Який вплив матиме впровадження 20-го пакету санкцій на економіку Росії?
20-й пакет санкцій ЄС слід сприймати як новий крок у тривалій кампанії, спрямованій на руйнування економічної моделі, яку Росія створила для адаптації до умов санкцій після 2022 року. Це стосується систематичного обмеження основних каналів, через які російська влада підтримувала експортні надходження, фінансувала державний бюджет і забезпечувала виробництво озброєнь. Саме ця стратегія пояснює акцент пакета на логістичних, фінансових, посередницьких та технологічних аспектах.
Ключовим аспектом нового пакета санкцій є абсолютна заборона на морські послуги для російської сирої нафти. Це є критично важливим для російської економіки, адже морський експорт давно вже не є другорядним каналом, а став основою нафтової інфраструктури. Більшість російської нафти та нафтопродуктів транспортується морем, причому значна частина цих перевезень реалізується через нелегальний флот. Розширення санкційного переліку на додаткові 43 судна підвищує загальну кількість підсанкційних кораблів до 640 (згідно з санкціями ЄС) і поступово обмежує реальну флотську базу, яку може використовувати Росія. Важливим є не лише число, а й накопичувальний ефект: середній вік цих суден є високим, доступ до технічного обслуговування стає все більш обмеженим, ризики аварій і простоїв зростають, а будь-які збої миттєво призводять до втрат у доходах. Паралельні заходи, що ускладнюють придбання нових танкерів, позбавляють Росію можливості швидко відшкодувати ці втрати через вторинний ринок, як це відбувалося у 2022-2024 роках.
Окрему увагу слід приділити забороні на обслуговування LNG-танкерів і криголамів. Це є серйозним ударом по перспективним газовим проектам, які Кремль вважав важливим джерелом фінансових резервів на майбутнє. Відсутність доступу до західних технологій і сервісів робить такі проекти дорожчими, технічно менш надійними та конкурентоспроможними, що в середньостроковій перспективі ставить під загрозу саму концепцію переорієнтації газового експорту.
Фінансова складова пакету є критично важливою. Обмеження на двадцять регіональних банків впливають на внутрішню платіжну систему, що Росія використовує для підтримки економічної діяльності, фінансування субпідрядників у військово-промисловому комплексі та для обходу санкцій через менші фінансові установи. Додаткові заходи проти криптовалютних компаній та платформ закривають один із небагатьох залишкових гнучких інструментів, який залишався доступним для обслуговування сірих схем імпорту та платежів. Особливо варто звернути увагу на цілеспрямовані дії проти банків у третіх країнах, які беруть участь у незаконній торгівлі санкційними товарами. Це є сигналом не для Москви, а для посередників, що можливості для нейтральної співпраці з Росією швидко зменшуються, а ризик вторинних санкцій стає цілком реальним.
Торговельна частина пакету зосереджена на усуненні сірих зон. Нові експортні обмеження на товари та послуги, а також імпортні заборони на метали, хімічні речовини і критично важливі мінерали, хоча і не є вирішальними для загальних макроекономічних показників, проте закривають ті ніші, через які Росія змогла отримувати доступ до певних компонентів і ресурсів. Додаткові обмеження на матеріали для виготовлення вибухових речовин безпосередньо пов'язані з військовими цілями і спрямовані на ускладнення процесів виробництва боєприпасів. Введення квот на аміак завершує цей блок, обмежуючи один з небагатьох напрямків, де торгівля з ЄС ще зберігала певну стабільність.
Новим і важливим аспектом цього пакета є впровадження механізму протидії обходу санкцій. Заборона на експорт ЧПК-верстатів та радіообладнання до країн з високим ризиком реекспорту свідчить про зміну підходу до санкційної політики. Європейський Союз фактично відмовляється від традиційного підходу, за якого відповідальність закінчувалася на етапі продажу товару, і переходить до системи превентивного контролю за ланцюгами постачання. Для Росії це означає ускладнення доступу до важливих технологій, навіть без порушення санкцій, що підсилює технологічну відсталість у військовій та промисловій сферах.
Правовий елемент даного пакету має скоріше стратегічний, ніж економічний вимір. Зміцнення захисту європейських компаній від експропріації та порушень прав інтелектуальної власності в Росії вказує на нові умови для бізнесу: економічна діяльність у РФ більше не має правового захисту. Це сприяє подальшому відтоку західних інвестицій та ускладнює перспективи повернення іноземних компаній навіть у разі часткової нормалізації відносин.
У більш широкому контексті 20-й пакет санкцій відображає вже наявні тенденції в російській економіці. Доходи бюджету від нафти і газу зменшуються, знижки на російську нафту залишаються на високому рівні, а витрати на логістику та фінансування зростають. Будь-які збої в морському експорті швидко призводять до фіскальних втрат. Санкції діють не як миттєвий удар, а як механізм повільного виснаження, що зменшує можливості Кремля та збільшує витрати на продовження військових дій.
Довгостроковий ефект цього пакету очевидний: він системно підточує адаптаційні механізми російської економіки і посилює деградацію її експортної та фінансової бази. Росія від цих санкцій реально страждає, і цей тиск накопичується з кожним місяцем. Водночас очікувати швидкого економічного обвалу від 20-го пакету не варто. Для досягнення швидкого ефекту по російській економіці потрібні значно жорсткіші обмеження, включно з агресивною роботою проти тіньового флоту, масовою вторинною відповідальністю для посередників, контролем проходу суден повʼязаних з РФ крізь Балтійське море та прямим тиском на фінансові канали в Азії. Без цього санкційна політика залишатиметься ефективним інструментом довгого виснаження, але не швидкого примусу.
Якщо ви виявили помилку в написанні, будь ласка, повідомте нам.
