Шмигаль пішов у відставку. Нехай живе новий Шмигаль!
Заступник головного редактора УНІАН
Сьогодні Верховна Рада України ухвалила рішення про відставку прем'єр-міністра Дениса Шмигаля та його уряду, отримавши підтримку більшості голосів. Шмигаль займав цю посаду з 2020 року і пройшов через численні складнощі, зокрема пандемію COVID-19, після якої країну охопила повномасштабна війна.
Чутки про можливу відставку прем'єра не раз підіймалися - кожна така "хвиля" накочувалася на урядову будівлю в літній період і стала майже традицією. Влітку 2024 року розмови про потенційну зміну керівника Кабміну набули особливого розмаху, але тоді політичний шторм швидко вщух. Проте, влітку 2025 року відчувалася знайома напруга - і цього разу відставка справді відбулася.
Інформують, що Шмигаль залишиться в уряді, але займе посаду міністра оборони. Натомість його місце займе нинішня віцепрем'єрка та міністерка економіки Юлія Свириденко, яка, за словами джерел, здобула довіру в Офісі президента завдяки укладенню угоди щодо природних ресурсів зі Сполученими Штатами.
Чим же відзначився цей Кабінет? Перш за все, своєю здатністю швидко реагувати на кризові ситуації, що, слід зазначити, виявилося досить успішним.
Незважаючи на всі виклики, країна змогла зберегти макроекономічну стабільність, зокрема завдяки безпрецедентній підтримці з боку наших західних партнерів. Ми змогли захистити нашу транспортну та енергетичну інфраструктуру, попри руйнівні російські обстріли. Протягом років повномасштабної війни оборонна промисловість розвивалася стрімкими темпами, і наразі близько 40% озброєння на фронті виготовлено в Україні. Якщо у 2022 році потенціал українського ВПК оцінювали в 1 мільярд доларів, то у 2025 році ця цифра зросла до 35 мільярдів! Попри руйнування логістичних ланцюгів і виробничих потужностей, українці не стикалися з дефіцитом, а бізнес продовжував розвиватися навіть у таких складних умовах.
Протягом періоду, коли Шмигаль обіймав посаду, Україна суттєво просунулася на шляху до європейської інтеграції, що стало можливим, зокрема, завдяки війні, яка прискорила цей процес. Ми здобули статус кандидата на членство в ЄС, розпочали переговори про вступ, активізували зусилля щодо гармонізації законодавства та інтеграції в єдиний ринок Європейського Союзу. У відповідь на повномасштабну агресію Росії, Україна отримала кілька важливих секторальних "безвізів" від ЄС: у сфері торгівлі (безмитна та безквотна торгівля), транспорту (скасування квот на вантажні перевезення), енергетики (підключення до європейської енергосистеми), а також у роумінгу (можливість зв'язку в країнах ЄС за "домашніми" тарифами). Проте, торговельний "безвіз" завершився, що вже позначилося на обсягах українського експорту до Європи. Однак, у перспективі планується розробка нових правил торгівлі, що сприятимуть рівноправному співробітництву між Україною та європейськими країнами, враховуючи статус України як потенційного члена блоку.
Це позитивні сторони діяльності уряду. Проте, на жаль, негативних моментів також вистачає.
Уряд під керівництвом Шмигаля, незважаючи на тяжкі умови боротьби за виживання та обмеженість фінансів, так і не зміг подолати корупцію. Навпаки, у медіапейзаже регулярно з'являлися новини про корупційні скандали. Суспільство неодноразово ставало свідком гучних скандалів, пов'язаних із закупівлями для армії. Яскравим прикладом стали контракти на закупівлю яєць для ЗСУ по 17 гривень за одиницю, укладені за міністра оборони Резнікова, хоча це лише частина більшої проблеми. Значні суми "зникали" і під час закупівель амуніції, танків та іншого озброєння, потрапляючи до рук недобросовісних чиновників. Варто також згадати про тисячі дронів, які залишалися на складах і не використовувалися на фронті. Гучні звільнення "заступників", що відбувалися пізніше, не приносили жодних змін, адже були лише формальним покаранням. І жоден із фігурантів так і не опинився за ґратами.
Кабінету Міністрів так і не вдалося подолати абсурдні та, що особливо тривожно в умовах війни, незаконні витрати місцевих бюджетів на повторні ремонти тих самих автомобільних шляхів, реконструкцію спортивних арен та благоустрій територій поруч із фронтовою лінією.
Один з нещодавніх помітних корупційних проектів, який отримав підтримку як у прем'єра Шмигаля, так і в президента Зеленського, – це "Велике енергетичне будівництво". Йдеться про добудову енергоблоків 3 і 4 Хмельницької АЕС, в рамках якої передбачалося придбання вживаних реакторів з Болгарії. Для реалізації цієї ініціативи уряд планував закупівлю радянських ядерних реакторів, виготовлених в Росії. Незважаючи на активну інформаційну кампанію та величезні витрати на піар, а також емоційні виступи та різку критику незалежних експертів, які вказували на технічні та юридичні недоліки цієї ідеї, угода не відбулася.
Запитання також виникло щодо тарифної політики.
Протягом останніх двох років уряд України систематично підвищував тарифи на електроенергію для населення, незважаючи на діючий з початку війни мораторій на зміну комунальних тарифів. Ці дії викликали обурення, адже сприймалися як поступка олігархам. Тим часом тарифи для водоканалів залишалися "замороженими", хоча електроенергія становить значну частину їх витрат. Варто зазначити, що згодом парламент визнав останнє підвищення цін на електроенергію незаконним і економічно необґрунтованим.
Ще одним негативним аспектом діяльності Кабінету Міністрів під керівництвом Шмигаля стали постійні прояви популізму, що є неприйнятними в умовах хронічного дефіциту бюджету. Уряд неодноразово ініціював сумнівні та економічно неефективні програми, зокрема розподіл тисячі гривень усім громадянам, незалежно від їх матеріального стану, "для переживання зимового періоду". Також викликав чимало критики проєкт "Національний кешбек". Наприкінці свого терміну прем'єр оголосив про нову ініціативу - "Пакунок школяра", що передбачає безумовну роздачу по 5000 гривень родинам першокласників для придбання необхідного шкільного приладдя. Замість того, щоб надавати цілеспрямовану підтримку малозабезпеченим та переселенцям, держава розкидала кошти, намагаючись заробити політичні бали. Також програма пільгового кредитування для покупки житла здебільшого виявилася вигідною лише великим забудовникам, оскільки доступні позики майже не торкнулися вторинного ринку. Як і очікувалося, це не принесло жодного стійкого соціального ефекту, а лише подальше поглиблення бюджетних проблем.
На початку повномасштабного збройного конфлікту в Україні було введено ряд податкових нововведень, спрямованих на підтримку бізнесу: підприємці отримали звільнення від ряду податкових зобов'язань, податкові перевірки були призупинені, а вимоги щодо подачі декларацій заморожені. Поступово бізнес адаптувався до нових умов, але податкові органи швидко повернулися до звичних темпів роботи: звітність відновлювалася майже в колишньому обсязі, і незабаром досягла "мирного" рівня. У 2024 році, разом із запровадженням суперечливого Нацкешбеку та інших сумнівних ініціатив, в Україні було збільшено військовий збір, що обґрунтовувалося потребою в додаткових фінансових ресурсах для армії. У 2025 році заговорили про нові податки на онлайн-платформи, такі як OLX, Prom, Kabanchik та подібні. Це пояснювалося прагненням вивести економіку з тіні.
У цей же час уряд зазнав невдачі в реалізації митної реформи.
Уряд так і не зміг відмовитися від прямого контролю над митними органами, що призводить до корупції, внаслідок якої країна щорічно втрачає понад 4 мільярди євро.
Провалив Кабмін і призначення голови Бюро економічної безпеки (БЕБ) - ключового органу з боротьби з економічними злочинами. Конкурс, за словами спостерігачів, був непрозорим, політично заангажованим, з порушенням процедур. І реформа митниці, і незалежність БЕБ є вимогами українських західних партнерів.
"Враження" після цих п'яти років є складним. Проте, незважаючи на кілька відвертих невдач, загальний настрій, скоріше, позитивний - завдяки зусиллям уряду Шмигаля, який справді зміг зберегти українську економіку в умовах, які раніше були невідомими.
Проте тепер виникає ключове запитання – що буде наступним?
Юлія Свириденко, якій президент запропонував наступною обійняти цю посаду, не є новим обличчям у Кабміні, адже очолює економічне відомство з 2021 року.
Таким чином, попри сміливі обіцянки Зеленського щодо бажання "активізувати внутрішні економічні можливості", навряд чи слід сподіватися на значну зміну в економічній політиці уряду.
Цікаво, що, згідно з інформацією з надійних джерел, новий склад Кабінету Міністрів має намір об'єднати Міністерство аграрної політики, Міністерство економіки та Міністерство екології. "А це ж уже було!", - напевно, зауважить уважний спостерігач, і в цьому він виявиться абсолютно правим. Подібну реформу реалізували у 2019 році, однак вона виявилася неуспішною: різнорідні відомства зіткнулися з управлінськими труднощами, що призвело до їх повторного розділення за функціональним принципом. Якщо країна знову обере шлях "Великого укрупнення", це стане важливим сигналом щодо майбутньої економічної політики.
Зовсім скоро ми почуємо, які цілі та завдання ставить перед собою Свириденко. Можемо тільки побажати їй удачі в боротьбі з корупцією, тіньовим сектором і відродженням української економіки та промисловості, боязке відновлення яких в останній рік забуксувало. Однак, мабуть, ключовою проблемою уряду її попередника була відсутність суб'єктності. Кабмін ішов у фарватері президентських рішень, навіть якщо вони не були економічно доцільними, і не вмів говорити "ні". Чи вдасться зіграти в прагматизм новому Кабінету, і чи зуміє "нове" обличчя реанімувати ниткоподібний пульс національної економіки, побачимо вже незабаром.
