Світ без обмежень: чому Мюнхен-2026 став ключовим етапом для України та Європи.
Протягом трьох днів у Мюнхені зберуться найвпливовіші лідери світу, щоб обговорити реалії, в яких кожна країна змушена покладатися на себе. У той час як Трамп намагається підпорядкувати собі всю Західну півкулю, Україна повинна діяти проактивно, аби уникнути перетворення на жертву нового геополітичного компромісу.
РБК-Україна аналізує, як великі країни знову перерозподіляють глобальні впливи та чи має шанс на стабільність у 2026 році.
Досліджуйте також: Зеленський, Рубіо та нові можливості для України: основні моменти Мюнхенської конференції 2026 року.
Старий світовий порядок стрімко розпадається, вважають організатори Мюнхенській конференції (джерело: РБК-Україна)
Мюнхен не раз ставав точкою перелому у світовій політиці. Тут у 1938 році Європа здала Гітлеру Чехословаччину, у 2007-му Путін проголосив курс на фактичне відновлення російської імперії, а у 2022-му Захід обговорював, як зупинити вторгнення Росії в Україну. Цього року Мюнхен знову може стати знаковим.
Понад 50 світових лідерів, включно з президентом України Володимиром Зеленським, та сотні ключових політиків меншого масштабу планують обговорити міжнародні проблеми, яких зібралося немало.
Цьогорічний звіт конференції отримав назву "У стані руйнування". Цей заголовок чітко відображає реалії сучасності: нині в світі немає усталених норм, яких би всі були зобов'язані дотримуватися.
У цьому світі немає передбачуваних союзів, а кожен крок лідерів може стати історичною точкою перелому. Один твіт - і фондові ринки обваляться, відносини між державами загостряться, а старі союзи перестануть мати сенс.
Війна, санкції, економічні маневри, технологічна конкуренція - усе переплітається у складній грі, де навіть великі гравці не завжди контролюють наслідки.
Ця невизначеність перетворює Мюнхен 2026 року на важливий момент: саме тут може визначитися, хто зможе впровадити своє трактування правил у світі, де вони формуються в процесі.
5 січня 2026 року Державний департамент США оголосив: "Це наша частина світу". Це повідомлення стало результатом спецоперації, в ході якої до США був етапований венесуельський президент Ніколас Мадуро.
Цей крок продемонстрував новий підхід: Вашингтон тепер не обмежується лише дипломатичними заходами чи санкціями, а переходить до прямих дій.
Дональд Трамп охрестив свій курс "Доктриною Донро" - це гра слів від його імені та прізвища Джеймса Монро. Це оновлена версія старої Доктрини Монро 1823 року. Свого часу в ній США проголосили, що весь Американський континент закритий для європейських колонізаторів.
Ознайомтеся також з темою: Конфлікт за Гренландію. Яким чином Трамп використовує тарифи для тиску на Європу і яке це може мати значення для України.
Тепер Вашингтон знову претендує на виключні права в західній півкулі. Це, насамперед, стосується незалежних країн Латинської Америки, але не обмежується лише ними. Трамп також відновив увагу до Гренландії — стратегічно важливого острова, що географічно входить до складу Північної Америки, але підпорядкований Данії.
Це не лише слова. Як підкреслює фахівець аналітичного центру Atlantic Council Джефф Ремсі, Сполучені Штати виявляють рішучість у здійсненні рішучих заходів проти нестабільних режимів і зовнішніх суперників, зокрема Китаю, на території свого "заднього двору".
Те, що Сполучені Штати втілюють швидко та на показ, Росія намагається здійснити вже протягом кількох років — через масштабну агресію проти України та постійний тиск на європейські країни.
Кремль активно реалізує політику силового ревізіонізму, що включає в себе зміну кордонів, ядерні загрози та нав'язування сусіднім країнам "обмеженого суверенітету". Це не лише питання територіальних суперечок, а й про підрив основ безпеки, які були встановлені після 1991 року.
Китай має свій унікальний підхід. У Пекіні не використовують танки для зміни кордонів, натомість активно коригують правила доступу до ринків, технологій і логістичних шляхів. Програма "Пояс і шлях" перетворилася на засіб створення інфраструктурної та фінансової залежності в регіонах Азії, Африки та Латинської Америки.
Ознайомтеся також: Світ без обмежень. Як Путін і Трамп дозволяють ядерним потужностям США та Росії діяти без стримувань.
У той же час Китай активно реалізує власні технологічні норми, вкладає кошти в порти та ключову інфраструктуру, а також укріплює свої позиції в галузях мікроелектроніки та штучного інтелекту. Це можна назвати новим видом ревізіонізму — не військовим, а економічно-інфраструктурним.
Президент США Дональд Трамп і лідер Китаю Сі Цзіньпін (фото: Getty Images)
Проникнення Китаю в Західну півкулю стало важливим чинником, який викликав занепокоєння у Вашингтоні. Сполучені Штати все частіше вдаються до політики обмеження доступу Китаю до сучасних технологій, заохочують повернення виробництв до себе або до союзних країн, а також посилюють свою реакцію на спроби Пекіна закріпитися в стратегічних регіонах.
Світ дедалі більше нагадує не систему жорстких блоків, а мережу гнучких коаліцій. Держави маневрують між центрами сили, максимізуючи власні вигоди і мінімізуючи ризики. Саме ця багатовекторність робить нову геополітику менш передбачуваною.
Підтримуючи американські інтереси агресивними способами, Трамп постійно наголошує на своїх добрих намірах. Це викликає асоціації з орвеллівською ідеєю "війна — це мир".
Проте, аналогії виходять за межі літературної сфери. Сучасна ситуація являє собою суміш імперських тенденцій минулих епох, зазначив у розмові з РБК-Україна політолог-міжнародник та проректор Українського католицького університету Дмитро Шеренговський.
"Це, по суті, логіка колоніальної епохи XIX століття, коли панували концепції великих держав, які мали велику силу - військову, економічну та культурну - і укладали угоди про свої інтереси на шкоду меншим," - зазначив він.
Читайте також: Трамп прокинувся - переходьте в укриття
Одночасно існують і значні відмінності у порівнянні з епохою Холодної війни, яка була останнім етапом змагання за глобальне домінування.
"У період Холодної війни існував чіткий поділ на два протиборчі блоки, що характеризувався яскравою ідеологічною складовою. Було встановлено ясні червоні лінії, а також розроблено зрозумілі механізми контролю озброєнь, які в значній мірі обмежували їхні можливості", - підкреслив Шеренговський.
На сьогодні, за його оцінками, відсутні ясні блоки та єдність у межах демократичної спільноти, проте зберігається значна взаємозалежність між різними конкурентами та опонентами.
"Тому, на думку експерта, створити поділ між таборами, як це було під час Холодної війни, виключно на основі економічно-ідеологічної моделі надзвичайно складно."
Це вказує на те, що створення стабільних альянсів є надзвичайно складним завданням. У будь-яку мить Трамп або інший світовий лідер можуть застосувати тарифи, санкції або інші інструменти проти колишніх союзників.
Донаьд Трамп своїми діями змістив світ в сторону вседозволеності. Тож у хід вже йдуть усі можливі методи. Пряма збройна агресія Росії чи викрадення президента іншої країни американцями - тільки найбільш примітивні з них.
Сучасні змагання за владу виходять за межі традиційних силових методів. Вони розгортаються на численних напрямках і часто відбуваються без формального оголошення конфлікту.
Росія обирає шлях агресії та терору. Конфлікт з Україною, погрози ядерної зброї, акти саботажу та кібератаки - все це свідчить про бажання змусити сусідні держави прийняти її "право" на контролювання певної території. Кремль показує, що якщо існуючі норми заважають, їх можна ігнорувати.
Сполучені Штати мають свій власний підхід. Крім військових засобів, Вашингтон активно залучає економічні інструменти. Санкції, мита, обмеження на доступ до технологій та контроль за фінансовими потоками стали невід'ємною частиною їхньої "глобальної стратегії". Взаємозалежність, яка раніше вважалася запорукою миру, тепер перетворюється на знаряддя тиску.
Читайте також: "Прості рішення" Трампа не працюють? Чи може знову спалахнути війна на Близькому Сході
Китай, як правило, уникає відкритих зіткнень, проте активно збільшує свій вплив через розвиток інфраструктури, комерційні зв’язки та технологічні досягнення. Порти, залізничні сполучення, комунікаційні системи та контроль над критично важливими ланцюгами постачання — це засоби для реалізації стратегічного впливу. Хоча Пекін не часто вдається до агресивних дій, він послідовно створює економічні залежності.
У цьому контексті всі ключові учасники взаємодіють не тільки з державами в цілому, а в першу чергу з правлячими елітами. Хтось реалізує свої інтереси через надання безпекових гарантій, інші - через інвестиційні вливання та кредити, а деякі - через політичну підтримку або тиск. Формати цих взаємодій можуть бути різноманітними, проте основна логіка залишається незмінною: укріпити свій вплив через осіб, які приймають рішення.
Віцепрезидент США Джей Ді Венс під час Мюнхенської конференції 2025 року висловив зауваження щодо Європейського Союзу, відзначивши, що внутрішні виклики в Європі є більш серйозними, ніж зовнішні. (фото: Getty Images)
У більш загальному розумінні йдеться не про формування нових центрів влади з нуля, а про реорганізацію існуючих ресурсів, ринків і сфер впливу. Це й слугує поясненням для інтенсивності сучасної конкуренції.
"Ці країни сповідують різні моделі, але навіть з огляду на "повітряний" характер сучасної економіки (велика роль активів, які снують лише в віртуальному просторі, - ред.) базових економічних принципів спростувати поки нікому не вдавалось. І основна боротьба тривалий час йде у фазі перерозподілу, а не створення благ", - сказав РБК-Україна експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма" Юрій Вдовенко.
Ознайомтеся також: Світ у часи конфлікту. Які плани має Трамп для збройних сил США?
Цю логіку переймають не лише великі держави. У кожному регіоні виникають свої "хижаки" менших розмірів - країни, що використовують фрагментацію світового порядку, наслідуючи методи потужніших гравців. Вони не прагнуть до глобального домінування, але активно зміцнюють свій вплив у своїх територіях - через силу, фінансові ресурси чи дипломатичні зусилля.
Туреччина, Саудівська Аравія, Індія - лише найпомітніші приклади. Коли великі держави змагаються між собою, середні гравці отримують простір для маневру - і активно розширюють свій вплив.
Сучасне протистояння не обмежується лише військовою чи економічною демонстрацією сили. Набагато важливішими стають технології та енергетика, які перетворюються на стратегічні інструменти впливу.
Конкуренція за мікропроцесори, штучний інтелект, супутникові технології та кібернетичний простір набуває значення, рівного контролю над фізичними територіями. Якщо у ХХ столітті основним активом була земля, то у XXI столітті пріоритетом стають дані, обчислювальні ресурси та управління інформацією.
Ознайомтеся також: Конфлікт за штучний інтелект. Яким чином США та Китай змагаються у технологічній сфері — і чи має Україна свою роль у цьому процесі?
Енергетичний сектор залишається важливим засобом впливу. Природний газ, нафта, експорт електричної енергії та зрідженого природного газу – все це стає інструментом тиску, можливістю маневрувати між різними центрами влади та чинником, що визначає довгострокову конкурентоспроможність.
У цьому контексті продовжується змагання за трактування своїх вчинків. Кожен значущий учасник представляє свої дії як "захист стабільності", тоді як тиск на інших видається як "відновлення справедливості".
Що стосується України, то Дмитро Шеренговський вважає, що така нестабільність є одним із найгірших можливих сценаріїв.
"Для нас це означає, що ми постійно будемо змушені шукати ситуативних партнерів. І що наша дипломатія тоді стає дуже складною. Це означає, що нам треба одночасно працювати і з урядами, і з опозиціями", - пояснив Дмитро Шеренговський.
До цього також слід включити окремі пісні, що стосуються різних груп впливу, компаній або законодавчих органів. Проте, якщо у великих країнах для цього є відповідні ресурси, то в Україні їх може виявитися обмаль.
"Саме в цей момент стає очевидним значення нашої внутрішньої єдності: в якій мірі ми об'єднані з різними аналітичними установами, журналістами, університетами та бізнесом, і якою складною та тривалою є ця задача," - підсумував Шеренговський.
Та поки що найбільш ефективними для України залишаються контакти на рівні вищого керівництва. Власне цим і буде займатися президент Зеленський та вся українська делегація в Мюнхені.
Володимир Зеленський разом з європейськими лідерами Урсулою фон дер Ляєн і Антоніу Коштою на конференції в 2025 році (фото: Getty Images)
Однак найбільше тривожить позиція європейських союзників України. Хоча на словах у провідних містах визнають існуючі загрози, на практиці їхні дії залишають бажати кращого. Якщо активні кроки не будуть зроблені, Європа може реалізуватися як легка здобич для сучасних міжнародних агресорів.
"Європа має зважити на свою здатність стати союзом різних країн і дослідити нові можливості. Очікується, що на зустрічі в Мюнхені ця тема стане дуже актуальною," - підкреслив у коментарі РБК-Україна директор Інституту світової політики, кандидат політичних наук Євген Магда.
Читайте також: Як Європа готує арсенали для війни з Росією і чим допомагає Україна
Проблема ускладнюється тим, що США активно ведуть переговори з Росією, ставлячи під загрозу інтереси України та Європи. Тож надалі Києву залишається демонструвати власний приклад та стимулювати європейських партнерів до більш активних дій.
Особливо враховуючи, що для цього є чимало причин. Лише за кілька днів до початку повномасштабної агресії Росії в Мюнхені-2022 панувала атмосфера не меншої напруженості, ніж сьогодні. Тоді майже ніхто не сумнівався, що Україна здатна витримати російський наступ. Через чотири роки Київ все ще залишається активним гравцем на міжнародній арені і фактично виконує роль східного щита Європи.
"Ми маємо моральне право апелювати до наших партнерів. Але якщо ми будемо це робити завжди в жорсткій тональності, то їм буде складно порозумітися. Як кажуть, легко перенести зубний біль, коли зуби болять не в тебе. Ми маємо їм показати, що якщо у нас сьогодні болять зуби, то завтра у них буде відвалюватися голова", - резюмував Євген Магда.
Як і в 1938-му та 2007-му роках, Мюнхен-2026 може знову стати вирішальним моментом. Однак тепер ціна помилки значно зросла, а часу на ілюзії практично не залишилося.
Чому конференція в Мюнхені 2026 року має велике значення для України?
Мюнхен виступає як важлива історична платформа. Цього року на форумі активно обговорюють питання стратегії у світі, де правила зникають ("У стані руйнування"). Для України це є вирішальним етапом у пошуку нових союзників, оскільки традиційні партнерства виявляються все більш ненадійними.
Яка суть "доктрини Донро" від Трампа, пояснена простими словами?
Це зовнішньополітичний курс Дональда Трампа, відомий як "Трамповська доктрина" (грайливо натякаючи на "Доктрину Монро"), який стверджує абсолютну домінантність Сполучених Штатів у Західній півкулі. У його основі лежать активні дії стосовно держав цього регіону, такі як у випадку з Венесуелою, що часто суперечить традиційним дипломатичним підходам.
Які особливості політики Китаю та Росії у 2026 році?
Росія використовує військову силу (війна, ядерний шантаж, зміна кордонів), тоді як Китай обирає економічні методи. Пекін не відправляє танки, але активно завойовує ринки, розвиває порти та інфраструктуру в рамках ініціативи "Пояс і шлях", формуючи фінансову залежність інших держав.
Які теми підніме Зеленський на Мюнхенській конференції 2026 року?
Головна мета його візиту полягає в тому, щоб спонукати європейських партнерів до активних дій. Україна виконує роль "східного щита" Європи, намагаючись показати, що без дій з боку ЄС, вони можуть стати наступними жертвами "агресорів".
