"Щороку місто Житомир втрачає частину свого населення", - зазначив експерт Василь Воскобойник.
Президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування розповів УНІАН, чи допоможуть нам мігранти з Бангладеш, Індії, Африки подолати демографічну кризу, та які ризики це створює.
В Україні існує серйозна нестача робочої сили, і після завершення війни ця проблема лише поглибиться. За прогнозами спеціалістів, сьогодні бізнесу не вистачає більше трьох мільйонів працівників, і протягом наступних 5-7 років буде необхідно залучати мігрантів з Бангладеш, Індії, Африки та Близького Сходу.
Національний банк також не проявляє великих сподівань: згідно з нещодавнім Інфляційним звітом, нестача робочої сили в Україні залишатиметься істотною у прогнозованому періоді, що вплине на процес відновлення економіки. Як повідомляє регулятор, протягом 2024 року кількість мігрантів, які виїхали за кордон, зросла приблизно на 500 тисяч, а цьогоріч передбачається виїзд ще 200 тисяч осіб.
Президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування Василь Воскобойник в інтерв'ю УНІАН розповів, наскільки гострою є проблема з кадрами та загалом демографічною ситуацією в Україні, звідки ми можемо залучити трудових мігрантів, і що треба зробити, аби іноземці захотіли приїхати сюди працювати.
Наскільки нагальною є потреба України у трудових мігрантах?
Наприкінці 2023 року представники Міністерства економіки оголосили, що Україні знадобиться приблизно 4,5 мільйона додаткових працівників у порівнянні з кількістю зайнятих на кінець 2021 року. За даними Міжнародної організації з міграції та Міжнародної організації праці, загальна потреба в робочій силі може досягати 8,2 мільйона осіб. Це свідчить про серйозну проблему, з якою зіткнеться наша країна.
Ця проблема насамперед зумовлена демографічною кризою, адже щороку кількість померлих перевищує кількість новонароджених на 250-300 тисяч осіб. Іншими словами, щорічно з нашої країни зникає населення, яке еквівалентно місту Житомир. У таких умовах, коли населення старіє, а з ринку праці виходить більше людей, ніж приходить нових, необхідно знайти способи для врівноваження ситуації. Можна спробувати переконати жінок народжувати по 5-7 дітей, що через 18-20 років забезпечить новий потік молодих працівників. Або ж варто бути більш прагматичними і шукати шляхи для залучення трудових мігрантів з інших країн.
З яких країн можливо їх завезти?
Якщо в Україні станом на зараз мінімальна зарплата сягає 8000 гривень, а в сусідній Польщі - вже 47 тисяч гривень, якщо середня зарплата в Україні складає близько 20 тисяч гривень, а в Польщі - 72 000 гривень, то зрозуміло, що навряд чи до нас поїдуть працювати поляки, чехи, угорці або німці.
Існує ймовірність, що ми будемо звертати увагу на країни з нижчим або значно нижчим рівнем життя порівняно з Україною. Тому варто врахувати такі держави, як Бангладеш, Непал, Індія, а також країни Північної Африки та Центральної Азії, які колись належали до складу СРСР. Однак наше бажання залучити людей з цих регіонів не гарантує, що вони готові масово приїхати до України, щоб компенсувати наші демографічні потреби.
Проте, важливо продовжувати рухатися у цьому напрямку і вже тепер, не відкладаючи на потім завершення бойових дій, шукати рішення на три ключові питання. Як ми можемо повернути українців, які виїхали за межі країни? Друге питання: які заходи допоможуть знизити рівень трудової міграції з України після завершення війни та відкриття кордонів?
Цілком очевидно, що необхідно знайти спосіб, як ми можемо залучати до України робочих мігрантів та обдарованих фахівців з різних куточків світу.
Я мрію про те, щоб ми змогли залучити представників Англії, Америки, Чехії, Угорщини та Польщі. Проте для цього необхідно, щоб наша економіка прогресувала, а країна перетворилася на територію свободи – свободи слова, вибору, підприємництва та пересування. Якщо ці умови будуть виконані, то у нас виникне реальний історичний шанс на швидкий економічний і соціальний розвиток.
Якщо ми перетворимося на країну з надмірною бюрократією, де державні службовці диктуватимуть правила ведення бізнесу, то підприємці обов'язково знайдуть способи обійти ці обмеження. Одним із таких варіантів може стати виїзд з України, що дозволить їм уникнути ведення бізнесу в умовах, що їх не влаштовують.
Як буде організовано процес запрошення мігрантів, які вимоги слід дотримуватися для цих працівників? Хто нестиме основну фінансову відповідальність - компанії чи державні органи?
Слід чітко усвідомити та донести до всіх – бізнесу, громадян і влади – ключовий меседж: залучення трудових мігрантів для українських роботодавців виявиться дорожчим як у короткостроковій, так і в довгостроковій перспективах, ніж збереження наявного трудового потенціалу країни.
Ми всі чули про ситуацію, пов'язану з планами підприємства з виготовлення меблів на заході України, яке має намір залучити працівників з Бангладеш. У коментарях до цього обговорення багато людей не усвідомлюють кількох важливих аспектів: для того щоб зацікавити іноземців працювати в Україні, потрібно запропонувати їм привабливі умови, зокрема конкурентну заробітну плату. Також необхідно знайти способи доставки цих працівників до України, можливо, навіть покрити їхні витрати на подорож. Важливим є питання забезпечення житлом — адже потрібно розуміти, де вони житимуть. Крім того, слід передбачити наявність перекладачів, адже навряд чи ці люди володіють українською мовою. Необхідно провести навчання, щоб оцінити їхні можливості працювати на підприємстві, оскільки окремі компанії не можуть організовувати тестування для потенційних працівників у країнах їхнього проживання.
І якщо роботодавець хоче завезти, наприклад, 160 людей - в мене немає впевненості, що всі 160 людей працюватимуть. Якась частина з них просто не зможе адаптуватися і виїде з країни. Якісь люди, можливо, будуть розглядати роботу на цьому підприємстві як своєрідний місток в Європу, де заробітні плати набагато вищі. А хтось, можливо, дійсно захоче працювати, їм сподобається Україна, але не сподобається саме це підприємство і вони підуть працювати в іншому місці. Але всі ці витрати - на адаптацію, на дорогу, на забезпечення житла - понесе роботодавець в повному обсязі.
Слід ще раз наголосити: залучення робочої сили з-за кордону не обійдеться роботодавцям дешево. Вони не прийматимуть такого рішення з упередженням до українців, а через вже існуючий дефіцит робочої сили, який з часом лише погіршуватиметься і ставати все більш актуальним.
Одним із можливих шляхів вирішення проблеми браку робочої сили є залучення жінок до різних видів діяльності та активізація праці людей старшого віку. Це не означає підвищення пенсійного віку, а скоріше створення умов, щоб літні громадяни могли працювати довше. Проте все зводиться до однієї статистики: щороку близько 250-300 тисяч людей покидають цей світ. Навіть якщо ми зможемо відтермінувати цю проблему за допомогою власних ресурсів, це лише відсунути її на 5-7 років. Врешті-решт, ми знову зіткнемося з нестачею робочих рук, платників податків, а також споживачів товарів і послуг, вироблених в Україні.
Яка повинна бути роль уряду у залученні трудових мігрантів?
Держава повинна вжити найважливіші заходи для створення чітких правил функціонування ринку міжнародного працевлаштування. На даний момент основним завданням є формування нової міграційної політики. Згідно з урядовими планами, підготовка цієї політики запланована на перше півріччя 2026 року, а її затвердження очікується до завершення того ж року.
Держава повинна створити правила гри, котрі будуть зрозумілі для всіх, щоб бізнес розумів, як їм працювати. Наприклад, одним з елементів, який необхідно впроваджувати вже зараз, є надання дозволу на працю з автоматичним наданням дозволу на проживання.
Чи має держава займатися питаннями розміщення, забезпечення житлом таких іноземців, їхньої адаптації?
Чи вдалося державі забезпечити житлом 5 мільйонів українців, які стали внутрішніми переселенцями? Відповідь негативна. Тому держава не повинна втручатися в ці питання, а має зосередитися на захисті прав та інтересів своїх громадян. У ситуації, коли спостерігається нестача робочої сили, їй необхідно створити умови, що дозволяють бізнесу законно залучати іноземних працівників. Проте цей процес повинен відбуватися під ретельним контролем державних органів.
Мігранти з країн, що розвиваються, мають сумну репутацію через суттєве зростання рівня злочинності. Які критерії буде використовувати Україна для відбору іноземних працівників і яким чином вона гарантуватиме їх дотримання законів?
Основним завданням держави є забезпечення таких умов, щоб не виникали національні анклави чи гетто. Вона повинна проводити політику соціалізації населення і фактично створювати умови для працівників, які прибувають на роботу, щоб вони дійсно реалізували свій потенціал. Це передбачає активну взаємодію між бізнесом, державними структурами та міграційною службою.
В яких галузях буде особливо необхідна праця трудових мігрантів в Україні?
В першу чергу, це буде стосуватися фізичної праці. У нас не буде вистачати будівельників і всього, що пов'язано з будівельною галуззю. У нас не буде вистачати людей, що працюватимуть в сільському господарстві. У нас недостатньо зварювальників - їх не вистачало ніколи і зараз тим паче. У зв'язку з тим, що ставка буде робитися на звичайних фізичних працівників, людей, які не знають мову, не є фахівцями в тій чи іншій сфері, саме вони нам будуть потрібні.
Очевидно, що нам знадобляться спеціалісти з високою кваліфікацією. Проте малоймовірно, що досвідчений айтішник, який має можливість працювати в таких країнах, як США, зокрема в Силіконовій долині, чи в Німеччині, вибере Україну як місце для своєї кар'єри.
Важливо усвідомлювати, що найбільшим багатством кожної нації є її люди, і саме за людський капітал відбуватиметься конкуренція. Бізнес в Україні змагатиметься за українських фахівців, а також за іноземних працівників. На міжнародній арені праці ми будемо конкурувати з іншими країнами. Нашими суперниками стануть Польща, Чехія та Німеччина – держави, де рівень заробітних плат значно вищий, ніж в Україні. Ми будемо боротися за українських спеціалістів та іноземних трудових мігрантів на тлі цієї конкуренції.
