Швидке відновлення після війни: чи реально це для України?
Внаслідок війни Україна зазнала значних руйнувань і втрат. Після її завершення нашій країні потрібно буде оперативно відновитися та забезпечити подальший розвиток. У післявоєнний період швидкість економічного зростання стане не лише питанням поліпшення добробуту населення, але й гарантією збереження державності: потужна армія буде найефективнішою гарантією безпеки для України, а її існування неможливе без міцної економіки, що підтверджується історичними прикладами таких протистоянь, як США проти СРСР чи Ізраїль проти Ірану.
Дослідження післявоєнних періодів та етапів структурних змін в економіці XX-XXI століть свідчать про те, що країни, які змогли швидко відновитися та досягти стабільного економічного зростання, акцентували увагу на макрофінансовій стабільності, підтримці інвестицій і кредитування підприємств, розвитку капітальних ринків і довгострокових фінансових ресурсів, а також забезпеченні інституційної передбачуваності. Україні необхідно впровадити подібну модель, яка поєднує в собі стабільність та стимули для зростання, при цьому зберігаючи контроль над інфляційними процесами та динамікою боргових зобов'язань.
Заняття: Німеччина, Японія, Південна Корея, Польща.
Попри те, що перелік держав виглядає досить різноманітно, розглянемо їх з точки зору макроекономічної стабільності. Німеччина та Японія були промислово розвинутими вже до початку Другої світової війни і швидко відновили свої позиції після поразки у конфлікті. Це стало можливим завдяки сильному зовнішньому партнеру, як-от США, а також ефективній реконструкції надійних інституцій. Південна Корея здійснила вражаючий перехід від зруйнованої війною аграрної країни з ВВП на душу населення, подібним до африканських держав, до розвиненої економіки всього за два покоління. Польща, переживши радянську окупацію, на відміну від інших пострадянських країн, зберегла основи приватного підприємництва, приватну власність на землю та важливу роль церкви в суспільному житті. Після кількох років складних трансформацій цим країнам вдалося досягти відносно тривалого періоду низької та стабільної інфляції.
Низький рівень інфляції, а також її прогнозованість, є важливими факторами для забезпечення доступності кредитів, стимулювання інвестиційної діяльності та активізації економічного розвитку.
Для Національного банку України це означає необхідність подальшого руху до політики повноцінного інфляційного таргетування, чіткої комунікації спрямування відсоткової політики та розширення аналітичного інструментарію щодо очікувань бізнесу та населення.
Заняття: Південна Корея, Тайвань, Ізраїль.
Після війни відновлення потребує довгих і відносно дешевих ресурсів. Тут можливі кілька варіантів залучення таких коштів: зовнішні інвестиції та/або внутрішні джерела фінансування. Південна Корея та Тайвань є прикладами того, як особливий культурний код, що сформований за рахунок переважання будизму та конфуціанства, дає можливість домогосподарствам робити вибір на користь заощаджень (майбутнього споживання) навіть в умовах відносно низького рівня доходу. Ізраїлю вдалося забезпечити ефективне функціонування фінансових ринків (у тому числі довгострокового капіталу) навіть в умовах постійної військової загрози та протистояння із сусідніми ворожими державами. Важливими інструментами для цих країн стали облігації для фінансування інфраструктури, гарантії за кредитами (в тому числі зовнішніми), розвиток інфраструктури фондового ринку та інвестиційні банки розвитку.
Для України це потребуватиме розвитку ринку довгих гривневих інструментів (у тому числі створення фондового ринку та переходу на накопичувальну систему пенсійного забезпечення), адаптації пруденційних вимог для кредитування інфраструктурних проєктів, створення умов для активізації державно-приватного партнерства та банківського фінансування проєктів відбудови.
Уроки: Італія, Франція, Польща, Ізраїль.
Завдяки плану Маршалла та безпековій парасольці у вигляді НАТО, країни Західної Європи змогли зосередитися на відбудові зруйнованої інфраструктури й промисловості та розбудові інституцій.
Щодо впливу центральних банків на цей процес, економічне відновлення вимагає стабільності: зрозумілої відсоткової політики, поступового відкриття валютного ринку та курсової стратегії, яка підтримує конкурентоспроможність експорту.
Для України ключовим є забезпечення балансу між відносною стабільністю валютного курсу та адаптивністю валютної політики. Це також включає в себе зміцнення фінансового сектору, щоб він був більш стійким до можливих шоків, а також зменшення рівня невизначеності для економічних суб'єктів.
Світовий досвід показує, що макроекономічна стабільність не гарантує економічного зростання, проте її відсутність перетворює стале економічне зростання на практично нездійсненне завдання.
На даний момент НБУ має можливість:
Sure, please provide the text you'd like me to make unique!
Стабільність цін, тривалі інвестиції та довіра з боку інститутів є основними чинниками, які сприяють швидкому відновленню після війни. Україна володіє неперевершеним шансом для економічного зростання, яке може відбутися протягом одного покоління.
Відкладемо в сторону економічні формули, адже не можна не помітити головну проблему - необхідність встановлення тривалого миру в Україні. Без цього будь-які прогнози можуть виявитися безглуздими. Для подальшого аналізу ми вважаємо, що ця умова буде виконана в найближчій або середньостроковій перспективі.
Навіть за таких умов українське економічне диво не зможе виникнути на порожньому місці. Міжнародний досвід свідчить, що всі країни, яким вдалося забезпечити стрімке зростання рівня добробуту, зробили це завдяки реалізації наявних у них переваг. Наприклад, Ірландія була англомовною країною із вдалим географічним розташуванням (в умовах посилення трансатлантичної взаємодії) та дешевою робочою силою, Південна Корея мала стійку конфуціанську традицію (дисциплінована робоча сила та сприяння освіті) та надійного зовнішнього партнера (США), Польща зберегла певні елементи ринкової економіки навіть під час фактичної радянської окупації та була досить однорідною політичною нацією (через збереження ролі церкви в суспільному житті) на момент розпаду Радянського Союзу.
Короткострокові заходи. Швидка реконструкція. Післявоєнне відновлення зосереджене на відновленні зруйнованої інфраструктури, енергетичних систем, реорганізації логістичних ланцюгів та відновленні виробничих потужностей. На перший погляд, цей етап може здаватися найпростішим — оцінка збитків від повномасштабного вторгнення, яке сталося рік тому, вже перевищила 500 мільярдів доларів США (приблизно 250% ВВП на 2025 рік). Однак варто звернути увагу на два важливі моменти щодо цього етапу. По-перше, протягом останніх чотирьох років дефіцит бюджету становив близько 25% ВВП, але після завершення бойових дій цей надзвичайний фіскальний імпульс почне швидко зменшуватися. Це вимагатиме термінової заміни фіскальних вливань приватними інвестиціями або споживанням на щонайменше 10 відсоткових пунктів ВВП протягом року після закінчення конфлікту. Наразі така швидка зміна не виглядає неминучою. По-друге, основне джерело фінансування відновлення — зовнішні інвестиції. Міжнародні партнери вимагатимуть прозорого та ефективного використання виділених ресурсів. В умовах обмежених інституційних можливостей України щодо ефективного управління цими ресурсами "внутрішнє невдоволення" (включаючи критику з боку політичних опонентів) у країнах-донорах може швидко зростати.
Середньостроковий. Ефективне використання наявних ресурсів і створення основ для розвитку нових секторів. Хоча наявність природних ресурсів не гарантує автоматичного економічного зростання (як показує досвід деяких країн Африки та Південної Америки), їх наявність може істотно полегшити завдання (наприклад, у Панамі, Канаді, Австралії, Південній Африці та Азербайджані) або надати важливі ресурси для структурних змін в економіці (як це видно в Норвегії, Нідерландах, ОАЕ, Катарі та Саудівській Аравії). У середньостроковій перспективі Україні необхідно полегшити доступ іноземного капіталу (який також принесе нові технології та бізнес-практики) до її природних ресурсів, зокрема земель та корисних копалин. При цьому в усіх інших секторах, включаючи енергетику, військово-промисловий комплекс, а також малий і середній бізнес, потрібно забезпечити максимальну конкуренцію та усунути існуючі адміністративні бар'єри. Лише в цей момент Україна зможе реалізувати потенціал потужних горизонтальних зв'язків у суспільстві. За умови відсутності штучних перешкод для ведення бізнесу та створення рівних умов, економічні агенти самостійно визначать найбільш перспективні галузі української економіки.
Довгострокова стратегія. Систематична економічна політика, спрямована на підтримку визначених на другому етапі секторів. Така політика може принести як можливі вигоди, так і певні ризики. Яскравим прикладом потенційних вигод слугує економічна стратегія Південної Кореї в 70-80-х роках XX століття, яка включала створення не лише нових підприємств, а й цілих галузей, таких як важке машинобудування, хімічна промисловість та побутова електроніка. Однак, навіть за умов оптимістичного сценарію економічного розвитку (зростання реального ВВП на рівні близько 7% у середньостроковій перспективі), Україна залишатиметься невеликою відкритою економікою, що сильно залежить від інтеграції у світову торгівлю. Будь-які ініціативи щодо підтримки пріоритетних секторів вимагатимуть запровадження елементів протекціоністської політики, що може негативно позначитися на якості та доступності товарів і послуг без гарантії економічного зиску в майбутньому. Яскравим прикладом такої політики є автомобільна промисловість Індії, яка залишається "конкурентоспроможною" на внутрішньому ринку лише завдяки митам на імпортні автомобілі, що становлять 60-100%.
