Путін підриває мирні угоди, маніпулює Трампом і планує наступальні дії на південному напрямку. Розмова з Селезньовим.
У відповідь на 30-денне перемир'я, яке було обговорено під час переговорів між Україною та США, президент країни-агресора Володимир Путін висловив готовність його підтримати. Проте він підкреслив, що ряд важливих аспектів потребує "досить уважного обговорення". Зокрема, кремлівський лідер поцікавився, як буде вирішено питання з українськими збройними силами в Курській області, а також наполіг на отриманні гарантій, що в Україні не відбуватиметься мобілізація протягом цих тридцяти днів.
Цілком імовірно, що Росія свідомо затягуватиме процес виходу на переговори та займатиметься фактичним саботажем. Справжня ситуація на фронті показує, що Кремлю не потрібні затримки, а перспектива нових економічних санкцій не викликає у нього значного страху, оскільки ресурсів для продовження військових дій може вистачити навіть до 2026 року.
Які цілі ставить перед собою противник у даний момент? Ворожі сили активізувалися в районі Часового Яру та Торецька, намагаючись значно просунутися на цьому фронті. Крім того, вони займаються виявленням вразливостей в українських позиціях на півдні Запорізької області, готуючи плани для літньої наступальної кампанії.
Військовий експерт Владислав Селезньов поділився цією думкою в унікальному інтерв'ю для OBOZ.UA.
На вашу думку, в яких напрямках вороже військо мало б зосередити свої зусилля у нинішній ситуації? Чи є ймовірність, що активність противника зросте на Сумщині, Курщині чи в південних регіонах нашої держави?
Ми неодноразово приходили до висновку, що вирішальним чинником на полі бою є наявність ресурсів. Оскільки противник в останні часи має ініціативу практично на всіх напрямках фронту, я вважаю, що зараз він максимально затягуватиме старт переговорного процесу і фактично саботуватиме пропозиції з боку американської та української сторін стосовно початку діалогу.
Зверніть увагу: активні бойові дії на території Курської області Росії пов'язані з тим, що противник має колосальну перевагу перед українськими Силами оборони й тисне. Тенденції такі - і Путін цього не приховує, що він намагається створити там буферну зону. Таку ж історію вони намагалися створити на півночі Харківської області, а також на території не лише Сумської, а й Чернігівської областей, залучивши свої сили та засоби й максимально відтісняючи Сили оборони вглиб української території.
На інших ділянках фронту противник також має досить серйозну перевагу, яка трансформується нехай у невеликі, але все-таки територіальні надбання.
Отже, наразі противник не здатен здійснювати ефективні наступальні операції в межах Покровсько-Мирноградської агломерації, однак активно намагається розширити свою сферу впливу в бік Дніпропетровської області. Ворог залучений до запеклих боїв за контроль над Часовим Яром та Торецьком. Якщо в Торецьку ситуація залишається досить мінливою, і говорити про чиюсь перевагу поки що не вдається, то обставини навколо Часового Яру для українських військових стають дедалі складнішими.
Динаміка, яка останнім часом простежується на півдні Запорізької області, також дуже промовиста. Противник намагається знайти слабкі місця у нашій обороні, щоб створити зручні плацдарми для майбутніх наступів, ймовірно, під час літньої кампанії.
Чому така тривала прелюдія? Є висока ймовірність, що Путін та його команда не погодяться на пропозиції Вашингтона і Києва щодо укладення 30-денного перемир'я. Вони, скоріш за все, продовжать використовувати військову силу для реалізації своєї мети, про яку постійно згадує Путін: він наполягає на тому, щоб Україна віддала Росії території, які, згідно з новою редакцією російської конституції, вважаються російськими. Це стосується адміністративних кордонів, що є абсолютно неприйнятним для української сторони. Отже, бойові дії, ймовірно, триватимуть.
Таким чином, Трамп робить заяви, які містять чіткі натяки на свою готовність застосувати економічні санкції, щоб підштовхнути Путіна до переговорів. Однак, я вважаю, що навіть якщо Трамп вирішить вжити таких заходів у найближчій перспективі, враховуючи, що Путін не готовий до компромісів, ефект від цих санкцій може проявитися лише через значний проміжок часу. Йдеться, можливо, про термін від шести місяців і більше.
Отже, висновок зрозумілий: навряд чи Путін і його команда, а також вся Росія, приймуть ті пропозиції, які були розроблені Києвом і Вашингтоном під час переговорів у Саудівській Аравії.
- Агентство Reuters із посиланням на власні джерела повідомило, що Росія вже передала США свої умови для початку мирних переговорів - це відмова Києва від вступу до НАТО, визнання окупованих територій російськими та заборона розміщення іноземних військ в Україні. Зверніть увагу: тут не йдеться про "передання" чотирьох областей в адміністративних межах, відповідно про "передання" двох обласних центрів, Запоріжжя та Херсона. Чи можна вважати це позитивним сигналом?
На жаль, ні. Нещодавно The Washington Post опублікували матеріал, підготовлений однією з аналітичних груп ФСБ. З одного боку, це джерело має значний вплив, але з іншого, на даний момент, немає інших джерел, які могли б підтвердити цю інформацію.
Однак, в цілому, ті тенденції, які викладені в даному матеріалі, є досить явними. Путін заздалегідь формулює неприйнятні умови для початку переговорів, аби максимально затримати цей процес. Російська сторона володіє ресурсами для проведення ефективних наступальних операцій, і, на мою думку, вони будуть їх використовувати. Існує велика ймовірність, що на фоні пустих заяв про готовність Росії до переговорів, ці процеси лише затягуватимуться і саботуватимуться, в той час як бойові дії продовжуватимуться.
Отже, Путін, залишаючись вірним своїй традиційній манері, як досвідчений представник спецслужб, не дасть чіткої відповіді – ані ствердної, ані заперечної. "Ми, звісно, підтримуємо мир, але ми обміркуємо, проаналізуємо пропозиції, спільно з колегами розглянемо це питання". Усе це звучатиме лише на словах, і така риторика жодним чином не відобразить реальні дії російських збройних сил, які спрямовані на ескалацію конфлікту з Україною.
Отже, очевидно, що військові дії продовжать свій хід. Коли команда Дональда Трампа усвідомить, що їх просто обманюють, а вищі військово-політичні чини Росії навіть не планують вживати заходів для зниження напруженості, мені важко спрогнозувати. Виглядає так, що наші закордонні партнери живуть у певних ілюзіях і сподіваються на дива, які існують лише у казках, але не в реальному житті.
- Тож, попри те, що російська окупаційна армія веде наступ фактично з жовтня 2023 року, тобто півтора року, ви вважаєте, що вона не потребує паузи, яку могло б надати це 30-денне перемир'я?
На мою думку, російський генеральний штаб та вищі військово-політичні структури РФ керуються подібними принципами. Навіть якщо їм вдасться здобути певні території, діючи на межі своїх можливостей, така ціна може здаватися виправданою. Адже в реальності російська армія просувається вперед, фактично використовуючи життя своїх солдатів як ціну за ці бажані квадратні кілометри української землі.
Звичайно, в уявленнях Путіна та його команди існує надія, що Україна сама відмовиться від тих земель, які Москва прагне підпорядкувати собі. Але зрозуміло, що навіть під тиском, українська сторона ніколи не погодиться на такі умови. Таким чином, російські війська будуть намагатися захопити ці території силою.
Те, що російська економіка діє на межі своїх можливостей, - я думаю, що це твердження має право на життя. Проте керівник Центру протидії дезінформації пан Коваленко стверджує, що росіяни мають сили, засоби, ресурси, закладені до російського бюджету, не тільки для ведення активних наступальних дій у 2025 році, але такі ресурси є й на 2026 рік. На жаль, санкційна політика не дає результатів, на які розраховував увесь цивілізований світ.
Що стоїть за цим? Можливо, це пов'язано з певними непрозорими схемами обходу санкцій? Незважаючи на всі обмеження, бюджет Росії стабільно поповнюється завдяки видобутку корисних копалин, що свідчить про те, що у Путіна є фінансові можливості для ведення війни. Отже, ситуація на фронті прямо залежить від наявності ресурсів, які відіграють ключову роль у цьому контексті.
