національної безпеки, оборони та розвідки, повідомив, що Міністерство оборони розробило новий механізм ротації, який слугує альтернативою демобілізації. Згідно з цим механізмом, військовослужбовці, які беруть участь у бойових діях протягом 90 днів, можуть розраховувати на кілька місяців відпочинку. Він зазначив, що регулювання цього питання має здійснюватися через підзаконні акти, такі як директиви Головнокомандувача або рішення Ставки, оскільки законопроєкт, що передбачає фіксовані терміни служби, наразі не є актуальним для ухвалення. Отже, питання ротації активно розглядається як на рівні уряду, так і в парламентських колах.
Через відсутність демобілізації військовослужбовці змушені залишатися на службі без чітко визначеного терміну, часто протягом кількох років без перерви. Для багатьох бійців, які добровільно вступили до лав у 2022 році, служба вже триває три роки, а можливості завершити бойову діяльність виглядають дуже обмеженими. Насправді, є лише кілька способів покинути фронт: серйозне поранення, загибель, дезертирство (СЗЧ) або переведення на іншу посаду. Ця ситуація призводить до накопичення фізичної та психологічної втоми, зниження морального духу, а також до випадків самовільного залишення служби. Дослідження підтверджують, що військові, виснажені безперервними боями, частіше обирають дезертирство (СЗЧ), аніж продовження боротьби. Це свідчить про серйозну кризу в управлінні людськими ресурсами, яка вимагає термінового втручання у військову кадрову політику.
Основний висновок, який випливає з трьох років виснажливої війни, полягає в тому, що людський капітал є нашою найціннішою перевагою, але водночас і найуразливішою ланкою. На відміну від військової техніки та озброєння, поповнити кадровий потенціал швидко неможливо; досвідчені бійці та ветерани становлять основу нашої обороноздатності. Без впровадження системних заходів для збереження особового складу Україна може втратити свій найцінніший ресурс – мотивованих та кваліфікованих захисників. Тому зараз особливо важливим є запровадження ротаційної моделі служби – системи, що передбачає регламентоване чергування бойових завдань та відновлення боєздатності, з метою захисту здоров'я та інтересів військовослужбовців.
Впровадження системи ротації повинно бути орієнтоване на запобігання фізичному, психологічному, моральному та ментальному виснаженню військовослужбовців, а також на підтримку бойової стійкості підрозділів. Ця модель має базуватися на абсолютному пріоритеті життя та здоров'я, оскільки обмеження тривалості перебування на передовій безпосередньо сприятиме зменшенню втрат і збереженню людських ресурсів.
Модель повинна бути розроблена таким чином, щоб забезпечити регулярне відновлення бойового духу військовослужбовців та їхнє повернення до активної служби з необхідним рівнем готовності до виконання завдань. Це стане основою для підтримання професійного ядра армії та стимулюватиме особовий склад до подальшої служби. Чітко визначені та прозорі правила ротацій повинні надати бійцям впевненість у стабільності умов їх служби, що, в свою чергу, зміцнить довіру до керівництва та держави. Універсальність і інклюзивність цієї системи повинні забезпечити рівні можливості для всіх категорій військовослужбовців, незалежно від їх звання, спеціалізації чи статі, враховуючи особливі потреби ветеранів та ветеранок.
Модель повинна бути гнучкою та адаптивною, здатною враховувати різні умови служби в підрозділах і швидко реагувати на зміни в бойовій обстановці. Вона повинна встановлювати порогові показники, після досягнення яких відпочинок стає необхідним, а також розробляти механізми планування, що виключають випадковість ротацій. У поєднанні з медичними, психологічними та соціальними заходами така модель стане системним інструментом підтримки людських ресурсів сил безпеки та оборони, забезпечуючи їхню здатність тривало виконувати завдання в умовах різноманітних викликів.
Дослідження у сфері військової медицини та аналіз досвіду сучасних і історичних бойових кампаній вказують на те, що значне погіршення бойової ефективності військовослужбовців зазвичай спостерігається вже після 60 днів безперервної участі в інтенсивних боях, а досягнення 90 днів може призвести до критичного стану фізичного і психоемоційного виснаження.
Після 60 днів безперервної участі в боях психоемоційне виснаження досягає рівня понад 90 % особового складу, а після 90 днів - втрата працездатності наближається до тотальної. Це означає, що ротація, запланована на тримісячному інтервалі, фактично спрацьовує запізно, реагуючи на вже сформовані симптоми вигорання, а не запобігаючи їм.
З огляду на це, модель ротації має перенести акцент із реактивного на превентивний підхід. Для підрозділів першого ешелону, які несуть найбільше навантаження, доцільно визначити безперервний період служби до 60-75 діб, навіть якщо це потребує додаткового нарощування резервів для заміни. Такий підхід забезпечить збереження максимальної бойової готовності та значно зменшить ризики бойових психологічних травм, ускладнень від хронічної втоми, зниження дисципліни та морального духу.
Цикл ротації після 60-75 діб також дозволяє ефективніше інтегрувати внутрішню ротацію в самих підрозділах (заміни позицій кожні 5-10 діб) і планові етапи відновлення - медичні обстеження, відпочинок, підготовку, злагодження. Таким чином, ротація перетворюється на систему підтримання стабільної бойової спроможності, а не просто на адміністративний інструмент заміни особового складу. У поєднанні з належним кадровим плануванням та підтримкою резервів це дає змогу армії діяти без виснаження навіть у довготривалій війні на виснаження.
Диференціювання ротації personnel в залежності від розташування служби та специфіки завдань є основоположним аспектом ротаційної стратегії.
Нижче представлений опис ротаційних інтервалів і механізмів слугує ілюстрацією можливої логіки формування моделі. Усі вказані строки, цикли та підходи мають умовний характер і можуть бути скориговані в залежності від оперативної ситуації, доступних ресурсів та специфіки завдань окремих підрозділів. Основна мета цієї схеми – показати принципи диференціації та планування ротацій, а не визначати остаточні чи обов'язкові норми.
Для підрозділів першого ешелону, які безпосередньо утримують лінію фронту та щодня здійснюють активні бойові дії, рекомендується, щоб тривалість перебування на позиціях становила від 60 до 75 діб. Після цього необхідно забезпечити відновлення у тилу протягом не менше 30-45 діб. Такий підхід дозволяє уникнути накопичення критичного рівня психоемоційного та фізичного виснаження, а також підтримує стабільну боєздатність. У межах цього загального циклу доцільно запроваджувати мікроротацію на рівні взводів та рот з інтервалом у 5-10 діб, що допоможе зменшити негативний вплив фронтових умов.
Для підрозділів, що перебувають у прифронтовій зоні (другий ешелон) та виконують завдання в умовах бойових дій, але не піддані постійному вогневому впливу, оптимальним варіантом є використання більш тривалих циклів ротації — від 90 до 120 діб, з наступним періодом відновлення протягом 30-45 діб. Важливо враховувати специфіку виконуваних завдань: артилерійські, інженерні, логістичні підрозділи і сили ППО піддаються значному навантаженню та ризикам обстрілів, проте не мають безпосереднього контакту з противником. Ротаційні зміни другого ешелону повинні бути злагоджені з ротацією передових підрозділів для забезпечення єдності в бойових діях.
Для тилових підрозділів (третій ешелон), які функціонують в умовах відносної безпеки, досить дотримуватися щорічних відпусток і здійснювати періодичні переведення на нові посади з інтервалом 12-24 місяці, щоб уникнути професійного вигорання. У той же час, для офіцерів, які працюють в прифронтових штабах або зазнають високих навантажень у управлінській діяльності, важливо встановити чіткі терміни ротації до менш напружених зон або на інші посади — приблизно через 6-12 місяців. Такий підхід дозволяє адаптувати ротаційні періоди до реального рівня загрози та навантаження, зберігаючи баланс між бойовою готовністю та відновленням сил.
Військовослужбовці з тривалим бойовим досвідом повинні мати окрему диференціацію в моделі ротацій, оскільки накопичення втоми, стресових факторів і фізіологічних змін у них відбувається інакше, ніж у менш досвідчених бійців. Чим довше військовий перебуває у зоні бойових дій, тим вищий ризик розвитку хронічної втоми, бойового стресу, зниження когнітивної гостроти та загострення фізичних травм. Для таких категорій потрібні спеціальні механізми зняття втоми та негативних наслідків служби, які можуть включати більш часті і триваліші періоди відновлення, обов'язкові медико-психологічні програми та поступовий вихід з найбільш небезпечних ділянок на завдання з меншим фізичним і емоційним навантаженням.
Водночас досвід, накопичений військовослужбовцями, є стратегічно важливим активом для підрозділу. Чим довше військовий перебуває на службі, тим більше він здобуває тактичних, технічних та організаційних знань. Це робить його незамінним наставником для новобранців та менш підготовлених бійців. Модель ротації повинна враховувати потребу у збереженні таких фахівців у складі роти, батальйону чи бригади в ролі лідерів, інструкторів або командирів малих груп. Це забезпечить передачу бойового досвіду та підтримку командної згуртованості. Важливо інтегрувати їх у такі ролі, де вони зможуть вести за собою, а не просто залишатися на фронті до повного виснаження.
Додатковими критеріями для диференціації можуть бути: інтенсивність попередніх ротацій (скільки часу військовий провів на передовій у сумі за останній рік), участь у високоризикових операціях, ступінь відповідальності за управління підрозділом, а також індивідуальні медичні показники. Це дає змогу створити індивідуалізований графік ротацій, який одночасно збереже боєздатність особового складу та ефективно використає досвід ветеранів бойових дій у навчанні і керівництві підлеглими.
Система збору та аналізу бойового досвіду військовослужбовців повинна стати комплексним інструментом для обліку та оцінювання етапів служби. Це дозволить не лише планувати індивідуальні графіки ротацій, але й ефективно використовувати накопичений досвід для підвищення рівня бойової підготовки та управління підрозділами. Вона повинна містити інформацію про загальний час перебування в зоні бойових дій за певний період, кількість і характер виконаних завдань, участь у ризикованих операціях, рівень командної відповідальності, а також результати медичних і психологічних обстежень. Такий підхід забезпечить чітке визначення навантаження на кожного військового і дозволить коригувати терміни ротацій, уникаючи накопичення критичної втоми чи зниження боєздатності.
Окрім облікової функції, ця система має виконувати й аналітичну роль - виявляти військовослужбовців із високим рівнем тактичного й організаційного досвіду та інтегрувати їх у ключові позиції всередині роти, батальйону чи бригади для наставництва та передачі знань молодшим і менш досвідченим бійцям. Це дозволить поєднувати завдання збереження здоров'я та працездатності досвідчених військових із підвищенням ефективності підрозділів через формування стійких професійних ядер, що ведуть за собою колектив. У результаті така система стане базою для персоналізованої моделі ротацій, яка одночасно захищає людей і примножує бойовий потенціал.
Впровадження всебічної ротаційної моделі в умовах активних бойових дій є складним завданням, яке потребує чіткої взаємодії між державними структурами, військовим керівництвом та громадськістю. Основою цього процесу повинно стати нормативне регулювання ротаційного порядку через підзаконні акти, накази Генерального штабу та директиви Головнокомандувача. У цих документах необхідно окреслити категорії військових підрозділів і посад, а також встановити максимальні терміни їх безперервного виконання бойових завдань, процедуру подачі запитів та осіб, відповідальних за облік служби. Невід’ємною частиною процесу стане автоматизована система моніторингу "бойових днів" кожного військовослужбовця для ефективного планування його відпочинку.
Ефективне впровадження ротаційної моделі вимагає надійного укомплектування військових сил і наявності підготовлених резервів, здатних замінити підрозділи, які виходять на відновлення, без загрози ослаблення фронту. Це передбачає, що держава повинна посилити мобілізаційні заходи, сформувати нові підрозділи, активно залучати резервістів і розширювати тренувальний фонд, до якого входять військовослужбовці на підготовці або у запасі. Кадрове планування має враховувати, що частина особового складу завжди буде в стані відпочинку, тому чисельність активних сил повинна бути розрахована з урахуванням резерву. Генеральний штаб повинен заздалегідь планувати резерв для заміни у кожній ротації, забезпечуючи швидке перекидання підрозділів з резерву або з менш активних секцій фронту. Вирішення проблеми браку особового складу є критично важливим для того, щоб ротації не залишалися лише на папері. Серед додаткових інструментів можуть бути гнучкі формати мобілізації, короткострокові контракти та програми повернення досвідчених військових із цивільного життя.
Широка ротація військових потребує високоефективної логістики та надійної інфраструктури для відновлення особового складу. Бійці, які завершили бойові завдання, повинні швидко та безпечно добиратися до тилових пунктів відпочинку та реабілітації, які розміщені у санаторіях, лікарнях і навчальних центрах. Умови проживання мають бути комфортними, з можливістю отримання їжі, гігієнічних засобів та зв'язку з родинами. Водночас, надзвичайно важливо дотримуватися заходів безпеки, включаючи розосередження сил, використання укриттів, маскування, контроль за повітряним простором та готовність системи ППО/РЕБ, щоб запобігти атакам противника на скупчення військових. Логістика постачання таких центрів повинна враховувати захищені та малопомітні маршрути. Щоб зберегти єдність підрозділів під час відпочинку, рекомендується утримувати їх у складі взводів або рот, щоб після повернення вони діяли як злагоджена команда.
Медичне та психологічне забезпечення має бути невід'ємною частиною кожної ротації, забезпечуючи повноцінне відновлення боєздатності військових. У пунктах відпочинку необхідно організувати комплексний медичний контроль із виявлення та лікування бойових травм, контузій, хронічних захворювань, а також надання санаторно-курортного оздоровлення. Паралельно психологи, психіатри й капелани повинні працювати з особовим складом індивідуально та у групах, застосовуючи структуровані методики, зокрема "Combat Path Debriefing", для подолання стресу та поступового повернення до стабільного психологічного стану. Додатково доцільно впроваджувати програми сімейної реабілітації, щоб військові мали змогу відновити побутові та емоційні зв'язки з близькими. Такий комплекс заходів гарантує, що після відпочинку військовослужбовці повернуться до служби фізично зміцнілими та з відновленою мотивацією виконувати бойові завдання.
Період ротації слід використовувати не лише для відновлення сил, а й для професійного вдосконалення та підвищення мотивації військовослужбовців. Військові можуть проходити різноманітні короткострокові курси, такі як вивчення іноземних мов, освоєння нових спеціальностей, а також брати участь у тренінгах з лідерства для сержантів. Офіцери, в свою чергу, мають можливість навчатися у військових академіях, відвідувати курси штабної підготовки або долучатися до міжнародних програм обміну досвідом. Залучення досвідчених бійців у ролі інструкторів на навчальних полігонах дозволяє передавати свої знання новобранцям, зміцнюючи підрозділи та підвищуючи психологічний комфорт самих наставників. Така модель ротації перетворює перерву між бойовими завданнями на цінну інвестицію у розвиток особистості військового та підвищення кадрового потенціалу армії.
По-перше, армія отримає більш мотивований та психологічно стійкий склад, оскільки проблема хронічної втоми і виснаження буде значно зменшена. Військові на передовій матимуть впевненість у тому, що держава піклується про них і не залишить їх "до останнього" на полі бою – це підвищить їх моральний дух і відданість. Наразі спостерігається тривожна тенденція: кількість випадків самовільного залишення частини зросла в кілька разів у 2023-2024 роках в порівнянні з початком війни; багато військовослужбовців пояснюють свої дії саме відсутністю ротації та "безкінечним, невизначеним перебуванням на фронті". Нова політика має змінити цю ситуацію – зменшити кількість виснажених до крайнощів військових і, натомість, збільшити число тих, хто готовий продовжити службу після відпустки.
По-друге, якість ведення бойових дій значно зросте. Ротація військових дозволить залучити на передову переважно нові, добре підготовлені підрозділи. Замість того, щоб тримати виснажену бригаду на позиціях до повного її виведення з бою (через втрати чи фізичну втомленість), командування зможе своєчасно замінити її відпочилим контингентом. Це допоможе зберегти як життя солдатів, так і стратегічні позиції. Експерти підкреслюють, що українські війська іноді втрачали території не через чисельну недостатність, а через помилки в організації - наприклад, коли нових призовників направляли в нові формування замість того, щоб підсилити вже існуючі бригади. Ротаційна модель забезпечить систематичне підкріплення втомлених підрозділів новими силами, запобігаючи їх критичному ослабленню. Як наслідок, обороноздатність на всіх фронтових напрямках стане значно міцнішою.
Необхідно акцентувати увагу на тому, що безпекова ситуація в Східній Європі залишається напруженою, і конфлікт може затягнутися на невизначений час або навіть поширитися на нові території. В таких умовах українська армія повинна впроваджувати "марафонську" стратегію ведення бойових дій, в якій здатність витримувати тривалий тиск стає ключовою. Модель ротації військ фактично передбачає перехід до стратегії довготривалого утримання фронту. Противник використовує тактику виснаження, організовуючи хвилі атак на наші позиції, але Україна відповість цивілізованим підходом, дбайливо ставлячись до своїх солдатів. Скоординована ротація, підтримувана всім суспільством, стане нашою стратегічною перевагою. Як зазначають військові експерти, на четвертому році конфлікту Україні вкрай необхідно подвоїти зусилля щодо впровадження ротації військ, щоб зберегти їх боєздатність і здобути перевагу над ворогом у тривалій перспективі.
На закінчення, впровадження ротаційної моделі служби вимагатиме політичної волі, ресурсного забезпечення та дотримання дисципліни. Однак це є альтернативою значно негативнішим сценаріям, таким як масова деморалізація армії або неконтрольована "спонтанна демобілізація" внаслідок втрат. Ротація може стати шляхом до стабільного опору. Державницький підхід до управління людським капіталом у збройних силах продемонструє, що Україна цінує кожного свого захисника. Така стратегія не лише зберегла б життя та здоров'я наших військових, а й прискорила б досягнення перемоги, оскільки відпочилі та мотивовані солдати показують кращі результати у бою. Сильна армія – це та, де людина є найвищою цінністю, і ротаційна модель служби стане реальним підтвердженням цього принципу в дії.
