Україна відмовляється від генетично модифікованих організмів: розмова з Тарасом Висоцьким про кардинальні зміни в сільському господарстві.

У минулому році Україна досягла значного зростання в зборі зернових та олійних культур. Хоча експорт до Європейського Союзу зменшився, цей ринок все ще є основним для вітчизняних агровиробників. Крім того, українські аграрії мають можливість отримувати дотації саме в цьому регіоні.

Про боротьбу за квоти Європи та конкуренцію з Росією на світовому агроринку - в інтерв'ю РБК-Україна заступника міністра економіки, довкілля та сільського господарства Тараса Висоцького.

Незважаючи на обстріли та небезпеку мінування територій, у 2025 році Україні вдалося досягти зростання врожаю, особливо у секторі зернових культур. Це стало можливим завдяки функціонуванню морського коридору в Чорному морі, зазначає заступник міністра економіки, довкілля та сільського господарства Тарас Висоцький в інтерв'ю РБК-Україна.

В той час як європейські фермери можуть збільшувати врожайність та покладатися на компенсації від уряду, український АПК розраховує лише на власні сили і оцінює реальну можливість збуту продукції. Проте, у наступних роках наші компанії все-таки планують позмагатися за можливість доступу до європейських фондів. Для цього, за словами урядовця, вже створюється необхідна юридична інфраструктура.

У період з 2026 по 2028 роки український агропромисловий комплекс планує інтегрувати численні європейські норми. За словами Тараса Висоцького, найбільш складним етапом буде перехід на пестициди, що виробляються в Європейському Союзі. Тим не менш, вже почали впроваджуватися нові стандарти щодо утримання тварин, а також Україна прийняла відповідні законодавчі ініціативи для того, щоб стати країною, позбавленою ГМО.

Читайте також: Окупантські сили ввели ручний контроль над аграрним сектором Херсонської області, - ЦНС.

Аграрії продовжують активно поставляти великі обсяги продукції на європейський ринок, однак ситуація на світовому ринку є непередбачуваною, тому важливо підтримувати різноманітність шляхів постачання. В результаті, українські сільськогосподарські продукти також знаходять своїх споживачів на Близькому Сході, в африканських країнах та в інших регіонах світу. У бесіді Тарас Висоцький підкреслив, що Росія залишається серйозним конкурентом для українського експорту, використовуючи свій політичний вплив на уряди країн-партнерів.

Як можна описати врожай 2025 року?

Насамперед, хочу висловити вдячність українським аграріям. Протягом майже чотирьох років повномасштабної війни вони ведуть свою діяльність у надзвичайно важких умовах, але не зупиняються на досягнутому, засіваючи всі можливі площі. Вони фактично забезпечують продовольчу безпеку не лише для України, а й для світових ринків.

У числах 2025 року можна відзначити значний успіх. Збір зернових сягнув 61,8 мільйона тонн, що перевищує показник 2024 року, коли було зібрано приблизно 56 мільйонів тонн. Країна повністю забезпечена зерном і має солідний запас для експорту. Потенціал експорту в цьому сезоні прогнозується на рівні 47 мільйонів тонн, тоді як внутрішнє споживання становить близько 16 мільйонів тонн.

В області олійних культур прогнози на 2025 рік виявляються менш оптимістичними — близько 18,5 мільйона тонн, порівняно з майже 22,5 мільйона тонн у 2024 році. Ця тенденція викликана як змінами погодних умов, так і перебудовою структури посівів. Незважаючи на це, разом зернові та олійні культури забезпечили вражаючий врожай понад 80 мільйонів тонн.

З огляду на війну, логістичні ризики та кліматичні коливання це об'єктивно сильний результат і ще одне підтвердження стійкості українського агросектору.

Які чинники сприяли зростанню врожаю зернових?

Загалом, спостерігалося зростання по всій території країни, хоча динаміка була неоднаковою. Південні та південно-східні райони найбільше постраждали від морозів і посухи, тому в них деякі показники виявилися нижчими за середні. Натомість північні, західні та центральні області продемонстрували значно кращі результати, фактично компенсуючи ці втрати.

Якщо розглядати культурний аспект, то пшениця з врожаєм приблизно 23 мільйони тонн і ячмінь, що досягнув 5 мільйонів тонн, продемонстрували практично аналогічні результати в порівнянні з минулим роком. Основним фактором зростання стала кукурудза: аграрні підприємства розширили площі її посіву, що стало вирішальним чинником у загальному підвищенні обсягів виробництва зерна.

- Чому агровиробники збільшили площі кукурудзи? На неї є попит на світовому ринку?

Вибір був перш за все зумовлений економічними факторами. Кукурудза є культурою, що забезпечує стабільні врожаї, має передбачувані канали збуту та зрозумілі ціни на міжнародних ринках. Попит на неї залишається значним, а рівень маржі є досить конкурентоспроможним у порівнянні з іншими сільськогосподарськими культурами.

Окремо важливий фактор - відновлення та здешевлення логістики. Якщо раніше обмеження в перевезеннях суттєво знижували економічну доцільність експорту зернових і змушували аграріїв переорієнтовуватися на олійні культури, то сьогодні логістика працює значно стабільніше і з меншими витратами. Це напряму підвищило економічну привабливість кукурудзи й стало підставою для розширення площ під цією культурою.

Читайте також: Морози и снігопади 2026: як зимова погода вплине на урожай в Україні

- Логістика - це коридор в Чорному морі вздовж узбережжя Румунії та Болгарії?

Основна частина експорту зерна та олійних культур здійснюється через Чорне море, яке становить більше 90% від усіх експортних обсягів. Приблизно 7-8% експорту забезпечується залізничним транспортом, у той час як решта обсягів переміщуються автомобільним транспортом.

Морський коридор залишається ключовим маршрутом з точки зору економіки: він забезпечує найбільші обсяги перевезень і є найбільш ефективним за собівартістю для експорту аграрної продукції.

Яка урожайність на гектар в Україні в порівнянні з європейськими країнами? Чи є вона нижчою за європейські показники?

При аналізі середніх показників основних агрокультур можна відзначити, що врожайність в Україні справді дещо поступається європейським стандартам. Зокрема, у 2025 році середній показник по зернових складає близько 5,1 тонни з гектара, що приблизно на 14% нижче середнього рівня в країнах Європейського Союзу.

Водночас цей дисбаланс не є катастрофічним і має свої пояснення, які включають як кліматичні умови, так і специфіку виробничих процесів та технологічні обмеження, з якими стикається агросектор в умовах війни.

Чому наша продуктивність врожаю на нижчому рівні?

Основна відмінність полягає в економічній моделі, що використовується у виробництві. Українські агровиробники функціонують без стабільних дотацій, тому їхній акцент зосереджений, насамперед, на досягненні максимальної рентабельності з одного гектара, а не на збільшенні загального обсягу продукції.

У державах Європейського Союзу, де аграрний сектор отримує суттєву підтримку у вигляді субсидій, виробники мають можливість зосередитися на максимізації валового збору. Вони можуть впроваджувати більш інтенсивні технології, застосовувати більші обсяги мінеральних добрив та засобів захисту рослин. Хоча це може призводити до підвищення врожайності, це не завжди гарантує більшу економічну ефективність.

В українських умовах ключове питання для аграрія - не лише скільки виростити, а й чи можна цей обсяг продати і з якою маржею. Тому базова стратегія забезпечувати фінансову самодостатність і стабільну прибутковість, а не гнатися за рекордними показниками врожайності.

Ознайомтеся також: Чи чекає нас ще один рік конфлікту? Які виклики та сподівання супроводжують бізнес у 2026 році?

Наш агропромисловий комплекс не поступається європейським за технологічним рівнем?

Український аграрний сектор не має суттєвих відставань у технологічному розвитку порівняно з виробниками в Європейському Союзі. Чимало підприємств впроваджують сучасну техніку, якісні насіння, системи точного землеробства та цифрові технології. Це дозволяє досягати врожайності, яка іноді перевищує показники деяких європейських країн.

Обговоримо тему експорту. Чи є основним напрямком наших поставок Європейський Союз?

- Агропродукція залишається ключовою складовою українського експорту. У 2025 році загальний обсяг агроекспорту склав 22,6 млрд доларів - це близько 56% від усього експорту країни.

Одночасно спостерігається поступова трансформація структури поставок. У 2024 році частка Європейського Союзу в агроекспорті становила 52,1%, проте за підсумками 2025 року вона зменшилася до 47,5%. У зв'язку з цим, збільшується частка так званих "третіх країн" – ринків Азії, Африки та Близького Сходу. Хоча ЄС залишається нашим основним торговим партнером у аграрному секторі, географія експорту поступово розширюється.

- Це пов'язано з тим, що на 2026 рік механізм торгівлі з ЄС передбачає квоти на певну продукцію. Ці обсяги менші ніж у 2024 році - першій половині 2025 року, коли діяв "зерновий безвіз"?

Квоти дійсно стали суттєвим обмеженням, якщо порівняти їх з періодом, коли жодних обмежень не було - з другої половини 2022 року до початку 2025 року, коли функціонував режим Автономних торговельних заходів. Це вже знайшло своє відображення у статистичних даних: за результатами 2025 року експорт аграрної продукції до Європейського Союзу зменшився на 2,1 мільярда доларів у порівнянні з 2024 роком.

Проте впливають і ринкові фактори - ціни чи внутрішній попит. Наприклад, найбільше скорочення за обсягами валютної виручки минулого року припадало саме на кукурудзу - мінус 0,85 млрд доларів, або 40% від загального скорочення. При цьому кукурудза може надходити на ринок ЄС без квотних обмежень.

Експорт продукції АПК зріс до Європи у порівнянні із 2021 роком (інфографіка РБК-Україна)

Натомість, більш доцільно оцінювати показники торгівлі 2026 року не в контексті періоду "безвізу", а з порівнянням з довоєнним 2021 роком. У той рік експорт аграрної продукції з України до країн ЄС складав 7,7 мільярда доларів, а за підсумками минулого року цей показник зріс до 10,7 мільярда доларів. Це свідчить про те, що навіть за умов повернення до квот, ми фактично збільшили експорт до Європейського Союзу приблизно на 3 мільярди доларів у порівнянні з довоєнними обсягами.

- В результаті переговорів з ЄС ми все-таки вибороли кращу позицію, ніж у була до 2022 року?

На сьогоднішній день ситуація покращилася в порівнянні з довоєнним часом, проте все ж таки є деякі недоліки в порівнянні з періодом, коли функціонував зерновий "безвіз".

На який термін ми отримали ці умови?

- Запроваджені квоти є безстроковими, але з можливістю перегляду. Відповідна умова передбачає проведення перегляду у 2028 році, саме тоді планується початок переговорів щодо корекції цих параметрів.

Які вимоги ставить європейська сторона перед нами, і що потрібно встигнути зробити до зазначеного терміну?

Основною вимогою з боку Європейського Союзу є уніфікація українських виробничих стандартів з європейськими. Це означає, що до кінця 2028 року Україні необхідно адаптувати свою регуляторну систему та практики в аграрному секторі відповідно до європейських критеріїв, які стосуються якості, безпеки продукції, а також екологічних і санітарних норм.

Саме досягнення в цій сфері стане одним із ключових доводів для зміни торговельних умов та квот у майбутньому.

Які з цих стандартів є найбільш суворими та важкими для впровадження?

Найбільш складним і тривалим у плані адаптації стане перехід на європейські норми, що регулюють застосування засобів захисту рослин, зокрема пестицидів.

Проблема полягає в тому, що реалізувати ці зміни в короткі терміни неможливо. В Україні повний цикл сівозміни триває від 5 до 7 років, і за один сезон кардинально змінити виробничу систему фізично не вдається. Тож це є однією з найтриваліших і найдорожчих трансформацій для аграрного сектора, яка вимагає комплексної модернізації технологій та значних фінансових вливань.

Перехід на нові пестициди, що застосовуються в країнах Європейського Союзу, є одним із найскладніших викликів для агропромислового комплексу України (інфографіка від РБК-Україна)

Чому аграрне підприємство не в змозі змінити свій асортимент пестицидів протягом року?

Агробізнес функціонує з урахуванням не лише річних циклів, а мінімум п'яти років наперед. Протягом цього часу розробляється детальна технологічна карта, яка включає в себе планування сівби, вибір місць, застосування засобів захисту рослин та відповідну закупівлю техніки. Також на цьому етапі створюються бізнес-плани, аналізується собівартість продукції та економічні показники виробництва.

Заміна пестициду передбачає адаптацію технологічних процесів: необхідно модернізувати обладнання, провести навчання для працівників, оновити виробничі плани та переглянути всю фінансову структуру. Це суттєво позначається на витратах і змушує повторно оцінити, чи залишається культура прибутковою, або ж її доцільно замінити.

Оскільки в аграрному секторі кожен виробничий цикл триває рік, швидко реалізувати таку перебудову є фізично неможливим. Тому ми підкреслюємо важливість наявності перехідного етапу, який має тривати не менше десяти років.

Ми визнаємо важливість змін і відкриті до них, проте необхідно базуватися на реальних виробничих процесах і економічних умовах.

Одним з ключових аспектів є специфіка пропозиції на ринку пестицидів, яка має структурований характер і не нагадує "відкритий супермаркет". Виробничі програми європейських компаній, що займаються виготовленням пестицидів, формуються заздалегідь з урахуванням потреб фермерів у всьому світі, а не реагують на різкі зміни попиту. Якщо Україна одночасно впровадить нові пестициди, необхідні обсяги просто не зможуть бути доступними — це призведе до дефіциту в українському агросекторі і може паралізувати виробничі процеси.

Які ще європейські стандарти можуть бути складними для виконання, можливо, це питання утримання тварин?

У сфері добробуту тварин ми, фактично, вже наближаємося до європейських стандартів. Вимоги, які відповідають стандартам ЄС, в Україні почнуть діяти з січня 2026 року. Підприємства поступово вкладають кошти в перепрофілювання та оновлення своїх виробництв відповідно до цих норм.

Слід зазначити, що це питання не є новим для нашої галузі. Потреба в таких трансформаціях стала очевидною ще з моменту підписання Угоди про асоціацію з ЄС більше десяти років тому, тому багато підприємств почали готуватися до цього переходу заздалегідь.

Які виклики стоять перед підприємствами при зміні умов утримання тварин, таких як свині чи корови? Які саме аспекти потребують корекції: чи йдеться про самі приміщення, чи, можливо, про освітлення?

Кожне підприємство стикається з унікальними обставинами, які залежать від початкових умов. У деяких випадках інфраструктура є більш застарілою, що вимагає значніших змін і інвестицій. Інші ж організації заздалегідь розпочали підготовку і вже виконали значну частину необхідних заходів.

У загальному контексті мова йде про оновлення приміщень, вдосконалення умов утримання, поліпшення вентиляції та освітлення, а також про навчання співробітників і реформування підходів до управління виробничими процесами.

Спостерігаємо, що підприємства поступово підлаштовуються під нові умови. У свою чергу, уряд запровадив ряд освітніх програм і консультаційних ініціатив, щоб зробити цей процес більш організованим і контрольованим.

Які дії слід вжити у 2026 році для досягнення стандартів Європейського Союзу?

- Ключовий фокус 2026 року, це практична імплементація законодавства у сфері благополуччя тварин. Відповідна нормативна база вже ухвалена і набрала чинності, тепер завдання - забезпечити її виконання на рівні господарств.

Передусім виробники тваринницької продукції мають привести у відповідність до вимог ЄС інфраструктуру та обладнання для утримання тварин - зокрема, стійла, системи утримання та догляду. Паралельно необхідно забезпечити підготовку персоналу: працівники, які безпосередньо працюють із тваринами, мають пройти навчання і отримати підтвердження знання європейських правил поводження та догляду.

Окремий аспект полягає в дотриманні норм щодо транспортування та забою тварин. Інші напрямки адаптації до стандартів Європейського Союзу реалізовуватимуться поступово, починаючи з 2027 року.

- Чи дотримується Україна європейських стандартів щодо частки ГМО в агропродукції?

- Україна вже перейшла на європейську модель регулювання у сфері ГМО і рухається в статусі країни, вільної від ГМО. В Україні не реєструються і не дозволені до вирощування ГМО-культури. Оновлене законодавство, що повністю імплементує норми ЄС, набирає чинності з вересня 2026 року.

Станом на сьогодні в Україні немає жодного офіційно дозволеного ГМО-сорту, зокрема заборонене вирощування ГМО-кукурудзи. Для експорту в ЄС використовується виключно не-ГМО продукція.

В Україні вже прийняте все законодавство, яке відповідає європейським стандартам щодо вмісту ГМО (інфографіка РБК-Україна)

Наступний крок - це посилення інституційної спроможності та системи контролю за дотриманням цих вимог. Але в цілому з європейськими партнерами у нас немає принципових розбіжностей щодо цієї політики. Більше того, Україна має отримувати конкурентну перевагу як виробник продукції без ГМО.

Аграрії України в основному виступають за дотримання європейських законодавчих норм і зосереджуються на виробництві без ГМО. Проте слід зазначити, що в деяких країнах Європейського Союзу дозволено використання окремих сортів ГМО, наприклад, у виробництві кормів. У майбутньому ці правила можуть бути поширені на Україну відповідно до норм внутрішнього ринку ЄС.

Чи вдасться нам завершити всі заплановані справи до кінця 2028 року та досягти нової переговорної позиції з Європейським Союзом?

Це наші прагнення та мета. Ми зосередимо всі свої зусилля на тому, щоб до 2028 року підійти з виконаними завданнями та зміцненою позицією в переговорах.

Обсяг завдань справді величезний, а терміни реалізації - досить обмежені. Проте альтернативної стратегії у нас немає: або ми поступово проходимо цей етап, або втрачаємо шанси на подальше розширення нашого доступу до ринку ЄС.

Які ринки поза межами ЄС можуть стати для нас привабливими у контексті зниження обсягів експорту до Європейського Союзу?

Окрім Європейського Союзу, наші ключові ринки включають Близький Схід, Північну Африку та Південно-Східну Азію. Серед них – Індія, Китай, Південна Корея, Індонезія, Бангладеш, В'єтнам та інші. Особливу увагу ми приділяємо державам субсахарської Африки, а також Центральній Азії та ринкам Далекого Сходу.

Які недоліки цих ринків у порівнянні з ЄС? Можливо, це ускладнене транспортування або ж нижчі ціни?

- Однозначної відповіді тут немає. Дійсно, для частини напрямків логістика може бути дорожчою. Водночас у більшості випадків йдеться про країни, які є імпортозалежними за продовольством, тобто попит там структурно високий.

Цінова динаміка постійно варіюється в залежності від року та географічного розташування. Наприклад, у країнах Європейського Союзу, коли через несприятливі погодні умови спостерігається зменшення врожаю, ціни на сільськогосподарські продукти можуть підвищуватися. Натомість у Південно-Східній Азії може відзначатися рекордна врожайність, що призводить до зниження цін. У наступному році ситуація може змінитися на протилежну.

Саме тому найефективнішою тактикою є диверсифікація та глобальна активність на численних ринках. Бізнес не в змозі передбачити зміни погоди чи непередбачувані обставини, а зосередження лише на одному напрямку завжди пов'язане з додатковими ризиками. У певному році конкретний ринок може виявитися абсолютно непотребуючим імпорту.

Економічні аспекти поставок у різні регіони мають суттєві відмінності. У країнах Європейського Союзу існують більш жорсткі регуляторні норми щодо продукції, що призводить до підвищення собівартості для виробників. У той же час, на ринках третіх країн ціни можуть бути нижчими, проте й вимоги, наприклад, до використання пестицидів, є значно менш строгими. Внаслідок цього, прибутковість різних ринкових напрямків змінюється з року в рік.

Наскільки активно представлена Україна на ринках Китаю та Індії?

Україна активно представлена на цих ринках, однак обсяги поставок можуть варіюватися щороку в залежності від економічної ситуації. Наприклад, нещодавно наша присутність на китайському ринку дещо зменшилася, хоча раніше вона була більш значною. Тим не менш, ми продовжуємо стабільно співпрацювати як з Китаєм, так і з Індією, а також на інших ринках Азії.

Якщо говорити в цілому, то у 2025 році Україна експортувала агропродукції на 22,6 млрд доларів. Із цього обсягу поставки до ЄС становили 10,7 млрд доларів, на Близький Схід - 4,4 млрд доларів, до країн Африки - 2,8 млрд доларів, у Південно-Східну Азію - 1,7 млрд доларів.

У контексті окремих держав, найвагомішими ринками для українських агропродовольчих товарів продовжують залишатися Єгипет, Нідерланди, Італія, Іспанія, Польща та Туреччина.

Нещодавно Європейський Союз підписав торгову угоду з державами Південної Америки, які є значними виробниками сільськогосподарської продукції та є членами "Меркосур". Чи можуть вони стати серйозними суперниками для України?

Якщо відкинути тарифні та нетарифні обмеження і зосередитися лише на собівартості, можна стверджувати, що український аграрний сектор демонструє повну конкурентоспроможність і готовність до справедливої конкуренції.

Проблема постає, коли умови виходу на ринок відрізняються. Якщо товари з інших держав імпортуються в ЄС в межах квоти без мит, а на українську продукцію накладається, скажімо, мито у розмірі 17,5%, то важко говорити про справедливу конкуренцію. У рівних умовах ми не боїмося змагатися.

Обсяги нашого експорту до Європейського Союзу завжди підлягають обмеженням у вигляді квот. Наприклад, якщо у нас існує квота на 100 тисяч тонн з нульовим митом, ми оптимально використовуємо цей ліміт. Якби квота була більшою, ми б також вичерпали її. Це не залежить від інших торговельних угод, які укладає ЄС.

Отже, угода між ЄС та Mercosur не має безпосереднього впливу на Україну, оскільки наші експортні поставки в основному регулюються власними квотами та умовами доступу до європейського ринку.

Читайте також: Європейський Союз переглядає умови безвізового режиму, вводячи квоти: яким чином Україна буде вести торгівлю з Європою і що очікує аграрний сектор.

Чи реалізують наші компанії продукцію на ринок ЄС, перевищуючи квоти та сплачуючи при цьому мита?

Так, ця практика дійсно існує, але її застосування є обмеженим. Деякі товари, такі як мед та певні види соків, імпортуються до Європейського Союзу з нарахуванням мит, але в основному йдеться про досить незначні обсяги.

Багато компаній працюють за змішаною моделлю: частину обсягу - в межах квоти з нульовим митом, а частину - понад квоту зі сплатою мита. Наприклад, можуть поставити одну тисячу тонн без мита і ще 500 тонн уже з митом, якщо економіка поставок це дозволяє.

Водночас ситуація сильно залежить від конкретного товару. Для деяких позицій мита відносно низькі - наприклад, для кукурудзи, і експорт поза квотами залишається економічно доцільним. Але є продукти, де ставка мита настільки висока, що поставки понад квоту фактично втрачають сенс. Типові приклади, це цукор чи біоетанол.

- Чи є для нас Росія серйозним конкурентом на світовому ринку агропродукції?

Росія часто використовує політичні інструменти замість економічних. Наприклад, в деяких країнах (не хочу образити певний регіон) вона може надавати субсидії на свої поставки. Російські компанії конкурують не лише за рахунок низької собівартості, а й впливаючи на уряди, пропонуючи їм різні вигоди, при цьому держава активно втручається в умови постачання та комерційної діяльності.

- За якими товарними позиціями ми конкуруємо з Росією?

Окрім цього, в останні роки Росія активно збільшує обсяги експорту м'яса птиці та соняшникової олії, що також створює конкуренцію на міжнародних ринках для нас.

Росія продовжує бути значним виробником сільськогосподарської продукції та важливим учасником глобального ринку (дані інфографіки РБК-Україна).

Яким чином обстріли морської портової інфраструктури позначаються на експорті?

Атаки безпосередньо позначаються на місячних показниках експорту. У певні моменти обсяги відвантажень можуть зменшуватися на 20-30%. Це призводить до накопичення непроданої продукції, зокрема зернових, обсягом до 10 мільйонів тонн. Хоча ця кількість не є критичною для ринку, вона має суттєвий економічний вплив, адже виробники та держава втрачають валютні надходження.

- Який земельний банк в Україні у порівнянні з іншими європейськими країнами - нашими конкурентами?

- В Україні сільськогосподарський земельний фонд становить близько 24 млн гектарів без урахування тимчасово окупованих територій. Для порівняння: у Польщі це близько 15-16 млн гектарів, а у Франції - одного з найбільших агровиробників у Європі - близько 28 млн гектарів з урахуванням пасовищ.

Отже, не можна стверджувати, що Україна стала новим лідером аграрного ринку в Європі?

Такого не існує; якщо з'єднати кілька інших європейських держав, то там також з'явиться значний земельний резерв.

- Який обсяг дотацій отримують виробники в ЄС?

Різні країни Європейського Союзу демонструють варіативність у рівні підтримки, але в цілому можна оцінити середнє значення на рівні 250-300 євро за гектар. Якщо перевести цю цифру на площу сільськогосподарських угідь України, яка складає 24,5 мільйона гектарів, то загальна сума дотацій для аграрного сектору Європи досягає приблизно 7 мільярдів євро.

- Давайте порахуємо, яку частку витрат агровиробництва покривають європейські дотації? Наприклад, на один гектар треба 1 000 євро витрат, 300 з них дає уряд.

Для різних культур існують різні оцінки, однак вартість коливається від 600 до 1 000 євро за гектар. Справді, ця фінансова підтримка покриває від 30% до 50% витрат аграрних підприємств у Європейському Союзі, що є досить вагомим показником.

В європейських країнах фермери значною мірою компенсують свої витрати завдяки державним субсидіям (за даними інфографіки РБК-Україна).

- Чи обговорюється можливість доступу українських аграріїв до європейських фондів, які надають дотації?

- Звісно, але щоб мати доступ до фондів, треба виконати певні критерії. Один з них - це створення інфраструктури для опрацювання заявок від наших компаній для безпосереднього здійснення виплат та проведення моніторингу використання цієї допомоги.

Цим питанням займеться Виплатна агенція. Наприкінці жовтня 2025 року президент затвердив законопроект, що передбачає створення цієї організації. Для того щоб мати можливість отримати фінансову підтримку, агенція повинна пройти акредитацію в Європейському Союзі та відповідати його стандартам.

В ЄС є різні фонди - одні для країни-кандидата, інші - для країни-члена. Спочатку ми будемо мати доступ до одних фондів, а потім - до інших, але все це буде впроваджено через Виплатну агенцію.

- Ми будемо забирати частину коштів у європейських фермерів?

Обсяги європейських фондів підлягають оцінці та коригуванню: в одних випадках вони можуть зменшитися, в інших — навпаки, зрости. Мова йде не про їхнє "вилучення", а про потенційний перерозподіл в рамках загального фінансування.

Наприклад, з певного року Україна отримає доступ до конкретного фонду, і водночас на цей самий період може бути заплановане збільшення його фінансування. Тобто ми не витісняємо інших учасників, а стаємо повноцінною частиною цієї системи та її бюджетного процесу.

Іншими словами, Україна стає частиною системи фінансового розподілу, а не "перерахує" ресурси на свою вигоду за чужий кошт.

Коли планується старт діяльності Виплатної агенції?

Наша мета полягає в тому, щоб до кінця 2026 року завершити процес формування агенції, отримати акредитацію та розпочати її активну діяльність у 2027 році.

В Україні активно розвивається інфраструктура для отримання доступу до європейських дотаційних фондів (інфографіка від РБК-Україна).

У цьому контексті слід враховувати фінансову логіку Європейського Союзу. Європейські фонди функціонують у рамках багаторічних фінансових періодів. Наступний бюджетний цикл розпочнеться у 2028 році. Тому для нас критично важливо підготувати всю необхідну інфраструктуру та увійти в цей новий бюджетний етап.

Ці етапи, зазвичай, мають тривалість від п'яти до семи років. Проте слід зазначити, що вже до кінця 2027 року фінансові кошти європейських фондів повністю розподілені, отже, 2028 рік стане вирішальним моментом для інтеграції в повноцінну систему підтримки від Європи.

- Що можна сказати про страхування продукції АПК?

Страхування від ризиків, пов'язаних з війною, для різних секторів економіки, включаючи агробізнес, наразі перебуває на стадії впровадження.

Уряд прийняв рішення запровадити з 2026 року механізм, що компенсуватиме більшу частину витрат на військове страхування. Це є надзвичайно важливим кроком, оскільки в умовах війни вартість такого страхування зросла до небувалих розмірів. Наприклад, в мирний час вартість страхування складала приблизно 1% від вартості вантажу, тоді як зараз, залежно від регіону, цей показник варіюється від 5 до 7%, а в окремих випадках досягає 9-10%. У таких умовах для бізнесу стає вкрай складно витримувати такі фінансові навантаження.

Держава відшкодує одній компанії значну частину витрат на страхування об'єкта або вантажу, щоб забезпечити, що реальна фінансова навантаження для бізнесу становила близько 1% від загальної вартості. При цьому максимальна сума компенсації може становити до 1 млн грн на одну компанію.

Наприклад, якщо об'єкт коштує 5 млн гривень, у мирний час страхування обійшлося б у 50 тисяч гривень. Зараз воно може коштувати близько 500 тисяч гривень. Новий механізм дозволяє застрахувати об'єкт за повну вартість і компенсувати, умовно, 450 тисяч гривень, залишивши на компанії лише близько 50 тисяч гривень витрат.

З огляду на те, що ліміт на відшкодування становить один мільйон гривень, цей інструмент в основному націлений на малий та середній бізнес. Механізм вже запустився з 1 січня, і наразі подано приблизно 10 заявок. Перші системні оцінки його ефективності можна буде отримати за результатами кварталу.

Читайте також: Між мінами та ракетами. Як бізнес страхує та перевозить вантажі у Чорному морі

- Чи хочуть в Україну повертатися міжнародні перестраховики, такі як група Lloyd's?

Це непросте питання. Для міжнародних перестрахових компаній важливо мати значний масштаб проектів і широкий портфель.

У минулому році Україна здійснила свій перший експорт біометану. Які прогнози щодо обсягів експорту на цей рік?

Поставки поступово зростають. На сьогодні в ринку ЄС для біометану не існує тарифних або квотних обмежень. Основною умовою є проходження сертифікації та підтвердження походження продукту, зокрема, з відходів. Спостерігаємо, що кількість виробничих потужностей збільшується, і за підсумками року експорт біометану може зрости на 15-20%.

Якими шляхами здійснюється розмінування сільськогосподарських територій?

- За минулий рік розмінували 62 тисячі гектар сільськогосподарських земель. Як буде в цьому році - складно сказати, все залежить від темпу потенційної деокупації, але в бюджеті на ці потреби закладена сума не менша, ніж у 2025 році.

Чи відновлено використання земель у Київській, Чернігівській та Сумській областях, які стали вільними ще на початку повномасштабної агресії?

- В регіонах, де немає активних військових дій, або за межами їх периметру, можемо говорити про відновлення 95-98% земель. Проте є ще дуже багато об'єктів, які треба розміновувати, це ліси, об'єкти комунікацій та інфраструктури.

Чи вистачає нам фахівців для оперативного розмінування? Ні, проте за останні кілька років багато людей здобули нові знання, з'явилися нові оператори у сфері протимінної діяльності, а також міжнародні організації надають свою підтримку.

Чи є у агросекторі достатня кількість працівників? Яким чином імміграційні процеси та мобілізація позначаються на кадровому забезпеченні цієї сфери?

Проблема кадрового забезпечення залишається одним із головних викликів для аграрної галузі. Хоча компанії знаходять різноманітні виходи з ситуації, такі як заміщення, використання внутрішніх ресурсів, оптимізація робочих процесів, що дозволяє ефективно проводити посів та збори врожаю, часто це відбувається на межі їхніх можливостей.

Галузь поки що тримається, але працювати в такому режимі довгий час неможливо. Тому питання доступності робочої сили залишається одним із ключових структурних обмежень для розвитку агросектору в середньостроковій перспективі.

Які ваші думки щодо причини, чому молоді спеціалісти обирають працю в аграрному секторі? Наприклад, професії, як оператор комбайну чи агроном, можуть забезпечити їм конкурентоспроможний дохід.

- Мотивація формується не лише рівнем заробітної плати. Тут працює одразу кілька факторів - це і дохід, і якість життя, і наявність базової інфраструктури. Для багатьох критично важливо, щоб поруч були дитячий садок, школа, медичні та соціальні послуги.

Заробітні плати в аграрній сфері в цілому є конкурентоспроможними, але не суттєво вищими порівняно з іншими секторами економіки. Тому компанії змушені шукати шляхи для залучення кадрів не лише через фінансові стимули. Багато з них інвестують у розвиток регіонів, де ведуть свою діяльність, пропонують соціальні програми, можливості для додаткового навчання, стажування, а також допомогу з житлом у сільських місцевостях.