У Трампа залишилися важелі впливу на Путіна: колишній посол зазначив, які кроки слід здійснити США в подальшому.
Джон Гербст вважає, що новий підхід Трампа докорінно новий, але цього все одно недостатньо.
Нова стратегія адміністрації США, що включає тиск на Москву через військову підтримку України та загрози санкціями проти Росії, свідчить про те, що президент Дональд Трамп усвідомлює небезпеку, яку представляє російський лідер Володимир Путін. Проте, на думку Джона Гербста, старшого директора Євразійського центру Атлантичної ради та колишнього посла США в Україні, цього недостатньо для досягнення стабільного миру. Цю позицію він висловив у своїй статті на сторінках видання The Hill.
На його думку, Трамп у понеділок після зустрічі з генсеком НАТО Марком Рютте зробив "найбільші на сьогодні кроки для посилення тиску на Москву", і це докорінно відрізняється від підходу, який він підтримував у перші місяці свого президентства. І такий курс, вважає експосол, відповідає обіцянці Трампа будувати політику національної безпеки на принципі "мир через силу".
Проте, за словами Гербста, дії Трампа не спонукатимуть Путіна до участі в переговорах чи підписання мирної угоди, оскільки його цілі залишаються сталими — домогтися політичного панування над Україною через продовження військових завоювань на її території.
Отже, аналітик вважає, що адміністрація Трампа повинна відмовитися від поступового та реактивного підходу, який практикувала команда попереднього президента Джо Байдена, та розробити стратегію на тривалий термін. Ця стратегія повинна зупинити просування російських військових сил, ослабити економіку Росії та зміцнити можливості України не лише для продовження оборонних дій, а й для їх більш ефективного здійснення.
Для досягнення цієї мети Гербст підкреслив необхідність термінового вирішення питання забезпечення України системами протиповітряної оборони, включаючи збільшення кількості батарей Patriot та значну кількість ракет-перехоплювачів. Однак він також зазначає, що ключовим оперативним завданням є припинення подальших успіхів Росії на фронті.
Для досягнення цієї мети, як зазначає колишній посол, необхідно чітко визначити, що саме потрібно для цього. У економічній сфері, окрім зменшення доходів Кремля від нафти і газу, США разом зі своїми партнерами повинні ввести санкції проти таких країн, як Китай, які постачають Росії технології подвійного призначення для військових цілей. Крім того, Сполучені Штати у співпраці з країнами G7 можуть оголосити про намір використати близько $300 мільярдів заморожених активів Росії для підтримки України, якщо агресивні дії Москви не припиняться до встановленого терміну.
Гербст вважає, що після атаки на Іран Трамп отримує винятковий шанс переконати Саудівську Аравію відмовитися від загроз щодо бойкоту єврооблігацій, якщо буде здійснена передача заморожених російських активів.
"Тільки рішучі та систематичні дії можуть примусити Росію досягти згоди на стійкий мир, що забезпечить безпеку та життєздатність України, а також відновить стабільність у Європі," - резюмував Гербст.
Як раніше повідомляло агентство УНІАН, у понеділок, 14 липня, Дональд Трамп озвучив важливі ініціативи щодо введення мит проти Росії та військової підтримки України. Він зазначив, що якщо протягом 50 днів не вдасться досягти угоди про мирне врегулювання в Україні, він вдасться до запровадження вторинних мит для Росії та її союзників. Окрім цього, президент США підтвердив, що Сполучені Штати та Європейський Союз уклали угоду про постачання зброї Україні, при цьому фінансові зобов'язання ляжуть на плечі європейських країн.
Однак, як розповіли виданню Reuters джерела, близькі до Кремля, Путін не злякався Трампа і має намір продовжувати війну в Україні, доки Захід не погодиться на його умови. Більше того, територіальні вимоги диктатора можуть зрости в міру просування російських військ в Україні. Він, зокрема, окрім заявлених раніше областей, може захотіти окупувати ще Сумщину, Харківщину і Дніпропетровщину.
Журналіст видання Foreign Policy Крістіан Керіл вважає, що нова стратегія Трампа щодо України є радше ілюзією підтримки, ніж реальною допомогою, оскільки в ній домінують слова, а не дії. Він зазначає, що в заявах президента США відсутні конкретні деталі стосовно обсягів і термінів постачання зброї, а запровадження санкцій проти Росії відкладається. Крім того, "ультиматум" для Путіна виглядає як ще одна спроба досягти особистої угоди, а не стратегічного рішення.
