Збільшення податкового навантаження на фоні стагнації економіки: як підприємства пристосовуються до нових умов — Delo.ua
Незважаючи на зменшення обсягів виробництва та обмеження на експорт, бюджетні надходження демонструють зростання — здебільшого завдяки змінам у ставках і підвищенню податкових зборів. Фінансова директорка Групи Метінвест Юлія Данкова поділилася з Delo.ua своїм баченням того, як великі підприємства зберігають фінансову стабільність у складних умовах, чому важливіше мати прозорі тарифи, аніж отримувати пільги, та як відновити гармонію між державними структурами та бізнес-середовищем.
За 9 місяців 2025 року в Україні податкові надходження зросли майже на чверть. Як зараз корелюється динаміка надходжень до бюджету з динамікою фінпоказників великого бізнесу. Чи зросло податкове навантаження на компанію у цьому році?
Динаміка фінансових показників нашої компанії абсолютно не є позитивною. Це, в першу чергу, викликано призупиненням роботи виробничих потужностей у Покровську, що збіглося із початком цього року. Підвищення податкових надходжень не свідчить про те, що великому бізнесу стало легше, або про наявність економічного зростання.
Не можу говорити про всіх, але в нашій ситуації податкові надходження зростають завдяки змінам у законодавстві, ухваленим наприкінці минулого року. Це включає підвищення ставки військового збору з 1,5% до 5%, а також щорічну індексацію податків на ресурси, плати за землю та інші податки.
Як ви вважаєте, які дії повинна вжити держава для поліпшення умов для великого бізнесу, аби, незважаючи на воєнні дії, зупинити негативні тенденції та забезпечити стабільне зростання?
- Ключове - це виживання і безпекова ситуація. Тут важливі стратегічні рішення, які дозволять відновити виробництво або ж вести бізнес-процеси не гірше: зберігати робочі місця, не втрачати персонал.
Отже, найважливішим аспектом є забезпечення безпеки. Це стосується не тільки фізичної безпеки, а й інвестиційної. Ми спостерігаємо занепокоєння з боку інвесторів, які не бажають вкладати кошти в українські проєкти через війну. Україні необхідно створити гарантії для захисту інвестицій, щоб відновити довіру інвесторів і залучити капітал. Великий бізнес має стати ключовим елементом державної стратегії безпеки, оскільки саме він формує основу для розвитку малих і середніх підприємств та зміцнення економіки.
Нам необхідна інтегрована екосистема, яка розглядатиме гірничо-металургійний сектор не лише як постачальника сировини, а й як фундамент для виробництва, подальших інвестицій, переробки та створення конкурентоспроможних продуктів.
Повинна бути прогнозована тарифна політика державних монополій, а також прогнозована інвестиційно-приваблива податкова політика. Бізнес також чекає від держави відстоювання інтересів на зовнішніх ринках та захист внутрішніх виробників. Цей захист не треба сприймати як політику пільг, це має бути правильне використання можливостей міжнародного законодавства у зв'язку з війною.
Крім того, для нормального функціонування бізнесу необхідні ресурси зсередини країни. Одна з найбільш актуальних проблем, з якою ми стикаємося, — це нестача кадрів. Це стосується не лише спеціалістів з високою кваліфікацією, а й звичайних працівників, адже на підприємствах спостерігається дефіцит до 20%. Причини цього очевидні: мобілізація, виїзд населення за кордон, а також загострення ситуації з доступом до кваліфікованих кадрів. У цій ситуації державна підтримка є вкрай необхідною. Ми, у свою чергу, робимо все можливе для інтеграції мобілізованих працівників і сподіваємося на допомогу з боку держави.
У 2024 році група "Метінвест" сплатила до бюджетів усіх рівнів в Україні 19,8 млрд грн податків та зборів, що на 36% більше, ніж у 2023 році. Які ваші прогнози на 2025 рік?
Ми були змушені призупинити діяльність важливого бізнес-підрозділу Групи на початку цього року. Тому не очікуємо на зростання, однак вже за вісім місяців поточного року сплатили понад 12 мільярдів гривень, незважаючи на зупинку роботи підприємств Покровського майданчика. Наразі я прогнозую, що в 2024 році ми залишимося на тому ж рівні. Проте попереду ще цілий квартал, і останнім часом ситуація виглядає не дуже оптимістично.
Сьогодні експорт виступає як основне джерело доходів для великих компаній. Ваша металургійна компанія займає провідну позицію серед експортерів у 2024 році. Згідно з останніми даними асоціації "Укрметалургпром", у галузі спостерігається зниження обсягів експорту металопрокату та напівфабрикатів, а також падіння експорту залізної руди. Чи має нинішня влада ефективні фінансові механізми для того, щоб зупинити падіння експорту або навіть сприяти його зростанню?
- Для нас максимально важливим є доступ до ринків, особливо ЄС, як найближчого до нас. Це питання виживання галузі. Але попри дуже велику кількість санкційних пакетів, на ринку ЄС ми досі змагаємося з російськими виробниками. В санкціях є певні винятки, які їм дозволяють і далі постачати сталь до Європи. І отримані ними доходи фінансують війну в Україні. Це значить, що заради власної безпеки Україна має заохочувати партнерів у посиленні санкційного режиму.
А як щодо фінансових інструментів?
"Метінвест" користується можливістю виходу на міжнародні фінансові ринки. Проте внутрішні споживачі нашої сталі, які представляють сегмент середнього бізнесу, потребують допомоги та фінансових інструментів. Без цієї підтримки їм буде складно реалізувати свою продукцію.
Яким чином тарифи державних монополій позначаються на роботі вашої компанії? На вашу думку, який би міг бути доцільний компроміс між природними монополіями та їхніми бізнес-клієнтами?
- Високі тарифи - це системна проблема. Приватні компанії не мають компенсувати неефективність державних підприємств, це неправильно. "Укрзалізниця" зазнає збитків від пасажирських перевезень. Але пасажирські перевезення - це соціальна функція, і не треба перекладати ці збитки на вантажні перевезення.
У розвинених країнах фінансування таких послуг здійснюється через публічні сервіси, де держава, якщо здійснює замовлення, також несе витрати. Державні монополії повинні акцентувати увагу на оптимізації процесів та зниженні витрат. У той же час приватний бізнес, зіштовхуючись із збитками, проводить аналіз витрат, оптимізує кадрові ресурси та покращує ефективність своїх бізнес-процесів. На відміну від цього, державні компанії проявляють значну інертність і зазвичай не займаються такими питаннями.
Підвищення тарифів викликає серйозні негативні наслідки для нас. Наприклад, через високі ціни на електроенергію Інгулецький ГЗК змушений зупинити свою роботу. Кожен новий ріст цін та тарифів створює ризики для інших підприємств ГЗК, що може призвести до зупинки їхньої діяльності або втрати ринків збуту. В результаті цього ми спостерігаємо скорочення обсягів виробництва та зниження податкових надходжень, що негативно впливає на економіку країни в цілому.
У сфері енергетики існує ряд об'єктивних факторів, які ускладнюють ситуацію, а також обґрунтовують необхідність підвищення тарифів...
- Я розумію чому їм важко, бо кожну добу їх обстрілюють. Але в будь-якому випадку до цього потрібно підходити досить збалансовано. Якщо є ринкова обґрунтованість тарифів, то це ринкова обґрунтованість. Якщо ж треба відбудовувати активи після обстрілів або компенсувати збиток соціальних функцій, то приватний бізнес не повинен за це відповідати. Це має фінансуватись коштом перерозподілу бюджету.
У грудні 2023 року уряд ухвалив Національну стратегію доходів України на період 2024-2030 років. Ваші колеги в галузі зазначають, що в рамках цієї стратегії українські податкові органи фактично призупинили повернення ПДВ, що призвело до скорочення бізнес-активності та зменшення бюджетних надходжень. Яка ваша думка з цього приводу? Чи бачите ви можливі рішення, які могли б допомогти знайти баланс між інтересами держави та бізнесу?
На мою думку, проблеми з відшкодуванням ПДВ не є безпосередньо пов'язаними з ухваленням національної стратегії доходів. Автоматизовані системи для відшкодування ПДВ функціонують уже досить тривалий час і налаштовані досить ефективно. Це питання також чітко регламентується на державному рівні. Проте, ПДВ залишається предметом особливої уваги, і в певних випадках, на нашу думку, застосовується не зовсім зрозуміле ручне управління. Ми переконані, що державі слід зосередитися на цьому питанні та дотримуватись відповідних законодавчих вимог.
А в чому там, власне, проблеми?
Коли велике підприємство займається експортом і є кінцевим отримувачем відшкодування ПДВ, держава може ухвалити рішення не повертати певну суму, щоб врівноважити бюджет. Хоча у держави є ефективні інструменти для виявлення підприємств, які потрапляють у зону ризику та можуть уникати сплати податків через "сірі схеми", таких малих підприємств існує дуже багато. Напевно, у держави бракує ресурсів, щоб детально перевіряти всі ці випадки, і простіше контролювати фінансові потоки у десяти великих експортерів.
Нещодавно Метінвест заявив про відновлення великих інвестицій в Україну, зокрема вже у 25-му році в планах інвестувати 330 млн доларів. Які фінансові інструменти ви при цьому залучаєте? Чи є плани щодо обсягів інвестицій на 26-й рік?
Протягом перших шести місяців 2025 року ми вже вклали приблизно 90 мільйонів доларів у різні компанії нашої Групи. Наші інвестиції охоплюють як українські, так і міжнародні підприємства.
У цьому році нашою ключовою ініціативою стало зведення установки для згущення відходів збагачення. На Північному ГЗК ми отримали кредитну лінію від фінської експертно-кредитної агенції Finnvera, що дозволило нам придбати обладнання у компанії Metso Finland. Загальна сума фінансування, завдяки співпраці з Deutsche Bank, склала приблизно 23,6 мільйона євро.
Ми орієнтуємось не лише на українську складову нашого бізнесу. Наша ключова ініціатива, яка вже розпочалася, полягає у створенні заводу з виробництва зеленої сталі в Італії, з прогнозованою продуктивністю 2,7 мільйона тонн сталі на рік. У планах — використовувати українську сировину, зокрема залізну руду, що зробить цей завод важливим зв’язком між Україною та Європейським Союзом. Фінансування проєкту передбачається через залучення проектного фінансування, підтримку італійських державних фінансових установ, а також міжнародних фінансово-кредитних організацій.
Якою є складність спілкування з міжнародними фінансовими установами при реалізації проєктів в Україні? Окрім суворих вимог до перевірок, ми також стикаємося з викликами, пов'язаними з війною, що додає ризиків для кредиторів. Яким чином ви налагоджуєте контакт з ними?
Експортно-кредитні агентства є державними структурами, які покликані забезпечувати фінансові установи гарантіями від ризиків. Багато таких агентств з європейських країн надають підтримку в Україні. Наприклад, я вже згадувала про фінське агентство Finnvera. Крім того, в цьому році були розпочаті деякі проєкти за участю українського бізнесу та данського експортного агентства.
Ви торкнулися теми регулювання НБУ, тому я не можу уникнути запитання. У вас в наявності є єврооблігації, термін погашення яких настає, зокрема, в наступному році. Чи вважаєте ви, що можуть виникнути труднощі з цим через регуляторні вимоги?
- У нас є сподівання на подальшу лібералізацію валютних обмежень. Так, дійсно, НБУ це робить, але дуже обережними кроками. Нам би хотілося, щоб вони це робили швидше, тому що є ті виплати, про які ви згадали. Раніше, наприклад, наша материнська компанія з Нідерландів кредитувала наші підприємства в Україні під інвестиції. Наразі дозволу повертати такі кредити досі немає, хоча це достатньо прозоро.
З 1 січня 2026 року галузь зіткнеться з важливим викликом – впровадженням механізму CBAM на ключовому ринку Європейського Союзу, що має велике значення для української металургії. Яким чином це вплине на фінансові витрати при експорті вашої продукції? Чи існують фінансові інструменти, які можуть допомогти зменшити ризик зниження конкурентоспроможності вашої продукції через впровадження цього механізму?
- Цей механізм точно спричинить введення додаткових зборів на українську сталь, бо Україна не є членом ЄС. Цифри нам поки не відомі, але це будуть додаткові витрати, бо покупці нашої сталі в ЄС навряд чи захочуть покласти це здорожчання на себе.
На даний момент уряд України спільно з представниками бізнесу займається питанням відстрочки впровадження CBAM для нашої країни. Існують певні законодавчі положення, які можуть надати Україні можливість відстрочки через війну. Нам необхідно більше часу для відновлення після конфлікту та модернізації промисловості.
Європейський Союз прямував до своєї теперішньої позиції протягом тривалого часу, і всі європейські компанії отримували грантову та фінансову підтримку для модернізації своїх виробництв відповідно до сучасних вимог. Це питання є надзвичайно важливим для металургійної галузі, і ми сподіваємося на позитивний результат.
Водночас після введення CBAM в Європі, для багатьох виробників з інших країн собівартість продукції на ринок ЄС зросте. Вони можуть переорієнтувати її на український ринок. І тому вже зараз потрібно готуватися до цього, захищати внутрішній ринок і підтримувати національного виробника.
А ми зможемо це зробити швидко, не порушуючи правил СОТ?
- Держава може ухвалювати певні рішення, які не дозволять масового імпорту. Я думаю, що профільні міністерства вже повинні розглядати цю можливість.
Останнє запитання. В Україні вже близько року функціонує ініціатива "Клуб білого бізнесу", і реакція на неї виявилася досить суперечливою. Яке ваше ставлення до цієї ініціативи?
У цьому клубі представлені кілька наших компаній. Проте, не лише ми, а й інші представники бізнес-спільноти дійшли висновку, що наразі немає суттєвих відмінностей між тим, бути учасником цього клубу чи ні. Можливо, ми просто не помічаємо цих відмінностей.
