Як фінансова обізнаність окремих громадян формує економічне майбутнє держави в цілому.

Чи можливо виховувати патріотизм і сподіватися на те, що держава сама по собі стане відкритою, якщо ви не розумієте, як функціонують фінанси? Я впевнена, що це веде до безрезультатності. Саме фінансова обізнаність кожного з нас є основою для активного і ефективного громадянського суспільства.

Сьогодні Україна перебуває не лише на порозі важливого вибору, а й на перехресті між нашим минулим і майбутнім. Після тривалого очікування змін з боку влади, настав момент, коли трансформації повинні початися з основ, тобто з усвідомлення кожного громадянина. Саме тут фінансова грамотність стає не лише навичкою обчислень.

Як відсутність фінансових знань у населення сприяє відсутності прозорості в державних справах.

Зазвичай, коли говорять про фінансову грамотність, мають на увазі: "не брати непотрібні кредити", "мати заощадження", "розуміти банківські тарифи". Але якщо ви вважаєте, що знання про гроші не мають нічого спільного з громадянською позицією, -- саме час переглянути цю думку.

Згідно з дослідженням "Фінансова грамотність, фінансова інклюзія та фінансовий добробут в Україні", проведеним у 2021 році за ініціативи USAID, українці в середньому набрали 12,3 бала з 21 можливого у сфері фінансової грамотності. Це свідчить про те, що ми маємо базові знання про кредити та депозити, проте значно менше усвідомлюємо, як функціонує державний бюджет, податкова система, державний борг, а також процеси закупівель і тендерів — тобто ті елементи, що забезпечують стабільність держави.

Інша важлива складова – це довіра. Згідно з дослідженням Центру Разумкова (лютий-березень 2025 року), 77% українців не мають довіри до парламенту та політичних партій, 73% – до судової системи, а 71% – до уряду. В цьому контексті виникає суттєве питання: чи може бути так, що низький рівень довіри зумовлений тим, що громадяни не розуміють, яким чином ці інституції розпоряджаються їхніми фінансами?

Чому ж ми, як громадяни, не лише спостерігаємо за зловживаннями з боку чиновників, а й мовчки стаємо їхніми співучасниками? В основному, ми не знаємо, куди йдуть наші податкові внески, не ставимо запитань, не перевіряємо звіти та не вимагаємо пояснень. Відсутність навіть базових знань у фінансовій сфері призводить до формування середовища, де процвітають популізм і безвідповідальність.

Фінансова обізнаність і активна громадянська позиція: яким чином одна впливає на іншу?

Особа, що навчається управляти своїми фінансами, також розвиває ряд корисних вмінь, які згодом можуть бути використані в соціальному житті.

Аналізуюче мислення

Якщо ми не беремо кредит лише з причини того, що "можна оформити зараз без первісного внеску", а детально оцінюємо загальні витрати, комісійні, штрафи та ризики, тоді ми не можемо довіряти простому обіцянці "підвищити пенсії всім", якщо не знаємо, з якого джерела бюджету це буде фінансуватися.

Уміння розуміти цифри, а не лише оповідальні сюжети.

Власноруч аналізуючи свої фінанси, ми повинні поставити собі питання: яка справжня вартість житла, придбаного в розстрочку, не піддаючись спокусливим рекламним слоганам про "доступні квадратні метри"? У цьому контексті варто також запитати: яку реальну суму витрачено на будівництво школи, а не лише милуватися фотографіями з моменту її відкриття?

Осягнення взаємозв'язків між причинами та наслідками.

Коли ми усвідомлюємо, що необґрунтовані витрати сьогодні призводять до обмеження нашої свободи вибору в майбутньому, стає ясно, що збільшення соціальних виплат можливе лише за рахунок підвищення податків або зростання державного боргу.

Уміння формулювати запитання

Чи звертаємося ми до банку з питаннями щодо умов страхування: що включено в тариф, а що виключено, чи є "приховані умови"? Якщо так, то ми також готові запитати про інші деталі: хто відповідає за проведення тендеру, де можна знайти звіт, чому встановлено саме таку ціну?

Відповідальність замість позиції "мені повинні"

Якщо ми не сподіваємося на підвищення мінімальної зарплати як єдине рішення наших проблем, а натомість шукаємо можливості для заробітку, заощадження та формування фінансової подушки, ми не перебуваємо в парадигмі "держава повинна все забезпечити". Ми висловлюємо думку: "податки сплачені, чому ж державні послуги не функціонують так, як повинні?"

Планування і довгострокове мислення

Той, хто не зосереджується лише на сплаті комунальних послуг цього місяця, а думає про майбутнє – освіту для дітей, інвестиції та добробут у похилому віці – цікавиться не тільки виборчими обіцянками, а й тим, що станеться через 5 років: зовнішні та внутрішні боргові зобов'язання, податкова політика, реформи.

Україна: чому зараз саме час?

Слід усвідомити, що в якийсь момент конфлікти закінчаться, і в країну повернуться політичні процеси, характерні для мирного часу, включно з виборами. Однак, чи зможуть наступні вибори стати справжнім механізмом для відновлення країни, безпосередньо залежить від нашого фінансового розуміння.

Існує усталена думка, що активність виборців зростає в місцях з вищим освітнім рівнем. Проте дослідження, проведене професоркою Анною Ло Прете з Туринського університету, спростовує цю тезу. Дозвольте мені коротко ознайомити вас з її висновками.

Вона помітила, що в ряді країн з високими показниками формальної освіти виборча активність залишається на низькому рівні. У той же час, у країнах, де менше людей з вищою освітою, виборці виявляють більшу активність. Таким чином, виникає парадокс: наявність диплома не гарантує усвідомленої участі в громадському житті. Це нагадує ситуацію, коли у когось є водійські права, але він ніколи не сідає за кермо — формально особа "готова", але насправді це далеко не так.

Проте було виявлено, що на відміну від "освіти в цілому", саме фінансова грамотність має стабільний вплив на участь у виборах та активність у громадському житті. Чому це відбувається? Навіть якщо людина знає літературу, історію чи має дві вищі освіти, але не розуміє, як діють гроші, податки, державний бюджет або державний борг, навряд чи вона зацікавиться механізмами, які це регулюють. Натомість ті, хто володіє цими знаннями, починають сприймати політику інакше: як сукупність фінансових рішень, що безпосередньо впливають на їхнє життя.

Фінансова грамотність не лише виявляє кореляцію, а й підтверджує наявність причинно-наслідкових зв'язків із політичною активністю. Крім того, особи, які мають уявлення про те, як функціонують бюджети, податки та державні фінанси, не лише більше схильні до голосування. Вони голосують свідомо та обдумано. Їхні рішення не ґрунтуються на емоційних закликах, а базуються на цифрах і аналітичних матеріалах. Вибір відбувається не за обіцянками, а за принципами їх реалізації.

Фінансово грамотна людина поводиться як співвласник держави. Вона розуміє, що бюджет -- це не "державні гроші", а спільні гроші. Що тендер -- це не "чиясь закупівля", а закупівля за її кошти. І тоді політика перестає бути яскравою картинкою -- вона стає фінансовим звітом. Саме в цей момент у людини з'являється не просто право голосу, а потреба: брати участь, обирати, контролювати.

Тож варто розглядати фінанси не тільки через призму "я як споживач", а й з точки зору "я як громадянин". У цьому підході йдеться не лише про особисті вигоди, а й про майбутнє нашої держави.