Андрій Бродський з "Велта" висловив бажання, щоб в Україні реалізовували економічну політику, подібну до тієї, що впроваджує Трамп у США, повідомляє Delo.ua.

Щодо іноземних капіталовкладень у надра України.

Один із аспектів "Плану перемоги" президента Володимира Зеленського передбачає залучення інвестицій від західних компаній у галузі видобутку корисних копалин в Україні. Раніше ви вже зазначали про існуючий інтерес інвесторів до цього напрямку. Чи обговорювали ви з кимось можливість реалізації спільних проєктів у найближчій перспективі, або ж після завершення активних бойових дій?

-- Я кожного дня багато спілкуюся з потенційними інвесторами та партнерами з цього приводу. І можу підтвердити, що такий інтерес є. І він не просто великий, а дуже великий. Дійсно торік була гучна заява з боку президента. Однак закордонні інвестори мали доступ до українських надр і раніше. Проте, наші надра не підготовлені для продажу іноземним гравцям. На практиці це виглядає так: приходьте, купуйте, але що саме ми вам продамо ви подивитесь вже потім.

Ви маєте на увазі розбіжності між українською методологією оцінки запасів корисних копалин і міжнародним стандартом JORC? Це питання обговорюється вже тривалий час, і Державна служба геології та надр України висловлювала наміри вирішити цю проблему ще у 2021 році. Що ж заважає їм це зробити?

-- За моєю оцінкою, щоб перевести запаси, які є на державному балансі у відповідність з кодексом JORC потрібно сотні мільйонів доларів та дуже багато часу. Я, як людина, що понад 20 років працює з вітчизняними органами надрокористування, впевнений що навіть за наявності цих ресурсів державний менеджмент не зможе справитися з цією задачею. Навіть якщо держава виділить мільярд доларів, я не вірю в організаційні можливості наших чиновників.

Єдиний шлях вперед — це те, що іноземні партнери змушені будуть довіряти українським інвесторам, які візьмуть на себе складні і непримітні завдання з підготовки запасів для їх розробки та подальшого розвитку.

В нас торік був вдалий кейс з продажу державного підприємства видобувної галузі іноземним інвесторам. Компанію ОГХК купила азербайджанська NEQSOL...

Хто вам повідомив, що це вдалий приклад? Наскільки мені відомо, NEQSOL ще в листопаді заплатила $100 млн за ОГХК, але досі не стала власником активів цієї компанії. Вони досі чекають на рішення Антимонопольного комітету, яке повинно було бути отримане ще на початку грудня. Хоча згідно з умовами, покупець мав отримати контроль над компанією та впровадити свій менеджмент до середини грудня.

На даний момент, якщо мені відомо, в ОГХК одне з підприємств призупинило свою діяльність, а інше функціонує лише в обмеженому режимі. Не можу сказати, що є якісь позитивні результати, окрім того, що держава отримала значні фінансові надходження.

Іноземні інвестори не матимуть можливості придбати окремі земельні ділянки для ведення розробок і видобутку?

На сьогоднішній день земельні ділянки купують лише українські інвестори, які добре обізнані з місцевими стандартами ДКЗ і готові ризикувати, сподіваючись на залучення іноземних капіталів у майбутньому. У нашій країні я знаю лише дві компанії, які вірять у потенціал критичної сировини. По-перше, це група Геннадія Буткевича BGV, що володіє численними родовищами та має потужну фінансову підтримку. По-друге, це компанія "Велта".

Вам вже надходили такі пропозиції про заснування спільного підприємства?

-- Так, ми дуже активно ведемо перемовини. Я цим займаюсь щодня. Остання розмова з цього приводу в мене була півтори години до нашої з вами розмови. А після неї в мене також буде відеоконференція з великими гравцями ринку з цього приводу.

Що заважає їм робити активні дії в цьому напрямку?

-- Головний фактор -- війна та пов'язані з нею ризики. Якщо у вас є гроші, ви ж не купите зараз квартиру в Покровську. Але, коли війна скінчиться і Покровськ залишиться під нашим контролем, може й придбаєте. Це гарне місто, я там бував.

Яка причина їхнього інтересу до інвестицій в Україну?

-- В нас ці критичні матеріали є. Не так багато, як розповідають -- особисто я не вірю в цифру $12 трлн. Проте ресурс у нас досить непоганий. Ми також маємо досить непогане законодавство з погляду доступу до ресурсів. Я розмовляв з представниками західних компаній, що раніше працювали в Африці. Вони кажуть, що після Африки вже нічого не бояться, тож війна в країні їх не лякає.

До того ж в нас в Україні досить хороші кадри: менеджмент, інженери та технологи. Мені є з чим порівнювати. Коли я тільки починав працювати, то залучав фахівців з Австралії, яка є світовим лідером з видобутку корисних копалин. І я можу констатувати, що наші збагачувальники та гірники мають такий самий професійний рівень як і австралійські фахівці, якщо не кращий. Інвестори це також бачать і це викликає в них інтерес.

Які показники виробництва компанії за 2024 рік?

Ми виробили 97 000 тонн ільменітового концентрату, що вдвічі менше, ніж до війни. На жаль, план на 2024 рік вдалося виконати лише на 60%. У чому причина? Головним чинником є ситуація в українській енергетиці. Минулого року ми отримували лише 50% від потрібного обсягу електроенергії, що ускладнювало нашу роботу.

Чи розробили ви запасний варіант у разі можливих труднощів в енергетичному секторі?

Ми активно досліджуємо різноманітні варіанти та займаємося розробкою рішень, що передбачають використання власних джерел енергії та відновлювальних джерел. Однак наразі не можу поділитися деталями. Можу лише зазначити, що це досить складний процес. Для досягнення енергонезалежності нам потрібно буде подолати значні фінансові виклики, починаючи з $10 млн.

Який у вас тепер ступінь завантаження підприємства?

-- Не більш ніж 50-60%. З 2023 і майже до кінця 2024 року в нас були дві основні проблеми -- енергетика та логістика. Значні обсяги ми відвантажували через румунський порт Констанци й рік ми працювали над тим, щоб повернутися до українських портів. Працювали не тільки з портами, але й з іноземними партнерами, щоб вони повірили, що можна завантажитися в Українських портах. І від початку повномасштабної війни лише 29 січня в нас вийшло перше судно завантажене українським ільменітом. Ми впорались з логістикою, але не можемо розв'язати проблему з енергетикою. Крім відключень, варто зауважити, що ціна електроенергії за минулий рік для нас в середньому зросла на 35%, але маємо місяці, де зростання складало майже 100%. Тож якщо раніше у нас вартість електроенергії була третім складником у собівартості кінцевої продукції, то зараз вона вийшла на перше місце.

Які у вас плани на 2025?

-- Вони звісно є, але я не знаю як буде з енергетикою. Ми маємо контракти та можемо зараз продати майже все що можна виробити за майбутні півтора року. Але я боюся підписувати контракти, щоб потім не довелося просити вибачення у партнерів за те, що я їх не зміг виконати.

Раніше ви управляли Лікарівським родовищем титанових руд, але у 2023 році контроль над ним був переданий компанії "Декарт Мінералс", що базується в Дніпрі. У одному з ваших інтерв'ю ви зазначили, що продали це родовище через фінансові потреби, однак на вашому веб-сайті воно все ще вказується як ваш актив. Чому так сталося?

Мій партнер мав вільні фінансові ресурси, які він інвестував у нашу компанію. Ми усвідомлюємо, що саме наша команда відповідатиме за розробку. На даний момент ми спільно з власниками "Декарт Мінералс" активно займаємося створенням робочого проєкту для розробки цього родовища, і незабаром ми підготуємо презентацію.

Крім того, ми вже проєктуємо додаткові потужності, які дозволять нам збільшити видобування ільменіту на базі Лікарівського родовища. Також ми працюємо над розширенням лінійки нашої продукції в Україні.

Який обсяг фінансування планується для цих проектів?

-- Я поки не готовий її назвати. Ми над цим працюємо з партнерами та кредиторами.

Бізнес зараз скаржиться на те, що через мобілізацію та виїзд за кордон дуже важко знайти фахівців. Яка у вас зараз ситуація з кадрами? Як з бронюванням персоналу?

-- У нас так само багато питань щодо кадрів. Зараз у нас заброньовано 50% персоналу і завтра ми подаємо нові документи на розгляд по критичності. Якщо ми це зробимо, то забронюємо наших людей знову.

Вчора я прочитав, що деякі підприємства через дефіцит кадрів починають завозити людей з Бангладешу. На нескладні роботи можна везти іноземців, а місцевих кваліфікованих працівників бронювати. Ми поки ще не розглядали цього, але я б не виключав такого сценарію.

Наприкінці серпня ви говорили, що канадська компанія Hatch розпочала проєктування вашого заводу в США. Коли ви плануєте розпочати його будівництво?

Ми планували вкласти кошти, зароблені в Україні, у підготовку та проєктування цього заводу. Однак через зменшення обсягів виробництва ми змушені були відкласти активні інвестиції на деякий час.

Крім того, ми вирішили переформатувати цей проєкт. Раніше наш завод в США повинен був виробляти лише порошок для 3D принтингу за нашою технологією. А тепер ми плануємо піти далі та вироблятимемо там кінцеві вироби. Рік тому ми заснували компанію "Велта Медікал", яка виробляє в Україні титанові імпланти. І ми хочемо реалізувати подібний підхід у США. Тож зараз ми міняємо концепцію американського проєкту. Я думаю, що за декілька місяців ми проінвестуємо всю суму, яка необхідна для проєктування та підготовчих робіт. Після цього вже розпочнемо будівництво. Обсяг інвестицій не змінився -- $100 млн, а дохідність буде значно більшою, ніж ми планували раніше.

Ви вже визначились з майданчиком для будівництва?

Отже, ми ухвалили рішення. Це вже погоджено з проектувальником і місцевими органами влади, і ми отримали варіанти щодо пільг. Що стосується місця розташування заводу, на жаль, я не можу розкрити цю інформацію.

У грудні ви отримали повідомлення від Експортно-імпортного банку США про намір надати вашій компанії кредит у розмірі $60 млн для реалізації проекту з будівництва титанового заводу в США. Яким чином вам це вдалося? Чи не викликало у них занепокоєння ваше українське походження?

-- Цей проєкт повністю незалежний від нашого українського бізнесу. Завод використовуватиме американську сировину, там будуть працювати громадяни США і підприємство очолить американець. Українськими будуть лише інвестиції, технології та акціонери.

Ми отримали попередню згоду від Ексім-банку США на фінансування цього проєкту в рамках державної програми США, яка спрямована на заміщення імпорту з Китаю. Це зараз державна політика США. Президент Трамп нещодавно написав в соцмережі Х та у промові під час Давоського економічного форуму зазначив, що сприятиме іноземним інвесторам, які будуть виходити на американський ринок та будувати там підприємства шляхом зниження податку. Але тих, хто буде завозити в США продукцію, що вироблена в інших країнах обкладатимуть високими митами. Це політика протекціонізму. Вона дуже жорстка та прагматична. І, як я вважаю, дуже правильна. Мені хотілося б щоб в Україні було так само.

Де ви плануєте знайти ще $40 млн?

Я переконаний, що протягом кількох місяців ми самі інвестуємо частину коштів, а стосовно іншої частини в даний момент проводимо переговори з американськими компаніями. Це можуть бути як фінансові установи, так і учасники цього ринку.

Яку суму ви маєте намір вкласти з власних фінансів?

На даний момент я не можу висловити точну думку, оскільки ще не маю чіткої інформації про той обсяг інвестицій, на який вдасться домовитися з інвесторами зі США. Також мені важко оцінити виробничі результати наших активів в Україні.

Як змінилися позиції росіян на глобальному титановому ринку за три роки повномасштабної війни? Наміри щодо заміщення російського титану були задекларовані ще у 2022 році. Чи вдалося це зробити?

-- Якщо говорити про компанію "ВСМПО-Авісма", то у них все чудово. Вони постачають металевий титан авіагігантам Airbus, Embraer та Bombardier. Для мене було дуже дико, коли я читав, що інтереси російської титанової галузі лобіював особисто президент Франції Емануель Макрон, який дзвонив прем'єр-міністру Канади Джастіну Трюдо, щоб канадська Bombardier купувала саме російський титан. Крім того, у РФ збільшилося виробництво зброї яка також потребує титану. А надлишки вони успішно експортують, бо санкцій щодо російської титанової галузі немає.

В них майже не було власної сировинної бази, через це вони були змушені купувати українську сировину. Як у них зараз з сировинною базою?

-- За моїми даними вони майже розв'язали свої проблеми з сировиною. Вони імпортують її з В'єтнаму, Китаю та Казахстану. Також розробляють два гірничо-збагачувальні комбінати на своїй території. Росіяни поступово нарощують виробництво, прогнозовано, десь у 2027-2028 роках вони будуть незалежні в питанні сировини.