Віталій Портников: Переговорні імітації залишилися в минулому. Путін ще не готовий до справжніх переговорів -- Блоги | OBOZ.UA
Два місяці пройшло з моменту, коли відновилися переговори в Стамбулі між Росією та Україною. Однак за цей період стало очевидно, що Москва не має наміру досягати миру, а лише затягує час, зазначає Віталій Портников на Vot-tak.tv.
Сьогодні мало хто згадує про нові переговори між сторонами. Певні акценти на цю тему все ж зробив генеральний секретар НАТО Марк Рютте під час зустрічі з Дональдом Трампом. Він зауважив, що Володимир Путін не делегував на переговори впливового політика, а, на його думку, лише вчителя історії — так Рютте, будучи істориком за освітою, охарактеризував колишнього міністра культури Росії Володимира Мединського, відомого своїми спірними історичними висловлюваннями. Тим часом міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров з іронічним розчаруванням зазначив, що головний український представник на переговорах залишає свою посаду, натякаючи на призначення міністра оборони України Рустема Умерова послом у Вашингтоні (в результаті Умеров став секретарем РНБО - ред.).
Проте виникає питання: для чого потрібні нові етапи російсько-українських переговорів після висловлювань Дональда Трампа? Це вже не зрозуміло нікому.
Хоча важливо пам'ятати: від самого початку це були не переговори, а імітація процесу. Саме пропозицією "відновити" стамбульські переговори Володимир Путін відреагував на ультиматум західних країн, які вимагали від нього припинення вогню на російсько-українському фронті з 12 травня та пригрозили в разі відмови запровадженням узгоджених санкцій з боку США, ЄС і Великої Британії.
Путін, організувавши нічну прес-конференцію з метою потрапити в американські вечірні новини, фактично проігнорував ультиматум. Однак він запропонував відновити стамбульські переговори, які, як відомо, ніколи не призводили до суттєвих угод, незважаючи на всі його фантазії.
Прес-конференція Путіна подіяла на ту аудиторію, на яку була розрахована. Дональд Трамп відмовився від узгоджених санкцій і зажадав від України направити делегацію до Стамбула -- хоча в Києві від самого початку розуміли безперспективність подібних зусиль. Але щоб не вступати в конфлікт із Трампом, і президент України Володимир Зеленський, і європейські лідери погодилися на відновлення переговорного процесу. Тоді, як нагадує Рютте, західним лідерам навіть довелося чинити тиск на Київ, щоб делегацію все ж таки було направлено.
Обидва етапи продемонстрували, що основною метою Володимира Мединського, як і в 2022 році, було затягування часу. Це надавало Путіну можливість активізувати наступ на фронті, а також посилювати ракетні та дронові атаки на українські території. Статистика говорить сама за себе: лише за два місяці Росія вдвічі збільшила кількість ракетних ударів і значно активізувала використання дронів. Навіть цю статтю я пишу під звуки повітряної тривоги — це не перший і, напевно, не останній сигнал за день.
Путін, мабуть, розраховував, що такий маневр паралізує ініціативу Трампа і зірве будь-які нові поставки зброї Україні. Адже пакет допомоги, наданий зусиллями Джо Байдена і затверджений Конгресом, добігає кінця, а нові рішення так і не були ухвалені.
Щоб створити ілюзію конструктивного підходу, Путін погодився на обмін військовополоненими. Це давня стратегія: замінити справжні переговори їхньою гуманітарною складовою. Насправді обмін полоненими, як українцями, так і росіянами, міг би відбуватися паралельно з переговорами або навіть незалежно від них. Однак для Путіна полонені не є людьми, а лише засобом для торгівлі. Він використовує їх для демонстрації нібито доброчесності та відволікання уваги від реальних результатів переговорів. Єдине позитивне досягнення цієї "імітації" полягає в тому, що деякі люди змогли повернутися додому. Проте до завершення війни або навіть до припинення вогню цей процес не має жодного стосунку.
Через два місяці Трамп вимагає від Путіна справжніх переговорів і визнає, що "приємні бесіди" з російським президентом не призводять до реальних результатів. Питання тільки в тому, наскільки погрози американського президента значущі для Путіна і наскільки він боїться, що нова військова допомога Україні та санкції, про які говорить Трамп, завадять йому продовжувати війну і досягти бажаного -- розгрому української держави.
Однозначно одне: жодних імітацій більше не буде. Щодо справжніх переговорів, Путін поки що не готовий.
