Які кроки може вжити Євросоюз, щоб позбавити Орбана можливості використовувати санкції як засіб тиску?
Євросоюз продовжив секторальні санкції, накладені на Росію, ще на шість місяців, не чекаючи, поки спливе крайній термін. Зібрати одностайну згоду на це виявилося несподівано просто, адже була небезпека, що Угорщина знову спробує підірвати заходи тиску на Росію.
Втім, це не зняло ризику майбутнього зняття санкцій, у тому числі розмороження активів Центрального банку Росії, а лише відкладало проблему на пів року. За процедурою, санкційний режим переглядають кожні шість місяців, і для продовження потрібна одностайна згода всіх держав-членів.
А отже, вето з боку однієї країни - до прикладу, Угорщини, здатне зруйнувати санкційний режим і дати можливість Росії вивести в інші юрисдикції її заморожені кошти. Це загрожує поширенням війни на Захід.
Про те, як ЄС може системно вирішити цю проблему, читайте в статті Олени Галушки і Андрія Міхеєва з Міжнародного центру української перемоги Запобіжник для Орбана: як ЄС має змінити санкції, запроваджені проти Росії. Далі - стислий її виклад.
Досить часто можна почути помилкову думку, що введення санкцій у відповідь на російську агресію є лише політичним актом підтримки України.
Рішення Ради Європейського Союзу щодо санкцій, ухвалене в 2022 році, підтверджує, що Росія була піддана обмеженням у зв'язку з її порушеннями Статуту ООН та діями, які загрожують міжнародній безпеці.
Отже, санкції не повинні залежати від уподобань угорського уряду або від вигоди, яку можуть отримати країни ЄС від певних дій. Головне питання полягає в тому, чи зупинила Росія свої грубі порушення міжнародного права і чи є підстави для того, щоб зменшити або скасувати ці санкції.
Питання, погодьтеся, риторичне: останні тижні показують, що масштаби російської агресії лише зростають.
Та найголовніше - те, що ЄС взагалі може відмовитися від потреби продовжувати санкції проти РФ.
Тобто зробити ті обмеження, які вже запроваджені, безстроковими - до суттєвої зміни обставин, доки цілі санкцій не будуть повністю досягнуті.
Однак, незважаючи на свої внутрішні методичні рекомендації, Рада ЄС жодного разу не застосувала механізм безстрокових санкцій "до перегляду" на практиці і завжди віддавала перевагу встановленню фіксованого терміну дії. Крім того, тривалість санкцій зазвичай визначається довільно, без прив'язки до конкретних подій.
Тож чому санкції проти Росії базуються на слабшій моделі - з фіксованим терміном дії?
Очевидно, що причина має політичний характер, оскільки всі необхідні правові механізми для зміни підходу та впровадження моделі "санкції діють до досягнення визначених цілей" вже детально викладені в документах Європейського Союзу.
Втім, якщо ЄС не готовий змінити свій загальний підхід, тоді принаймні термін перегляду санкцій має бути суттєво подовжений. Але і цього не відбувається.
На жаль, для реалізації таких змін необхідне одностайне рішення.
Пропозиції змінити нинішній шестимісячний період час від часу лунають. Наразі без успіху - ні у минулому, у часи агресії на Сході, ні зараз ця ідея не знаходить підтримки.
Втім, це не привід припинити наголошувати на очевидному.
Європейські союзники мають усвідомити серйозність ситуації: чим більше ЄС зволікає з посиленням санкцій, тим більшим стає перелік держав-членів, які готові використовувати "дипломатію заручників" у контексті санкцій.
