Слідом за подіями в Сирії, Росія втрачає вплив на ще одну групу країн.
експерт у сфері "Міжнародна та внутрішня політика" Українського інституту майбутнього
Стверджувати, що Росія має контроль над подіями у більшості африканських держав, було б, скоріше, перебільшенням. Разом із колегами ми провели аналіз інструментів впливу Російської Федерації і прийшли до висновку, що існує умовна "російська зона", до якої входять лише шість країн. Інші країни залишаються у полі майбутніх інтересів та конкуренції з іншими гравцями, такими як регіональні лідери (Ефіопія, Кенія, Нігерія, Південноафриканська Республіка) та Китай. Варто зазначити, що Китай дійсно справляє значний вплив на політичну ситуацію приблизно у половині африканських країн.
Виникає питання: "у чому тоді причини проблем країн Заходу на африканському напрямі". Відповідь -- у специфіці політики розбудови відносин із країнами Африки. Інвестиції ЄС та США були зосереджені, в основному, навколо видобувного бізнесу і, в більшості своїй, не стосувалися сфер розвитку промисловості, передачі технологій, людського капіталу. Гуманітарні питання вирішувалися через міжнародні організації, що маскувало роль західних держав.
На завершення, підтримка громадянського суспільства була тісно переплетена з питаннями створення демократичної моделі політичного устрою, що відповідає європейським стандартам. Це давало можливість місцевим політичним елітам стверджувати про "неоколоніальний" характер західної політики. Особливо в останні роки, коли ряд африканських країн здійснив значний економічний прогрес і нагально потребував технологічної співпраці та інвестицій.
Ця ситуація створила можливості для Китаю використовувати контрасти на свою користь. Головним інтересом КНР залишаються ресурси, проте китайська стратегія передбачає локалізацію ряду виробництв, що можна трактувати як технологічне співробітництво. Китай також активно інвестує в енергетичний сектор та транспортну інфраструктуру. Не можна оминути увагою і так звану "стадіонну дипломатію", що включає в себе будівництво спортивних, наукових і культурних об'єктів, які передаються країнам в "дар" від китайського народу. Це дозволяє ставити питання: "Що нового збудували європейці за останні роки?" І, зрештою, варто зазначити, що кількість африканських студентів, які навчаються в КНР, з 2012 по 2022 рік зросла у вісім разів.
Москва активно впливала на медіа, політичну арену та сферу безпеки, зокрема у нестабільних регіонах, де зазвичай панують авторитарні режими. Паралельно з цим, вона розвивала гуманітарні та освітні ініціативи. Завдяки медійному аспекту, Росії вдавалося трансформувати багато проявів антиколоніальних настроїв в "антизахідні". Проте, ряд ініціатив Кремля, таких як плани зі зведення атомних електростанцій, втручання через дестабілізацію регіонів і політична підтримка опозиційних сил, почали суперечити інтересам місцевих лідерів (зокрема, в Ефіопії, Нігерії та ПАР) і Китаю.
У листопаді африканський континент став місцем візиту одразу двох значних західних держав. При цьому теми обговорення, поставлені питання та зроблені наголоси виявилися радикально відмінними від попередніх підходів європейських та американських політиків у регіоні.
Президент Сполучених Штатів Джо Байден перебуває в Анголі з дводенним візитом, в рамках якого проводить зустрічі з керівниками Замбії, Конго та Танзанії.
* Керівник МЗС Франції Жан-Ноель Баро здійснив візити до Чаду та Ефіопії.
У Парижі з офіційним візитом перебував президент Нігерії Бола Тінубу.
Можливо, доречно почати з основних аспектів візиту Джо Байдена. По-перше (і це заслуговує на увагу), важливі пункти щодо результатів переговорів американського президента були озвучені в "музеї рабства" в столиці Анголи, Луанді. Тут він оголосив про:
* Виділення одного мільярда доларів на підтримку сімей, які вимушено покинули свої домівки через посуху. Ключовий момент – це значна фінансова допомога від США. Ця ініціатива тісно пов'язана з проблемами голоду та забезпечення продовольчої безпеки.
* Надання кредиту півмільярда доларів на будівництво залізниці "Lobito-Athlantic" - проекту, покликаного з'єднати узбережжя Анголи з ДРК і Замбією. На даному етапі кредит видано на реконструкцію діючої гілки ангольською територією, а на 2026 рік анонсовано початок будівництва гілки до Замбії.
Ці два пункти, а саме спосіб їх подання, можна розглядати як контрдію на полі, яке Росія використовує:
1. Заяви, зроблені в музеї рабства (як і зустрічі там) -- пряме відсилання до "антиколоніальних" настроїв на африканському континенті та спроб РФ "монополізувати тему".
2. Пряма допомога, яку надають безпосередньо, а не через міжнародні організації, також "конкурує" з російськими "продовольчими пакетами", які "Африканський корпус" презентує як свідчення готовності Кремля підтримувати нужденних. США просто пропонують більші обсяги допомоги. У цьому контексті їх конкурентом виступає Китай. Проте Пекін наразі має перевагу завдяки своїй "стадіонній дипломатії", що включає зведення споруд для спорту, культури та науки.
3. На перший погляд, масштабна кредитна лінія та модернізація залізничної інфраструктури виглядають як спроба змагатися, переважно, з китайськими ініціативами. Це стає ще більш очевидним, адже залізничні проекти, як правило, реалізуються "від порту до рудників". Проте Замбія та Демократична Республіка Конго є країнами, в які також виявляє інтерес Росія, активно намагаючись розширити свій вплив в цих регіонах. Великий проект, що пов'язаний з одним з небагатьох залишків американських партнерів на континенті, ускладнює позиції Кремля.
І, нарешті, ініціатива, що стартувала незадовго до візиту Байдена, стосується інвестицій у технологічне модернізацію провайдера мобільного зв'язку та інтернету Africell. Ця компанія, що належить американським інвесторам, здійснює діяльність в Анголі, ДРК, Гамбії та Сьєрра-Леоне. Це важливий крок, який забезпечує збереження американської присутності та, можливо, контролю в телекомунікаційній сфері цілої області.
Візит французького міністра закордонних справ, безумовно, мав терміновий характер — після несприятливих подій у Нігері, Чаді та Малі, виникла потреба знайти нові опори на континенті та запропонувати оновлені формати співпраці. Франція зосередилася на встановленні зв'язків з місцевими лідерами, серед яких виділяється Ефіопія. Щодо "вимірних" результатів в економічній сфері, медіа повідомили не надто багато. Натомість акцент було зроблено на двох значних політичних жестах:
Франція передала Ефіопії більше 3500 археологічних артефактів, які тривалий час зберігались у фондах французьких музеїв. Крім того, три з цих предметів були особисто привезені Барро.
Французьке Міністерство закордонних справ висловило своє бажання підтримати закріплення двох постійних (!) місць для африканських держав у Раді безпеки ООН. Нескладно припустити, що одним з претендентів на це є Ефіопія.
Обговорення також охоплювали теми регіональної безпеки, зокрема ситуацію в Судані та Сомалі, а також форум Франція-Африка. Остаточні угоди були підписані у вересні 2024 року. У цій ситуації ключову роль відіграють регіональні лідери: якщо "французький" саміт можуть проігнорувати кілька країн з політичних причин, то відмовити впливовим сусідам буде значно важче.
Тема озброєння є окремим розділом, що заслуговує на детальне дослідження. Протягом більше 20 років Росія активно використовувала постачання військової техніки для просування своїх інтересів. Однак з 2023 року країна почала помітно втрачати свою частку на африканському ринку: частка російських озброєнь, реалізованих у цьому регіоні, скоротилася з 44% (за офіційними, легальними даними, а за деякими оцінками — понад 55%) до 17-20% (включаючи субсахарську Африку — навіть менше 17%). До того ж, конкуренти Росії пропонують на місцевому ринку більш сучасні моделі, ніж застарілі радянські зразки. Наприклад, Туреччина стала провідним постачальником безпілотників у Нігер.
Отже, перед ризиком втрати свого впливу на африканському континенті, європейські та американські політики намагаються адаптувати свої стратегії, звертаючи увагу на традиційні російські інтереси. Не можна також ігнорувати активність Туреччини, особливо в контексті подій у Сирії. Варто зазначити, що в Лівії Анкара підтримує уряд у Тріполі, тоді як Москва підтримує генерала Хафтара.
Тому 2025 рік на африканському континенті буде багатим на події.
