Україна повинна активно запобігати експлуатації козацької спадщини ворогом | UACRISIS.ORG
З ініціативи Міжнародної експертної групи "Козацький вплив у російсько-українському конфлікті" в Українському кризовому медіа-центрі провели обговорення на тему "Чи стали голод і репресії чинниками, що перетворили російських козаків на інструмент агресії Путіна?"
Доктор історичних наук, професор Українського католицького університету та координатор експертної групи "Козацький фактор у російсько-українській війні" Вадим Задунайський розкрив, в якому стані та в яких аспектах козацька тематика проявилася під час революційних подій з 1917 року до початку 20-х років.
З його слів, козацькі спільноти в момент потрясінь, котрі охопили Російську імперію впродовж Першої світової війни, почали чим далі тим більше схилятися до того, щоб розірвати свої відносини співпраці васалітету, які були нав'язані впродовж попередніх століть тим чи іншим козацьким спільнотам.
На мою думку, ті козацькі угруповання, які найбільше спиралися на свою історичну спадщину і мали найбільшу єдність та силу, в період, коли історія надала їм можливість повернутися до своїх коренів, активно почали формувати власні соціальні, економічні та політичні інституції, прагнучи створити свої держави, щоб виділитися серед численних козацьких формувань. Загалом, під час революційних подій в межах Російської імперії існувало 13 козацьких угруповань, що об'єднували близько 4,5 мільйонів людей, - відзначив історик.
Під час революційних подій на Кубані почалися процеси, які відображали прагнення кубанської козацької еліти до досягнення певної автономії.
Згідно з висловлюваннями Івана Петренка, кандидата історичних наук і співробітника Національного музею Голодомору-геноциду, саме прибічники незалежного напрямку, що прагнули до певної автономії, а згодом і до незалежності Кубані від російського політичного центру, займали ключові позиції в урядових структурах Кубанського краю.
"Коли більшовики встановили свою владу в Росії наприкінці 1917 року, серед козацтва, зокрема й кубанського, виникли різні думки щодо їхнього режиму. Однак, із часом, коли стали очевидними негативні аспекти більшовицької політики щодо козаків — починаючи з репресій і закінчуючи кампанією розкозачування та знищення козацьких станиць — козаки не могли залишитися осторонь. Вони змушені були виступити проти цієї жорстокої політики більшовиків і вирушили в підтримку білогвардійського руху", — зазначив Іван Петренко.
Однак у самому білому русі не було жодного зацікавлення у втіленні планів козацьких спільнот щодо автономії. Найважчі часи настали для козаків після перемоги більшовиків, які встановили свою владу на більшості територій колишньої Російської імперії, перетворивши її на нову імперію під назвою Радянський Союз. Козаки опинилися під ударом репресій, пережили Голодомор та зіткнулися з намаганнями Москви знищити їх культурну спадщину.
Культуролог та кандидат мистецтвознавства Харківської державної академії дизайну і мистецтв Андрій Корнєв зазначив, що був застосований давній принцип, відомий під фразою "сваріть та правте".
В соціальному контексті спостерігався розподіл на так зване червоне козацтво та інші групи. Подібні процеси відбувалися і в культурній сфері. Можна навіть стверджувати, що в цій області ця гібридна війна проявлялася ще більш витончено і складно. Створювалася ілюзія, що існує справжнє козацтво, яке історично присутнє на Дону та Кубані, а також українське козацтво - все це вважалося частинами єдиного козацького руху. Хоча в цьому є певна історична правда, з цього робився висновок, що козаки завжди були захисниками ідеї єдиної та неподільної імперської держави, а згодом і єдиного Радянського Союзу, - зазначив експерт.
Протягом багатьох років цей сюжет став інструментом у руках кремлівського режиму для маніпуляції козацьким рухом. Як нам протистояти цьому інструменту, який ворог використовує проти нас?
"Козацька ідея є невід'ємною складовою Збройних сил України, виступаючи як ключовий елемент нашої ідеології. Саме тому ми твердо спираємося на спадщину українського козацтва, адже це є нашою реакцією на дії новітньої Російської імперії щодо козацької традиції", - підкреслив Андрій Корнєв.
"Перш за все, необхідно підтримувати та розвивати наші козацькі традиції, зміцнюючи їх і поширюючи серед Збройних сил. Є сенс, що на основі цих традицій ми можемо формувати наше військо. Тому варто активніше займатися пропагандою нашої історії, включно з історією українського козацтва", - висловив думку Іван Петренко.
"Важливо говорити правду, поширювати достовірну інформацію та називати речі своїми іменами, особливо коли мова йде про козацтво та його традиції у контексті маніпуляцій з боку ворога. Необхідно демонструвати, що такі дії є формою маніпуляції та зневаги. Все, що робить противник на так званому козацькому фронті у війні проти України, є типовим прикладом спроби спотворити, фальсифікувати та деморалізувати як козацьку спадщину, так і нашу національну історію та культурні традиції", - підкреслив Вадим Задунайський.
