Відомий богослов Кирило Говорун висловив думку: "На конклаві можуть виникнути несподіванки".
Папою Римським не стане особа з сумнівною репутацією.
Отже, конклав - це закрите зібрання кардиналів Римо-католицької церкви, яке скликається для обрання нового Папи Римського. Цього року в ньому очікується участь близько 135 кардиналів. Цікаво, що, в принципі, Папою може стати будь-який неодружений і охрещений католик, але чомусь завжди обирають саме серед кардиналів. Ви можете пояснити, чому так?
У католицькій церкві існують офіційні правила, закріплені в кодексі канонічного права. Зокрема, процес вибору Папи детально описується в цьому документі. Проте, поряд із формальними нормами, існують також деякі неписані правила та терміни. Наприклад, термін "папабілі" вживається для позначення осіб, які мають реальні шанси на обрання Папою. Хоча це поняття не є офіційним, воно широко використовується. Зазвичай, новим Папою стає один із представників цієї групи, але ймовірні несподіванки не виключені – можливі різні варіанти. Теоретично, коло кандидатів на цю високу посаду є дуже широким.
Ми обов'язково розглянемо питання, що стосується папабілі. А зараз я хотів би повернутися до самої процедури. Цікаво, що це засідання проходить у закритому режимі, чи не так? Кардинали не можуть використовувати жодні засоби зв'язку і фактично ізольовані від зовнішнього світу. Чи можливо, що існують певні зовнішні впливи?
У сучасному світі новітні технології відкривають можливості для різного роду втручань. Наприклад, у фільмі "Конклав", який нещодавно вийшов на Netflix, досить точно відображено реальні процеси, що відбуваються під час виборів Папи Римського. Цей фільм також акцентує на настроях серед кардиналів під час обрання Франциска, який став несподіваним кандидатом на цю високу посаду. Цікаво, що у стрічці згадується про захист інформації, що міститься за склом, щоб уникнути її витоку. Чи дійсно це можливо? Хоча, безумовно, сучасні технології надають багато нових можливостей для таких ситуацій.
Habemus Papam! Яким чином і серед яких кандидатів буде обрано нового Папу?
Наприклад, я щойно звернувся до різних систем штучного інтелекту з проханням скласти список по папабілі, і їхні результати виявилися досить вражаючими. Сучасні технології справді здатні на багато, але я не вважаю, що вони зможуть суттєво вплинути на рішення конклаву. Це давня традиція, що була встановлена для того, щоб унеможливити будь-яку комунікацію між конклавом і зовнішнім світом. Звісно, методи ізоляції членів конклаву з часом змінюються. Тому я сумніваюся, що тут буде якась інтрига; кардинали добре усвідомлюють свою відповідальність.
Изображение: EPA/UPG
Чи знаємо ми, скільки кардиналів самі подалися на посаду понтифіка?
Тут людина себе не пропонує так, ніби наймається на роботу, не подає своє резюме рекрутеру. Кардинали самі пропонують імена. От. Вони вказують в бюлетені імена тих, кого бачать наступним єпископом Риму. І далі за ті імена, які набирають найбільшу кількість голосів, продовжують голосувати. І саме їх пропонують для внесення до бюлетеня. Зазвичай, за один день може бути до чотирьох циклів голосування. І вони повторюються до того часу, поки хтось не набере 2/3 голосів. І тоді ця людина проголошується папою.
Однак перед цим є один ключовий аспект — згода кандидата, якого обрали кардинали. Спочатку його запитують, чи готовий він прийняти це призначення. Лише після його схвалення, його оголошують Папою, і він має обрати нове ім'я. Цей етап згоди майбутнього Папи є надзвичайно важливим і його варто враховувати.
Я чула, що вік Папи не повинен перевищувати 80 років. Чи це офіційна вимога?
Цей критерій є офіційним. Кардинали, які беруть участь у виборах, не можуть бути старшими за 80 років, що підкреслює важливість вікової межі. Інші критерії є більш неформальними: кандидати повинні бути порядними людьми з бездоганною репутацією, без зв'язків із жодними скандалами. З цієї причини, наскільки мені відомо, були підготовлені досьє для всіх папабілі, які роздавалися конклаву, щоб його члени змогли ознайомитися з інформацією і оцінити репутацію кожного кандидата. Це не означає, що якщо особа потрапила в певні скандали і має неоднозначну репутацію, її кандидатуру не можна розглядати. Голосування можливе, проте кардинали повинні враховувати репутацію кандидата, адже це їх відповідальність.
Зображення: Lb.ua Вибір полягає не у постатях, а в напрямках, які представлятиме новий понтифік.
У зазначеному вами фільмі "Конклав" можна спостерігати безліч закулісних угод. Конкретно, групи кардиналів висувають, так би мовити, своїх кандидатів, аби забезпечити необхідну кількість голосів. Чи можливо, що в реальному житті така ситуація також має місце?
У реальному житті, звичайно, ведуться переговори та консультації, які фактично розпочалися одразу після смерті попереднього понтифіка. Хоча ще до цього моменту вже проходили обговорення кандидатів, адже жоден понтифік не залишається на посаді вічно. До речі, фільм, знятий за книгою Роберта Харріса, є чудовим твором від британського історика, який є моїм улюбленим автором. Я фактично перечитав усі його твори, зокрема й "Конклав". Ця книга дійсно вдало відображає ті тенденції, що передують обранню нового Папи.
На мою думку, основна дилема при виборі нового понтифіка полягатиме не стільки в особистостях, скільки в тенденціях, які вони будуть втілювати. Чи буде це більш консервативний, ліберальний або поміркований лідер — це стане вирішальним критерієм. Ще одним важливим аспектом, який набув значення під час останнього конклаву, коли було обрано Франциска, є питання, кого представлятиме новий понтифік: країни глобального півдня чи західні нації. Папа Франциск був обраний як голос глобального півдня, і в даний час багато кандидатів також походять з цього регіону. Це стане ще одним важливим фактором для кардиналів під час виборів.
Оскільки ми вже торкнулися теми консервативних кандидатів і реформаторів, давайте зосередимося на фаворитах. За інформацією букмекерів, П'єтро Паролін, державний секретар Ватикану, має 29% підтримки у рейтингах — він є другою особою після Папи. Його шанси вважаються дуже високими, оскільки його позицію характеризують як консервативну, готову продовжувати спадщину Франциска. Серед кандидатів з більш прогресивними поглядами, особливо в контексті чутливих питань ЛГБТ, виокремлюються Антоніо Тагле з Філіппін, Маттео Дзуппі з Італії та Пітер Тарксон з Гани. Варто зазначити, що Тарксон був одним із папабілі в 2013 році, коли прогнозували його перемогу, але тоді виграв Франциск. Як ви вважаєте, чи готова Католицька церква сьогодні до більш радикальних та, можливо, ліберальних лідерів у Ватикані?
Я думаю, що в Католицькій церкві зараз можливі представники всіх течій. Має шанс і консервативний, і прогресивний кандидат. Тим паче, Папа Франциск увів у колегію значну кількість молодих кардиналів, які представляють і його лінію. І до речі, в конклаві є перший український кардинал -- Микола Бичок.
Зображення: Vatican Media Микола Бичок у мантії, прикрашеній вишивкою з образами.
Проте існує ймовірність, що з’явиться центристський кандидат, який займе позицію між цими двома, умовно кажучи, партіями. Зокрема, Паролін, якого активно обговорюють, є представником центристського політичного спектра. Він не належить до жодної з помітно консервативних або ліберальних партій.
Ну, тут може бути якийсь сюрприз, правда?
Цілком можливо, що нас чекає несподіванка. Іншими словами, може з'явитися кандидат, якого не вважають фаворитом ані букмекери, ані штучний інтелект.
Однак, на вашу думку, чи варто продовжувати напрямок, який встановив Папа Франциск, або ж зараз необхідна інша постать на чолі Ватикану, яка буде більш рішучою і, можливо, радикальною в певних аспектах? Яка роль Папи в сучасному світі і якою вона повинна бути в ідеальному сценарії?
Це не в моя компетенція, адже рішення прийматимуть кардинали. Проте, на мою думку, для України важливо, щоб наступний Папа був небайдужим до нашої країни і не залишив її на задньому плані своєї уваги. Варто зазначити, що Папа Франциск дійсно приділяв Україні чимало уваги і вона займала важливе місце в його свідомості.
Він висловлював свої думки про Україну в різний спосіб; не все, що відбувалося в нашій країні, викликало у нього позитивні емоції, але важливо, що Україна залишалася в його свідомості, не відходила на другий план, так би мовити. Критично, щоб наступник Папи Франциска також сприймав Україну, війну, що триває, а також те, що відбуватиметься після неї, як ключову тему для своїх роздумів.
Я думаю, що, якщо ми подивимося на більшість папабілі, в тому числі, до речі, на кардинала Пароліна, то для них Україна має велике значення і займає центральне місце в їхніх роздумах, в їх свідомості і будемо сподіватися в їх подальшому служінні, в разі обрання Папою.
Зображення: ANSA Кардинал Паролін робить заяву на Саміті миру в Швейцарії.
Як ви вважаєте, це все ж буде конфлікт між глобальним півднем і класичним Заходом, чи, можливо, вплинуть на ситуацію й інші неформальні чинники, такі як національна приналежність, вік, мова або навіть особистісна харизма?
Усі складові матимуть своє значення. Безумовно, ці дві основні лінії конфлікту, які ви вже вказали: консервативні сили проти ліберальних і представники глобального заходу в протистоянні з глобальним півднем. Проте існують і інші важливі аспекти.
Ну, наприклад, римську кафедру традиційно упродовж століть очолювали італійці та вихідці з Риму. Взагалі в добу середньовіччя Католицькою церквою правили, фактично, декілька римських родин, які час від часу висували своїх кандидатів на папський престол. Використовуючи свої політичні зв'язки та фінанси, вони досягали обрання членів своїх родин Папами. І це продовжувалося століттями.
Останні три Папи не були італійцями, що, безумовно, різко відрізняється від традиційного підходу до вибору глави католицької церкви. Багато людей вважають, що, можливо, настав час для італійця знову зайняти Римський трон. Проте, це не є офіційною вимогою. Це, скоріше, певний настрій, який може домінувати серед кардиналів і мати значний вплив на вибір.
Звичайно, важлива харизма. Скажімо так, після досить нехаризматичного Папи Бенедикта XVI обрали харизматичного Папу Франциска. Дехто вважає, що він був занадто харизматичним. Можливо, для цих людей хтось із меншою харизмою підходив би більше для Католицької церкви на цьому етапі. А хтось навпаки вважає, що церква потребує харизматичного лідера. І це важливий критерій, за яким будуть обирати. Тобто всі карти на столі, все можливе.
---
Католицька церква володіє величезною "м'якою силою" і проникає в найвіддаленіші місця планети.
Яким чином еволюціонував соціально-політичний вплив Папи Римського від давніх часів до сьогодення?
Це досить об'ємна тема, на яку можна було б прочитати цілу лекцію. Однак, дійсно, після падіння Риму роль понтифіка в західній церкві значно зросла. З V століття римські єпископи почали виконувати також політичні функції. Таким чином, з того часу вони стали поєднувати в собі як церковну, так і політичну владу. Сьогодні роль політичного лідера для римських єпископів є офіційною. Вони виступають не лише як очільники церкви, але й як монархи, суверени та глави держави Ватикан.
Отже, цей статус є повністю формалізованим і визнається міжнародним правом. Але, як я вже зазначав, його історія розпочалася в V столітті. Згодом роль римських єпископів поступово зростала, і вони стали мати більший вплив, ніж місцеві королі на заході. Це призвело до певних кризових ситуацій, особливо в період піднесення династії Карла Великого, коли франкські монархи почали переосмислювати структуру влади Римської церкви та намагалися підпорядкувати собі римських єпископів.
Це, у свою чергу, призвело до нової кризи та реформ у Католицькій церкві, відомих як Григоріанська реформа X століття. У період X-XI століть, коли Католицька церква почала знову зміцнювати свої політичні позиції, вона стала домінуючою політичною силою на Заході в епоху пізнього середньовіччя.
Подальші кризи спричинили поразки Східної Римської імперії, відомої як Візантія, де домінувало православ'я. Коли імперія почала занепадати, роль західних королівств і церкви стала важливішою і на Сході. І, фактично, до XIX століття роль римських єпископів була дуже важливою політично на Заході. До того часу, поки не почали утворюватися національні держави. Зокрема, відбулося об'єднання Італії - вона стала секулярною державою, налаштованою досить антиримськи та антипапськи.
Італійські лідери, зокрема Муссоліні, почали суттєво обмежувати права Римського престолу, а також захоплювати його території. Це тривало до 20-х років XX століття, коли був укладений Конкордат між Муссоліні та Римською церквою, який визначив статус Римського престолу. Таким чином, Римський престол залишився в Римі та отримав свій політичний статус у межах Ватикану, що є дуже невеликою державою. Колись ця територія була частиною значної Папської області, яка охоплювала більшу частину центральної Італії.
Нині Римський понтифік очолює невелику державу, проте Католицька церква стала справжньою глобальною інституцією. Більшість її парафій розташовані на південь від екватора, не в західних країнах, таких як Європа чи Америка, а в регіонах Африки, Латинської Америки, Азії та інших.
І саме тому роль глобального півдня стає більш важливою, зокрема, в процесі обрання римських єпископів. Отже, це дуже динамічна ситуація, яка змінювалась увесь час. І зараз ми маємо політично не дуже сильну церкву, але вона має колосальну так звану м'яку силу, досягає всіх куточків землі.
Ми спостерігаємо, як Російська Федерація, наш супротивник, прагне впливати на виборчі процеси в різних країнах, зокрема в Європейському Союзі та Сполучених Штатах. Вона використовує інформаційну пропаганду, іноді фінансові ресурси, підкуповуючи політичних діячів і інвестуючи величезні суми. Як ви вважаєте, наскільки потужним є проросійське лобі у Ватикані? Чи має Росія там якісь важелі впливу?
Зараз вона має суттєво зменшений вплив у порівнянні з періодом до масштабного вторгнення. Проте все ще існують певні зв'язки, впливи, фінансова підтримка, які, на жаль, залишаються. Я впевнений, що Росія використовуватиме доступні їй інструменти, щоб максимально вплинути на вибір. Водночас, я помічаю, що США також активно залучені до процесу обрання нового понтифіка, і їхній вплив зростає.
Звичайно, Росія має інтерес у тому, щоб новий понтифік мав більш позитивне ставлення до неї. Серед потенційних кандидатів на папський престол є особи, які, наприклад, демонструють більшу прихильність до Росії. Це не означає, що вони підтримують війну чи політику Путіна — таких кандидатів просто не існує. Однак, вони готові проявити більше розуміння до вимог і інтересів Росії. Крім того, є кандидати, які вже зараз мають більш конструктивний підхід та готові до співпраці з новою адміністрацією США.
Отже, кожен уряд володіє певними глобальними інтересами і прагне впливати на цей конклав. Україна, в свою чергу, має можливість і зобов'язана впливати на вибір нового Папи, щоб він неодмінно враховував наші потреби та інтереси.
Важливо, щоб наступний понтифік менше говорив, але більше робив для України
Цей інтерес до України повинен мати більш практичний характер.
Так, звичайно. Мають бути не лише гарні слова, а й справи. До речі, у Папи Франциска були слова, які суперечили одне одному, але було і дуже багато справ насправді. І, можливо, справ було більше, ніж слів, бо він багато робив такого, про що не говорив. А це справді було дуже корисно для України. Важливо, щоб і наступний понтифік менше говорив, але більше робив для України. Бо ми часто маємо таких друзів, що багато говорять, але мало роблять. Нам треба навпаки.
Сьогодні ви згадали про 45-річного українського кардинала Миколу Бичка. Які ймовірності його обрання на пост понтифіка?
Так, дійсно, шанси дуже малі. Проте він має великі перспективи вплинути на вибір наступного понтифіка. Я вважаю, що він активно піднімає питання України в даний момент. Це надзвичайно позитивно, що у виборчій колегії є український кардинал. Він матиме можливість вплинути на вибір нового Папи. Тому важливо, щоб цей голос залишався у конклаві.
Отже, ми вже обговорили різні групи, які можуть впливати на конклав, але не зупинилися на найголовнішому - значення Святого Духа в конклаві, як з духовної, так і з практичної перспективи.
Отже, члени конклаву мають глибоку віру в те, що Дух Святий вплине на їхні рішення. Ця традиційна концепція також підтримується православними, особливо під час виборів предстоятеля церкви або ухвалення важливих соборних рішень. Для католиків це питання також є суттєвим. Вони підкреслюють, що вибір понтифіка — це не просто арифметичні підрахунки чи політичні угоди між різними групами, а скоріше, прояв дії Святого Духа. Цей аспект неможливо виміряти або довести, але в нього вірять. І це є невід'ємною частиною процесу вибору.
Щодо процедури оголошення нового Папи, чому існує така традиція використання чорного та білого диму?
У цьому явищі присутня певна театральність, що надає сакральний і навіть містичний вимір, легітимізуючи обраного Папу. Звісно, можна було б обійтися і без цього елемента, але це є частиною середньовічної традиції, яка входить до ритуалу. Це справді вражає людей, адже багато вірних збираються на площі Святого Петра, чекаючи на появу білого диму.
