Віталій Портников зазначив: "Журналістика, в певному сенсі, схожа на криміналістику."
"Мені необхідний доказ у вигляді трупа. Без нього я не можу стверджувати, що є факти. І поки не буде факту, я утримаюся від коментарів". Обговорення з Віталієм Портниковим про еволюцію політичної журналістики в умовах війни: виклики епохи постправди, вплив соціальних мереж та глобальні кризи.
17 березня відбулася презентація проєкту "Розвиток політичної журналістики для побудови здорової демократичної екосистеми в Україні", що виконується Українським фондом медіа та суспільства (при "Інтерньюз-Україна") за підтримки Швейцарії. Під час події оголосили 18 переможців грантового конкурсу, серед яких і "Детектор медіа", а також провели дискусію про стан політичної журналістики в Україні. Участь в обговоренні взяв політичний аналітик і журналіст Віталій Портников, модерував розмову теле- та радіожурналіст, політичний оглядач Дмитро Тузов.
"Детектор медіа" представляє основні пункти обговорення.
На початку дискусії Дмитро Тузов запитав про особливості того, що називають політичною журналістикою під час війни. Віталій Портников відповів, що потрібно говорити про загальні процеси: "Російсько-українська криза і війна, яка є частиною світової кризи безпеки і, я б сказав, світової кризи інформації. Тому що це відбувається відразу в багатьох площинах, і це треба розуміти як виклик, на який не знайдено відповідь. Перша проблема, яка існує і яка поставить хрест на всьому тому, що ми знаємо і що було традиційним світом, -- це вільне розповсюдження інформації поза традиційними медіа".
За словами Портникова, поява соціальних мереж радикально змінила саму природу журналістики. Він сказав, що медіа втратили можливість першими повідомляти новини, адже очевидці подій тепер можуть робити це самостійно -- через власні акаунти.
Окрему увагу журналіст приділив феномену постправди. Він сказав, що користувачі соціальних мереж дедалі частіше не лише поширюють інформацію, а й формують власні оцінки, які можуть ґрунтуватися на вигаданих фактах. У результаті люди починають вірити не в реальність, а в бажану картину світу.
"У світі соціальних мереж правда перестала існувати, натомість панує постправда. Вигаданий факт, що подобається користувачам, може суперечити дійсності, і людина вірить не в те, що реально відбувається, а в те, що їй хочеться прийняти за істину. Внаслідок цього, люди існують у паралельних реальностях, які ніколи не перетинаються, і приймають рішення про продовження конфліктів, що може мати серйозні наслідки, якщо допустити помилку," -- зазначає він.
Зображення: Віталій Портников
Портніков також відзначив ще одну важливу проблему — анонімність у цифровому просторі. Він зазначив, що раніше журналісти мали можливість змагатися з непрофесійними авторами завдяки своїй репутації. Проте тепер ситуація змінилася через виникнення анонімних платформ і організацій, які свідомо розповсюджують фальшиві відомості.
Він вважає, що традиційна журналістика входить у фінальну стадію свого розвитку у звичному форматі, і в наступні десятиліття вона може зникнути як явище.
"Зараз ютуб є набагато більшим контриб'ютором реклами, ніж Netflix. Значить, якщо ютуб зможе працювати з політичною інформацією, то всі ці політичні новинні канали залишать сцену протягом наступного періоду, тому що рекламодавцям буде невигідно їм давати гроші", -- каже він.
Портников пояснив, що ці трансформації вже відбулися в інших сферах -- зокрема, у телебаченні та кіно. За його словами, поява стримінгових платформ і соціальних мереж призвела до зникнення цілих жанрів і зміни моделей споживання контенту. Традиційні звички, як-от спільний перегляд серіалів або новин у визначений час -- відійшли в минуле.
Увагу Віталій Портников присвятив і впливу штучного інтелекту на журналістику й інформаційний простір. На його думку, вже найближчим часом штучний інтелект зможе масово відтворювати тексти у стилі конкретних авторів, що створить масштабну проблему фальсифікацій. Проблема вже проявляється не лише в текстах, а й у відео -- зокрема, у вигляді підроблених виступів і зображень.
Згідно з оцінкою Портникова, держави можуть відповісти на такі виклики шляхом введення обмежень на інформаційний доступ, включно з можливим запровадженням віртуальних меж.
"Іранці зрозуміли, що робити. Вони вимикають інтернет. Росіяни вимикають інтернет. Китайці роблять суверенний інтернет. Нам це здається дикістю, але скоро так може бути всюди. Тому що демократичні держави будуть захищатися від атак авторитарних, авторитарні будуть захищатися від інформації", -- вважає він.
Відповідаючи на питання Дмитра Тузова про те, як відрізнити істину від вигадки, Портников акцентував увагу на тому, що не покладається на інтуїцію, а на ретельну перевірку фактів. "Я ж журналіст, тому не дію на інтуїтивному рівні. Моя мета – перевіряти інформацію. Журналістика, в певному сенсі, подібна до криміналістики. Мені необхіден 'труп', тобто факт. Якщо у мене немає факту, я не можу нічого стверджувати. Поки не з’явиться факт, я утримаюся від коментарів. Можливо, я втрачаю в швидкості, але, принаймні, зберігаю адекватність".
Він пояснив, що саме дотримання журналістських стандартів залишається ключовою умовою збереження реальності як такої. Тому підтримка медіа з боку суспільства є дуже важливою. За його словами, у нових умовах саме аудиторія має відігравати активнішу роль у фінансуванні незалежної журналістики. Він сказав, що журналісти мають не лише інформувати, а й допомагати аудиторії орієнтуватися в складному інформаційному середовищі.
Повертаючись від глобальних тем до українського контексту, Дмитро Тузов запитав, як виглядає політична журналістика в умовах війни і чи існує вона взагалі. Віталій Портников відповів, що її існування безпосередньо пов'язане з наявністю політичного процесу, якого нині немає.
За його словами, нині в Україні функціонує не політична журналістика, а журналістика суспільних процесів і розслідувань. Ключовим фактором політичної журналістики є конкуренція, а її в умовах війни не існує.
Він зазначив, що соціальне життя не може перетворитися на політичне без проведення виборів, оскільки саме вони слугують інструментом, через який громадяни реалізують свої рішення. Однак організація виборів під час війни є неможливою – як з точки зору безпеки, так і через брак справжньої конкуренції. У таких обставинах будь-які вибори стають лише формальністю.
Обговорюючи перспективу тривалої війни, Дмитро Тузов звернув увагу на ризик повної зупинки політичних процесів. Він сказав, що наразі немає не лише парламентських і президентських, а й місцевих виборів, а також немає виборів у громадських організаціях чи освітніх закладах.
Портников вказав на те, що це справді свідчить про відступ від демократичних норм, але зазначив, що подібні обставини є звичними для періоду війни: "Тривала війна — це шлях від демократії. Що в такій ситуації можна вдіяти? У Великій Британії протягом шести років під час Другої світової війни вибори не проводилися. Ніхто особливо не зосереджувався на цьому".
Водночас він висунув іншу концепцію – уряд національної єдності, який, на його думку, міг би стати заміною виборів і забезпечити стабільність влади: "Чому нікого в Британії не турбувало питання виборів під час війни? Бо прем'єр-міністром був представник консерваторів, а першим віцепрем'єром – лейборист Клемент Еттлі. Ця людина, яка перемогла на виборах у Вінстона Черчилля після Другої світової, була його заступником протягом усієї війни. Це не той випадок, коли хтось прийшов з опозиції; вони працювали разом. Чому виникають такі постаті, як Черчилль? Вони є відображенням національного консенсусу. Це особи, які знаходять спільну мову з консерваторами, лейбористами, лібералами – задовольняють інтереси всіх."
Він зазначив, що в Україні, після початку широкомасштабної агресії, був потенціал для втілення такого сценарію, але це так і не відбулося.
Дмитро Тузов висловив цікавлення щодо дій організацій, які, незважаючи на відсутність активного політичного процесу, прагнуть розвивати політичну журналістику. Віталій Портников акцентував на необхідності зосередитися на "журналістиці факту" як основному напрямку. У умовах війни медіа повинні не уникати критики внутрішньої політики влади, але водночас діяти обережно, коли йдеться про питання оборони та зовнішньої політики.
Портников підкреслив важливість комплексної роботи України з міжнародною спільнотою. Це стосується не тільки дипломатичних відносин між державами, але й взаємодії з населенням інших країн — через медіа, публічні заходи та особисті зустрічі.
"Я мав можливість зустрітися з українськими громадами, а також організував захід у звичайній книгарні для англомовної аудиторії в Сан-Франциско. Я зустрів справжніх людей, які є волонтерами, брали участь у бойових діях, але не володіють українською чи російською мовами і не мають тісного зв'язку з Україною. Вони ставили питання, які могли б здатися дивними з точки зору обізнаності, але це були люди, що підтримували справедливість. Чим більше ми взаємодіємо з такими людьми, тим більше ми сприяємо змінам у суспільній свідомості," -- поділився своїми думками журналіст.
Дмитро Тузов запитав, чи достатньо соцмереж для цього, на що Портников відповів, що ні -- потрібна народна дипломатія. За його словами, для цього потрібно їздити за кордон, розмовляти англійською мовою і залучати не лише політичних аналітиків, а й громадських активістів. Це мають бути люди, які працюють із темами, близькими до повсякденного життя.
До дискусії долучилася голова ГО "Детектор медіа" Наталія Лигачова, яка сказала, що попри твердження про відсутність політичного процесу нині в Україні він усе ж існує, хоч і "прихований". За її словами, важливою функцією журналіста є відстеження цього прихованого процесу та його пояснення.
Наприклад, вона зазначила результати недавніх соціологічних досліджень, проведених КМІС, які показали, що понад 50% опитаних підтримують ідею проведення референдуму щодо угоди з Росією. Проте, ймовірно, більшість з них не усвідомлює, яким чином цей процес може відбуватися і чи відповідає він чинному законодавству. Це питання є одним із найбільш актуальних і важливих, які журналісти повинні роз’яснювати своїй аудиторії.
Портников у відповідь звернув увагу на іншу проблему -- довіру громадян до політиків. За його словами, люди схильні вважати, що якщо політик щось пропонує, то він точно знає, що робить.
Він навів приклад заяв Дональда Трампа про можливі наступні президентські терміни або приєднання Гренландії. За його словами, багато прихильників політика навіть не замислюються над нереалістичністю таких заяв.
Наталія Лигачова зазначила, що конкурси та програми підтримки журналістики, яка має суспільне значення, є надзвичайно важливими. Це пов'язано з тим, що така журналістика за своєю суттю не може змагатися з розважальним чи комерційним контентом. Підтримка з боку донорів є не лише бажаною, а й критично важливою для збереження незалежності журналістики. В іншому випадку медіа змушені адаптуватися до вимог рекламного ринку або підпадати під вплив великих корпорацій чи політичних сил.
Вона підкреслила, що підтримка повинна бути всебічною: мова не лише про фінансування контенту, але й про інвестиції в удосконалення редакцій, зокрема в залучення професіоналів, формування спільнот та розвиток комунікаційних стратегій.
Підхопивши цю ідею, Віталій Портников звернув увагу на історичні форми функціонування медіа, які частково заповнювали прогалини, пов'язані з браком зовнішніх фінансових вливань. Він нагадав, що в минулі часи великі медіа часто забезпечували фінансування серйозних політичних видань за рахунок доходів від масового розважального контенту, зокрема з еротичних або спортивних журналів.
Сучасна медійна екосистема функціонує за абсолютно новими принципами, і такі старі методи вже не працюють. У цьому контексті медіа зустрічаються з новими труднощами, зокрема з необхідністю адаптуватися до умов цифрової конкуренції та залежності від алгоритмів різних платформ.
"Коли новинний телеканал починає заробляти на ютубі -- подивіться, яка кількість російськомовного контенту з'являється. Тому що для такої аудиторії продукт приносить більше грошей. Ти виживаєш, але перестаєш бути на 75% українським каналом. І сприйматися як український канал багатьма перестаєш", -- каже Портников.
Дмитро Тузов і Віталій Портников
Дмитро Тузов порушив питання про реалістичність суспільної підтримки медіа в умовах війни. Він сказав, що частина людей сьогодні спрямовує свої ресурси насамперед на підтримку армії, що природно обмежує можливості фінансування медіа.
Віталій Портников зазначив, що причини, які керують людьми, є багатогранними і не можна звести їх до єдиного пріоритету. На його думку, навіть в умовах обмежених ресурсів існує певна аудиторія, яка розуміє, наскільки важливо підтримувати внутрішнє життя країни, включаючи медіа.
Він зазначив, що основною причиною підтримки є прагнення людей долучитися до спільної справи: "Вони можуть бажати бути частиною Збройних Сил України або певного медіа. Таким чином, вони демонструють свою підтримку. Для них це, по суті, форма голосування".
Олексій Вєдяєв, співзасновник медіа-ресурсу "Ґрунт", висловив думку, що етичні медіа часто відстають в бізнес-змаганні від тих проєктів, які не дотримуються журналістських норм. Він порушив питання: чи можуть медіа насправді впливати на формування суспільства, або ж вони лише відображають його реалії?
Віталій Портников зазначив, що медіа відіграють ключову роль у розвитку суспільства. Вони, по суті, є основою для його формування.
Він зазначив, що сьогоднішнє сприйняття медіа як соціального інституту тісно пов'язане з історичними етапами демократизації, зокрема з періодом Просвітництва та наслідками Французької революції, коли інформація перестала бути привілеєм лише еліт і стала доступною для широких мас.
На думку Портникова, у той період медіа перетворилися не лише на засіб поширення інформації, але й на важливий елемент політичного процесу, а також інструмент, що сприяє формуванню громадянського суспільства. Утім, в умовах авторитарних режимів медіа зазнають змін, стаючи інструментом пропаганди. Навіть в такому форматі вони намагаються відтворювати функції незалежних медіа, зберігаючи видимість дискусії.
"Пропаганда в авторитарних режимах усе одно імітує медіа в демократичній країні -- просто там дискусія про те, які ми хороші та які вони погані", -- каже він.
Отже, на його думку, медіа, в своїй основі, є етичним феноменом, хоча ця етичність може бути спотворена в умовах недемократії.
Продовжуючи дискусію, Вєдяєв уточнив, чи можуть незалежні етичні медіа перемогти масові комерційні проєкти, зокрема телеграм-канали, такі як "Труха".
Портников відповів, що розважальний контент завжди матиме ширшу аудиторію, ніж аналітична журналістика: "Будь-яка людина швидше подивиться, як зіграв "Ювентус", ніж читатиме складний текст про політику. Як ви можете проти людської природи поперти? Людська природа -- це кохання і війна, спорт і порнографія".
Дмитро Тузов підняв питання про те, яким чином медіа здатні підтримувати стандарти політичної журналістики, якщо відсутній повноцінний політичний процес.
Портников зазначив, що основною відповіддю є готовність приймати виклики, подібно до того, як це робить українське суспільство в цілому. Для медіа це передбачає активну діяльність у кількох напрямках: розробка стійких бізнес-моделей, залучення грантових коштів та зміцнення суспільної підтримки.
Він зазначив, що не всі зможуть пережити ці труднощі, проте важливо забезпечити умови для збереження якомога більшої кількості якісних редакцій. Окремо Портников підкреслив важливість регіональної журналістики, яка має свою історію та репутацію, здатну підтримувати довіру аудиторії навіть у найскладніші часи. Він також додав, що сучасний журналіст повинен бути багатофункціональним – вміти працювати з різними форматами та платформами, поєднуючи навички письма, роботи на камеру та взаємодії з аудиторією.
Заступниця головного редактора LB.ua Марина Сингаївська запитала Портникова про вплив телеграм-каналів і вплив класичних медіа: "Хто визначатиме результати наших виборів? Хто має цей більший вплив і як бути, коли в соцмережі зайде ворог? А він зайде".
Портников зазначив, що ситуація залежить від державної політики та можливості контролювати анонімні джерела інформації: "Це взаємодія з урядом. Я постійно підкреслюю: ви можете не зачиняти Телеграм, але повинні використовувати інструменти для перевірки новин."
Після цього лідер експертної групи з медіа розвитку в "Інтерньюз-Україна" Дмитро Зінчук озвучив кілька запитань, отриманих від учасників дискусії, які приєдналися онлайн. Зокрема, головна редакторка газети "Вість" Ольга Макуха поцікавилася, які зміни спостерігаються в регіонах, а також чи є можливість у місцевого самоврядування зберегти свою роль, якщо війна затягнеться ще надовго?
Журналіст зазначив, що місцеве самоврядування завжди має можливість для розвитку, але важливо, щоб суспільство проявляло інтерес до його підтримки, особливо в умовах війни, коли влада схильна до централізації. "Ваша активність визначає, наскільки ви зможете захистити ефективність місцевого самоврядування," – підкреслив він.
Журналіст з "МикВісті" Олег Деренюга запитав Портникова, чи вважає він, що зростання популярності телеграм-каналів зумовлене екзистенційною потребою людей у їхньому контенті: "Ці канали повідомляють про те, чи летять ракети у твоє місто, а між цими новинами розміщують політичну інформацію. І коли війна закінчиться, їхня популярність може знизитися, як це сталося з телеграм-каналом Сoronavirus.info."
На запитання журналіста, він зазначив, що хоча подібні ситуації можуть траплятися з певними каналами, у більшості випадків він має на увазі ті ресурси, які не висвітлюють тематику ракет. "Існує величезна кількість анонімних каналів без інформації про ракети, які пропонують масу недостовірних даних. Крім того, багато російських каналів намагаються видавати себе за українські, не згадуючи про ракети. Це те, про що ми говорили під час обговорення виборів. Важливо перевіряти інформацію", -- додав він.
Лідерка проєкту в Українському фонді для медіа та суспільства Оксана Майдан запитала, які поради можуть бути корисними для регіональних журналістів, зважаючи на те, що активного загальнонаціонального політичного процесу нині фактично немає.
Портников зазначив, що справжня журналістика, в першу чергу, має локальний характер: "Журналістика - це взаємодія з окремою особою. Це вирішення специфічних проблем конкретних громад".
Він підкреслив, що місцеві медіа займаються актуальними питаннями життя людей, такими як діяльність влади, інфраструктурні проблеми, наслідки війни, а також історії переселенців і сімей загиблих. За його словами, саме така форма журналістики сприяє формуванню довіри та виконує основну функцію інформування. Портников також зазначив, що розвиток регіональних медіа — в друкованому, радійному або онлайн-форматах — є стратегічно важливим. Чим менша громада, тим більша потреба в місцевій інформації.
На завершення бесіди Дмитро Тузов поцікавився, чи не пора українському Черчиллю вийти на передову.
"Хотілося б, щоб у нас уже ця війна підійшла до кінця без Черчилля, якщо він так і не знайшовся. І ми вже потім вибирали б свого Клемента Еттлі, після того як завершиться війна", -- відповів Віталій Портников.
