Ризики, пов'язані з багатогромадянством для України.
Фактори, що сприяють політичній активності Юрія Бойка.
В Банковій переконані, що присутність Бойка у Верховній Раді приносить більше користі, ніж його ув'язнення. ZAXID.NET.
17 грудня Верховна Рада ухвалила в першому читанні суперечливий законопроєкт, що стосується множинного громадянства. Офіційні цілі цього законопроєкту виглядають досить благородно: підтримка українців, які з різних причин опинилися за кордоном, та спрощення процесу отримання українського громадянства для тих, хто служить або служив у Збройних Силах України, захищаючи країну від російської агресії. Однак, як часто буває, шлях до добрих намірів може бути вистелений небезпечними наслідками.
Згідно з даними, представленими Світовим конгресом українців, за межами України в даний час проживає близько 25 мільйонів українців. Це число включає не лише тих, хто емігрував протягом останніх двох десятиліть або після початку повномасштабної війни, а й людей з українським корінням, які зберігають складові української ідентичності. У світлі демографічної кризи, що набула катастрофічних масштабів через російську агресію, питання повернення українців на рідну землю стає надзвичайно актуальним. Проте, чи буде доцільно вважати, що цю демографічну проблему можна вирішити, а націю зберегти, просто запровадивши інститут множинного громадянства та роздаючи українські паспорти без розбору?
Насправді запровадження множинного громадянства може навіть стимулювати українців, які виїхали з України, не повертатися додому. Формально вони зможуть залишатися громадянами України, одночасно набувши громадянство іншої держави. Але чи можна вважати таких осіб, які вже інтегровані в інші суспільства та сплачують там податки, повноцінними українськими громадянами? Інше питання - чи можна вважати українцями жителів інших країн, які висловили бажання здобути українське громадянство, одночасно не відмовляючись від свого рідного? Якщо йдеться тільки про те, щоб кількісно збільшити цифру носіїв українського громадянства у світі, це може мати певний сенс. Проте чого більше від цього: користі чи шкоди?
Статус громадянина України забезпечує ряд прав і обов'язків, серед яких деякі є особливо значущими. Наприклад, право обирати та бути обраним до державних органів і місцевого самоврядування. Уявімо, що інститут множинного громадянства успішно функціонує, і мільйони іноземців вирішили отримати українське громадянство, не відмовляючись від своїх попередніх. Це призведе до унікальної ситуації, в якій кількість потенційних виборців суттєво зросте. Не всі нові громадяни, ймовірно, виявлять активність у виборчому процесі в Україні; багатьох може не цікавити внутрішня політика чи передвиборчі змагання. Проте існує ймовірність, що деякі з них проявлять значний інтерес.
Нові громадяни - це завжди потенційні нові виборці. А значить - реальні відсотки на електоральних перегонах. Неважливо, чи мешкають вони в Україні, чи десь за сотні і тисячі кілометрів. З політичної точки зору було б нераціонально нехтувати можливістю залучити на свій бік додаткові голоси осіб зі статусом множинного громадянства. Те, що такі "українці" можуть взагалі мати дуже поверхове поняття про внутрішні справи України й актуальні проблеми нашої держави, не надто турбуватиме окремих політиків. Мільйони новонавернених українців також можуть опинитися під прискіпливою увагою зовнішніх сил, не зовсім дружньо налаштованих щодо України. А це матиме дуже погані наслідки.
Уявімо собі гіпотетичну ситуацію: інститут множинного громадянства набув чинності, і тепер сотні тисяч, а можливо, навіть мільйони людей, які мають непрямий зв'язок з Україною, стали громадянами цієї країни. Або ж вони зберегли українське громадянство, отримавши при цьому паспорт іншої держави. Раніше українці, які проживали за межами батьківщини, мали обмежений вплив на результати виборів. Наприклад, на президентських виборах 2014 року за кордоном проголосували лише 72 тисячі українців із 474 тисяч, внесених до списків, що становило приблизно 15%. У 2019 році ця цифра зменшилася до 55 тисяч із 434 тисяч, тобто близько 12,5%. Очевидно, що така мала кількість виборців не могла суттєво вплинути на результати виборчої кампанії. Проте тепер ситуація може зазнати змін.
Широкомасштабна агресія з боку Росії призвела до того, що мільйони українців змушені були залишити свої домівки та емігрувати. Це суттєво зменшило кількість потенційних виборців, які проживають на території України. Якщо буде введено положення про множинне громадянство, це може ще більше збільшити кількість виборців, що постійно або переважно живуть за межами нашої держави. В результаті, голоси людей, які часто мають лише формальний зв’язок з Україною, можуть суттєво вплинути на остаточні результати виборів.
У цьому аспекті цікавий приклад Румунії. Семимільйонна діаспора румунів - одна з найбільших у Європі. Раніше румунські громадяни, які проживають за кордоном, вважалися більш прихильними до прозахідних або ж поміркованих політиків. Але на останніх президентських, парламентських і європарламентських виборах майже половина румунських виборців за кордоном віддали перевагу крайнім популістам. 24 листопада в першому турі президентських виборів у Румунії перемогу здобув прихильник дружби з Росією та симпатик фашистського минулого Келін Джорджеску. Голоси діаспори стали вагомим фактором його успіху. Загалом за Джорджеску проголосували 22,94% виборців. Але за кордоном він набрав аж 43,16%. В цілому ж частка голосів румунської діаспори серед усіх виборців становила 8,7%. Понад 800 тисяч румунських громадян голосували не в себе на батьківщині.
Окрім політичних ризиків, пов'язаних із впровадженням множинного громадянства, існує й ряд інших серйозних викликів. Зокрема, це питання, пов'язані з правом на зайняття державних посад, військовими зобов'язаннями таких громадян, правовими колізіями та визначенням місця сплати податків. Чи не призведе це до поступового зменшення української ідентичності та розмивання поняття української нації? Важко уявити, що отримати громадянство України можна без проходження іспитів на знання української мови, історії та основ Конституції України. Проте ці важливі аспекти не враховані в ухваленому законодавстві.
Не можна залишати без уваги думку тих, хто вважає, що цей закон може слугувати прикриттям для іноземців, які отримають можливість вільно купувати українську землю. Більш того, це відкриває широкий доступ до наших природних ресурсів для тих, хто прагне швидкої вигоди. У сучасному світі, де триває запекла боротьба за контроль над цінними корисними копалинами та родючими землями, передача таких активів ненадійним особам може мати серйозні наслідки. Справді, існує безліч питань щодо цієї ініціативи, остаточне рішення якої ще не ухвалив Конституційний Суд. Її потенційна вигода для майбутнього української нації викликає великі сумніви.
