Схоже, що світ стає дедалі небезпечнішим, і загалом наближається до порогу глобального конфлікту - Новини Весь Харків.

Але парадоксальним способом може статися навпаки. Дві великі війни доводять, що сильніша держава не може перемогти й нав'язати свою волю воєнним шляхом.

Ми звикли висміювати невдачі російської військової машини, однак це наш спосіб психологічного захисту: на початку повномасштабної війни росія мала значну перевагу. Проте, за чотири роки військових дій вона не змогла досягти жодної зі своїх стратегічних цілей. Найважливішою залишається мета — позбавити Україну незалежності шляхом накладення обмежень і встановлення маріонеткового уряду.

Ще більший розрив у спроможностях ми бачимо в іранській війні. Американська воєнна машина не просто є найсильнішою на планеті -- вона переважає десятки інших, разом узятих. І попри те, Америка далека від досягнення стратегічних цілей, передусім щодо зміни режиму на такий, з яким можна було би домовлятися. Вбивство десятків високопосадовців призвело до того, що влада перейшла до ще менш договороспроможних. А обіцяні атаки на цивільну інфраструктуру поставлять США в один ряд із росією й остаточно позбавлять союзників як зовні, так і всередині Ірану.

Аналогічно, цей процес має зворотний ефект. Незалежно від того, яку шкоду Україна завдає російській економіці, це навряд чи змусить змінити політику Росії. Єдине, що може статися — це припинення війни через відсутність ресурсів для її продовження, але це лише до того часу, поки нові запаси не дозволять відновити військові дії. Перемога стане можливою лише в умовах значних політичних трансформацій, схожих на розпад країни та утворення нових незалежних держав — але досягти цього виключно військовими засобами неможливо.

Таким чином, Тайвань сьогодні може відчувати себе більш захищеним, ніж у минулому (звісно, за умови активної роботи над зміцненням обороноздатності). Пекіну не потрібен зруйнований острів; їм необхідний розвинений високими технологіями Тайвань для контролю над ним.

Сучасна гонка озброєнь може мати парадоксальний наслідок – зменшення ймовірності виникнення війн. Потенційні агресори почнуть усвідомлювати вартість військових конфліктів і реалістично оцінювати низькі шанси на досягнення своїх стратегічних цілей через збройні дії. Водночас, ті, хто обирає шлях пацифізму і не готується до можливих загроз, можуть стати жертвами, ставши наочним прикладом відомого вислову "хочеш миру – готуйся до війни". Нагадаю, що в Україні, навіть через 13 років після початку протистояння, існують люди, для яких цей принцип залишається незрозумілим. Найкраще вчитися цьому можна, спостерігаючи за Швейцарією, яка завжди готова до оборони і має високий рівень озброєння.

Протистояння між державами не зникне нікуди. Це свідчить про те, що війна все більше переходить у когнітивну сферу — в ту, де основною ареною стає свідомість. Лише незначна кількість країн сьогодні активно займається цим аспектом, і, на жаль, наш супротивник є одним із найпотужніших і найвправніших у цій царині. Наразі нас рятує лише їхня традиційна незграбність, а не наша здатність захищатися та, тим більше, не наша можливість завдати удару у відповідь.

Неодноразово я зазначав, що у 2014 році Росія могла досягти значно більше без застосування військової сили, ніж з її допомогою. Російські фінансові ресурси, культура та агентурна мережа могли поступово змінити напрямок України в бік Європи та демократії. Подивіться на випадок Грузії: запитання "чому Грузії вдалося" у 2014 році тепер виглядає як іронія. Росія анексувала дві невеликі автономії Грузії силою, тоді як інші частини країни підпали під її вплив без конфлікту. Ізольованість грузинської мови не стала перешкодою – завжди існують достатні сили для колаборації. Аналогічна ситуація сталася і в Білорусі, яка потрапила під контроль Москви без війни.

Коли свідомість стає ареною боротьби, важливо навчитися захищатися і нападати. Слід вивчити свої слабкості і позбутися їх (адже тільки лінивий не зауважив, що концепція "протидії дезінформації" є хибною, оскільки брехня може обійти весь світ, поки правда ще тільки збирається на шлях). Необхідно також проаналізувати вразливості як сучасних, так і потенційних супротивників. Важливо розвинути як оборонні, так і наступальні можливості — і це може бути зовсім не те, що ви уявляєте.

Війна, за словами Клаузевіца, є продовженням політики використанням інших методів. Сьогодні ж політика все частіше перетворюється на продовження війни іншими шляхами.

Але за зупинку таких війн не дають Нобелівську премію миру.

Source: https://www.facebook.com/valerii.pekar