Росія в нокауті — коли противник впав, з ним не ведуть переговори, а завершають бій.
Через чотири роки і після неймовірних втрат у живій силі та матеріальних ресурсах Росія не тільки не виграє війну проти України, а й стикається з найсерйознішою поразкою за останній час.
Минулого понеділка українські безпілотники завдали удару по порту Приморськ на Балтійському морі, що призвело до зупинки близько 40% російських експортних потужностей у нафтовій сфері. Це стало серйозним ударом для економіки, яка вже перебуває в складному становищі і значно залежить від енергетичного сектору. Атака на Приморськ стала важливим етапом у зусиллях Києва щодо витіснення російських військових сил.
Проте, за заявою президента Володимира Зеленського, Сполучені Штати зараз здійснюють тиск на Україну, вимагаючи повернення Росії стратегічно значущого Донбасу в обмін на забезпечення безпеки.
Державний секретар Марко Рубіо відкинув заяву Зеленського, стверджуючи, що Сполучені Штати виконують роль лише нейтрального посередника у конфлікті між Росією та Україною. Сподіваюся, що це дійсно так.
Врегулювання конфлікту в Україні на умовах Росії в той момент, коли Росія перебуває в невигідному становищі, завдало б непоправної шкоди тим неймовірним успіхам, яких президент домігся у відновленні американського потенціалу стримування. Це додасть сміливості нашим ворогам у той момент, коли ми не можемо дозволити собі проявити слабкість. Ба більше, це означало б поступку вимогам держави, яка нині постачає Ірану зброю і розвідувальні дані, необхідні для вбивства американських військовослужбовців.
Глава держави завжди усвідомлював, що особи, подібні до Володимира Путіна, цінують лише силу. Це усвідомлення стало основою розумної стратегії, яку ми реалізували під час мого терміну на посаді державного секретаря в його першій каденції, і стало фундаментом історичної кампанії президента, спрямованої на ослаблення агресивного та дестабілізуючого режиму в Тегерані.
Як досвідчений перемовник, Трамп краще за всіх розуміє, як використовувати важелі впливу для досягнення своїх цілей.
У контексті зовнішньої політики основною метою має залишатися захист свободи, благополуччя та безпеки Сполучених Штатів. Росія вже тривалий час взаємодіє з противниками США, намагаючись підривати ці важливі інтереси. Наразі ця ситуація становить ще більшу небезпеку, оскільки Росія надає Ірану безпілотники, супутникові знімки, розвідувальні дані та інформацію про цілі.
Згідно з висловлюваннями Зеленського, Путін нині застосовує свої кримінальні методи, намагаючись "шантажувати" США, пропонуючи припинити військову допомогу Ірану в обмін на те, щоб Америка перестала ділитися розвідувальною інформацією з Україною. Які наслідки це матиме для світової спільноти, і, зокрема, для китайського лідера Сі Цзіньпіна, якщо ми дозволимо собі створити враження, що такі загрози мають ефект?
Історія доводить, що політика умиротворення завжди небезпечніша, ніж відстоювання своєї позиції. Але з огляду на дедалі слабшу позицію Кремля, це не тільки небезпечно -- це суперечить логіці.
За наявними даними, рівень втрат, яких зазнає Росія, просто шокує: згідно з військовими документами, що просочилися, шанси вижити на передовій практично дорівнюють нулю. Це дає змогу припустити, що часто згадувана цифра в 1,2 мільйона російських жертв може бути заниженою оцінкою.
Попри те, що Росія готова використовувати своїх військових у безглуздій війні, Україна протягом останніх трьох місяців активно відновлювала контроль над своїми територіями та здобула міжнародне визнання завдяки новаторським підходам до ведення бойових дій і незламному духу.
Сьогодні позиції Путіна зазнали ослаблення не лише через успіхи, які Україна здобула на фронті; він також починає відчувати наслідки свого альянсу з іранським режимом. Якщо Ісламська Республіка повторить шлях, обраний Асадом, Росія втратить ключового військового та економічного союзника. В результаті, здатність Москви реалізовувати свої інтереси на Близькому Сході значно зменшиться, тоді як інтереси США та Ізраїлю будуть процвітати.
Володимир Путін не діє з позиції сили. Можливо, він навіть відчуває певну тривогу, спостерігаючи, як США та Ізраїль ліквідували іранське керівництво. Нам варто скористатися цим страхом, щоб чітко продемонструвати Путіну та всьому світові, хто насправді є лідером у цій ситуації.
Ми маємо запровадити реальні санкції за активне сприяння ворогу Сполучених Штатів і водночас посилити нашу підтримку військових цілей України.
Уявлення про те, що укладення угоди на московських умовах зміцнить позиції Америки, є абсолютно безпідставним. Подібні кроки можуть підривати благородні прагнення президента щодо створення глобального порядку, що сприятиме інтересам США, і спровокувати нові акти агресії — не лише з боку Росії, а й від інших ненадійних гравців на світовій арені, зокрема Китаю.
Президент Рональд Рейган одного разу сказав: "Умиротворення -- це не шлях до миру, це шлях до війни". Ігноруючи уроки історії, ми ризикуємо.
Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.
