Санкції без ілюзій: шляхи до зупинки військової машини Путіна.
Політичний оглядач наголошує, що пауза у військовій та санкційній підтримці України створює ілюзію безкарності у Москви
Поки світова спільнота зосереджена на фронтових подіях, вирішальна битва з Росією розгортається на економічному, технологічному та правовому рівнях. Санкції проти Кремля залишаються одним із небагатьох інструментів, які можуть не лише обмежити військові можливості агресора, але й змінити стратегічні плани Путіна. Проте ефективність санкцій залежить від їхньої послідовності, масштабів впровадження та політичної волі країн-учасниць. З кожним днем, коли тиск санкцій зменшується або зазнає перешкод, Москва отримує можливість для відновлення, а Україна — нові удари по своїй цивільній інфраструктурі.
Суть проблеми полягає в тому, що санкції не є статичним інструментом; вони вимагають щоденної боротьби з новими способами обходу, посередниками з сірими схемами та правовими лазівками. Без моніторингу шляхів постачання та координації дій між союзниками санкційна політика втрачає свою ефективність і стає лише декларативною. Тому нині критично важливо не лише зберігати вже запроваджені обмеження, а й постійно їх посилювати, адаптуючи до умов війни та технологічних змін.
Російські безпілотники та ракети, які щоденно завдають ударів по містах України, містять елементи, виготовлені за межами Росії. Президент Володимир Зеленський акцентував увагу на цьому під час конференції Fair Play, зазначивши, що протягом останнього року було виявлено постачання обладнання та компонентів до Росії з щонайменше 12 країн, серед яких Китай, Японія, Туреччина, Німеччина та навіть США. Ці постачання обходять санкційні обмеження, використовуючи складні маршрути через треті держави.
Згідно з розслідуваннями, опублікованими Офісом Президента та ГУР МО України, західні технології продовжують використовуватися в російських системах озброєнь, попри експортний контроль. Одне з головних джерел -- це країни, які офіційно не приєдналися до санкційної коаліції. Саме тому санкції вимагають постійного оновлення та контролю, щоб закривати "вікна можливостей" для обходу.
Портал War&Sanctions, заснований українською розвідкою, виконує важливу функцію у виявленні порушень. Він акумулює та публікує інформацію про комплектуючі, знайдені в захопленій російській техніці, а також сприяє міжнародним партнерам у відстеженні шляхів постачання. За допомогою цієї платформи стає можливим не лише фіксувати факти порушень санкцій, а й оперативно реагувати на них, обмежуючи доступ Росії до критично важливих технологій.
Макроекономічні дані Російської Федерації підтверджують наслідки запроваджених санкцій. Відповідно до інформації з відкритих джерел, у першій половині 2025 року доходи від нафти та газу зменшилися на 14%, бюджетний дефіцит досягнув 3,4 трильйона рублів, а державний борг зріс на 709 мільярдів у червні. Ці тенденції свідчать про посилення економічного тиску на країну-агресора.
Однак навіть найпродуманіша санкційна архітектура не витримає, якщо її не підтримувати. Відмова адміністрації Трампа від введення нових санкцій і згортання ініціатив на кшталт KleptoCapture створили у Москви враження, що вікно можливостей знову відкрилося. В результаті, як пише New York Times, на ринок вийшли десятки китайських і гонконзьких компаній, що пропонують Росії чутливі компоненти, включаючи чіпи для крилатих ракет.
У таких обставинах стає критично важливим забезпечити узгодженість дій між союзниками та запровадити екстериторіальні заходи, здатні перешкоджати ухилянню від санкцій. Поки деякі держави підвищують рівень контролю, інші, внаслідок бажання або за звичкою, виконують роль посередників у ланцюгах постачання. Без глобального тиску, що включає вторинні санкції та індивідуальну відповідальність компаній, режим санкцій втрачає свою стратегічну ефективність і перетворюється на просто набір символічних обмежень.
Проблематика розпорошення санкційної коаліції стала явно помітною. Лише приблизно 60% світового ВВП представлено країнами, які підтримують санкції, тоді як інші нації, такі як Туреччина, Китай, ОАЕ та Індія, часто відіграють роль посередників у схемах обходу. У відповідь на це Україна разом із своїми партнерами ініціює створення нової міжнародної платформи для контролю за постачанням товарів подвійного призначення, включаючи рішення на основі штучного інтелекту та хмарні технології.
Особливу роль у цьому відіграє портал War&Sanctions. Він дозволяє відстежувати іноземні комплектуючі в російській зброї та своєчасно реагувати на спроби обходу санкцій. Представник ГУР Андрій Юсов підкреслює: санкції -- це не просто цифри у звітах, а реальний спосіб запобігти воєнним злочинам.
Для підвищення ефективності санкційного тиску надзвичайно важливо забезпечити швидку синхронізацію рішень серед союзників. Як зазначив президент Зеленський, українські санкції повинні бути негайно впроваджені в інших юрисдикціях, і навпаки. Така координація посилює кумулятивний ефект обмежень і зменшує можливості Кремля маневрувати між різними правовими системами. В умовах, коли Росія постійно вдосконалює свої схеми обходу, лише злагоджені та дзеркальні дії міжнародної спільноти можуть забезпечити досягнення бажаного результату.
На тлі бездіяльності Вашингтона ініціатива все більше переходить до рук Європейського Союзу. Урсула фон дер Ляєн прямо вказала на необхідність посилення тиску, зокрема, шляхом зниження цінової стелі на російську нафту та обмеження доступу до фінансових ресурсів Європи. Водночас ЄС вже вводить санкції не лише проти виробників, але й проти інформаційних платформ, таких як проросійський RED, яка підозрюється у маніпуляціях громадською думкою в Німеччині.
Тим часом аналітики попереджають: пауза у військовій та санкційній підтримці України створює ілюзію безкарності у Москви. За даними ISW, саме в такі періоди Росія здійснювала тактичні просування, граючи на виснаження ресурсів і політичної волі Заходу.
В умовах, коли США послаблюють санкційну політику, Євросоюзу доводиться не просто заповнювати вакуум, а й формувати нову стратегічну культуру тиску. На відміну від односторонніх рішень Вашингтона, Брюссель спирається на консенсус і вимагає згоди всіх країн-членів, що робить процес повільним, але легітимним. Сьогодні саме Європа задає стандарти контролю за експортом, протидії дезінформації та розробки інструментів для відстеження постачання. Це не тільки виклик, але й шанс для ЄС проявити незалежне лідерство у світовій архітектурі санкційного стримування.
Санкції залишаються одним з небагатьох ефективних інструментів тиску на Росію, як у короткостроковій, так і в стратегічній перспективі. Вони обмежують можливості Кремля виробляти зброю, послаблюють фінансову стабільність агресора і підривають впевненість у безкарності. Але санкції не працюють самі по собі. Вони вимагають постійного вдосконалення, політичної волі та глобальної координації.
Будь-яка вразливість у системі санкцій становить серйозну загрозу не лише для України, а й для глобальної демократичної структури. Поки Росія продовжує свою агресивну військову кампанію, міжнародні організації повинні активно збільшувати тиск. Це не лише питання справедливості, а й питання існування.
