Вето Орбана не перешкоджає Україні у її прагненні доєднатися до Європейського Союзу, - бесіда з міністеркою з європейських питань Данії.
Данія виступає за зміну підходу до ухвалення рішень в ЄС.
Данія очолює Раду Європейського Союзу до завершення 2025 року і акцентує увагу на підтримці України як одній із ключових задач. Однак шлях до європейської інтеграції нашої країни стикається з вето з боку Будапешта. Які кроки потрібно зробити, щоб подолати опір Угорщини? Чи можливо, що ЄС перегляне свої правила? І які переваги для Європи може принести вступ України? Відповіді на ці запитання ви знайдете в інтерв'ю "Телеграфу" з міністеркою європейських справ Данії Марі Б'єрре.
*Це інтерв'ю було зафіксовано під час з'їзду партії ALDE в Брюсселі.
Досліджуйте в нашій бесіді:
Шановна пані міністерко, моє перше запитання пов'язане з поточним етапом переговорів про приєднання України до Європейського Союзу. Чи є у данського головування якісь нові пропозиції щодо того, як можна просунутися в цьому напрямку?
У нас завжди було, а також залишається безліч ідей.
Приєднання України до Європейського Союзу є одним із наших ключових завдань. Ми з самого початку відкрито підкреслювали важливість цього питання — це справа безпеки для всієї Європи, а також один із найефективніших способів забезпечити тривалу підтримку Україні.
Ми щиро прагнемо досягти успіху. Безумовно, було б чудово офіційно започаткувати не лише перший кластер, а й усі переговорні кластери. Процес скринінгу [законодавства] завершено, і Україна готова до наступних кроків.
Проте ми не в змозі скасувати обмеження, введені Угорщиною. Ключовим є забезпечення правильного руху процесу, а також збереження надії та стимулу для українців.
На сьогодні процес вступу триває: Україна активно виконує свої зобов'язання, так само як і Європейська комісія та Рада ЄС. Ми займаємося технічними аспектами, готуючи всі необхідні матеріали. Це свідчить про те, що коли ми запустимо перший кластер — підтриманий вже 26 країнами-членами — ми зможемо діяти досить оперативно.
Саме на цьому ми зараз зосереджені -- і, звісно, робимо все можливе, щоб тиснути на Будапешт.
Отже, на даний момент концепція полягає в тому, щоб просуватися технічно в напрямку реформ і очікувати на політичну угоду?
На даний момент ми зосереджені на технічних аспектах. Це може виглядати дещо заплутаним.
Але насправді це не так -- адже означає, що процес вступу все ще триває. Коли настане час, ми будемо готові й зможемо діяти швидко.
-- Чи зміниться ситуація після виборів в Угорщині? Чи йдеться про стратегію перечекати цей період до квітня 2026 року?
Я не прагну глибоко занурюватися в цю дискусію. Для мене суттєво, щоб Угорщина зняла своє блокування — неважливо, чи це зробить теперішній уряд, чи нова влада. Вважаю неприйнятним, що одна країна зловживає правом вето, і саме це ми спостерігаємо сьогодні.
Чи є можливість застосувати якісь механізми впливу на Угорщину, наприклад, фінансові інструменти?
Ми аналізуємо їхні доводи щодо причин накладення блокади. Вони, по суті, стверджують, що це пов'язано з угорською меншиною, що проживає в Україні. Проте Україна вже вжила значних заходів у цій області. Комісарка з питань розширення, Марта Кос, здійснила візит до угорської громади в Україні, і варто зазначити, що її представники насправді виступають за євроінтеграцію.
На жаль, багато політиків переконані, що ситуація полягає в чомусь іншому.
Протягом певного періоду Будапешт оголошує про намір перешкоджати вступу України до ЄС, посилаючись на ймовірні порушення прав угорської меншини в Закарпатті, чисельність якої становить приблизно 150 тисяч людей.
У 2024 році Віктор Орбан озвучив Україні одинадцять умов, які необхідно виконати для отримання підтримки на її євроінтеграційному шляху. Ці вимоги переважно стосувалися аспектів, пов'язаних із мовою, освітою, політичним представництвом та культурними правами представників меншини.
Україна, зі свого боку, розробила План дій із захисту прав національних меншин, у якому були враховані всі ці пропозиції.
Наскільки мені відомо, є навіть звернення від угорської спільноти в Україні до Орбана, в яких вони підтверджують, що ситуація стабільна.
-- Звичайно, якщо Угорщина має законні занепокоєння, ми хочемо їх вирішити -- і Україна активно працює над цим шляхом діалогу з Будапештом.
-- Водночас тривають обговорення щодо зміни внутрішніх процесів ухвалення рішень у ЄС -- наприклад, переходу від принципу одностайності до інших форматів, таких як голосування кваліфікованою більшістю.
*Рада ЄС має ухвалювати рішення одностайно з ключових питань -- зовнішня та безпекова політика, членство країн в Союзі, фінанси тощо.
Це ще один із варіантів, що ми вивчаємо. Коли я говорила про те, що у нас є безліч ідей, ця пропозиція також входить до їхнього числа. Антоніу Кошта (Президент Європейської ради – ред.) також згадував про можливість перейти до голосування з використанням кваліфікованої більшості.
Сам Договір про Європейський Союз не вимагає одностайності. Але цей крок також є складним, адже в переговорній рамці, за якою Україна та Молдова стали країнами-кандидатами, одностайність є обов'язковою умовою. Щоб змінити це зараз, також потрібна одностайність.
Отже, виникає порочне коло.
-- Мандат на переговори мав би бути іншим, але це не так, і саме тому зміни наразі досить складно реалізувати.
Основна ціль полягає у тому, щоб уникнути ситуацій, коли рішення більшості можуть бути заблоковані меншістю. Чи реально це досягти в найближчому майбутньому? Це питання є частиною більш глобальної проблеми: ми спостерігаємо, що не лише Угорщина, а й Словаччина застосовують право вето, зокрема, щодо санкційних пакетів.
Данія виступає за введення голосування більшістю випадків для більшого спектру політичних рішень, особливо у сферах зовнішньої політики. Наприклад, ми вважаємо, що для затвердження санкційних пакетів не повинна вимагатися одностайність, оскільки це перешкоджає Європі діяти єдино.
Мушу бути відвертою: це також сфера, у якій я особисто змінила свою думку. Раніше я ставилася скептично до відмови від принципу одностайності, адже Данія -- невелика країна, і ми не хотіли, щоб більші держави нас просто "переступали".
Але сьогодні ми перебуваємо в новій геополітичній ситуації. Якщо Європа хоче бути сильною, ми також маємо стати політично сильнішими -- здатними діяти та реагувати єдиним голосом.
Повертаючись до теми України та її потенційної інтеграції з Європейським Союзом, деякі держави висловлюють стурбованість щодо можливого вступу Києва, особливо в таких чутливих галузях, як аграрний сектор. Які кроки можна вжити, щоб усунути ці занепокоєння?
Я також відчуваю ці тривоги, які варіюються від однієї країни до іншої. У міру розвитку переговорного процесу з Україною, ці занепокоєння, ймовірно, посиляться. Подібну ситуацію ми спостерігали під час останнього значного розширення в 2004 році. Ці питання необхідно вирішувати спільними зусиллями як з боку Європейського Союзу, так і з боку України.
Наприклад, дехто хвилюється, що люди можуть залишати Україну заради вищих зарплат у країнах ЄС. Нам потрібно знайти способи цьому запобігти, скажімо, запровадивши певний перехідний період, як це робилося під час попередніх розширень.
Сільське господарство -- ще одна сфера, де існують обґрунтовані питання. Коли я спілкуюся з українськими колегами, вони часто кажуть: "Подивіться, справа не в нашому аграрному секторі". Побоювання у цій сфері значною мірою перебільшені -- зокрема, щодо можливих фінансових втрат.
Справді, сьогодні Європейський Союз інвестує значно більше в підтримку України під час війни, ніж якщо б Україна стала членом ЄС за поточними умовами, отримуючи аграрні дотації.
Найкращий спосіб розвіяти побоювання -- зосередитися на позитивних аспектах вступу України до ЄС. Україна має багато переваг. Одна з них -- конкурентоспроможний і продуктивний аграрний сектор, який посилить продовольчу безпеку в ЄС і зміцнить позиції Союзу на світовому ринку.
У галузі оборони Україна володіє однією з найсучасніших військових промисловостей у Європі, пропонуючи продукцію, яка була протестована в умовах реального бою. Це становить значну перевагу.
Коли Віктор Орбан стверджує: "Ми не прагнемо залучити війну до ЄС", це звучить парадоксально. Адже разом з Україною ми інтегруємо до Європейського Союзу одну з найпотужніших військових промисловостей на континенті.
На завершення хотілося б висловити думки щодо репараційного кредиту. Було сподівано, що на жовтневій зустрічі європейських лідерів ми станемо свідками значних успіхів у цій сфері. Яка ваша думка щодо подальшого ходу обговорень?
-- Це складні дискусії, і ми продовжимо їх під час нашого головування. Данія є рішучим прихильником України, і для нас важливо знайти модель, яка буде прийнятною для всіх держав-членів. Нам потрібна участь кожної з них. Я вірю, що це можливо, але попереду -- непроста робота.
