5 книг про харизму та харизматичних особистостей - рецензія від Ігоря Бондаря-Терещенка
Ігор Гринів. Потужність харизми. Харизма у політичному контексті: чи служать політики харизмі, чи харизматики використовують політику. - Х.: Фоліо, 2025.
У епоху, коли цифри переважають над словами, а раціональність затінює емоції, ми все частіше обираємо лідерів не за їхніми програмами, а за внутрішніми відчуттями, стверджує автор цієї книги. Харизма, немов електричний імпульс, пронизує політичну, культурну та соціальну сфери; вона діє як магніт, притягуючи людей з найрізноманітнішими думками та характерами, подібно до вогню, що зачаровує і зігріває. Таким чином, "Сила харизми" Ігоря Гриніва є спробою розібратися в суті цього феномену, що підносить одних і залишає інших в тіні. Автор досліджує історію харизми — від міфів до маніпуляцій, від благословення до політичних технологій. Його мета — визначити, чи можна цю харизму створити, і чи варто це робити. "Що ж таке харизма?" — запитує автор. — "Магія? Природжений талант? Соціальна конструкція? Чи, можливо, це тонке мистецтво викликати бажання?" Адже саме бажання, ця делікатна вібрація між емоцією і ідеалом, є ядром харизми. Харизматична особистість не лише привертає увагу — вона збурює. Вона спонукає до дії, думки, слідування. І не випадково перші богині, які уособлювали цю силу, були супутницями самої Афродіти. Харити — Аглая (Блискуча), Талія (Квітуча) та Ефросіна (Добродумна) — несли в собі ауру, що поєднувала красу і пристрасть. Їхня привабливість була довірчою. Це той, хто говорить, і його слухають; той, хто кличе, — і за ним ідуть. Автор також підкреслює, що український досвід є не винятком, а підтвердженням цієї тенденції, адже харизма в Україні завжди виникала у часи змін, ставлячи акцент на відгук на втому, страх і безсилля: "Замість програми — постава. Замість бюрократичної компетенції — здатність викликати відчуття: "він знає, куди йти". Йдеться не про риторику, а про енергію. Не про логіку, а про бажання бути поряд".
Генрі Форд, безперечно, можна вважати одним із засновників автомобільної індустрії. Його книга не лише автобіографічна, але й містить цінні поради щодо бізнес-розвитку. Цікаво, що у 1924 році "Моє життя та робота" була видана в СРСР і стала основою для такого складного явища, як фордизм. У ній автор описує, як із маленької майстерні йому вдалося створити величезну корпорацію та організувати успішний робочий процес. Розділи цієї книги нагадують назви з футуристичних романів, що спираються на підручники з бухгалтерії. "Терор машин" та "Оплата праці" змагаються в мемуарах цього видатного менеджера, засновника "Форд Мотор" і одного з найбагатших людей свого часу, з захоплюючими "Секретами виробництва". Винайшовши промисловий конвеєр, Форд здійснив революцію у виробництві та зміні мислення, однак його мрія про вічну машину залишалася. Проте він не був просто мрійником: свою філософію та психологію бізнесу він обґрунтував на власному досвіді. "Якби я керувався лише егоїстичними інтересами, нинішня система мене повністю влаштовувала б, оскільки вона приносить великі прибутки. Але я дбаю про свою відповідальність перед суспільством. Ця система не дозволяє мені реалізувати цю відповідальність, адже вона заохочує знецінення праці. Багато людей, які служать суспільству, не отримують справедливої винагороди. Це веде до безвиходу. Потрібні нові підходи до планування та регулювання".
Харизма в цій книзі — це не лише риса героїв, а й те, що робить їх справжніми персонажами, які заслуговують на екранізацію, подібну до "Якщо кров тече" Стівена Кінга, а також на серйозну дискусію в контексті, здавалося б, абсурдної комедії про людську смертність. Наприклад, один з героїв, на ім'я Крейґ, витрачає всі свої заощадження на останню модель "айфона". І, не зважаючи на жодні відмови, він вирішує подарувати його своєму доброму другу — літньому мільярдеру містеру Герріґену, який пізніше помирає. В ту ж ніч Крейґ отримує повідомлення з номера містера Герріґена, що створює атмосферу таємничості. Інший епізод розкриває банер, що з'являється в місті з фотографією середнього віку чоловіка та написом: "Чак Кранц. 39 чудових років. Дякую, Чаку!" Здавалося б, звичайне визнання, але цей текст раптово починає з'являтися всюди: на радіо, в інтернеті, на графіті, та навіть на вікнах будинків, хоч ніхто не знає, хто такий Чак. Але існує повір'я, що якщо він помре, то загине і весь світ. У наступному епізоді приватний детектив Голлі Ґібні бачить по телевізору терміновий репортаж про вибух у школі, і це викликає в неї тривогу. Перевіривши всі можливі дані, вона змушена визнати: репортер "чистий". Ця частина називається "Якщо кров тече" не випадково, адже до детектива звертається чоловік, який стверджує, що знає всі таємниці цього "чистого" репортера. Нарешті, у завершальному розділі невизнаний письменник бачить дивний сон, в якому щур, якого він приніс додому в стані виснаження, оживає і починає говорити. Більше того, щур пропонує угоду: він допоможе чоловікові створити бестселер і здобути популярність, але за це хтось із його близьких мусить померти. Таким чином, у цій книзі присутня характерна для "короля жахів" харизма, яка залишається незмінною.
Одна з героїнь цієї книжки, з чиїх оповідей складається справжня енциклопедія успіху - головна редакторка глянсового журналу, яка віддана своїй справі, енергійна, пунктуальна й харизматична. Зачаровує рекламодавців, знаходить і виховує авторів-початківців і редакторів, цінує тих, хто давно з нею працює, і той, хто називає її ідеї чудовими, потрапляє до числа фаворитів, отримує цікаві завдання та високі гонорари. Інші співробітники йдуть до інших видань, а сама вона переконана, що допомагає людям вирости. Що ви думаєте з приводу того, що цілі шкідливі, серйозне ставлення до життя подібне до смерті, а успіх можна організувати? А як вам думка, що егоїсти значно корисніші світу за альтруїстів, що омріяне щастя - це здоров'я плюс свобода? Хай там як, і хоч би що ви думали з цього приводу, але підвищити власну ефективність та успіх книжка "Як прокачати своє мислення" вам таки допоможе. Особливо тому, хто хоче розвинути в собі стійкість і навчитися давати раду будь-яким випробуванням, вивільнити невикористані резерви, сконцентруватися на цілях та досягти їх, вибудовувати гармонійні стосунки з іншими, досягти успіху та бути щасливим. Звісно, ви не можете змінити своїх редакторів, як не можете змінити світ, але ви можете змінити себе. Настільки, наскільки вирішите самі. Обмежень не існує. Вони лишень у вашій голові. "У кожного з нас є подібна "внутрішня схема", - застерігає один з авторів книжки щодо таких "редакторських" втручань, - що її нам колись допомогли скласти люди, які твердо стоять на ногах і мають сильну інтуїцію. Батько, старша сестра, викладач, тренер, перший керівник - кожен у дитинстві та юності мав свої авторитети. На нас могла вплинути й незнайома людина, наприклад політик, відомий спортсмен чи науковець - Пеле чи Ейнштейн".
Ця книжка, в якій не лише про харизму, але й про можливість "досягати величі, викладаючись на повну" через ментальну стійкість і самодисципліну, стала джерелом натхнення й мотивації для мільйонів людей у всьому світі. Так само унікальність автора "Ніколи не спиняйся" Девіда Ґоґґінса не лише у службі в "морських котиках" чи досягнутих рекордах. Вона насамперед у його справжності, оскільки автор говорить прямо, діє чесно і завжди - від щирого серця. "Его - потужна штука, - вважає він. - Що більше я слухав про власний успіх, то дужчало бажання розслабитися, ніби вже досягнув фінішу. Я чудово знаю, що цей шлях не має кінця й роботи на ньому завжди під зав'язку, але коли життя припиняє бити тебе по зубах, а натомість підсовує велику тарілку з тортиком - дуже легко повірити, що ти тепер король світу. Особливо коли ти заслужив на цю похвалу тяжкою працею. Але в похвали = від керівництва, родини, решти - є і зворотний бік. Вона заспокоює внутрішнього звіра, тож гарувати вже не хочеться". Хай там як, але це книжка, з якою формується незламна воля, цілеспрямована дія і стійкість. Вона закладає фундамент самодисципліни й менталітет Воїна. Це своєрідний тренувальний табір для духу, простір для саморефлексії, глибокого аналізу й особистісного вдосконалення, а також навички одномоментного рішення, коли у кризових ситуаціях не лякаєшся дискомфорту й обираєш боротьбу з внутрішніми демонами.
