5 ключових висновків з URC 2025: нові можливості для розвитку відновлювальної енергетики в Україні

10-11 липня 2025 року в Римі відбулась четверта Ukraine Recovery Conference (URC 2025). Понад 6 000 учасників, серед них урядовці, міжнародні фінансові інституції, неурядові організації та бізнес, зібрались для діалогу про відбудову України. Цього року URC 2025 сфокусувалася на потребах приватного сектору: окремі сесії та домовленості були присвячені практичним питанням залучення фінансування, страхування та пошуку партнерів для нових проєктів.

Попри звичний політичний антураж, "зелена" енергетика вийшла у центр обговорень як ключовий драйвер стійкої відбудови. Масштаб руйнувань та обмеженість державних ресурсів змушують ринок діяти гнучко й шукати нетривіальні рішення - і саме тут приватний сектор з його швидкістю і здатністю брати ризики, визначають динаміку змін. Про те, що дійсно змінилося для ринку, які фінансові й страхові рішення стали реальністю, і де зараз відкриваються нові можливості для інвестицій у відновлювану енергетику, Mind розповів Максим Артеменко, директор з розвитку бізнесу Elementum Energy.

Ключова особливість URC 2025 - фокус на працюючі інструменти для бізнесу. Під час конференції уряд України підписав близько 200 угод на загальну суму €11 млрд. Серед них - нові фінансові угоди з Єврокомісією та міжнародними банками на €2,3 млрд для інфраструктурних проєктів, підтримки бізнесу та модернізації критичних сфер економіки.

До цих угод приєдналися не тільки державні та міжнародні фінансові установи (IFI), але й приватні компанії, включаючи страхові, інженерні, сервісні фірми та постачальників обладнання. Вони стали учасниками контрактів, які визначатимуть темпи і структуру відновлення, зокрема в енергетичному секторі. Залучення приватного капіталу стало необхідною реакцією на величезні виклики. Уряд та донори відверто заявляють, що без гнучкості та інвестицій з боку приватного сектору неможливо подолати дефіцит потужностей і реалізувати значні проєкти.

Активність проявили й комерційні банки - як українські, так і міжнародні. Деякі вже створюють спеціалізовані підрозділи "Відбудова України" для роботи з відповідними проєктами. Якщо раніше основними драйверами фінансування були IFI, то зараз приватний банківський сектор переходить до реальної участі у фінансуванні та партнерствах з українським бізнесом. Це свідчить про зміну підходу: приватний сектор готовий вкладати в інфраструктуру та енергетику, а не лише спостерігати за діями донорів.

Цьогорічна конференція URC відзначилася запуском спільних інвестиційних фондів, створених Міжнародною фінансовою корпорацією (IFC) та Європейським банком реконструкції та розвитку (ЄБРР). Ці організації мають намір вкласти понад €600 млн у приватні та інфраструктурні ініціативи. Крім того, було представлено нові інвестиційні платформи, зокрема Європейський флагманський фонд з відновлення України, який має капітал у €220 млн і потенціал збільшення до €500 млн. Ще одним важливим проєктом є програма Світового банку PREPARE Ukraine, що передбачає вкладання $200 млн для сприяння підготовці якісних інвестиційних проєктів. Також варто зазначити довгострокове зобов'язання Швейцарії: країна планує виділити 5 мільярдів швейцарських франків до 2036 року на підтримку відновлення України, що є рекордним обсягом фінансування серед міжнародних партнерів цього року.

Раніше обговорення страхування політичних і військових ризиків (PRI) мали загальний характер, але цьогорічна конференція продемонструвала, що на ринку вже існують конкретні пропозиції. Наприклад, під час URC2025 був представлений пілотний проєкт ЄС, який передбачає механізм гарантування експортних кредитів для західних компаній, що залучені у відновлення України. Ця програма пропонує державні гарантії для європейських експортерів та інвесторів, які працюють з Україною, з метою зменшення комерційних і політичних ризиків, таких як ризики воєнних втрат та неплатежів.

З'явилися нові програми гарантій від ЄБРР, зокрема гарантії для кредитування через PrivatBank та Ukrgasbank, що перевищують €900 млн. Ці ініціативи не лише підтримують бізнес, але й забезпечують захист від певних ризиків для інвесторів. Окрім цього, оголошено про намір реалізувати Механізм зниження інвестиційних ризиків у відновлювальній енергетиці України (Ukraine Renewable Energy Risk Mitigation Mechanism, URMM), який має на меті активізувати приватні інвестиції навіть в умовах військових загроз.

Це не свідчить про те, що проблема остаточно вирішена, проте вперше виникла чітка структура, в якій можна дійсно розробляти великі угоди та реалізовувати нові проекти.

Всі основні учасники, з якими вдалося поспілкуватися в Римі, одностайно підтвердили, що розвиток нових проектів у сфері вітрової енергетики набирає обертів. Тепер мова йде не лише про "вивчення можливостей", а про конкретні технічні завдання, закупівлю обладнання та залучення підрядників. Девелопери, які ще нещодавно займалися збором аналітичних даних, тепер активно шукають підрядників і узгоджують остаточні рішення щодо постачання.

Наприклад, на конференції було оголошено, що "Окко" готується до фінансування власного вітропарку майже на 200 МВт, ДТЕК ВДЕ презентував свою нову станцію в Полтавській області, а низка інших компаній перебуває на фінальній стадії переговорів щодо нових об'єктів. Окрім цього, уряд Нідерландів заявив про €300 млн для інфраструктурних та енергетичних проєктів у 2025-2026 роках.

Ми активно зайняті підготовкою до реалізації будівництва понад 400 МВт вітрових потужностей, а також розробкою пілотного проєкту системи зберігання енергії. Варто зазначити, що інтерес до таких технологій помітно зростає – якщо раніше вони виглядали як щось далеке, то тепер дедалі більше гравців ринку включають їх у свої стратегії розвитку. Навіть незважаючи на військові ризики, міжнародні постачальники турбін та обладнання активно шукають партнерів для співпраці в Україні.

Велика кількість іноземних приватних інвесторів продовжує знаходитися в режимі очікування, однак на внутрішньому ринку спостерігається нова хвиля активності з боку локальних учасників: приватні фонди, які входять у співпрацю з європейськими фінансовими установами, а також традиційні інвестори в інфраструктуру. Хоча масових угод поки не спостерігається, той факт, що за час повномасштабної війни потенційний пул партнерів значно розширився, а конкуренція за якісні проєкти зростає, вже вважається важливим показником для оцінки українського ринку як привабливого для інвестицій.

Для бізнесу важливішим був підтверджений намір влади дотримуватись уже взятих зобов'язань: підтримка зеленого переходу, фокус на гарантіях для приватних інвесторів, готовність працювати з міжнародними страховими та банківськими структурами. Не було гучних "перезавантажень", але й не було сигналів про зміну курсу - і це, в умовах війни та волатильності, дає мінімально необхідну передбачуваність для планування проєктів на перспективу.