У 2027 році ми маємо можливість укласти угоду про приєднання до Європейського Союзу: бесіда з Тарасом Качкою.

Які шанси має Україна на вступ до Європейського Союзу в найближчі два роки? Чи готова Європа запропонувати Україні спеціальні умови, і чи звертається наша країна з такими запитами?

Дослідження відповідей на ці запитання, а також інформацію про готовність України до можливих "гібридних" форматів приєднання до ЄС, основні вимоги з боку Брюсселя та вето Віктора Орбана, дивіться в інтерв'ю з віце-прем'єром, відповідальним за питання євроатлантичної інтеграції, Тарасом Качкою.

Тарас Качка - про порядок вступу України в ЄС (джерело: інфографіка РБК-Україна)

Під час інтеграції України до Європейського Союзу багатьох українців хвилює одне питання: коли ж, нарешті, Україна отримає статус повноцінного члена ЄС?

Хоча насправді цей процес має значно технічний відтінок, пояснити його ключові етапи широкій публіці може бути досить складно, особливо враховуючи специфіку термінів.

Наприклад, вже завтра в Брюсселі профільний віце-прем'єр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Тарас Качка отримує від європейських партнерів бенчмарки, пов'язані з трьома останніми переговорними кластерами.

Простіше кажучи, Україна скоро отримає повний перелік критеріїв, які треба виконати для того, щоб вступ в ЄС став можливим, у всіх можливих сферах. Причому для України було зроблено виняток: адже, як правило, критерії офіційно передають країні-кандидату на вступ після одноголосного рішення всіх країн-членів Євросоюзу.

Проте офіційний і формальний поступ України до Європейського Союзу наразі натрапив на серйозну перешкоду у вигляді угорського прем'єра Віктора Орбана. У зв'язку з цим, Київ і Брюссель змушені шукати нестандартні рішення для продовження свого руху вперед, поки Орбан залишається на посаді.

Безсумнівно, креативні рішення можуть залишатися актуальними, навіть якщо угорці незабаром усунуть Орбана з посади прем'єра. Президент Володимир Зеленський наполегливо вимагає від Європейського Союзу оголосити чітку дату вступу України до його лав.

Це суперечить класичному підходу європейських країн до процесу розширення, відомому як merit-based process. Згідно з цим підходом, країна має рухатися до ЄС у міру впровадження необхідних реформ.

Отже, вже кілька тижнів тривають активні обговорення щодо можливого "прискореного вступу" України як у Брюсселі, так і в столицях країн-членів Європейського Союзу. Співрозмовники РБК-Україна в дипломатичних колах, зокрема ті, хто має позитивне ставлення до України, акцентують увагу на тому, що без виконання необхідних умов Україна не зможе стати частиною ЄС. При цьому агресія Росії проти України не може слугувати підставою для будь-яких винятків.

Прикметно, що в розмові з РБК-Україна те саме говорить і Качка: Україна не вимагає для себе вступу "авансом". Як наголошує віце-прем'єр, без виконання вимог щодо вступу членство України в ЄС буде нефункціональним.

Проте він докладно роз'яснює, як насправді можна досягти того, щоб Україна стала частиною європейської спільноти найближчим часом.

Як західні медіа, так і джерела РБК-Україна серед європейських дипломатів повідомляють, що концепція "прискореного" вступу України до Європейського Союзу не має підтримки, особливо серед країн-членів. Можливо, ця ідея користується певною підтримкою на рівні Єврокомісії, але національні держави її не сприймають. Як ви вважаєте, які справжні причини таких настроїв? Чи може це бути частиною дипломатичних переговорів?

- Зазвичай така позиція - скептично оцінюємо, не скептично оцінюємо - це наслідок скорочення великих, наповнених нюансами тем.

Суттєво, що Україна завжди виступала проти ідеї вступу до Європейського Союзу "авансом", тобто без виконання всіх необхідних умов. Це просто не має жодної логіки.

Вступ до Європейського Союзу без дотримання всіх необхідних умов - це як створення "музею євроінтеграції". Якщо ви приєдналися, але ваша митна система не відповідає стандартам інших країн-членів ЄС, то як ви зможете усунути митний контроль на кордоні? У такому випадку навіть свобода переміщення товарів стане недоступною.

Історія з верховенством права також має свої особливості. Важливо усвідомити, що Європейський Союз зазнав змін у своїй суті. Це потребує детального роз'яснення.

Європейський Союз завжди був насамперед про економіку. Це все було про ринок, ринок, ринок.

Проте в 1997 році в угоді про Європейський Союз було вперше зазначено принцип верховенства права. У свою чергу, Лісабонський договір 2007 року підкреслив верховенство права як одну з основних цінностей ЄС.

Одночасно Європейський Союз як інституція розпочав реалізацію програм фінансування, пов'язаних із дотриманням принципів верховенства права.

Усе це вже було систематизовано та впорядковано, подібно до економічної сфери. Тому нам не варто прагнути вступу, якщо не виконаємо всі необхідні вимоги. Інакше ми не зможемо повноцінно використовувати фінансові інструменти Європейського Союзу і залишимось на узбіччі.

Так, тоді можна номінально вважатися державою-членом ЄС, але що це тобі дає? Нічого, ні громадянам, ні бізнесу.

У цьому контексті митниця та суди є рівнозначними інститутами. У нас часто вважають, що верховенство права — це ніби певний іспит, де з нас вимагають більше, ніж від інших країн. Насправді, наші вимоги такі ж, як і в Італії. Італія проводить реформи базових механізмів відбору суддів і прокурорів через референдум. Це саме те, над чим ми працюємо тут. І ситуація в Польщі є подібною.

Я такий екскурс зробив для того, щоб пояснити: не варто вважати, що наші геополітичні обставини - це заміна вимогам. Що ми зможемо перестрибнути, що нічого не треба виконувати, що нас і так візьмуть, бо ми захищаємо Європу.

Проте, єврокомісар Марта Кос, зокрема, відкрито висловлює думки щодо геополітичних аспектів інтеграції України.

Так, адже він сприяє прискоренню процесів. Ми не стверджуємо, що одне повинно замінювати інше.

Ми можемо стверджувати, що наразі ситуація складається так, що Україна досягла всіх бенчмарків у різних кластерах. Три з них були отримані в грудні, а решту трьох я очікую отримати протягом цього тижня.

Отже, переговорні кластери фактично стали доступними. Це справжня революція у сфері переговорів.

Тарас Качка - про те, що вимоги Євросоюзу Україні в будь-якому разі доведеться виконувати (джерело: інфографіка РБК-Україна)

Я постійно підкреслюю, що відкриття кластеру має як політичний, так і фактичний аспекти. Політичний аспект полягає в тому, що 27 держав-членів повинні висловити свою підтримку шляхом голосування. Це своєрідний політичний "ритуал".

Фактична історія полягає в тому, що мені надсилають інформацію про те, що країни-учасниці встановили певні критерії. Саме це і є бенчмарками.

І Єврокомісія вже зобов'язана від імені держав-членів орієнтуватись на ці бенчмарки для того, щоб ми закрили переговорні кластери.

У грудні не відбулося політичного "таїнства", але ці бенчмарки все ж були передані мені. Раніше подібні дії були неможливими. Ніхто з інших країн не мав такого досвіду. Це стосується нас і Молдови, але тепер це стало реальністю. Відповідно, ми усвідомлюємо, які вимоги перед нами стоять.

Ми здатні діяти оперативно. Все, що від нас очікують, це досяжні цілі, що потребують ефективної роботи Верховної Ради, уряду та інших установ.

Після цього Україна разом із 27 країнами-членами Європейського Союзу збирається для створення робочої групи, яка займатиметься розробкою угоди щодо умов вступу до ЄС. У цьому процесі будуть чітко визначені всі аспекти: терміни переходу, чинні норми та обмеження, які країни-члени бажають запровадити. Наприклад, деякі з них можуть захотіти обмежити свободу пересування робітників, щоб уникнути масового influx українських трудових мігрантів на їхні ринки праці.

Отже, в даний момент для нас це лише домашнє завдання. Ми просуваємось у його виконанні, і в той же час пропоную створити робочу групу для визначення цих умов. Таким чином, якщо ми будемо діяти паралельно, ми залишимося в рамках методології переговорів, що є вкрай важливим для ЄС.

Ми скорочуємо шлях таким чином, щоб вже в 27-му році було можливим підписати сам договір про вступ.

Давайте повернемося на крок назад у часі. Отже, у нас є бенчмарки, які можна вважати нашим домашнім завданням. Якщо все піде за найкращим сценарієм, чи зможемо ми завершити їх до наступного року?

- Цього року ми здатні на це.

Чи вважаєте ви, що це можливо?

Звісно.

Отже, якщо все складеться вдало, ми плануємо завершити роботу над бенчмарками у 2026 році, а в 2027-му – підписати угоду про вступ.

У 2027 році ми зможемо укласти угоду, оскільки загальна концепція вже всім відома. Сумніваюся, що це викличе якісь труднощі.

В самому договорі є речі суто практичні, сільське господарство тощо. Там вже проблематика зрозуміла. А є глибша історія - історія довіри.

Цей скептицизм, про який згадують у ЗМІ та деякі країни, має свої корені в політичних дебатах всередині Європейського Союзу, що стосуються питання верховенства права. Для багатьох це розглядається як ключовий аспект глибшої інтеграції ЄС.

Можна організувати внутрішній ринок, але європейська політична спільнота формується на основі принципу верховенства права. Існують серйозні дебати, і багато політичних сил у Німеччині не погоджуються з цим. Яскравим прикладом є ситуація в Угорщині, а також обговорення, що тривають в Італії та Польщі; питання ще не знайдено вирішення.

І тому такі країни, як Німеччина, кажуть: дивіться, в силу того, що це суперважлива для нас історія, нам потрібна довіра. Тому ви зробите свої реформи, і нам треба умовних 20 років, щоб ви "відстоялися", щоб ми переконалися, що все працює і так далі. Це не тому, що ми не хочемо вас приймати, нам просто треба довіра.

Це буде за 20 років до нашого вступу в Європейський Союз або вже після?

- Ось, і тут виникає питання. Чому балканські країни так довго вступали? Тому що "довоєнна" методологія була побудована таким чином, що мало того, щоб зробити реформи, треба довести, що вони не зворотні.

Ми стверджуємо: погляньте на геополітичні умови, агресивні дії Росії, конфлікт та необхідність європейської інтеграції – усе це позбавляє нас цих 20 років.

Які кроки можемо вжити? Пам'ятаємо, і інші також пам'ятають, що коли Румунія та Болгарія стали членами Європейського Союзу, був запроваджений особливий механізм моніторингу та перевірки, відомий як CVM (Механізм співпраці та перевірки).

Тарас Качка розповідає, з якими державами Україна має можливість приєднатися до Європейського Союзу (джерело: інфографіка РБК-Україна).

Тобто Європейська комісія, не зважаючи на те, що Румунія вже була членом ЄС, мала верифікувати, що Румунія все виконує, і могла своїм рішенням обмежити права Румунії, або, відповідно, Болгарії. Зараз це називається "сейфгардами".

Але в України немає 20 років чекати, поки все "устоїться". Може я перебільшую про 20 років, хай 10 років - але для нас це вічність. І тому цей механізм сейфгардів і CVM - це абсолютно нормальна історія.

Проте це питання не розглядалося детально. Через це в ЗМІ часто спостерігається спрощене уявлення про ситуацію.

Але коли ти її розгортаєш, ти розумієш, що весь цей скепсис - це абсолютно раціональне питання до нас, на яке в нас є відповідь.

- Хочу уточнити щодо "реверсного вступу", тому що в принципі таку ідею озвучував певний час тому президент Зеленський. Якщо грубо подивитися, це те саме, що ми зробили в 2022-му, зі статусом кандидата в ЄС. Коли нам авансом - тому що в нас особлива ситуація - щось дають. По-перше, під абсолютно чесне слово, що ми все потім виконаємо, по-друге, раптом ми не виконаємо, то нас почнуть карати. Зі вступом в ЄС подібне можна зробити?

Всі наративи, пов'язані з інтеграцією України до Європейського Союзу, зосереджувались на формуванні враження, що ми діємо швидше, ніж передбачалося.

Всі ті речі, які сталися, вони сталися через відчуття стиснутості часу. І зараз такий самий момент. Це не питання про те, щоб зробити щось "авансом", це питання того, чи можемо ми в стиснутому часі робити все швидше, ніж в дуже спокійних, довгострокових історіях.

Ми здатні на це. І маємо конкретні приклади. Коли уважно аналізуєш ситуацію, стає зрозуміло, що це не просто обіцянки, а наше зобов’язання діяти якомога швидше, під ретельним наглядом Європейської комісії.

І, можливо, щось зробити в умовах, коли ми вже де-юре будемо членами Європейського Союзу. Щось довершити, дошліфувати.

- Тобто підписати угоду про вступ в ЄС реально до виконання 100% вимог?

- Я думаю, так. Тобто, в 2027-му році можемо підписати угоду. Підписана угода ще не набере чинності, це станеться після 27 ратифікацій країнами-членами ЄС. Процес ратифікації може тривати дуже довго. Наша політична мрія, щоб він пройшов якомога швидше.

Але, тим не менше, ми підписуємо угоду, і ми продовжуємо виконувати те, що ми ще не виконали до кінця.

- Який відсоток вимог треба виконати для того, щоб хоча б підписати угоду?

- Якщо ми досягнемо великого прогресу по верховенству права, решта буде мати технічне значення. Ми чекаємо на бенчмарки по 3,4,5 кластерах, але з тих відгуків, які ми чули, там все те, що і так вже багато разів обговорювалось. Наприклад, що стосується підтримки аграріїв, має запуститись виплатна агенція, цей закон вже схвалено, з 1 липня вона запрацює.

Ми настільки пристосувалися, що вже здатні усвідомлювати, де у нас є відхилення. Це лише питання часу та швидкості.

Наприклад, у сфері енергетики ми майже досягли повної інтеграції. Проте, попереду нас чекає ретельна праця, щоб завершити всі аспекти цього процесу до найменших деталей.

- Ці всі речі, про які ви говорите - якраз і можна буде "доводити" після підписання угоди про вступ, поки в ЄС буде проходити її ратифікація?

Верховенство права стане визначальним фактором. Це є їхньою внутрішньою необхідністю, до якої вони прагнуть. Це не є упередженим ставленням до України. Вони ставлять перед нами ті ж вимоги, що й до власної країни.

Чи можливий варіант "часткового вступу до ЄС", за якого, наприклад, ми певний час не матимемо доступу до певних фондів або права голосу в Європейській Раді з деяких питань? Чи це одразу можна вважати неприйнятним?

У вашому запитанні міститься кілька аспектів.

По-перше, обговорюючи дату вступу, ми торкаємося суті політичної дискусії. Чому це важливо?

Ця ініціатива необхідна для того, щоб країни-члени Європейського Союзу підтвердили: ми визнаємо, що Україна має майбутнє в ЄС. Це не лише про статус кандидата, а про впевненість у завершенні цього процесу. Саме тому виникає пропозиція вказати орієнтовні терміни, хоча всі усвідомлюють, що визначити точну дату — це надзвичайно складно.

Хоча для Польщі та Угорщини така дата була встановлена, це не є чимось новим – ми не є єдиними, хто стикається з подібними ситуаціями. Справді, останнім часом європейське законодавство стало більш складним, а питання верховенства права активно обговорюється вже протягом останнього десятиліття.

Це справжня політична гра. Питання полягає в тому, наскільки рішуче готові діяти лідери країн Європейського Союзу.

Європейський Союз, в основному, готовий змінити свою позицію щодо merit-based process, тобто процесу приєднання, що ґрунтується на успіхах країни?

Ми не плануємо відмовлятися від процесу, заснованого на заслугах. Це має велике значення для нас. Існує певне непорозуміння, що ми нібито закликаємо до зміни цього підходу.

Так, це також обговорюють і наші співрозмовники.

- Тому я всюди, на всіх 100% своїх зустрічей підтверджую, що йдеться про merit-based process. Це прямо всюди є. І на письмі викладено.

І це початок першої оповіді.

Друга історія - щодо політик ЄС, на що ми спроможні, на що не спроможні.

Ми повинні ще освоїтися та забезпечити розвиток нашої інфраструктури, щоб мати змогу використовувати фінансові ресурси зі структурних фондів Європейського Союзу. У Польщі, в перші роки свого членства в ЄС, ефективність використання цих коштів також залишала бажати кращого. Наша ситуація є не менш складною.

Тому тут є збіг певних речей в часі. Скоріш за все, співпаде і наша спроможність, коли ми навчимося брати ці гроші, і наша можливість доступу до цих грошей. І це займе кілька років.

Отже, ми не зможемо одразу потрапити до ЄС з повним доступом до всіх ресурсів і можливостей?

Оскільки ми також не матимемо можливості, а механізми не будуть доступні, розмови щодо нашого права голосу і участі в різних радах ЄС є лише частиною дискусій у рамках робочої групи, що займається укладенням угоди про вступ. Важливо з’ясувати, як це все функціонуватиме. Існує безліч деталей, але найголовніше — розпочати обговорення вже цього року.

І тоді справді 2027 рік виглядає реалістичним. Але вся реалістичність буде залежати від того, наскільки швидко ми зможемо по цих merit-based речах рухатися.

Чи спостерігаєте ви наявність політичної волі серед країн ЄС у березні 2026 року для визначення конкретної дати підписання угоди про вступ?

Те, що ми почули від Урсули фон дер Ляйєн, є цілком очікуваною позицією, адже вона не має можливості оголошувати конкретну дату. Це, до речі, є звичайною практикою для президента Європейської комісії, оскільки переговори щодо вступу відбуваються з державами-членами Європейського Союзу.

Європейська комісія виступає в ролі ad hoc інституції, що діє від імені держав-членів. Тож, до тих пір, поки всі країни Європейського Союзу не досягнуть згоди щодо конкретної дати, Комісія зазначає, що не може обговорювати це питання в таких термінах.

Тарас Качка висловив думку, що вимоги, які ставлять перед Україною, не є чимось винятковим (джерело: інфографіка РБК-Україна).

Вважаю, що ця дискусія повинна продовжуватися до того моменту, поки ця дата не стане відомою. Це цілком звичайна і цілком реалістична ситуація. Цей трек є важливим і необхідним.

Проте, якщо ми проявимо більшу амбіційність у реформах, пов'язаних із верховенством права, це сприятиме формуванню більш позитивного настрою.

Ми ж бачимо суспільну дискусію. Є багато людей, які говорять: навіщо нам ці реформи, під чиюсь дудку, "зовнішнє управління", "соросята"...

- У 2026 році про таке слухати - це, звісно, жесть, інакше не скажеш.

Слід усвідомлювати, що це політична дискусія, і це цілком нормально. Однак, щоб стати частиною Європейського Союзу, нам необхідно усвідомити, що потрібно виконати всі вимоги.

Це означає серйозно, у зрілому підході, забезпечити належне функціонування судового процесу, вдосконалити кримінально-процесуальний кодекс, судову експертизу та провести реформи в правоохоронних органах. Усі ці завдання цілком реальні. Просто на даний момент вони перебувають під впливом загострених і радикальних особистих дискусій.

Активісти часто залучають європейські елементи для створення особистих наративів, і цей процес також відбувається в зворотному напрямку. Проте наша основна мета полягає в тому, щоб завершити всі ці проекти.

- З огляду на те, що Ісландія проявляє інтерес до вступу в ЄС, кілька балканських країн роками топчуться біля входу - якась інша країна встигне обійти Україну на цьому шляху? Чи ми зайдемо разом з кількома іншими, в одній хвилі?

Це, напевно, більше стосується європейців. Ви згадали Ісландію — дякую за це. Нещодавно в Мюнхені ми мали дискусію про розширення Європейського Союзу, на якій була присутня міністр закордонних справ Ісландії.

Ми зазначали, що Ісландія є прикладом того, що єдиним шляхом до інтеграції є приєднання до Європейського Союзу. Адже ця країна повною мірою інтегрована в єдиний ринок ЄС.

- По верховенству права до них, напевно, теж ніяких питань немає.

В принципі, запитань немає.

Проте їм все ж необхідно приєднатися до Європейського Союзу, адже вони усвідомлюють, що це питання політичної інтеграції, з огляду на численні виклики, пов'язані з Арктикою. Отже, коли ми обговорюємо наші наміри, ми прагнемо укласти угоду відповідно до статті 49 договору про Європейський Союз. Це означає, що ми говоримо про традиційний процес вступу до ЄС, без жодних альтернативних варіантів.

Чи буде хтось вступати раніше чи пізніше — на мою думку, це залежить виключно від нас. Я вірю, що якщо ми оперативно завершимо всі необхідні реформи в цьому році, то можемо опинитися в одному ряду з Ісландією та Чорногорією, яка вже почала переговори щодо свого вступу.

Та четвірка, про яку говорили восени, четвірка лідерів - Україна, Молдова, Албанія, Чорногорія - теж лишається актуальною. Але в цій частині треба просто говорити, де ми є, саме де є Україна і про наш конкретний кейс.

Яким чином нинішній етап вступу до Європейського Союзу пов'язується з загальною ситуацією мирних переговорів, які, здавалося б, тривають, але поки що не дали значних результатів?

У всіх форматах обговорень — від вузьких до широких, політичних і технічних, що стосуються миру та відновлення після війни — існує спільна думка. Усі одностайно погоджуються, що інтеграція до Європейського Союзу є невід'ємною складовою цього процесу, і це підкріплюється різноманітними аргументами.

У контексті миру це, перш за все, геополітичне питання, яке має різні аспекти. Щодо економічної відновлення, приєднання до ЄС відкриває доступ до фінансових ресурсів, а також передбачає сертифікацію стандартів регулювання. Якщо ми стаємо частиною Європейського Союзу, це свідчить про те, що у нас існує достатній рівень верховенства права і якісні судові інституції, що, в свою чергу, слугує позитивною рекламою для інвесторів.

Тут існує чіткий консенсус з усіх сторін. Наступним етапом стане обговорення шляхів досягнення миру в Україні. В цьому процесі беруть участь коаліції країн, включаючи держави-члени Європейського Союзу та європейські інституції, а також більш обмежені формати, такі як співпраця зі Сполученими Штатами і тристоронні зустрічі. Це питання активно обговорюється в різних колах.

Нам потрібно усвідомити, що існує цей широкий консенсус. Проте, питання членства в Європейському Союзі все ще вирішуються під час переговорного процесу про вступ. Все інше є лише додатковими політичними факторами.

Чи можна вважати США лобістом або ж підтримувачем вступу України до Європейського Союзу?

- Це дуже парадоксальна історія, що при всій антагоністичності і скептичному ставленні до ЄС з боку адміністрації Трампа, ми всі чули про їх торгівельні відносини, тут все якраз позитивно. Але рішення все одно лишається за ЄС, і цей діалог іде напряму з державами-членами Євросоюзу.

- Щоб підсумувати: як ви загалом бачите ідеальний, але при цьому реалістичний таймінг наступних великих кроків на шляху до ЄС?

- Почнемо з того, що найголовнішим елементом буде верховенство права. І тут треба перший крок - усвідомити, що все, що від нас просять, це доробити ті реформи, які ми почали ще років 10 тому. Реформу верховенства права ми почали зі змін Конституції в 2016 році.

З того часу багато що вже зроблено. В сфері судочинства, наприклад, у нас є ВРП, ВККС, інституції, яким довіряють, які відбирають суддів десятками і сотнями.

Тому наша задача забезпечити, щоб просто ці інституції працювали і їм довіряли. Закінчуються строки в членів ВРП, от на цьому тижні обрали двох членів ВРП від Ради суддів.

Ми вимагаємо, щоб НАБУ, САП та ВАКС продовжували свою діяльність ефективно. За даними минулого року, вони розглянули понад 700 справ і винесли близько 100 вироків.

Ці показники дійсно вражають і мають високу якість. Потрібно забезпечити їх подальшу ефективність. Які наші наступні кроки?

Ми добре усвідомлюємо, що є ключовими аспектами. Безумовно, нам необхідно вдосконалити Кримінально-процесуальний кодекс. У нас є якісний кодекс, що підтверджують всі. Його позитивно оцінила Рада Європи, і він функціонує належним чином. Ніхто не пропонує кардинальні зміни, проте існують аспекти, які потребують вдосконалення.

В даний момент ми організовуємо широке обговорення з усіма зацікавленими сторонами. Ми вже провели зустрічі з представниками парламенту Європейської комісії та надіслали їм наші пропозиції. Тому незабаром ми представимо відповідний законопроект.

Якщо один кодекс треба міняти, може бути один законопроект. І його пройти з Верховною Радою.

Скільки законодавчих актів повинна буде ухвалити Верховна Рада для виконання вимог Європейського Союзу?

Якщо розглядати всі наші обов'язки, то це приблизно 300 нормативно-правових актів.

- Доводилось чути ідею, щоб всі ці закони упакувати в один великий проект, з огляду на хронічну кризу у ВР.

Коли ти розглядаєш все лише в розрізі окремих речень, втрачається загальне сприйняття. Проте, якщо прийти до Верховної Ради з чіткою концепцією і зазначити, що ось наше верховенство права, і тут потрібно внести певні вдосконалення, тут також, і тут ще варто доопрацювати. Можливо, не один проект, адже інакше може виникнути плутанина, але декілька масштабних ініціатив – це цілком реальний варіант.

Наприклад, все, що треба по судочинству, все, що треба по правоохоронних органах. Ось така перша проба пера буде з Кримінально-процесуальним кодексом, це ми будемо робити.

Є речі, які треба робити на рівні Кабміну, наприклад, судова експертиза, у нас є урядова інституція, там треба наглядову раду створити і так далі.

Після завершення реформ виникає важливе питання стосовно ОГП, яке також має європейський контекст. Є чимало рішень Європейського суду справедливості, що стосуються незалежності прокуратури та її функціонування. Нам потрібно знайти способи зменшити політичний вплив на цю процедуру, не вносячи змін до Конституції. Після цього ми спільно з Європейським Союзом ухвалимо рішення.

Проте в рамках ОГП призначення на посади повинні відбуватися через конкурси. При цьому необхідно не лише мати чітку процедуру, а й створити внутрішню інституцію, якій довірятимуть у процесі відбору.

Тарас Качка розповідає про обсяги завдань, які чекають на Верховну Раду (джерело: інфографіка РБК-Україна).

Серед найближчих ініціатив заплановано значний розділ, присвячений новій антикорупційній стратегії.

Це буде друге покоління антикорупційної стратегії. В її рамках є аналіз кожного кроку, кожного рішення і процедури, яка є в державі, і того, що треба поправити.

Перше покоління цієї стратегії дуже добре спрацювало, не всі сто відсотків пунктів виконані, але рівень виконання достатньо високий, і він допомагає вичищати такі корупціогенні чинники в бюрократії. І тому ця оновлена антикорупційна стратегія дуже важлива, вона буде акцентована також і на сферу верховенства права, де що можна поправити.

У цій галузі також здійснюється фінансовий контроль та аудит, що вже виходить за межі традиційного верховенства права. Проте Марек Белька, який є головою аудиторської комісії в рамках Ukraine Facility, підготував чудовий звіт про внутрішній аудит для потреб Ukraine Facility. Його реалізація фактично допоможе нам відповідати стандартам ЄС.

Отже, це будуть початкові етапи, які ми з Мартою Кос узгодили, і я впевнений, що саме на цьому будемо зосереджувати нашу увагу.

Наступна значуща історія стосуватиметься залучення фахівців з інших країн для створення інституцій, які відповідатимуть за відбір та організацію всіх конкурсів.

Ми досягли значного прогресу в цій справі, якщо уважно придивитися, міжнародні експерти активно залучені в усіх сферах. Цей досвід виявився непростим для всіх нас, адже важливо не лише зрозуміти українську культуру, а й усвідомити, які нові елементи привносять міжнародники. У результаті виникає безліч різноманітних чуток, чи працюють ці міжнародники самостійно, чи є на них вплив ззовні.

Зараз час заспокоїтися і зрозуміти, що залучення міжнародників потрібно для вступу в ЄС, для побудови цієї довіри. Це не питання недовіри до нас, це не питання контролю, це не питання "зовнішнього управління".

Це необхідно для того, щоб здобути довіру всередині Європейського Союзу. Чому ця довіра є важливою? Слід усвідомити, що функціонування ЄС ґрунтується на тому, що, наприклад, митник у Миколаївській області видає певний документ, який залишається дійсним аж до Португалії, без будь-яких питань чи сумнівів.

Тому тут є такий інструмент, він застосовується до всіх країн-кандидатів, до нас, до Албанії, до Македонії, до всіх. І тут питання лише в тому, щоб до самого цього інституту було більше довіри.

Серед усіх бенчмарків, які ви вже отримали та ще отримаєте, які з них можуть викликати найбільші труднощі в Україні? Чи може це стосуватися аграрного сектору?

- Два приклади, щоб було зрозуміло.

Є дуже політична проблема, яка всередині бенчмарок буде, її видно по скринінгових звітах, по нашому Ukraine Facility. Це регулятор на залізничному транспорті. І взагалі новий підхід до регулювання на залізничному транспорті, анбандлінг Укрзалізниці, і тарифоутворення в незалежному регуляторі для залізниці.

Це незаперечна ситуація. Ми, прямо кажучи, свідомо відштовхуємо її на задній план через війну та складний стан Укрзалізниці. Проте, це необхідно реалізувати.

Суть справи полягає в тому, коли саме ми це реалізуємо: чи вдасться здійснити це цього року, чи, можливо, процес затягнеться. Це, безумовно, одна з найбільш складних ситуацій.

Щодо екології існує усвідомлення, що нас очікують перехідні етапи, проте ми повинні нарешті представити наше бачення політики в цій сфері.

Цього року нам необхідно чітко визначити, що ми робимо, коли і як. Які дії здійснює бізнес, які податки та платежі ми сплачуємо, які зобов'язання на нас покладаються. Важливо також деталізувати, як відбувається скорочення викидів, яка структура нашої природоохоронної зони, та які заходи ми вживаємо щодо водних ресурсів. Усе це має бути оформлено у вигляді зрозумілих зобов'язань і планів.

А в сільському господарстві, в рамках цих переговорів, нам треба буде просто привести все у відповідність до стандартів ЄС. І там є єдина проблема, яку ми ідентифікували, і ЄС про це говорить - це засоби захисту рослин. Це пестициди. І то, всі розуміють, що це питання суто часове.

Визначене співпадіння сталося, коли Європейський Союз вирішив заборонити використання пестицидів. Проте ми ще не завершили перехід на ті препарати, які затверджені в ЄС. Адже виробники пестицидів в Європі поки що не повністю готові постачати свою продукцію на наш ринок.

Але проблема буде власне в частині написання договору про умови вступу України в ЄС. Це проблема поза бенчмарками.

Проблема того, як ми вписуємося в спільну сільськосподарську політику Євросоюзу. Тому що великі дебати в середині ЄС щодо сільськосподарської політики з 2028 року: чи там буде Україна, чи не буде України, обмежено чи не обмежено.

Які ще галузі, крім сільського господарства, європейці вважають нас потужним конкурентом?

- Автомобільний транспорт. Це буде чутлива історія.

Обговорення євроінтеграції неможливе без згадки одного важливого імені – Орбан. Які у вас є ідеї щодо подальших дій і розвитку, якщо йому вдасться залишитися на посаді через чотири тижні?

Після завершення виборів зміняться умови функціонування. Парламентська кампанія супроводжується емоціями, рекламою та агітаційною діяльністю. Будь-яка співпраця з Україною стає частиною агітаційних зусиль. Коли вибори завершаться, уряди зможуть працювати в звичному режимі. Незалежно від того, хто вийде переможцем, це вияв демократії.

Навіть у звичних умовах функціонування урядів можна знайти оптимальні рішення. Ми усвідомлюємо, що між нами немає суперечностей стосовно національних меншин. Також ми розуміємо, що практично всі інші питання для нас є спільними.

Один великий проект, по якому є розбіжність, це те, що компанія MOL і Орбан дуже люблять купувати російську нафту. Не лише ми, а й Європа в цілому, виступають за те, щоб відмовитись від російської нафти. І є раціональні рішення на всі ці речі.

Тобто це цілком нормальна історія. Так само в нас було і з Польщею. Ми чекали завершення виборів, щоб налагодити деякі речі.

Тарас Качка - про те, як працює Євросоюз (джерело: інфографіка РБК-Україна)

Отже, чи можна стверджувати, що завершення виборів призведе до зниження напруги?

Я не впевнений, що це відбудеться самостійно, але це відкриє перед нами певні перспективи.

Проте існує ще одна серйозна проблема. Це питання, як Угорщина реагуватиме на вимоги, пов’язані з дотриманням верховенства права, після завершення цих виборів.

- З боку Брюсселя?

Отже, якщо в цьому регіоні відбудеться певне поліпшення, подібно до того, як це сталося в Польщі після виборів, ситуація з фінансуванням Угорщини може стабілізуватися. У такому випадку зменшиться й тиск щодо України.

Коли Україна матиме можливість приєднатися до Європейського Союзу?

Це може статися досить швидко. План полягає в тому, щоб виконати всі критерії (бенчмарки) протягом 2026 року, а вже у 2027-му підписати договір про вступ. Такий темп реальний завдяки "стиснутості часу" через війну.

Чи справді існує ймовірність, що нас не приймуть, якщо ми не виконаємо всі вимоги на 100%?

Не зовсім. Підписати угоду про вступ реально ще до виконання всіх умов на сто відсотків. Поки триватиме довгий процес ратифікації договору парламентами 27 країн ЄС, Україна зможе "дошліфовувати" технічні реформи.

Чому деякі держави Європейського Союзу висловлюють сумніви і просять нас "почекати" значний період часу?

Основна причина полягає в тому, що вони прагнуть впевнитись у незворотності реформ у сфері верховенства права. Україна, у свою чергу, виступає з пропозицією: вступити до організації швидше, але з умовою погодження на спеціальний механізм контролю (сейфгарди), який буде функціонувати вже після нашого приєднання.

Чи зможуть українці відразу скористатися всіма фінансовими вигодами та отримати доступ до відкритого ринку праці?

Імовірно, нам слід очікувати перехідні етапи. Країни Європи можуть на деякий час запровадити обмеження для українців на доступ до своїх ринків праці, а нам, в свою чергу, потрібно буде знайти час, щоб навчитися раціонально використовувати фінансові ресурси з європейських фондів. Це стандартна практика, з якою стикалися інші держави, що приєднувалися до ЄС.