Справжня незалежність як шлях до гармонії.
Агресія - часто-густо результат невпевненості у собі. Ненависть майже завжди рефлективна. Вона не задає правила гри - вона на них реагує. Аби ця війна не завершилась черговою руїною на українських землях, нам потрібно стати справжніми суверенами.
Слід зупинити сприйняття себе як захисника Європи або як знаряддя колективного Заходу. Варто навчитися не реагувати на все російське так, як бик реагує на червону ганчірку. Необхідно визнати, що, як і більшість європейських народів, сучасна українська нація виникла в рамках імперії. Однак це зовсім не означає, що її можна знову загнати в це імперське лоно.
Ми повинні зосередити зусилля на створенні українського світу, а не безперервно шукати та прибирати залишки "імперської спадщини", наче українська еліта 18-19 століть не вкладала зусиль у розвиток та не досягала значних успіхів в рамках тієї ж імперії. Переписування історії - це справа слабких і невпевнених у собі. Залишимо цю практику Росії. Адже її агресія в Україні є результатом безпекової параної, що охопила Кремль.
Головне переконати себе і світ, що наша місія - квітуча Україна, а не знищення РФ. Україна, яка буде посутнісною альтернативою "русскому миру", а не його україномовною калькою. Колись Мартін Лютер писав, що Diabolus est simia Dei - "диявол мавпує Бога". Ми - часто густо намагаємось бути "росією навпаки". І в цьому наша трагедія.
Бути справжнім собою - це нелегкий шлях, сповнений невідомості. Це завжди вимагає творчого підходу та ризикованих експериментів. Набагато простіше дотримуватися принципу: лише б не так, як у москалів. Або ж: достатньо просто скопіювати європейські норми та правила, і наш рівень життя покращиться. Проте ті ж самі європейські стандарти, наприклад, в Ірландії та Болгарії, функціонують по-різному і дають абсолютно різні результати. Більше того, те, що вважається ефективним у мирний час, може виявитися руйнівним у ситуації війни.
Сьогодні, прочитавши цікаву статтю в The Guardian про Залужного під назвою "General, envoy ... future Ukraine president? Valerii Zaluzhnyi's London waiting game", я відчув щиру радість. Згідно з інформацією з цього видання, найпотужніший потенційний суперник Зеленського на виборах має переконання, що Україна повинна стати "Європейським Ізраїлем" — сильною та незалежною країною, яка сама формує свою долю і ставить на перше місце власні інтереси.
Приємно відзначити, що Залужний усвідомлює, що шлях до справжнього суверенітету вимагає "поту, сліз та жертв". Не впевнений, чи готовий український народ прийняти такий вибір, чи визрів він для такого складного лікування. Проте, з точки зору реалій, іншого шляху до істинного суверенітету не існує. Ця дорога завжди наповнена потом, кров'ю та сльозами.
Врешті-решт, основна трагедія Зеленського полягає в тому, що він так і не став лікарем для важкохворої країни, залишившись в ролі актора. Його прагнення до популярності переважає над необхідністю лікувати. Він слідує за настроями суспільства, замість того, щоб їх формувати. Зеленський продовжує оцінювати свій успіх за оплесками та рейтингами, а не за важкими рішеннями і складними реформами, які так потрібні Україні, щоб стати дійсно сильною та незалежною. Лише тоді наші сусіди можуть забути про агресію проти нас.
Справжній суверенітет - це єдиний шлях до тривалого і тривкого миру. Сподіваюсь, генерал це розуміє. І готовий твердою рукою лікувати українське суспільство та державу від хронічних хвороб, якщо Господь приведе його на політичний Олімп. Розуміючи, що пацієнт навряд чи буде йому аплодувати.
Не забудьте підписатися на "Прямий" у Facebook, Twitter, Telegram і Instagram.
