Як забезпечити фінансування війни
Імовірно, державі буде потрібно сильніше зосередитися на внутрішніх ресурсах для забезпечення витрат на оборонні потреби.
Чи буде Трамп на боці України, чи ж віддасть її на поталу? Ми не можемо стверджувати напевно, але перші сигнали викликають занепокоєння. Хоча Україна зберігатиме підтримку з боку багатьох європейських країн та інших регіонів, є велика ймовірність, що основний тягар війни ляже на плечі українців. Ймовірно, країні доведеться збільшити залежність від власних фінансових ресурсів для покриття витрат на оборонні потреби.
Але звідки ж візьмуться кошти?
У відомому есе "Як оплатити війну" (1940) Кейнс описав основні джерела доходів британського уряду під час Другої світової війни: емісія грошових коштів, позики, підвищення податків, зниження невоєнних витрат. Він відкинув ідею друку грошей, оскільки інфляція могла зруйнувати економіку а отже, зробити Велику Британію нездатною вести тривалу війну з нацистською Німеччиною. Оскільки податки спотворюють економічні стимули, Кейнс стверджував, що найліпшим способом профінансувати витрати на війну є позики, які дають змогу розподілити вартість війни між поколіннями. Якщо ж позики не доступні, Кейнс пропонував дотримуватися суворої бюджетної дисципліни щодо витрат (відмова від будь-якого роздавання коштів, фінансування лише основних функцій уряду, адресний принцип надання допомоги) та підвищити податки. З приводу останніх він пропонував запровадження високопрогресивного оподаткування, щоб підтримувати солідарність і гарантувати кожному доступ до основних товарів і послуг, як-от їжа та прихисток. І запозичення, і вищі податки допомагають перерозподілити обмежені ресурси з приватного споживання на потреби оборони, не спричинюючи інфляції. Цікаво, що Кейнс віддавав перевагу податкам на споживання (тобто високому податку на додану вартість), але в той час не було інфраструктури для адміністрування таких податків.
ЯКІ МОЖЛИВОСТІ Є ДЛЯ УКРАЇНИ?
У перші місяці російського повномасштабного вторгнення 2022 року Україна задля фінансування величезного бюджетного дефіциту покладалася на друк грошей. Така політика дуже швидко призвела до інфляції на рівні близько 25%. Після незаконної російської анексії Криму та окупації Донбасу уряд також звернувся до центробанку, і результат був той самий: висока інфляція. Ці важливі уроки показують, що Національний банк України не має бути основним джерелом фінансування уряду.
У проєкті державного бюджету на 2025 рік чисті запозичення (нові запозичення мінус витрати на обслуговування існуючого боргу) виявляються вкрай незначними в порівнянні з фінансовими потребами, викликаними війною. Уряд може застосувати жорсткі методи для залучення додаткових ресурсів з недостатньо розвинутої фінансової системи України, але це призведе до зменшення кредитування в інших секторах економіки. Більш обнадійливим варіантом є демократизація військових облігацій, подібно до тих, що використовувалися в США під час Другої світової війни. Іншими словами, уряд повинен активно стимулювати (а можливо, й примушувати) громадян підтримувати військові зусилля через купівлю таких облігацій. Однак, оскільки така кампанія не зможе повністю покрити фінансовий дефіцит (війна вже вичерпала заощадження багатьох українців), відповідно до Кейнса, Україні потрібно знайти одне довгострокове рішення: підвищити податки для виживання в умовах виснажувальної війни.
Як свідчить історія, багато країн пішли цим шляхом у скрутні часи. Наприклад, під час Другої світової війни президент США Рузвельт заявив: "Ми просимо навіть наших найбідніших громадян зробити посильний внесок. Наш обов'язок - подбати про те, щоб тягар був справедливо розподілений відповідно до платоспроможності так, щоб декілька осіб не наживалися на жертві багатьох інших".
Окрім значного зростання податкових ставок, особливо для заможних верств населення, було розширено податкову базу так, що практично кожен громадянин долучився до фінансування військових зусиль (див. рис. 1). Уряд також запровадив податки на надприбутки, щоб уникнути можливості отримання прибутків від війни. Додатково, адміністрація податку на доходи зазнала суттєвих змін: роботодавці почали автоматично утримувати податки з зарплат своїх працівників. Ці нововведення супроводжувалися активною медіакампанією, в якій брали участь відомі особистості, включаючи голлівудських акторів та Дональда Дака, що підтримувала ініціативи Казначейства США. Патриотично налаштовані американці повинні були з радістю виконувати свої податкові зобов’язання, розуміючи, що це важливо для порятунку життів. Згідно з концепцією Кейнса, Міністерство фінансів США представило підвищення податків як антиінфляційний захід, що є необхідним, оскільки, як зазначав міністр фінансів США Генрі Моргентау, "інфляційне зростання цін становить серйозну загрозу соціальній справедливості".
Рисунок 1. Ставки податку на прибуток у США
Сумніви щодо унікальності американського досвіду цілком виправдані. У своїй книзі "Оподаткування багатих: історія фіскальної справедливості в Сполучених Штатах і Європі" Кеннет Шів і Девід Стасавадж зазначають, що багато країн, які зазнали масової мобілізації під час війн, істотно підвищували податкові ставки. Автори підкреслюють, що таке збільшення податків обумовлено не лише принципом платоспроможності (багаті мають більше ресурсів, отже, можуть сплачувати більше податків). Іншою важливою причиною виступає компенсація за привілеї, які надає держава. Незважаючи на те, що теорія компенсації має своїх критиків і прихильників, під час війни ключовим привілеєм стає можливість уникнути служби у збройних силах. Оскільки заможні громадяни мають значно вищі шанси уникнути призову (в Україні, наприклад, хабарництво на рівні військово-лікарських комісій ілюструє, як багаті можуть уникати служби), вони повинні компенсувати це державі, сплачуючи підвищені податки, які можуть сягати 90% для найвищих доходів.
Рисунок 2. Середні максимальні ставки податків у 20 розвинених економіках
Щоб підтвердити цю теорію, Шів та Стасавадж показують, що ставки податку на прибуток різко зростали саме в часи масової мобілізації (рис. 3). Однак таке збільшення оподаткування відбувається лише в демократичних країнах, де уряди залежать від звичайних громадян, і тому повинні бути справедливими до тих, хто ризикує своїм життям. Згідно з цією теорією, у міру того, як з 1980-х років у розвинутих економіках поступово відмовлялися від масового призову на військову службу, там спостерігався рух у бік зниження податків для заможних. Справді, Шів та Стасавадж стверджують, що демократичні уряди могли підвищувати податки та робити їх прогресивними лише під час масштабних воєн.
Рисунок 3. Найвищі ставки податку на доходи під час Першої світової війни
Отже, вищі податки (та сувора бюджетна дисципліна) видаються єдиним життєздатним варіантом довготривалого фінансування воєнних зусиль. Нещодавно ухвалене Верховною Радою України підвищення податків є першим кроком у цьому напрямі (Президент має підписати цей закон якнайшвидше). Однак ці податкові зміни не є прогресивними чи спрямованими на приватне споживання. Кейнс та багато інших економістів порадили б Україні, щоб майбутні підвищення податків мали на меті мінімізацію викривлень (що означає підвищення ставки податку на додану вартість) та забезпечення справедливості (прогресивний податок на доходи). Оскільки Кейнс не знав про масове ухиляння від сплати податків в Україні, варто додати комплексну реформу адміністрування податків, яка зменшить тягар дотримання податкового законодавства, розширить податкову базу та зробить систему більш справедливою.
Всі ми усвідомлюємо, що сплата податків рідко викликає позитивні емоції. Проте нещодавні вибори в США ще раз підкреслили критичну необхідність економічної незалежності України в умовах протистояння російській агресії. У разі, якщо міжнародна допомога перестане надходити, підвищення податків може стати єдиним варіантом для того, щоб українці самі, а не іноземні держави, мали можливість формувати своє майбутнє — адже Україна є найбільшою країною Європи.
