Трамп презентував Путіну значний "подарунок", Європа вражена та входить у нову епоху, - NYT.
Залишається відкритим питання, наскільки далеко зайде симпатія Росії до Трампа та його відмова від традиційних союзників.
Європа перебуває в емоційному шоці та передбачає початок нової ери на тлі геополітичних змін у світі, пише The New York Times.
Протягом багатьох років Радянський Союз намагався "ізолювати" Сполучені Штати від Європейського континенту. Ця стратегія мала на меті підірвати західну єдність, що стримувала військову агресію СРСР у Європі.
Однак зараз, всього через кілька тижнів, президент США Дональд Трамп зробив Москві такий жест, який вона не могла отримати ані в період холодної війни, ані після її завершення.
Виданя зазначає, що Європа перебуває в стані замішання та шоку. Сполучені Штати, які традиційно відстоювали свободу і захищали демократію від тиранії, раптом відвернулися від своїх партнерів, вирішивши підтримати авторитарний режим Володимира Путіна в Росії. Континент пронизаний відчуттям покинутості, усвідомленням нагальної потреби в переозброєнні та глибоким шоком через зміни в американській політичній ідеології.
"Сполучені Штати слугували основою для встановлення миру, але їхній альянс зазнав змін", - підкреслює Валері Хаєр, президент центристської фракції "Відновити Європу" в Європейському парламенті. "Трамп поширює риторику, яка відповідає пропаганді Путіна. Ми вступили в нову еру".
Емоційний вплив на Європу величезний. Від руїн 1945 року до процвітаючого та вільного континенту Америка відігравала ключову роль. Промова Джона Ф. Кеннеді "Ich bin ein Berliner" у 1963 році стала символом підтримки свободи, а Рональд Рейган у 1987 році вимагав: "Mістере Горбачов, знеси цю стіну!"
Однак сьогодні значення терміна "Захід" викликає багато запитань. Раніше це був єдиний стратегічний альянс, що об'єднувався навколо ліберально-демократичних принципів, але тепер він розпався. На світовій арені залишилися окремі учасники: Європа, Росія, Китай та Сполучені Штати. Концепція Заходу втратила свою наповненість. Яким чином цей вакуум буде заповнено – поки що невідомо, але одним із можливих сценаріїв може стати ескалація насильства між великими державами.
Дональд Трамп славиться своєю імпульсивною манерою поведінки, хоча його націоналістичні та авторитарні прагнення залишаються стабільними. У 2017 році, під час свого візиту до Польщі, він проголосив: "Сьогодні я оголошую, щоб увесь світ почув: Захід ніколи не буде зламаний. Наші цінності переможуть". Проте з тих пір його курс зазнав змін, і він відмовився від впливу традиційного республіканського істеблішменту.
Європа має визначити, що в діях Трампа є тактичним маневруванням, а що -- довгостроковою переорієнтацією США на авторитаризм.
Після конфлікту з українським президентом Володимиром Зеленським, в якому Трамп звинуватив його у відсутності належної вдячності за військову підтримку, він погодився на діалог з Україною та висунув погрозу нових санкцій проти Росії. Це може дещо полегшити обстановку, але не усуває кореневу проблему: війна, розпочата Росією, продовжується.
"Незалежно від змін, які вносив Трамп, найбільшим ризиком було б ігнорувати його відмову від принципів ліберальних демократій," — зазначає Ніколь Бачаран, політолог з університету Sciences Po в Парижі. "Єдине реалістичне питання для Європи полягає в тому, яку військову міць ми маємо і як можемо терміново її інтегрувати та посилити?"
Президент Франції Еммануель Макрон висловив занепокоєння щодо "незворотних змін" у відносинах із США та підкреслив необхідність зміцнення європейської армії. Він також висунув ідею розширення ядерного захисту Франції на своїх союзників, зазначивши, що "мир не може бути досягнутий через капітуляцію України".
У Німеччині ситуація викликає значне занепокоєння. Країна, що була сформована за допомогою США після Другої світової війни, тепер змушена переглядати свою політику безпеки. Крістоф Хойсген, який очолює Мюнхенську конференцію з безпеки, не зміг стримати сліз, обговорюючи занепад післявоєнної глобальної системи.
"Це було вкрай тривожне видовище", -- підкреслив французький експерт у галузі політики Жак Рупнік. "Європа повинна діяти терміново, щоб захистити демократію".
Для німців особливо тривожним є усвідомлення того, що США, які колись сприяли перемозі над Гітлером, нині виявляють симпатії до ультраправих сил, зокрема до партії AfD, де присутні підтримувачі нацизму. Ця політична сила вже зайняла друге місце за величиною в Німеччині.
Новий консервативний канцлер Німеччини Фрідріх Мерц заявив: "Моїм абсолютним пріоритетом буде якомога швидше зміцнити Європу, щоб крок за кроком ми дійсно могли досягти незалежності від Сполучених Штатів". Також Німеччина розглядає можливість розширення французького ядерного стримування та збільшення оборонних витрат.
Європейські країни прийшли до висновку, що Трамп є не винятком, а проявом більш масштабної тенденції. Він користується підтримкою ультраправих націоналістів в Європі, які виступають проти імміграції. Трамп символізує нову добу автократів, які прагнуть підривати післявоєнні інститути та альянси.
"Альянс знаходиться у дуже болісній точці, але я б не назвала це точкою неповернення, принаймні поки", -- зазначає Ксенія Вікетт, лондонський консультант і колишній співробітник Ради національної безпеки США.
Куди ж направляється ця нова політика? Метод Трампа у стосунках із Путіним може викликати нові спалахи агресії. Росія сприймає Україну як елемент більш глобальної стратегії, спрямованої на дестабілізацію НАТО та Європейського Союзу. У співпраці з Китаєм, Північною Кореєю та Іраном, Москва прагне зруйнувати західне домінування.
"Громадяни США мають усвідомити, що опинилися під загрозою з боку Путіна, який прагне дезахіднізувати планету, знищити американську гегемонію та покласти край пануванню долара в глобальній економіці", — зазначає колишній французький посол у Москві П'єр Леві.
На даний момент Трамп не виявляє жодної тривоги. Європейським країнам доведеться самостійно знайти відповіді на ці виклики.
"Коли ми відкриваємо очі, відчуваємо, як наші серця сповнені жалю," — зазначає Ніколь Бачаран.
Трамп неодноразово критикував країни НАТО за невиконання поточної мети у два відсотки витрат, стверджуючи, що ця різниця лягає несправедливим тягарем на Сполучені Штати.
У четвер він висловив припущення, що Сполучені Штати можуть не надавати захист своїм союзникам у НАТО, які не дотримуються встановлених ним цілей витрат у процесі суттєвої реорганізації альянсу.
