Розгніваний "тато": як ядерний шторм в Ірані змінює долю України.
Атака на атомну електростанцію "Бушер" та усунення трьох іранських високопосадовців протягом кількох годин значно загострили ситуацію. Після того, як європейські країни відмовилися приєднатися до Ормузької коаліції, Дональд Трамп і Ізраїль почали реалізовувати власні дії на Близькому Сході без узгодження з партнерами.
Україна і Росія виявилися в центрі масштабних політичних угод. Яка роль відводиться Києву в цьому контексті та які ризики несе Кремль - розглянула Gazeta.ua.
У ніч з 17 на 18 березня світ вразило повідомлення про атаки на іранську атомну електростанцію "Бушер". Тегеран негайно звинуватив Сполучені Штати та Ізраїль, охарактеризувавши це як "серйозне порушення всіх міжнародних норм". Міжнародне агентство з атомної енергії, через свого главу Рафаеля Гроссі, традиційно закликало до "максимальної обережності", щоб запобігти можливій ядерній катастрофі.
Проте експерти, опитані Gazeta.ua, не виключають і варіант провокації.
"Вибуховий снаряд приземлився неподалік від енергетичного блоку, але не завдав жодних ушкоджень. Академік Степан Гавриш висловлює припущення, що Іран може намагатися змінити свій статус з 'осередку зла' на жертву Сполучених Штатів."
У той же час, керівник Росатому Олексій Ліхачов малює похмурі картини: на станції знаходиться 72 тонни активного пального. Прямий удар може призвести до катастрофи, подібної до Чорнобиля.
Для Москви проект "Бушер" став не лише питанням політики, а й величезних фінансових втрат. Будівельні роботи призупинено. Іран навряд чи зможе погасити борг у розмірі $600 млн, а шанси на укладення нових контрактів на енергоблоки вартістю $10 млрд зникли. Міністерство закордонних справ РФ вже в паніці, звинувачуючи Захід у "неприпустимому нехтуванні безпекою". Тим часом, Трамп залишається непохитним. Ображений на ЄС через невдачу коаліції, він дав зрозуміти, що США самостійно вирішать ситуацію з "ядерною зброєю в руках небезпечних осіб".
Поки на АЕС осідає пил, розвідки США та Ізраїлю провели хірургічну операцію "по мізках". 17 березня було вбито Алі Ларіджані - секретаря Вищої ради нацбезпеки Ірану. Його називали головним зв'язковим між Тегераном та Росією. 18 березня список поповнили міністр розвідки Есмаїл Хатіб та командувач "Басідж" Голамреза Сулеймані.
Без цієї трійки новий аятолла Моджтаба Хаменеї опиняється в уразливому становищі та позбавлений зовнішньої підтримки. У цій ситуації Росія виявляється навіть більш вразливою, ніж Іран.
Ларіджані підтримував концепцію "контрольованої ескалації", яка дозволяла Росії вести переговори зі Сполученими Штатами, фактично ставлячи Іран на карту в обмін на Україну. Тепер цей комунікаційний канал виявився заблокованим.
Єдине, що залишається Путіну - це залякувати світ. Постійний представник Росії Михайло Ульянов вже натякає на те, що світ перебуває на межі неконтрольованої катастрофи. З огляду на російський контроль над нашою Запорізькою АЕС та активність у "Бушері", ситуація може вибухнути в обох місцях одночасно. Європа опинилася під загрозою.
Проте економічно Путін виграє від війни на Сході: нафта дорожчає, доходи ростуть.
"Отже, строга реакція Москви на дії США навряд чи відбудеться. Найбільше, що можна очікувати - це серйозне занепокоєння," - зазначив президент Міжнародного інституту безпекових досліджень Олексій Буряченко.
Трамп не планує запускати наземну операцію, оскільки внутрішня криза в США цьому заважає. Конфлікт переходить у тривалу стадію "терористичної війни", куди стікаються радикальні ісламісти з різних куточків планети.
Європа вже відчула загрозу. Президент Фінляндії Олександр Стубб натякає на готовність ЄС долучитися до Ормузької коаліції, але тільки в обмін на міцну підтримку України. Дональд Трамп відповів у своєму характерному стилі, запитавши: "Куди ж поділились наші попередні $400 мільярдів допомоги для Києва?".
Збройний голод: Увага США зміщується. Є ризик перебоїв з постачанням зброї.
Торги за нашою спиною: Ми знову опинилися "між вогнями" - Штатами та Європою, як восени 2025-го.
Енергетичний шантаж: Напад на нафтові та газові родовища Ірану може призвести до нестачі газу в Європі, що змусить європейських лідерів знову звернутися до Путіна для пошуку рішень.
Справжньою гарантією миру в сучасному світі є не військові дії, а здатність друзів залишатися вірними один одному. Україні в цих складних переговорах загрожує стати об'єктом торгу. Наступні дні продемонструють, чи зможе світ об'єднатися у відповідь на тиранію, або ж кожен буде змушений дбати лише про власне виживання.
