У московському параді "побєдобєсія" можуть бути задіяні українські безпілотники. Бесіда з майором Гетьманом.
Країна-агресор Росія в односторонньому порядку оголосила про триденне перемир'я з нагоди "Дня перемоги" з 8 по 11 травня, проте зробила це у своїй характерній манері. Це більше нагадує ультиматум. Як має реагувати Україна? Можливо, варто оголосити про власне перемир'я, скажімо, з 1 по 3 травня, і спостерігати, чи дотримуватиметься його окупаційна армія. Якщо ж це не відбудеться, то Україні буде надано підстави вважати себе вільною від будь-яких зобов'язань. У такому випадку українські дрони можуть взяти участь у параді на Красній площі в Москві 9 травня.
Запасів боєприпасів та озброєння для Сил оборони України вистачить принаймні до осені цього року. Приємна новина полягає в тому, що навіть без підтримки президента США Дональда Трампа військова допомога з боку США може продовжуватися. Крім того, варто зазначити, що частка зброї, яку виробляє український оборонний комплекс, постійно зростає, так само як і обсяги допомоги від європейських партнерів. Коли частка США зменшиться до 10%, Україна зможе меншою мірою реагувати на ультиматуми Вашингтона.
У ексклюзивному інтерв'ю для OBOZ.UA свою точку зору висловив Олексій Гетьман, майор запасу Збройних сил України та ветеран російсько-української війни.
- Попри заяви кремлівських ЗМІ, ЗСУ продовжують утримувати певні позиції на Курщині, а також вони присутні на Бєлгородщині. Як ви оцінюєте військову необхідність присутності українських військ на цих територіях?
- Військова необхідність у присутності наших військ на території РФ була, є і буде залишатися. По-перше, одна з цілей - створення буферної зони. По-друге - це намагання зв'язати відносно великі сили російських сил саме у цих регіонах. Річ у тому, що тримати там позиційну оборону, тобто будувати фортифікації і перебувати там на 1-й, 2-й, 3-й лінії, як, наприклад, біля Покровська, нам не треба. Ми можемо маневрувати. Бо крім позиційної оборони, є ще маневрена, мобільна, точкова тощо.
Маневруючи невеликою кількістю, ми можемо змушувати ворога тримати там велику кількість військ. З військової точки зору, це цілком зрозуміло й вигідно.
Більш того, поки ми не зможемо забезпечити мир на умовах, які влаштовують нас, і поки тривають бойові дії, наше військово-політичне керівництво підкреслює, що в умовах війни важливо, аби бойові дії відбувалися також на території агресора, тобто в Російській Федерації.
Таким чином, в даному контексті присутні як військові, так і політичні аспекти. Неможливо повністю відокремити їх один від одного, оскільки війна є продовженням політики іншими методами. Якщо певна військова акція має політичну обґрунтованість, це не виключає її військової доцільності.
Яким чином ви сприймаєте ініціативу Путіна щодо встановлення перемир'я на "день перемоги" 9 травня? Яка, на вашу думку, повинна бути реакція України на цю пропозицію?
Це не пропозиція, а спроба одностороннього оголошення перемир'я. Такі речі не робляться. Це не ультиматум. Перемир'я має бути результатом угоди між обома сторонами, що зобов'язує їх на певний період зупинити бойові дії. Проте Путін виставляє свої вимоги, заявляючи, що оголошує перемир'я на визначені дні. Для нас, як і для всього світу, ці дні є часом скорботи та пам’яті про загиблих, тоді як в Росії вони перетворюються на "побєдобєсіє" і святкування "можем повторить".
Що нам робити? Є дуже проста пропозиція: нам треба так само в односторонньому порядку оголосити перемир'я, наприклад, із 1 травня, на три дні. Якщо росіяни на це не погодяться, не будуть його дотримуватися і не зупинять вогонь, відповідно, ми можемо офіційно повідомити, що вважаємо себе вільними від обов'язків виконувати їхнє перемир'я на 8-11 травня. Це означає, що під час "побєдобєсія" наші дрони можуть брати участь у параді на Красній площі.
Президент Франції Еммануель Макрон повідомив, що незабаром буде значно посилено тиск на Росію в контексті угоди про припинення бойових дій. Він зазначив, що закликав президента США Дональда Трампа зайняти більш рішучу позицію стосовно Москви. Як ви вважаєте, чи реально досягти стабільного миру, якщо на Путіна буде спрямовано політичний тиск з боку Сполучених Штатів та Європи?
Щодо моєї особистої думки, то я не поділяю цієї віри. Що стосується висловлювань Макрона, це питання має свої нюанси в політиці. Завтра буде рівно сто днів з моменту, як Трамп став президентом (інтерв'ю записане 29 квітня. - Ред.). Ми пам'ятаємо, як протягом цього часу він неодноразово заявляв про успішні переговори з Путіним, обіцяючи, що бойові дії закінчаться, і що вони нібито дуже близькі до підписання мирного договору. Але згодом він зауважив, що складається враження, ніби його друг Путін його обманює.
Тому постає питання: чи справді сторони перебувають близько до підписання угоди чи це були розмови ні про що? Дійсно, заяви дуже красиві, дуже гучні, але результатів поки що немає. Чи змінилося щось на лінії фронту? Щось змінилося у повітряних атаках росіян? Чи взагалі щось змінилося? Ні. Війна як тривала, так і триває. Навпаки, можна вважати, що активність росіян збільшилася, тим більше, що вони анонсували потужні наступальні дії на весну-літо поточного року. Президент Зеленський також повідомляв про три напрямки, де ворог збирається наступати. За великим рахунком, на північній лінії фронту наступальні дії вже розпочалися.
Я вважаю, що не варто оцінювати угоду як хорошу чи погану, поки вона не втілена в життя. Тому, з усією повагою до Макрона, Стармера, Шольца та інших наших партнерів, ми не можемо давати оцінку угоді, про яку маємо дуже обмежені відомості, оскільки її деталі залишаються невідомими.
На вашу думку, який запас міцності має Сили оборони на сьогоднішній день? Чехія, яка відповідає за постачання боєприпасів для українських військових, повідомляє, що наявних боєприпасів вистачить до осені.
- Принаймні, до осені нам цього буде достатньо. Можливо, навіть до завершення року. Проте немає гарантій, що підтримка з боку США зовсім закінчиться, з огляду на зміни в риториці президента Трампа. Крім того, існує ймовірність, що допомога з Європи може зрости. І найважливіше - наш військово-промисловий комплекс матиме більше можливостей. Більше 40%, майже половину всіх наших потреб, ми задовольняємо за рахунок власного озброєння.
Припустимо, що в недалекому майбутньому ці 40% зростуть до 50%. Це означає, що ми зможемо вести боротьбу з використанням власної зброї. На частку Європейського Союзу, Великої Британії та США залишиться 50%. ЄС і Британія надають допомогу приблизно в однакових обсягах, а ще близько 25-30% забезпечують Сполучені Штати. Частка США поступово зменшиться внаслідок зростання європейської підтримки та розвитку нашого власного виробництва зброї.
Коли допомога від США становитиме 10-15%, усі ультиматуми від США ми зможемо взагалі не приймати, адже це не той відсоток, який дає право щось диктувати.
