Валерій Пекар: Трамп і можливі сценарії для України: жахлива катастрофа або раптова перемога — обидва варіанти неможливі. -- Блоги | OBOZ.UA

Победа Дональда Трампа на президентских выборах в США привела к возмущению в украинских социальных сетях: многие упали в разные крайности от "нам конец, копаем яму" - до "уже весной война закончится, будут выборы и экономический рост". К счастью, любой хайп быстро завершается, и пора разобраться, а какие сценарии реально могут быть, пишет Валерий Пекарь в своем блоге на Site.ua.

Далее текст на языке оригинала.

Зазначаю, що сценарний простір, про який йдеться, був детально описаний у статті, опублікованій на початку року, і з тих пір залишився незмінним. Отже, наступний аналіз я проводитиму в межах цього сценарного простору, що включає три ключові сценарії: Війна на виснаження, Коаліція переможців та Заморозка.

Спершу розділимо те, що нам відомо, від того, що залишається поза нашими знаннями. Що саме ми знаємо?

По-перше, Трамп зосередиться на внутрішніх справах, адже саме це є важливим для його виборців. У сфері зовнішньої політики він відстоюватиме класичні принципи меркантилізму: пріоритет торгових вигод, тому пропонує захисні мита та підтримку вітчизняних виробників. Іншими словами, це буде схоже на ізоляціоністський підхід.

По-перше, якщо Трамп і займеться геополітикою, то його основними напрямками будуть Китай і Близький Схід. Він завжди стверджував, що Європа повинна сама вирішувати свої проблеми. Для Трампа Україна займає другорядне місце і в цілому є для нього малозрозумілою. "Мирні ініціативи" від республіканських лідерів здебільшого мають на меті показати свою значимість, коли вони чекають на можливість отримати призначення у Трампа.

Це те, що ми знаємо, а більше ми не знаємо нічого. Бо Трамп ще й сам не знає. Бо ще не обрані члени його зовнішньополітичної команди - а ті, що начебто обрані, можуть не пройти затвердження. Будь-які заяви, що політика Трампа буде такою чи іншою, абсолютно безпідставні. Рівень невизначеності поки що досить великий.

Які варіанти розвитку подій можуть виникнути внаслідок цього?

Сценарій 1. США активно дистанціюються від європейських подій, зокрема від російсько-української війни. Трамп висловлює думку, що європейські країни повинні самостійно фінансувати свою безпеку (і це, до речі, має під собою підстави). Американська адміністрація оцінює Росію, зосереджуючи увагу на політичних аспектах, пов’язаних із Китаєм. Європа стикається з необхідністю самостійно вирішувати свої безпекові питання - і цей виклик насправді є неминучим.

Підсценарій 1.1. Європа неспроможна, бо Німеччина в політичному болоті до червня (поки триватимуть вибори та формування уряду), Франція нерішуча та потенційно чекає на Ле Пен, Брюссель симпатизує Києву, але має обмежений мандат, Угорщина та Словаччина руйнують політику консенсусу в ЄС. Це поганий сценарій "ВІйна на виснаження", див. статтю. Водночас Україна змогла отримати запевнення по фінансуванню на 2025 рік, тож основні фактори нашої стійкості чи нестійкості - наші внутрішні (вони всі відомі). Що стосується 2026 року, він зараз за горизонтом бачення.

Сценарій 1.2. Європа виявляється малоефективною, але в той же час формується коаліція готових до дій країн (coalition of the willing), які краще розуміють поточні виклики, мають більш стабільні уряди та є більш вразливими (зазвичай ці характеристики співпадають). У центрі цієї коаліції перебувають Велика Британія, а також країни Скандинавії і Балтії, до яких приєднується Польща. Європа має реальні можливості для підтримки нашої перемоги навіть без США і в умовах відсутності єдиного внутрішнього підходу, адже у відповідних столицях чітко усвідомлюють, які кроки потрібно вжити (запровадження жорсткіших санкцій, обмеження в торгівлі, контроль за танкерними перевезеннями нафти, експортний контроль, запобігання обходу санкцій тощо). Важливо зазначити, що США завжди готові постачати озброєння та військову техніку за відповідну фінансову компенсацію — якщо є кошти (а заморожені російські активи на це можуть бути використані, якщо буде політична воля).

Сценарій 1.3. Європа оперативно реагує на виклики та об'єднується. Хоча й малоймовірно, це може стати вигідним для нас.

Слід підкреслити, що значення України для Європи стає все більш явним, особливо в контексті безпеки.

Сценарій 2. Трамп приймає рішення, що конфлікт в Європі може стати відмінною ареною для демонстрації власних сил та майстерності в веденні переговорів на початку свого терміну. Він знаходить можливість активно займатися ситуацією в Європі та намагається зібрати сторони за переговорним столом на своїх умовах. Вірогідно, ці умови не передбачатимуть капітуляцію України, оскільки в американському суспільстві та серед республіканців існує певна підтримка України, і це не можна ігнорувати. Отже, скоріше за все, мова йтиме про якусь форму припинення бойових дій, як було обговорено раніше.

Сценарій 2.1. Умови для замороження конфлікту є прийнятними для обох сторін, що призводить до укладення тимчасового мирного договору, схожого на Мінські угоди. Україна отримує можливість для активізації внутрішньополітичного процесу, оголошуючи вибори. Далі настає критично важливий момент, детально описаний у статті. Варто ще раз підкреслити: будь-яка заморозка є лише тимчасовою. Росія може погодитися на узгоджені умови заморозки, якщо Путін вирішить, що настав час для відновлення сил, переозброєння та накопичення потужності для нового наступу.

Якщо з України в цей час виїдуть мільйони громадян, це вимагатиме перегляду меж держави, щоб їх можна було захистити тим, хто залишиться. Це неприємна реальність, з якою потрібно зіштовхнутися.

Сценарій 2.2. Путін відкидає пропозиції Трампа та вимагає фактично капітуляції України: демілітаризації, "денацифікації" тощо. Розлючений Трамп обіцяє Путіну "кузькіну матір" і проголошує політику "примусу до миру". Хоча це малоймовірний розвиток подій, він все ж вартий уваги, див. статтю. (Слід зазначити, що значна частина українських політиків і громадян дивним чином вважає цей сценарій цілком реальним, забуваючи, що в дуелі "переговорник" - "офіцер КҐБ" переможцем стане другий, який використовуватиме обман, щоб скористатися наївністю першого щодо чесності угод.) Є ймовірність, що Путін вирішить, що продовження війни є вигіднішим, ніж заморожування конфлікту, оскільки перехід Росії від війни до миру може призвести до серйозних соціально-економічних наслідків. Однак, швидше за все, Путін намагатиметься маніпулювати Трампом, а не вступати у відкритий конфлікт. Крім того, існують психологічні бар'єри для Путіна: він надзвичайно боїться виглядати приниженим у очах Америки.

Цей сценарій також включає в себе нескінченні безуспішні переговори, які змушують виглядати Трампа слабким і спонукають до певних дій. Я сумніваюсь, що Путін зможе до цього вдатися.

Сценарій 2.3. Під маскою мирних ініціатив Путін висуває Україні вимогу про капітуляцію, на що українська сторона не погоджується. Трамп звинувачує Україну у зриві переговорного процесу, після чого повертається до своїх справ, обіцяючи не надавати Україні жодної фінансової допомоги, називаючи українців агресивними мілітаристами, а Путіна — миротворцем. Враховуючи, що 2025 рік ми переживемо (якщо вдасться налагодити внутрішні справи), а говорити про 2026 зарано, для нас це не змінює ситуацію в порівнянні з тим, що ми мали під час виборів. Подальший розвиток подій залежить від позиції Європи; див. підсценарії 1.1, 1.2, 1.3.

Чи можливо, що Трамп займе позицію Путіна і почне тиснути на Україну в односторонньому порядку? Теоретично — так, але на практиці це не принесе йому жодних переваг, а лише на старті демонструватиме його слабкість. У будь-якому випадку, нам необхідно пережити 2025 рік, і в цьому контексті основну увагу слід звертати на внутрішні виклики.

Варто ще зазначити, що Трамп мислить короткими горизонтами, тож для нього припинення вогню, мирна угода та завершення війни - майже синоніми. Якщо досить скоро воєнні дії поновляться, він тут ні до чого, адже він молодець і зробив свою справу, а далі всі інші самі винні.

Хочу підкреслити, що беззаперечна перемога Трампа на виборах не принесла Росії тих вигод, на які вона сподівалася: Путін розраховував на посилення конфлікту та хаосу в США, але ситуація склалася зовсім інакше.

Додам, що неможливо зупинити прагнення України до НАТО, оскільки ми вже давно перебуваємо в стадії очікування. Ніхто не запросить нас до Альянсу, поки триває війна, або, принаймні, поки не буде сформовано коаліцію переможців. Що стосується руху України в Європейський Союз, то і тут немає можливості зупинки. Проте, в даному випадку, наш прогрес відчутний, адже процес набув технічного характеру, і хоча він може зайняти 6-10 років, це питання залишається в руках європейських партнерів.

Тож якщо від нас вимагатимуть не вступати в НАТО 20 років - можна сміливо обіцяти, бо через кілька років ситуація буде геть інша. Або НАТО не буде, або нас не буде, або росії не буде.

Додам ще, що Китай навряд чи буде на цьому етапі проявляти активність. Він може допомогти Трампу посадити Путіна за стіл переговорів (бо має важелі впливу на росію та інтерес показати Трампу на самому початку каденції свою готовність співпрацювати), але Китай грає не в шахи, а в ґо, він будує простір для забезпечення власних виграшів.

Висновки.

Які наші конкретні дії? Все залишається без змін. Або ти служиш у ЗСУ, або всі свої сили й ресурси спрямовуєш на підтримку ЗСУ. Перед ухваленням рішень Трамп уважно аналізуватиме актуальну ситуацію. Саме тому Путін намагається діяти швидко.

Найголовніше: уникати повторення аргументів російської пропаганди, навіть якщо спокуса велика.

Вчергове повторю: стратегія Путіна - розколоти українське суспільство протягом важкої зими й примусити його просити капітуляції. Тож не треба допомагати Путіну.