Вибори в Угорщині можуть мати серйозні наслідки, про які не всі усвідомлюють: які ризики виникають для України, Європейського Союзу та Росії, і які зміни можуть статися у разі зміщення чинної влади.

Парламентські вибори в Угорщині, заплановані на 12 квітня, мають значно ширший контекст, ніж лише внутрішня політична ситуація в країні. Це голосування може стати вирішальним моментом для всієї архітектури європейської інтеграції, підтримки України, а також для здатності ЄС приймати стратегічні рішення без перешкод зсередини. Вперше за майже шістнадцять років правління Віктора Орбана його партія "Фідес" опинилася у справжній загрозі втратити владу, що несе ризик для монополії на формування політичного порядку денного в Угорщині.

Соціологічні дослідження виявляють тривожний і стійкий тренд для діючого прем'єр-міністра: нова опозиційна партія "Тиса" під керівництвом Петером Мадяром переважає "Фідес" у більшості опитувань. Різниця в 10-12 процентних пунктів зберігається вже протягом кількох місяців, що для системи, створеної Орбаном на власний лад, є серйозним тривожним сигналом. Внаслідок цього кампанія все більше набуває рис політичної істерії, супроводжуючись пошуками зовнішніх ворогів, звинуваченнями у "втручанні" та апеляцією до страхів, а не до реальних економічних викликів.

В цій кампанії Україна займає важливу позицію. Для Орбана вона стала зручним інструментом для внутрішньої мобілізації. Війна, євроінтеграційні прагнення Києва, а також питання угорської меншини в Закарпатті - все це використовується як складові одного плану: зсунути відповідальність за інфляцію, зниження рівня життя та конфлікти з Брюсселем на "зовнішнього ворога". Чим гірше справи з економікою в Угорщині, тим частіше звучать заяви про "втручання України" та "погрози суверенітету".

Ці вибори мають значення не тільки для угорського народу. Від їхніх підсумків залежить, чи залишиться в Європейському Союзі країна, яка постійно перешкоджає наданню підтримки Україні, діє в інтересах Кремля і демонструє, що можна ігнорувати європейські норми без жодних наслідків. Або ж Угорщина розпочне повільний, але важливий процес повернення до європейських цінностей.

Детальний аналіз важливості парламентських виборів в Угорщині для України, Європейського Союзу та Росії можна знайти в статті OBOZ.UA.

Чому це є суттєвим для України.

Угорщина залишається єдиною країною ЄС, яка системно блокує просування України до членства в Євросоюзі та регулярно гальмує рішення щодо допомоги Києву. Позиція Віктора Орбана має не лише прагматичний, а й виразний ідеологічний характер, що дедалі складніше пояснити раціонально. Показовою стала його заява про те, що "протягом найближчих ста років Угорщина не дозволить Україні вступити до ЄС".

Традиційно, Будапешт стверджує, що угорська меншина на Закарпатті зазнає утисків через мовний закон, прийнятий у 2017 році. Проте у грудні 2023 року Верховна Рада прийняла новий закон, який був розроблений з урахуванням рекомендацій Ради Європи і врахував усі основні зауваження щодо прав національних меншин. Це визнали як європейські інституції, так і представники угорської громади в Україні. Незважаючи на ці позитивні зміни, угорська влада продовжує використовувати цю тему для підживлення антипатій до України.

Сьогодні в угорському суспільстві спостерігається скептицизм або помірний опір щодо вступу України до Європейського Союзу, зокрема через побоювання, пов'язані з фінансами, міграцією та безпековими ризиками, які виникають через війну. Орбану вдалося зміцнити ці наративи: за результатами соціологічних досліджень, кількість противників членства України в ЄС перевищує кількість його прихильників. Проте Угорщина не є однорідною. Позиції щодо української євроінтеграції значно залежать від політичних уподобань населення. Наприклад, серед виборців партії "Фідес" спостерігається значна опозиція до вступу України в ЄС, тоді як підтримка цього процесу значно вища серед прихильників опозиційних сил. Це вказує на те, що проблема не стільки в державі в цілому, скільки в політичній лінії діючої влади.

Орбан знову маніпулює українською темою.

Політична стратегія Віктора Орбана традиційно будується на пошуку ворогів. Якщо раніше це були Сорос, ЛГБТ-спільнота чи міграційна політика ЄС, то після 2022 року центральним елементом стала Україна. Вона подається як джерело загроз - війни, економічної нестабільності, міграції та конкуренції за ресурси. Для Орбана це насамперед інструмент внутрішньої мобілізації, а не питання зовнішньої політики.

Україна зручна для цієї ролі одразу з кількох причин: країна у війні, "незручний сусід" і держава з чутливою темою угорської меншини. Орбан послідовно формує образ "обложеної фортеці", де Брюссель, міжнародні НГО та тепер уже Україна нібито загрожують суверенітету й демократичним процесам в Угорщині. У такій логіці будь-яка критика Будапешта автоматично оголошується зовнішнім втручанням.

Фактично український фактор дозволяє Орбану відволікати увагу від внутрішніх проблем - інфляції, соціальної напруги та економічних викликів. Напередодні виборів ця риторика лише посилюється. До традиційних "страшилок" про вступ України до ЄС додалися звинувачення у втручанні Києва у внутрішню політику та підтримці опозиції. Кампанія "Фідес" зводить вибір до примітивної дихотомії "мир чи війна", де Україна виступає зручним "чужим", незалежно від реальних фактів чи доказів.

Сьогодні ключовий меседж кампанії "Фідес" звучить так: "У рамках майбутніх виборів громадяни Угорщини матимуть можливість вибрати між миром і війною, а також вирішити, чи готові вони дозволити (президенту України Володимиру) Зеленському забрати їхні кошти для фінансування корумпованого українського уряду". Прем'єр-міністр Угорщини підкреслив, що "українська розвідка не лише спостерігає за Угорщиною, але також має активну присутність у країні через проукраїнську партію "Тиса". Будапешт не дозволить жодних загроз для суверенітету та цілісності виборчого процесу. Він також зазначив, що Україна представляє загрозу для Угорщини та її уряду.

Чому це важливо для ЄС

Тривале панування Орбана в угорській політиці викликає незадоволення не лише серед угорців та українців, але й дедалі більше обурює європейський істеблішмент. Це пов'язано з його згодою з російським диктатором Путіним про необхідність уникати втручання Заходу у війну в Україні, а також з ідеями президента США Дональда Трампа про національний суверенітет в межах ЄС. Проблема не обмежується лише протидією українській допомозі. Євродепутати вже давно обговорюють відхилення Орбана від європейських демократичних норм, узурпацію влади, а також його опозицію до політики ЄС і відступ від загальноприйнятих європейських стандартів. Естонія вже відкрито закликала призупинити право голосу Угорщини в Раді Європейського Союзу через її систематичні дії, що суперечать спільним інтересам Європи.

Брюссель уже не перший рік намагається нейтралізувати угорське вето, пропонуючи фінансові поступки, заморожуючи або розморожуючи кошти з європейських фондів, однак ця гра у "батіг і пряник" практично вичерпала себе.

Чому це має значення для Путіна та навіть Трампа?

Для Кремля режим Орбана є не лише "дружнім урядом" у рамках ЄС, а й важливим стратегічним активом на системному рівні. У контексті війни проти України та тривалої опозиції до Заходу, Москва не просто шукає традиційних союзників, а прагне знайти внутрішні стримувальні фактори — держави, які можуть ускладнити прийняття колективних рішень Європейського Союзу зсередини. Угорщина під керівництвом Орбана ідеально підходить для виконання цієї ролі.

Будапешт постійно затримує або пом'якшує санкційні заходи проти Росії. Навіть коли санкції все ж приймаються, сам процес торгів і шантажу грає на руку Кремлю: це підкреслює нестабільність європейської єдності та надає Москві час для адаптації до нових умов. Орбан служить постійним нагадуванням про те, що ЄС не є однорідним утворенням, а отже, тиск з боку блоку можна витримати. Крім цього, Угорщина виступає інструментом для легітимації російських наративів. Коли антиукраїнські або "примирливі" висловлювання лунають не з Москви, а з території держави-члена ЄС і НАТО, їхня вага стає значно більшою. Важливо зазначити, що для Росії критично важливо перешкоджати європейській інтеграції Києва, і в цьому контексті Угорщина виступає як важливий важіль. Реальна мета полягає в тому, щоб не дозволити Україні закріпитися в європейських та євроатлантичних структурах.

Збереження влади Орбана - це інвестиція Росії у довгострокову ерозію західної моделі зсередини. Саме тому Москва зацікавлена в стабільності його режиму. Бо кожен його політичний цикл - це ще один цикл європейських сумнівів, затримок і внутрішніх конфліктів, які працюють проти України і на користь Кремля.

Для президента США Дональда Трампа Віктор Орбан є символом тієї Європи, яку він готовий приймати: Європи, що базується на національних лідерах, суверенних рішеннях і критичному ставленні до наднаціональних організацій. Підтримка подібного режиму в Угорщині дозволяє Трампу реалізовувати свою концепцію міжнародних відносин, де впливові лідери ведуть переговори безпосередньо, а колективні інститути втрачають свою вагу. У цьому контексті угорський прем'єр виступає зручним партнером, спроможним підірвати європейську єдність шляхом саботажу важливих рішень. Для Трампа така модель є ідеальною: розпорошений і слабкий Європейський Союз легше ігнорувати, чинити на нього тиск через тарифи, безпекові ультиматуми або політичний шантаж.

Чому це є значущим для угорців?

Протягом багатьох років Віктор Орбан успішно поєднував питання внутрішньої та зовнішньої політики. Він пообіцяв захищати угорський народ від імміграції, ісламу та ЛГБТ-спільноти, водночас проголошуючи єдність усіх етнічних угорців, включаючи тих, хто проживає в сусідніх державах. Підтримка ідеї Великої Угорщини є однією з ключових складових його політичного успіху, особливо у зв'язках з Москвою. Орбан майстерно звертається до почуттів угорців, нагадаючи про минулу велич країни, яка колись була шанованою європейською державою з великими територіями. Підсилення націоналістичних настроїв, звинувачення "підступних іноземців", проти яких потрібно об'єднатися, а також нетерпимість до інакодумців і гомофобія, замасковані під сімейні цінності, допомогли йому здобувати перемоги на виборах. Проте, останнім часом спостерігаються значні зміни у сприйнятті Орбана серед угорців.

У останні роки в Угорщині спостерігається значне зниження соціальних виплат, супроводжене підвищенням податків, що має на меті подолати бюджетний дефіцит. Попри запевнення уряду про те, що "2025 рік стане фантастичним", ці обіцянки виглядають несерйозно, оскільки подібні заяви вже лунали стосовно 2023 та 2024 років. Громадяни країни дедалі більше відчувають наслідки інфляції, слабкого форинта та високих цін. Економічні труднощі, корупція, авторитарні методи управління та суперечливі реформи призвели до виникнення значної кількості незадоволених у суспільстві. У цьому контексті близькі зв'язки з Кремлем та відкрите протистояння з Брюсселем, включаючи натяки на можливий вихід з ЄС, лише поглиблюють невдоволення людей.

Мадяр та "Тиса": перше серйозне випробування для Орбана

В останні часи в Угорщині відбулися масштабні мітинги, на яких десятки тисяч людей виступили проти прем'єр-міністра Віктора Орбана, вимагаючи його відставки. Ці акції протесту організувала опозиційна партія "Тиса" (TISZA - "Повага і свобода"), яку очолює депутат Європарламенту Петер Мадяр. Він відкрито заявляє про свої наміри покласти край 16-річному правлінню Орбана та повернути Угорщину до "сильної Європи". Популярність Мадяра стрімко зростає, особливо завдяки його рішучій критиці тісних зв'язків уряду з Кремлем.

"Тиса" - нова політична сила, що сформувалася у 2023-2024 роках, але вже стала першим реальним викликом Орбану за роки його домінування. Сам Мадяр - 43-річний юрист із впливової політичної родини, який у молодості приєднався до "Фідес", але нині позиціонує себе поза традиційним поділом на "лівих" і "правих". Його ключовий меседж - відновлення правової держави та європейських принципів.

Мадяр постійно критикує Орбана, звинувачуючи його в побудові "держави родини та друзів", де всі структури — уряд, суди, медіа й бізнес — функціонують як механізм для збереження влади. На його думку, ситуація не обмежується лише централізацією, а свідчить про повну залежність держави від політичних рішень однієї особи. У контексті зовнішньої політики Мадяр однозначно класифікує Росію як агресора, хоча проявляє обережність щодо надання військової підтримки Україні, підкреслюючи обмежені можливості Угорщини. Щодо європейської інтеграції України, його позиція є поміркованою: він не заперечує проти вступу, як це робить Орбан, але виступає проти швидкого впровадження цього процесу. Водночас, він підтримує політичну, економічну та гуманітарну допомогу Києву, а також закликає до повернення Будапешта до європейської спільноти.

На відміну від Орбана, Мадяр не використовує питання угорської меншини в Закарпатті у своїх інтересах, визнаючи, що подібні конфлікти шкодять самим угорцям. Він підтримує конструктивний діалог з Україною, що може призвести до зменшення напруги в гуманітарних та прикордонних аспектах.

Сценарій "відходу президента"

На фоні збільшення популярності опозиційних сил, Віктор Орбан, згідно з інформацією Bloomberg, розглядає можливість переходу на президентську посаду в Угорщині з метою розширення її повноважень. Хоча формально Угорщина є парламентською республікою, де президент виконує переважно символічні функції, ця роль надає можливість накладати вето на законодавчі ініціативи, звертатися до Конституційного суду та впливати на законодавчий процес. Президент обирається парламентом на строк п'яти років, і наразі цю посаду займає вірний Орбану Тамаш Шуйок.

У грудні 2025 року парламент ухвалив закон, який ускладнює процес усунення президента, надавши важливу роль Конституційному суду. Опозиційні сили вважають, що це може бути підготовкою до масштабнішої реформи президентського інституту. Орбан може залишитися на цій посаді незалежно від результатів виборів: якщо "Фідес" переможе, він зосередиться на зовнішній політиці, а у випадку поразки - використовуватиме президентські повноваження для контролю над урядом Мадяра та унеможливлення швидкого повернення Угорщини до повноцінної інтеграції з Європейським Союзом.

Втім, такий сценарій несе серйозні ризики: його можуть сприйняти як спробу обійти волю виборців і утримати владу будь-якою ціною - навіть ціною політичної легітимності.

Для Росії крах режиму Орбана є значною втратою.

Віктор Орбан вже тривалий час використовує українську тематику як інструмент для досягнення успіху на виборах. Раніше він акцентував увагу на захисті угорської громади в Україні, закликав до змін у законодавстві, пов'язаному з мовою та освітою. Чотири роки тому, під час виборів в Угорщині, Орбан знову звернувся до української проблематики, лякаючи населення загрозою війни, хоча його влада вже тоді стикалася з труднощами. Опозиція намагалася об'єднати свої зусилля, однак тактика Орбана виявилася ефективною, хоча він і втратив можливість забезпечити конституційну більшість. Наразі ситуація кардинально змінилася — таку думку висловив Олександр Леонов, виконавчий директор Центру прикладних політичних досліджень "Пента", в ексклюзивному коментарі для OBOZ.UA.

На думку фахівця, вперше за багато років Орбан стикається з серйозною небезпекою втрати свого впливу. Цю небезпеку представляє опозиційний політик Мадяр разом із його молодою партією, яка активно викриває корупційні практики у владі. Мадяр рішуче заперечує погляди Орбана на питання, пов'язані з Україною, Росією та Європейським Союзом.

"Орбан воює як з Україною, так і з Європейським Союзом, але угорське суспільство все ж проти такого розвитку подій. ще один фактор - економічні проблеми та корупційні розслідування, які створюють враження кризової ситуації для Орбана", - підкреслює Леонов.

Орбан неодноразово демонстрував проросійську позицію під час голосувань у Раді ЄС, блокував вступ Швеції до НАТО та намагався використовувати Україну для своїх політичних цілей.

"Якщо Орбан залишить свою посаду, це може суттєво посилити позиції Європейського Союзу. На відміну від прем'єра Словаччини Фіцо та чеського лідера Бабіша, Орбан не бажає дотримуватися європейських норм, постійно порушуючи внутрішні правила та ставлячи під загрозу загальний консенсус. Водночас, якщо опозиція переможе, це може відновити демократичні практики та нормальні стосунки в Угорщині, зняти блокуючі фактори та сприяти зміцненню єдності ЄС," - зазначає Леонов.

Щодо впливу Росії на угорські вибори, він стане помітним, адже для Кремля Орбан є цінним "активом". Без сумніву, Орбан є єдиним європейським лідером, який відкрито підтримує проросійську позицію. Його політика сприяла посиленню російського впливу на рішення Європейського Союзу, проте зміна влади в Будапешті може суттєво похитнути цю опозиційну вісь.

"Отже, зменшення впливу Орбана відкриває можливості для Європейського Союзу та України встановити продуктивні відносини з Угорщиною і водночас знизити зовнішній тиск з боку Росії," - підкреслює Леонов.