Тарифні конфлікти: які можливості відкриваються для українського експорту в умовах нестабільності Дональда Трампа.

Глобальна торгівля переживає зміни. Ці трансформації створюють для України як загрози, так і нові перспективи. Незважаючи на війну, втрату ринкових позицій та логістичні труднощі, український експорт має потенціал для збільшення завдяки переорієнтації на інші напрямки.

Яким чином Україна може використати світові тренди? Які продукти ми вже експортуємо до Сполучених Штатів і які з них мають потенціал для майбутнього? Які чинники будуть впливати на нашу стратегію в найближчі роки?

На International Invest Summit 2025 Олександр Спасіченко, представник Українського центру аналітики та досліджень (UCAI), поділився інформацією про це та інші важливі теми. Він представив своє дослідження під назвою "Експортні можливості для України".

Mind зафіксував основні тези, доводи та прогнози.

Міжнародний інвестиційний саміт 2025 (4-5 липня 2025 року, Львів) - це подія, призначена для інвесторів, яка проходить під егідою Українського центру аналітики та досліджень (UCAI) у партнерстві з Міжнародним інвестиційним офісом та за підтримки медіа-проекту Mind. Основна мета цього саміту полягає у створенні ефективної платформи для обміну ідеями та виявлення можливостей для інвестування в Україні.

Представник Українського аналітичного та дослідницького центру (UCAI) Олександр Спасіченко.

"Ми не дозволимо, щоб наші працівники стали жертвами, а наше багатство - розграбоване й вивезене", - казав свого часу Дональд Трамп, і ця жорстка риторика вже вплинула на глобальні ланцюги постачань.

Американський президент публічно атакував ідею вільного переміщення товарів, апелюючи до рекордного дефіциту торгівлі товарами в США - $1,3 трлн на рік.

Внаслідок цього Сполучені Штати впровадили стратегію тарифного тиску щодо своїх ключових торгових партнерів, таких як Європейський Союз, Китай, Японія, В'єтнам та інші країни.

"Можна вести дискусії щодо доцільності цієї політики, однак для України подібні ідеологічні дебати не мають суттєвого практичного значення. Суть справи полягає в тому, що наша країна не стала жертвою тарифного тиску. Для нас діє загальна базова ставка США у розмірі 10% на імпортовані товари", - зазначає Олександр Спасіченко.

Згідно з результатами дослідження, на сьогоднішній день обсяг торгівлі між Україною та США складає лише приблизно 4% від загального обсягу українського експорту. У минулому році український експорт до США досягнув 0,9 мільярда доларів (з загальної суми експорту в 39 мільярдів доларів), в той час як імпорт з США склав 3,5 мільярда доларів.

Незначні обсяги експорту не викликали занепокоєння у Вашингтоні. Україна має негативне сальдо в торгівлі зі Сполученими Штатами і не становить загрози для американських виробників. Це дало можливість уникнути участі в колі країн, з якими США зараз ведуть складні переговори щодо мит. Але чи означає це, що ми можемо бездіяльно спостерігати? Зовсім ні. Навпаки, теперішня ситуація, разом із іншими чинниками, відкриває безпрецедентні можливості для значного зростання експорту, - зазначає експерт UCAI.

Щоб краще усвідомити можливості України, важливо звернути увагу на те, яким чином Сполучені Штати змінили свою тарифну політику щодо інших країн.

Згідно з оцінками Спасіченка, В'єтнам є найбільш захоплюючим прикладом для аналізу. У 2024 році ця країна зайняла шосту позицію серед постачальників товарів до США, з обсягом імпорту в $143 мільярди. Для порівняння, десять років тому цей показник становив лише $32 мільярди, що свідчить про середньорічне зростання експорту на 16,1%.

"Це фантастична динаміка. Тільки Камбоджа показувала трохи вищі темпи, але обсяг її торгівлі значно менший", - наголошує експерт.

Хоча обсяг торгівлі між Україною та В'єтнамом наразі досить скромний (менше $1 млрд на рік), ця країна слугує для нас "зразковою моделлю" для подальшого розвитку.

В'єтнам зосередився на значному експорті до США електронних пристроїв, енергетичного обладнання, меблів та товарів легкої промисловості, загальна вартість яких перевищує 110 мільярдів доларів на рік.

Саме ці групи зараз опинилися під тарифним тиском - й американський ринок шукає нових постачальників.

"Ось де відкривається можливість для України: ми здатні зайняти місце частини товарів, які втрачають свою конкурентну перевагу через митні збори," - зазначає Спасіченко.

На сьогоднішній день Україна характеризується переважно сировинним характером своїх поставок до Сполучених Штатів.

За своєю структурою Україна суттєво відрізняється від В'єтнаму.

"Отже, ми зосереджуємося на сировині та продуктах з обмеженою доданою вартістю. Це призводить до низької маржі прибутку. Також ми стаємо вразливими до змін світових цін. Економіка не отримує вигоди, адже додана вартість, робочі місця та податкові надходження формуються в інших державах," - зазначає експерт.

Проте, за його словами, існує важливий аспект - низька вихідна база сприяє швидкому зростанню. Хоча Україна наразі експортує до США лише на $0,9 мільярда на рік, є великий потенціал для збільшення цього показника.

Дослідження UCAI показує, що Україна має дивитися не лише на те, що вже постачає, а й на ті товарні групи, де є можливість заміщення.

Зокрема, на думку аналітиків, під прицілом мають бути групи з високою доданою вартістю: електроніка, обладнання, меблі, легка промисловість.

Також в UCAI рекомендують пам'ятати, що навіть 1% українського експорту в сфері машинобудування сьогодні може стати відправною точкою для багатократного зростання.

"Крім того, Україна має відмовитися від ролі лише постачальника сталі та зерна і розвивати свою обробну промисловість," - зазначає Спасіченко.

Експерт підкреслює, що Україна вже підтвердила свою здатність трансформувати експортну структуру: "Перед початком повномасштабної війни на ринку переважали метали. Наразі три з чотирьох основних груп експорту складають аграрні товари. Це свідчить про те, що зміна профілю є реальною та досяжною. Ми можемо включити до експорту меблі, техніку, хімічні продукти. Нічого не залишається незмінним".

На думку експерта, Україна переживає значне зниження торгового балансу. Протягом перших п'яти місяців 2025 року обсяги експорту товарів склали $16 млрд, в той час як імпорт досягнув $33 млрд. Навіть у сфері послуг, де раніше спостерігалося певне компенсування, зараз спостерігається негативне сальдо.

"Цей дисбаланс ми покриваємо завдяки отриманим кредитам і грантам. Однак така ситуація не може тривати безкінечно. Експорт для нас – це не лише джерело доходів для підприємств, а й критично важливе питання національної безпеки. У часи війни країна не має права залишатися структурно залежною від імпортних постачань," - підкреслює Спасіченко.

Аналітик підкреслює, що українським експортерам не слід заспокоюватися ілюзією, що "мита їх не торкнуться".

"Отже, у нас є основна ставка на рівні 10% - без будь-яких преференцій, але й без додаткових надбавок. Це історично низький показник, який становить значну перевагу в умовах, коли торговельні війни підвищили тарифи до 20-40%. Однак така ситуація не може тривати вічно. Повернення до мінімальних тарифів малоймовірне. Тому експерт рекомендує активно займати ніші, поки вони стають вільними."

Та приводить три стратегічні фактори для України, які спонукають посилювати вітчизняний експорт уже зараз і визначають напрямок зовнішньоекономічної політики.

Зокрема, першим чинником є ослаблення впливу звичних союзників Сполучених Штатів.

"Це можливість для України увійти на ринок, витіснивши постачальників з високими тарифами. Не слід боятися, адже ринок США є найбільшим у світі, і на сьогоднішній день Україна займає на ньому лише невелику частку", - зазначають в UCAI.

Другим аспектом є обмежений внутрішній попит і коливання валютного курсу. Як зазначає Спасіченко, девальвація може знизити ціни на український експорт, роблячи його більш конкурентоспроможним. У зв'язку з цим аналітики рекомендують зосередитися на секторах, де витрати в гривні займають значну частку.

Третій чинник, що впливає на ситуацію, - це невизначеність щодо взаємин з Євросоюзом: "Автономні торговельні заходи ЄС завершилися у червні 2025 року. Переговори тривають. Проте, навіть якщо їх продовжити, Україні слід розглядати можливість диверсифікації своїх ринків і не покладатися винятково на Європу".